8

Після недільного барбекю поведінка Павла зазнала деяких змін, котрі важко було не помітити. Хоча відносини між ними практично не змінилися, та Галина Олексіївна була тертим калачем і собачим нюхом відчула що наближається щось дуже нехороше. Що саме вона поки що не знала, та вже мала певні підозрі і тому розплющила очі та нашорошила вуха. Результат цієї пильності не змусив на себе довго чекати. Вже за кілька днів жінка зауважила якийсь дивний запах що линув від одягу чоловіка. Це був не традиційний лікарняний дух до якої вона вже давно звикла, і не аромат жіночих парфумів яких так боялася. Ні, ніс Галі вловив щось дуже знайоме, яке її пам'ять чомусь ніяк не могла згадати.

Та це були дрібниці в порівнянні з тим, що трапилося незабаром. Той день для Галини Олексіївни складався не найкращим чином. Спершу добряче дійняв один з представників райвно якому бачите щось там не сподобалося в квартальному звіті ліцею. Потім в самому навчальному закладі стався невеличкий конфлікт між двома старшокласниками. Нічого особливого, просто хлопці почубилися між собою через дівчину за якою упадали. Звичне діло для підлітків в крові яких вирують гормони. Та в кінцевому результаті в одного з них виявився розбитий ніс, а у другого «засяяв» синець під оком. І лише її незаперечний директорський авторитет завадив потрапити кадрам цієї сутички в Інтернет. Будь-який публічний скандал міг негативно позначитися на репутації ліцею.

Фіналом всіх негараздів жінки був неприємний випадок на дорозі. Вона саме поверталася додому, коли в передмісті її «ластівка» раптом хворобливо чхнувши кілька разів двигуном завмерла посеред дороги. Поки чекала на спеціалістів з автосервісу вирішила подзвонити до Павла. Все таки він чоловік, краще розбирається в техніці і мабуть навіть на відстані зможе дати якусь слушну пораду. Якби ж то. Всі спроби додзвонитися на його мобільний виявилися безуспішними. Кожний раз коли Галя набирала номер Павла незворушний механічний голос оператора відповідав, що абонент знаходиться поза дією мережі і глузливо радив зателефонувати пізніше.

Мабуть у нього якась важлива операція і він не може підняти слухавку подумала жінка і щоб розвіяти всі свої сумніви та підтвердити припущення подзвонила в приймальню лікарні. Звідтам їй повідомили що Павла Григоровича сьогодні на роботі немає. Він ще вчора взяв відгул на цілий день і прийде на зміну аж завтра вранці. Почуте неабияк спантеличило і стривожило Галину Олексіївну. Вона розгублено міркувала над тим куди міг подітися її чоловік. Алкоголем він ніколи не зловживав, близьких друзів не мав, та й взагалі практично весь свій час приділяв роботі. То де ж він зник?

Віддавши власний автомобіль під опіку працівникам автосервісу жінка на таксі добралася додому і до пізнього вечора місця собі не могла знайти. Коли поріг особняка нарешті переступив Павло накинулася на нього зі зливою запитань весь сенс яких зводився до одного:

– Де ти сьогодні був, що я не могла додзвонитися до тебе весь день?

Чоловік у відповідь лише невизначено махнув рукою й ошелешив дружину тим що відразу поліз в бар де знаходилися їхні запаси спиртного.

– Що ти там шукаєш? – здивуванню Галини Олексівни не було меж, бо ж вона ніяк не могла зрозуміти поведінки Павла.

– Вибираю що б ото зараз випити, – коротко буркнув він у відповідь. – У нас є щось міцніше вина?

– Здурів чи що? Тобі ж завтра зранку на роботу.

– Пусте. Важливих операцій не передбачено, а на випадок чого колеги підмінять.  

– Що трапилося? Чому ти такий?

– Сядь. Нам треба серйозно поговорити.

Після цих слів чоловік наповнив два бокали мадери. Один простягнув Галі, з другого хильну сам. Потім глянув дружині прямо у вічі й тихо промовив:

– З Ігорем не все так добре як раніше вважалося.

– З яким Ігорем? – спершу не зрозуміла Галина – Про кого і про що ти мовиш?

– Про чоловіка Лори, який зараз лежить у нашій лікарні. Його стан погіршився. Доведеться робити ще одну операцію.

– Ти будеш її робити? – тільки й спромоглася сказати жінка.

– Звісно що ні. У нашій лікарні, на жаль, немає необхідного для цього обладнання, та і я раніше ніколи чогось подібного не робив. Ігоря будуть оперувати закордоном. Найближчим часом його перевезуть в одну з іноземних клінік.

– Сумно.

– Це ще не все. Лора збирається поїхати разом з ним.

– Зрозуміло. А як же Святослав?

– Хлопчик має залишитися у дідуся та бабусі. Та я б хотів щоб він цей час замешкав у нас. Сама розумієш, що у старих не такі хороші побутові умови як у нашому домі, та й не в тому вони вже віці щоб добре опікуватися неповнолітнім онуком. То як ти зреагуєш на таку ідею?

А як вона могла відреагувати на таку ідею чоловіка? Не зізнаватися ж йому що поява в особняку геть чужої людини була не те що неприємна, а дещо ляклива для неї. Галина Олексіївна завиграшки давала собі раду з більше ніж сотнею дітлахів в ліцеї, але то був ліцей і вони були лишень її учнями. Переступивши поріг рідної домівки жінка традиційно відгороджувалася залізною завісою від всього того що відбувалося на роботі. Тепер же в її особисту зону комфорту увійде підліток, і як до нього ставитися та як з ним поводитися вона поки що найменшого уявлення не мала. Та відмовляти Павлові теж не годилося, бо чомусь була твердо переконана в тому, що такий крок матиме в подальшому дуже негативні наслідки.