4

Наступні кілька днів промайнули для Галини Олексіївни без якихось значущих подій. Життя жінки пливло своїм звичним руслом без найменшого натяку на те що попереду на неї можуть очікувати можливі негаразди та неприємності. Звісно траплялися всілякі дріб’язкові клопоти і непорозуміння в ліцеї, бо як же без них, та вона була досвідченою директрисою і давно вже навчилася давати собі з ними раду. Вміла видаляти безслідно зі своєї пам’яті весь негатив, так що надвечір вже було й не сила пригадати чим же її роздратували зранку.

Перший тривожний дзвіночок, що може статися щось недобре, тенькнув напередодні вихідних. Прозвучав він в п’ятницю, ввечері, в їхній спальні. Галя тільки-но вилізла зі своєї традиційної розслаблюючої ванни й перед дзеркалом трюмо саме розчісувала мокре волосся. Павло вже влежав у ліжку та щось розглядав на екрані планшета. Раптом чоловік відірвався від електронного гаджета і завів дивну розмову.

– Знаєш, що я ото подумав? – замисленим тоном сказав він. – Давно ми вже не відпочивали разом. Давай щось цієї неділі організуємо?

– Що ти маєш на увазі? – жінка на мить дала спокій непокірному волоссю.

– Можна наприклад влаштувати барбекю, – Павло зиркнув на дружину допитливим поглядом.

– Збожеволів?!? За вікном зима, кругом повно снігу та й морозить зараз нівроку. Де ти хочеш все це влаштовувати? Посеред вітальні?

– Чому посеред вітальні? – Павло відклав в сторону планшет і на його обличчі з’явився замріяний вираз. – Можна все зробити надворі. Снігу там не так вже й багато, якщо треба розчистимо, а я ще остаточно не розучився розводити багаття та смажити м'ясо. Ти зготуєш свою печінкову запіканку та спечеш пампушків з вишнями. Погоджуйся. Буде класно. Посидимо як колись.

Ось це «як колись» зачепило Галину Олексіївну чи не найбільше. Вона прекрасно усвідомлювала що відносини у їхньому подружжі зараз залишають бажати кращого. Ні, вони практично ніколи не сварилися, не сперечалися, не дратували одне одного. Для сторонніх це була майже ідеальна сім’я, котру варто було брати іншим за приклад. Але в глибині душі жінка чудово розуміла, що вогонь пристрасті і блаженства, котрий так гаряче палахкотів у минулому тепер ледь жевріє. Сіра, одноманітна буденність з кожним днем все більше й більше безжально стирала в серцях обох останні залишки колишніх романтичних почуттів. Квітка кохання що так буйно буяла раніше вже майже засохла, і Галя зробила б все що завгодно лиш би хоч на мить оживити її.

– Гаразд, давай в неділю влаштуємо собі свято, – погодилася Галина Олексіївна й побачила як від цих її слів радісно заіскрилися очі в чоловіка. – Тільки щоб потім не нарікав якщо простудишся і зляжеш в ліжко з ангіною та високою температурою.

– Не буду нарікати. А якщо прихворію, то ти ж будеш мене доглядати?

– Авжеж, – відповідає жінка і робить перший крок в сторону постелі. На вустах у неї з’являється грайлива посмішка, напівпрозорий шовковий пеньюар невагомим парашутиком опадає на підлогу…

…Все відбулося набагато швидше чим би цього хотілося Галині Олексіївні. Та жінка не ремствувала, бо цілком справедливо вважала, що краще вже така дещиця задоволення та насолоди чим взагалі нічого. Інтимна близькість між подружжям тепер траплялася все рідше й рідше. Роки брали своє і на всілякі постільні забави часто не вистачало, як вільного часу так і фізичних сил. Коли за весь день на роботі виснажишся до повної знемоги, ввечері вже якось не до ніжних обіймів та палких поцілунків. Хоча чого лукавити, насправді інколи бували такі миттєвості коли їй всього цього дуже не вистачало.

На жаль сьогоднішній блаженний настрій у Галі протримався недовго. Жінка ще не встигла повністю отямитися від щойно отриманого феєричного екстазу, як Павло спантеличив її, абсолютно недоречним в такій ситуації, запитанням:

– Ти більше не зустрічалася з Лорою?

– Ні, а що таке? – згадка про давню подругу чомусь була неприємною для жінки.

– Та нічого. Просто вона сьогодні заходила в лікарню провідати свого чоловіка. Ми трохи погомоніли, згадали минуле і я подумав, що непогано було б зібратися втрьох як ото бувало в юності.

Так ось звідки в її чоловіка з’явилася ця несподівана ідея про барбекю на вихідні, зажурливо подумала Галина Олексіївна. А вона наївна чомусь вирішила, що у нього прокинулася колишня романтична вдача, і в цей день у них буде своєрідне побачення для дорослих. Насправді головна причина такого раптового ентузіазму Павла криється зовсім в іншому.

Намагаючись не показувати свого розчарування жінка байдужим тоном мовить:

– Чудовий задум, дорогенький. А й справді, чому б нам не зустрітися та не посидіти разом? Гарна вечірка може вийти. Буде про що поговорити, та що пригадати.