7

Побоювання Галі що найближча подруга зможе відбити у неї коханого хлопця виявилися даремними. Почасти через те, що Павлові були абсолютно байдужі ті бісики які в його сторону пускала Лора й інші дівчати. Він з головою занурився в навчання і просто не звертав ніякої уваги на все інше що його тоді оточувало. Часу та сил у парубка вистачало тільки на нечасті телефонні розмови з нею.

Немаловажним було й те, що Лариса сама незабаром втратила будь-який інтерес до юнака. Велике місто з його бурхливим життям, яскравими розвагами і цікавими знайомим повністю заволоділи всіма думками вітряної дівчини. Вона з головою занурилася в цю нову реальність швидко забувши все те, що нещодавно було таким значущим для неї. Занедбала навчання, до Галі дзвонила все рідше й рідше, навіть до рідних батьків практично перестала приїздити.

Тривало це солодке безумство майже рік. Наприкінці весни, коли у більшості студентів голова пухла від думок про майбутні іспити, Лора безтямно закохалася. Чи не вперше, як поїхала на навчання, дівчина подзвонила до колежанки і довго, ледь не захлинаючись від радості, розповідала про свою палкі почуття і неземне щастя. Слухаючи її Галя подумки не одноразово полегшено зітхала. Незрима загроза яка так не давала спокою Мандаринці безслідно зникла. Тепер Павлик-Равлик був лише її.

На літні канікули парубок повернувся додому і дівчина не відходила від нього буквально ні на крок. Разом вони проводили весь свій вільний час. Багато гуляли, весело розважалися, розмовляли про всяку всячину. Кожна така зустріч була наповнена ніжними обіймами, приємними компліментами і жагучими поцілунками. Пригортаючись до юнака Галя мліла від задоволення відчуваючи себе справжньою принцесою, котра заволоділа серцем казкового принца. Тоді вона ніби купалася в безмежному океані блаженства. 

Майже п’ять років стосунків на відстані непросте випробування для молодих людей. Та двоє закоханих з честю його пройшли. При всякій нагоді парубок приїздив додому, щоб побачитися з коханою, або дівчина в свою чергу навідувалася до нього в гості. Під час одного з таких візитів вона й познайомилася з обранцем Лори. Чесно кажучи Ігор нічим особливим не вразив тоді її. Один з тих нічим не примітних хлопців яких безліч навкруги. Що такого незвичайного у ньому знайшла подруга Галя так і не змогла збагнути. Юнак же не міг іти ні в яке порівняння з її Павлом. Та як би там не було, а Лариса буквально боготворила його. Заради цього хлопця вона не лише покинула навчання, а вирішила залишитися разом з ним назавше. Незабаром вони одружилися і з тих пір приятельки бачилися лічені рази.

Після закінчення навчання побралися і Галина з Павлом. Для них розпочалося нове, незвідане досі, сімейне життя. Поки чоловік впевнено долав одну за однією сходинки своєї лікарської кар’єри, його дружина влаштувалася на роботу в одну зі шкіл їхнього міста. Не те щоб це був власний вибір молодої жінки. Просто так склалися обставини що нічого кращого за це райвно не могло запропонувати новоспеченій вчительці. Навчальний заклад куди вона потрапила цілком справедливо вважався одним з найгірших у їхній місцевості. Педагогічний колектив тут нагадував гадючник, учні поводили себе мов невихована худоба, класні приміщення були схожі на притулок для безхатьків.

Вже за місяць роботи в такій гнітючій атмосфері навели Галю на стійку думку що вона мабуть даремно вибрала для себе таку невдячну професію. За семестр вона вже серйозно замислилася над тим, щоб послати це вчительство під три чорти і пошукати для себе щось інше, набагато легше і приємніше. А наприкінці свого першого навчального року з жінкою трапилося те що враз розвіяло всі її нещодавні сумніви, зневіру і розчарування. Відразу після випускного Галину Олексіївну запросили до кабінету директора. Бесіда що відбулася між очільником школи й молодою вчителькою назавше закарбувалася в її пам’яті. Зрештою і розмовою назвати це було складно, радше вже ультиматумом. Суть всього сказаного була проста – вона бездарний педагог та нікудишня наставниця, що невдало вибрала собі місце роботи. В школі всі колеги сприймають її як якесь прикре непорозуміння і найкращим виходом в цій ситуації для неї буде написати заяву на звільнення за власним бажанням.

З кабінету директора вона тоді вибігла вся в сльозах і спершу навіть хотіла прислухатися до поради яку отримала. Та потім наче щось клацнуло в голові жінки і замість жалю до себе з’явилася люта ненависть до всіх тих хто її так принизив. Обурення і злість були такими великими, що незабаром у її серці спалахнуло незгасиме бажання помститися їм всім. Ні, вона не збиралася чинити щось негідне по відношенню до цих нікчем. Вони були не варті того, щоб витрачати на них свої сили та час. Галя придумала значно кращий і витончений спосіб помсти. Вона вирішила стати найкращою вчителькою в місті і цим змусити їх кусати лікті від заздрощів.

Здійснити задумане виявилося зовсім непросто, проте жінка була дуже наполегливою в своїх прагненнях. Спершу на чому вона зосередила всю увагу, коли першого вересня переступила поріг нелюбимої школи, був клас за який їй доручили відповідати. Більше як два десятки непосидючих підлітків котрі не визнавали авторитетів і в головах котрих було все, окрім навчання. Приборкати це невгамовне плем’я здавалося справою абсолютно неможливою, і деякий час на неї дійсно чекали одні невдачі та розчарування. Однак відомо ж бо, що вода камінь точить, тож врешті-решт Галина Олексіївна домоглася свого. Учні не лише почав ставитися з повагою до своєї класної, вони щиро полюбили її. Це був перший крок до успіху і визнання, яких так гаряче прагнула молода вчителька.