Том 1 Глава 1 - Я король?

"Увага! Захистити Короля!"

Хтось кричав так голосно, немов курка, що втратила свої яйця. Фей чув цей шум. Насилу розплющивши очі і спробувавши сфокусуватися на предметі, що летів у нього. Мозок Фея повільно розпізнав у предметі - стрілу, яка зі свистом летіла прямо в нього.

"Чорт, що відбувається? Який ідіот вистрілив у мене?"

Злякавшись, Фей негайно прийшов до тями, а його волосся стало дибки

Однак, стріла влучила в нього перш, ніж він встиг помітити

Бенг!

З тупим звуком стріла відскочила від його шолома.

Стріла хоч і не пробила броню, але дезорієнтувала Фея. У його вухах усе дзвеніло, а в очах - поплило. Його тіло відлетіло, як ганчіркова лялька від удару молотка.

"Ахх.... чорт!"

Він волав від болю поки його тіло летіло в повітрі.

"Господи! Король поранений! На допомогу!"

"Солдати! Зловіть короля!"

"Енді! Енді! Якого біса ти стоїш тут? Швидко знайди кліриків і магів!"

"Гей! Ці сучі діти знизу намагаються забратися на стіну знову!" Крикнув солдат, вказавши на армію в темній броні, що оточила замок.

"Чорт! Чорт! Чорт! Чорт! Мати вашу, звідки в них облогові драбини?"

"Лучники, готуйся! Пли!"

Фей почув команди людини, яка кричала і безладно крокувала, тоді як він був ще в повітрі. Він був збентежений. Король? Маги? Священики? Лучники? Облога? Де це? Це середньовічна картина промайнула? Що, чорт забирай, відбувається

Він одразу ж відчув, як його тіло стикається з холодною кам'яною підлогою.

Його зад зустрівся з кам'янистою твердою підлогою в першу чергу, перш ніж його голова в шоломі врізалася в стіну

Там були ще зірки, що танцювали перед його очима. У міру того як шум ставав дедалі гучнішим і гучнішим навколо нього, його розум повільно знову втрачав свідомість.

"Який король? Чому мені здається, що вони говорять про мене? "

"Щоб вас! Хто втирає мені цю дичину про королів і королев? Вам, хлопці, краще заховати того бовдура, що вистрілив у мене, або я присягаюся, що приб'ю його під три чорти!" - думав Фей.

Його голова була майже пробита стрілою, коли він щойно прокинувся. Це його так налякало, що він, як божевільний, почав лаятися про себе.

Раптово, відчуття болю затопило все його тіло. Він звалився на підлогу, так само, як собака, що з'їв тонну шоколаду, подавився кілька разів і знепритомнів.

......

......

Невідомо скільки Фей пролежав без свідомості, перш ніж встати вдруге. Його голова боліла і через це все навколо паморочилося.

Він відчував ніби його тіло обволікають хмари, але спробувавши поворухнутися, він нарік на себе гострий біль і судоми, що моментально скувало його. Голова, тим часом, була немов із чугуну, а очі зрадницьки не хотіли відкриватися. І в такому стані він чув лише жіночий шепіт навколо нього.

"Анжело, це так нерозумно. На твоєму місці, я б плюнула на нього, навіть якщо б він здох. Адже в такому разі все в королівстві Чамборд буде твоїм, і тобі навіть не потрібно виходити заміж за цього коронованого ідіота"

З цього шепоту і солодкого сміху Фей зрозумів, що власниці цього голосу не більше 15 років.

"Стеж за своїм язиком!"

Ніжний, але водночас із нотками злості голос прорвав тишу. Через кілька секунд, ніби упокорюючи поглядом, вона продовжила: "Емма, моя маленька дурна сестричка, не говори більше таких дурниць! Будь хоч трішки розсудливішою... зрештою, Александр мій наречений!"

"Олександр? Хто, чорт забирай, такий цей Олександр?" Фей був абсолютно без поняття, що тут відбувається.

Він відчував солодкий аромат жінки.

Зусилля Фея нарешті таки окупилися, і він розплющив очі, але сцена, що відкрилася перед ним, здивувала його.

Він опинився всередині того, що мало вигляд розкішного середньовічного європейського палацу з чудовими декорами, королівськими меблями та запахом лаванди; так само, ніби він був уві сні.

Він був у шоці. Він почав помічати своє оточення після того, як відчув, що знову має контроль над своєю шиєю.

Дві досконалі жінки з'явилися перед його поглядом.

Та, що була далі від нього, була юною дівчиною, одягненою у форму покоївки, її світле волосся було прибране в простий, кучерявий хвостик. Вона надула свої щоки. Очевидно, що вона була нещасна, побачивши його пробудження.

"Вона повинна бути тією, яка не піклується про Олександра." - подумав Фей - "Хоча вона юна, вона занадто байдужа".

Коли його погляд перемістився ближче, він зрозумів, що лежав на темно-червоному, позолоченому ліжку королівського розміру. Його голова лежала на м'якій оксамитовій подушці. Красива дівчина сиділа на краю ліжка з тривогою на її обличчі.

Її шовковисте чорне волосся, як темна хмара, було перев'язане фіолетовою стрічкою. Її шкіра була блідішою, ніж сніг, і більш гладкою, ніж лід. Фіолетова суцільна сукня підкреслювала її вигини, через що вона була схожа на богиню, яку мріють побачити більшість чоловіків. Вона була просто досконала.

"kokoko..." Фей кашлянув навмисно, щоб привернути їхню увагу.

"Ви прокинулися!?" Чорнява краса - Анжела нахилилася. Її вираз обличчя одразу став відображати лише здивування і радість. "Олександре, як ти почуваєшся? Вам усе ще боляче? Священик Еван сказав, що ви маєте нормально відпочити..."

"Я ... ЕМ,,,,,, Що сталося?" Фей не знав, що сказати. Відразу ж після того, як він сказав це, він був у шоці!

Він виявив щось неймовірне.

Анжела використовувала стародавню мову, яка дивно звучала. Хоча Фей був студентом аспірантури в університеті, який спеціалізується на мові, він раніше ніколи не чув такого роду мови. Однак, як не дивно, він не просто розуміє мову, але він також може говорити нею!

"Олександре, ви хіба забули? Коли ви скеровували солдатів, що захищають королівство, підлий ворог влучив у тебе стрілою. Слава богу, на тобі був шолом, інакше вам довелося б заплатити велику ціну". Пояснила Анжела.

Вона обережно поклала свою ліву руку на лоб Фея. Він не був гарячим. В її очах промайнуло здивування.