41

Олександр Андрійович розслаблений лежав у ліжку. На плечі в нього знаходилася красива голівка гарної жінки. Волосся цієї жінки ніжно лоскотало шкіру плеча. Йому було незручно, але він терпів. Після того, що сталося сьогодні вночі Сашко вже не був самотнім і збирався освідчитися Тетяні і покликати її заміж, хоча якась неясна тривога шкреблася зсередини, заважаючи зосередитися. І щоб то могло бути? Але чоловік відігнав похмурі думки від себе і став далі згадувати вчорашній вечір. Тетяна, яку він побачив вчора і яку бачив раніше – це були дві різні жінки. І якщо та, перша, була бізнес-леді від маківки до кінчиків нігтів на ногах, то та, хто постав на порозі своєї квартири, була найгарніша і найідеальніша жінка з усіх, кого він знав. А знав він багато жінок і не тільки в Україні. Так, так, Сашко заїхав за нею додому, але так скоро спокусити її не сподівався. Він думав, що Тетяна буде викаблучуватися, аж надто помітно було в її очах презирство при першій зустрічі, хоча й не зрозумів, чому. Але потім вирішивши, що неправильно зрозумів, відкинув цей здогад, як той що не має права на життя. Тепер же чоловік був приємно вражений. Все сталося саме так, як він задумав і як було вигідно, тому, хто сидів у Києві. Цими стосунками Олександр Андрійович вбивав одразу двох зайців: позбувався самотності, отримавши потенційну наречену і виконував волю покровителя цієї нареченої, а також і свого.

І якщо спочатку, його мучила совість, що він зрадив Ольгу, то потім, подумавши, Сашко вирішив, що напевне кохана не хотіла, щоб він був сам.

Коли Сашко і Тетяна зайшли до ресторану, всі чоловіки, які там були повернулися до них, вірніше до неї, а Сашко скипів від ревнощів, але вигляду не подав. Потім заспокоївся і навіть почав пишатися, що з такою гарною жінкою «вийшов у світ».

Цей чоловік ледве впорядкував думки в своїй голові, аж тут на ліжку повернулася на інший бік кохана і відкрила очі. Розгублений погляд ковзнув по незвичних меблях.

– Доброго ранку, кохана. – Почувся з-за спини чоловічий голос. Тетяна рвучко обернулася на голос і сіла на ліжку, натягнувши простирадло до шиї. Потім подивилася на володаря цього голосу і розсміявшись, розслабилася і відкинула простирадло.

– Йди до мене, любий.

– О, ні. Спочатку я тобі приготую каву в ліжко, потім зроблю масаж, щоб ти відчула, яка це насолода, а потім можна знову в ліжко.

Тетяна, якій тільки масажистка робила масаж розгублено закліпала. Вона вважала, що чоловіки не хочуть морочитися з таким, тільки якщо їм не платять за це гроші.

– Ну, ну, дівчинко, не бентежся, я хочу зробити тобі приємне. – Олександр Андрійович дивився з усмішкою на неї.

– А… – хотіла щось спитати жінка, але Олександр підсунувся до неї ближче і закрив поцілунком рота.

Через годину, коли вже на кухні чоловік розливав з джезви каву в чашки, задзвонив його мобільний. Сашко не хотів руйнувати цей день роботою і брати слухавку, але мимохіть глянув на екран і вилаявся «Цього ще не вистачало». Телефонував Томенко. Той самий підполковник, який був начальником Яцури.

– Якого дідька йому треба? – Пробурмотів Сашко, але слухавку все ж таки взяв.

– Слухай Олександре Андрійович, тут така справа: засвітився ти своє машиною в одному криміналі.

– Якою машиною і в якій справі, ти можеш пояснити?

– Своєю улюбленою «Тундрою», а справа взагалі про зґвалтування. Як тебе рятувати, я не знаю. Добре, що хоч вчасно взнав. – Підполковник Томенко розповів про справу, попередив про можливі наслідки і вимкнувся.

Тільки Сашко Поклав слухавку, як знову задзвонив телефон.

– Сашо! – Почулося з іншої кімнати – Я чекаю. – Це вже Тетяна не витримала.

– Біжу, кохана. – Олександр Андрійович зі злістю подивився на телефон, який все дзвонив і дзвонив. Чоловік махнув на нього рукою і хотів понести каву Тетяні. Телефон знову задзвонив. Тетяна з’явилася на порозі кухні, босоніж і в ще одному махровому халаті Сашка, який знайшла у шафі.

– Не дають відпочити. – Сказав чоловік наче вибачаючись.

– Нічого, я почекаю, візьми слухавку.

Олександр Андрійович подивився на екран. Телефонував «народний обранець». Чоловік не встиг сказати жодного слова, тільки взяв слухавку.

– Ти що ж це твориш? Чого тобі не вистачало? Вирішив нас усіх поховати?

– Нічого не розумію. – Прикинувся дурником Сашко.

– Коротше кажучи, Сашо, вирішуй проблеми зі справою, про яку, як мені відомо, тобі вже сказали. Якщо нічого не зробиш, то я тонути разом з тобою не збираюся. Дача відміняється. Що хочеш роби, але щоб я був чистий, а ні…, то мій меч…, в цілому, ти зрозумів. Дівчину, яку ти й так принизив. не чіпай, бо це може потягнути за собою наслідки. Накосячив, то й прибери за собою. – І співрозмовник вимкнув телефон. Скільки Олександр не телефонував потім «народному обранцю», то кожного разу стикався з механічним голосом

– На даний момент….

Олександр сів на стілець і задумався. Ззаду м’яко ступаючи босими ногами, підійшла Тетяна, обняла нахилившись за шию, поцілувала Сашка у скроню. На її руці завібрував смарт- годинник. Залишивши коханого Тетяна повернулася в кімнату по свій мобільник. Телефонував покровитель, який опікувався «слухняною дівчинкою» і який хотів убезпечити її майбутнє, а також не знав про роль цієї жінки у тій події, яка могла привести до викриття угруповання і нелегальних оборуток з якими був пов’язаний цей чоловік.

Він хотів «попередити» Тетяну про те що світить Олександру Андрійовичу у разі невирішення проблем з цією дівкою Поліною, але оскільки Тетяна теж була причетна до цих проблем, то мовчки вислухала все, що їй сказав голос покровителя в телефоні і все. Покровитель закінчив розмову і скинув виклик, мовляв: міркуй сама, як бути, ти розумна.

Підійшов Сашко:

– Він? – Спитав.

– Так. – Тихо відказала Тетяна.

Сашко зітхнув.

– Тепер між нами вічно буде стояти тінь цього «батька Гамлета». – Сказала Тетяна. А їй так хотілося простого, жіночого щастя