9

В подружньому житті Галини і Павла, як і в більшості звичайних сімей, траплялося всяке. Були радощі, успіхи та перемоги, та не обминули й невдачі, біди і розчарування. Вони ж бо розпочинали будувати своє родинне гніздечко відразу після закінчення вишів. З роками Павло став хорошим хірургом, котрого поважали та цінили в лікарні. Мав тільки один серйозний недолік – був позбавлений будь-яких амбіцій. Для нього традиційно головним була робота та його пацієнти. Тож хоча чоловікові й надходили спокусливі пропозиції з поважних медичних інститутів столиці,, він рішуче від них відмовлявся, бо вважав що його місце в рідному місті. Жінка ж навпаки відзначалася вольовою вдачею і впертим характером. Вона ставили перед собою ціль і зазвичай її досягала. Розпочавши свою професійну кар’єру з простої вчительки Галина Олексіївна врешті-решт не лише зайняла директорське крісло, але й перетворила, не варту доброго слова школу, в престижний ліцей, що тепер цілком справедливо вважався чи не найкращим на всю область.

Усвідомлення того, що все у цьому світі має свою ціну, прийшло до неї не відразу. Своєрідною платою, за благополуччя і добробут досягнуті в житті, для чоловіка та жінки стало повільне та неухильне охолодження їхніх особистих стосунків. Коли ти весь час зайнятий однією лиш роботою, коли всі твої думки присвячені тільки професійним проблемам, то хоч-не-хоч а будеш змушений менше приділяти увагу тому хто поряд тебе. Через це вже якось не помічаєш, як поцілунки близької тобі людини втрачають свій медовий смак, її ніжні обійми зігрівають тебе вже не так гаряче як раніше, а вогонь пристрасті від якого колись аж паморочилося в голові тепер нуртує в жилах все слабше й слабше. Врешті-решт приходить такий момент коли від казкового кохання залишаються одні гіркі спогади.

Напевне ситуацію могли б виправити рідні діти, але… Спершу жінці було просто не до того. Вона тільки-но почала завойовувати авторитет між учнями й педагогами в школі та заводити корисні контакти серед начальства райвно. Тривала перерва зроблена на час вагітності і декретної відпустки безперечно зруйнувати б всі грандіозні плани на майбутнє. Зрештою чого хвилюватися заспокоювала себе Галя, вона ще молода, попереду у неї ціле життя, встигне зробити не тільки кар’єру, але ще й народити. Жінка глибоко помилялася. Минав рік за роком, а вона так і не спромоглася знайти в собі ні часу, ні тим паче бажання стати матір’ю. 

Павло навпаки буквально марив дітьми. Звідки у нього з’явилася така незвична манія Галина не мала і найменшої уяви. Та вона добре пам’ятала як часто у них раніше виникали суперечки на цю тему. І коли чоловік говорив, що це його найзаповітніша мрія, жінка дуже дратувалася. Вона ж бо реально не розуміла навіщо обтяжувати себе батьківськими клопотами та турботами, якщо в житті є ще чимало значно важливіших і цікавіших речей ніж народження дітей. Навіть траплялося докоряла йому за те що не має фантазії на якісь високі бажання, а чомусь фанатично зациклився на брудних пелюшках та підгузках.

Одного разу така суперечка переросла в гучний скандал під час якого, зазвичай спокійний та врівноважений, Равлик не стримавшись спересердя кинув, що краще б він в юності вибрав не її а Лору. Та б не комизилася, а давно вже подарувала йому сина, або донечку. Сварка закінчилася тим що чоловік грюкнувши дверима десь зник у вечірніх сутінках, а ображена жінка проревіла в подушку цілу ніч. За тиждень вони помирилися та гіркий осад у відносинах все ж залишився. Відтоді в душі Галі відродилася колишня прихована неприязнь до старої подруги. Далека приятелька, мимоволі, знову незримо стала між нею та Павлом.

Сам чоловік більше ні одним словом не заїкнувся про своє заповітне бажання, однак чомусь почав швидко втрачати інтерес до дружини, як до жінки. Раніше такий ніжний і пристрасний в постелі він незабаром перетворився на неговірку крижану брилу. Галі однак не зраджував, весь присвятив себе роботі і до дому з’являвся головним чином тільки щоб переночувати. Для всіх сторонніх вони й досі виглядали респектабельною сім’єю, де начебто панує любов та злагода, і котрій можна лише по-доброму заздрити. Насправді ж жінка все частіше й частіше почувала себе одинокою і нікому не потрібною. Тепер не дивиною була ситуація коли за весь вечір вони могли перекинутися всього кількома незначущими фразами. Щира, довірлива розмова стала настільки рідкісним явищем, що про неї доводилося тільки мріяти. Інтимна близькість же сприймалася як справжній дарунок небес…