49

Яцура усю дорогу в потязі з Одеси думав, що знайде Поліну і попросить пробачення у неї, та не так сталося, як він собі придумав. Перед Харковом зателефонувала Лариса і попередила, що її виписують з лікарні. Андрій забрав дружину, але повідомив, що спати він знову буде на куточку у кухні і що вони подружжя тільки для дочки. В усьому іншому він вільний, а вона хай не осоромить доньку, бо він знає, що вона зробила і будь яка помилка може вартувати їй звільнення від батьківських прав. І це ще Яцура не знав про її роль у справі Поліни, а тільки про дитину, яку дружина втратила. А кум Юхим свідомо не сказав Андрієві про це, бо знав його запальний характер. Хоча Андрій і здогадувався про те як дружина підставила Поліну і зробила це не без допомоги сестри.

Андрій зателефонував на Полінчин номер, але вона не взяла слухавку.

– Так мені і треба. Ідіот, який же я ідіот, – картався Яцура. Набрав номер знову, але на даний момент, абонент..

А Поліна у цей час була далеко від телефону і не бачила що телефонував коханий, заряду на телефоні було зовсім мало і він вимкнувся. В найближчі три дні Поліна й не згадає про телефон, а коли ввімкне його, то не згадає номер Андрієвого телефону, вона ж бо його не знала напам’ять і витерла ще тоді, коли Яцура жорстоко сказав, щоб Поліна забула його назавжди.

Павло з потягу полетів до Катерини і півночі говорив ніжні слова коханій, а на ранок попередив, що готує для неї сюрприз і кудись зателефонував, але треба почекати декілька днів. Катя терпляче чекала. І ось через тиждень Павло з’явився з обручкою, букетом і документами на дім. Той самий дім в якому дозволив йому жити Василь. Павло продав будинок тітки і через агента з нерухомості Павло купив обійстя і оформив на Катю. Після весілля молодята планували жити там. Ще купив машину, яку вже оформив на себе. Треба ж буде якось добиратися в місто на роботу. Взимку Павло з Катею одружилися. На весіллі було не так багато народу. Усі свої. Катя запросила і Поліну, але дівчина хворіла на новомодний вірус і не змогла прийти. Павло запросив Яцуру, але у того донька хворіла і тато був потрібен дитині. Через рік у подружжя Либідів знайшлася дівчинка.

Одеські правоохоронці передали справу про зґвалтування і підозрюваного у цій справі за місцем вчинення злочину. Харківські слідчі, разом з прокуратурою об’єднали ці дві справи в одну.Ще й додали третю, про загибель сім’ї Самтура Георгія Вазгеновича. Терміну давності у вбивства немає. Володимир і Стас Чубенко сіли надійно і надовго. Сліпий все таки вислизнув. Його зв’язки дозволили уникнути покарання і виїхати до Ямайки, де бізнес вже не належав йому, а Тетяні, але така людина, як Сліпий не міг потонути, тому він переїхав до Аргентини, де теж мав грошики і розпочав усе з нуля.

Поліна нічого цього не знала, окрім того, що її кривдника засудили. Поліна свідчила проти колишнього колеги. Їй вдалося приховати все від батьків і односельців.

Після останнього судового засідання Поліна звільнилася з лікарні і поїхала до батьків у село. Вона почала працювати у місцевому фельдшерсько-акушерському пункті, але ця робота не стала на заваді вступу до медичного університету. Восени наступного року після описаних подій, Поліна звільнилася з роботи взагалі і стала навчатися в медичному. До того часу біль від втрати чогось дуже важливого притлумився і дівчина змогла посміхатися. Володимир Лабзенко за півтора року освідчився дівчині і вони почали зустрічатися, потім вийшла заміж і стала Поліною Лабзенко. Закінчила університет і повернулася у ту ж лікарню, де працювала медсестрою, але вже на місці Забашти, який пішов на пенсію. До місця роботи її завжди підвозили Павло і Катя, яка працювала все в тій же лікарні. За рік після весілля Поліна народила двох здорових малюків-близнюків. Через три місяці після народження синів, чоловік Поліни не впорався з керуванням машиною і потрапив у аварію. Полінка залишилася вдовою. Хоч як не важко було ростити малюків одній, і навчатися, але дівчина впоралася з цим. Тепер у неї були найкоханіші два чоловіки в усьому світі – її сини, одного з яких звали Андрієм, а іншого Богданом.

Власне так би і закінчилася ця історія, якби через п’ятнадцять років після описаних подій у переддень Нового року не отримала продовження. Діти забігли з морозу у хату.

• Мамо, мамо, там якийсь дядько під парканом лежить і не ворушиться. -  Хором сказали Андрій та Богдан. Їх голоси за півроку стали нагадувати оксамитовий баритон загиблого батька і до щему нагадувати голос Яцури.
• Ой лишенько, двадцять градусів морозу, закоцюбнув уже напевне. – Сплеснула руками Поліна Пилипівна Лабзенко, накинула пухову хустку, кожух і поспішила надвір. Під парканом навзнак, обличчям у снігу лежав чоловік, пристойно одягнутий.
• Ану дітвора, допоможіть мені. – Для матері, хлопці були лише дітьми, хоча в плечах не поступалися дорослим чоловікам і росточком були під два метри.

Сини перевернули чоловіка і закинули його руки на плечі. Так підтримуючи чоловіка і виконуючи команди матері, завели до жарко натопленої кімнати і поклали на ліжко. Скинули взуття, не по сезону легеньке. Поліна розтерла  чоловіку ноги спиртом. Чоловік намагався пручатися і встати, але хлопці легко його поклали його назад. Жінка одягнула на розтерті ноги чоловіка вовняні шкарпетки і тільки тоді глянула йому в обличчя. До того вона не дивилася та й надворі було темно для того, щоб можна було щось розгледіти. Поліна охнула і стала осідати на підлогу. З обох боків її підхопили міцні руки синів. Андрій і Богдан довели матусю до іншого ліжка і посадили жінку на нього, допомогли скинути верхній одяг і зателефонували тітці Катерині, яка одразу примчала, бо була подругою їхньої матері. Глянувши на бліде обличчя матері, тітка Катерина, почала було квоктати, як квочка, але побачила, що подруга як заворожена дивиться на чоловіка на сусідньому ліжку, а по щокам котяться сльози. А чоловік лежить з закритими очима і ледве дихає .

• Богдане, Андрію, допоможіть матері піти у іншу кімнату.