40

Андрій з родиною повертався додому. Він був щасливий. Він подивився на Ларису по новому. Вона знову була вагітна і цього разу він зробить все як годиться. Буде більше часу проводити з родиною і дітьми. Буде носити обручку, щоб дружина не думала, що в нього є коханка. Буде просто ідеальним чоловіком.

Потяг запізнювався, довго стояли у Львові, пропускаючи якийсь товарняк. А вже перед Харковом чомусь просто стали у чистому полі. Андрій вийшов до тамбуру. Витягнув пачку цигарок з кишені, запальничку і вже хотів закурити, аж раптом в кишені спортивних штанів ожив мобільний. Андрій лайнувся, думаючи, що це з роботи. Не дивлячись на екран натиснув кнопку виклику і відповів:

– Я слухаю.

– Привіт Андрію! – Почувся дівочий голос.

– Привіт! Що ти хотіла? – Не в правилах чоловіка було кидати слухавку, як істерична панночка, але з тими, хто його розчарував, Андрій спілкувався підкреслено холодно.

– Нам треба серйозно поговорити. – Несподівано приглушено прозвучав дівочий голос, який Яцура пізнав і аж задихнувся від обурення: «Вона посміла мені телефонувати після усього?», а вголос сказав:

– Про що?

– Я хочу тебе побачити.

– Кажи зараз.

– Я…я.., – дівчина на тому боці слухавки ковтала сльози, це було чути по голосу – я тебе зрадила, я переспала з іншим чоловіком.

– І що ти від мене хочеш? – Якби співрозмовниця могла б бачити обличчя чоловіка то побачила б, що він скептично підняв одну брову.

– Андрію, будь ласка, вислухай мене.

– Слухаю, слухаю. – Чоловік вже відверто насміхався, але співрозмовниця цього не розуміла.

– Мене…., мене… зґвалтували.

– Так напиши заяву у поліцію. Не розумію, чого ти від мене хочеш? – Яцура був невблаганний.

– Андрієчку, я думала ти мені допоможеш.

– Слухай, тебе зґвалтували, я тут ні при чому. Це ж не я був? – Жорстко сказав чоловік.

– Ні… – Прошелестіла майже беззвучно, але Яцура її почув.

– От і все. Забудь мій номер телефону і не телефонуй більше. – І Андрій вимкнув телефон. І якраз вчасно. В тамбур заглянула Лариса, щоб покликати його.

Потяг рушив, а Андрій так і не встиг покурити.

«Яка ж погань, ця Поліна. А я ж думав, що вона чиста і невинна. Я бачив як вона розважалася з тим, так званим ґвалтівником, навіть очі закрила від задоволення» –  Андрій аж скреготнув зубами, вважаючи що Поліна йому бреше.

– Будь щасливий. Все одно я тебе кохаю. – Прошепотіла Поліна, коли телефон вимкнувся. Дівчина плакала півдня. Їй ніхто не заважав. Подруга поїхала до батьків. Поліна поки що була на лікарняному, але вже подумувала взяти відпустку і поїхати з міста де залишалися спогади. Де на роботі все нагадувало про ненависного Володимира.

Потяг підійшов до перону. Там вже стояла Тетяна, яка згребла в обійми Наталочку і зацілувала. Андрій виніс чемодани і допоміг спуститися Ларисі.

– Ну як з’їздили? – Здавалося б таке просте питання. Андрій хотів відповісти, але Лариса випередила чоловіка і відповіла за них обох.

– Чудово! Ти навіть не уявляєш як? – Це «чудово», було таємне слово Лариси і Тетяни, якщо все пройде як по маслу. Але те, що сказала Лариса далі могло означати тільки одне: Андрій навіть не здогадується про те, що дитина не його.

– А ти як? Все вдалося?

– Думаю так. – Це теж була кодова фраза,про те щоб Андрій кинув коханку через те відео, яке зняли на прохання Тетяни.

– Дами, ви про що? – Запитав Андрій.

–  У Тетянки з’явився залицяльник. – Лариса аж посвіжіла на обличчі.

– Правда? Я його знаю? Познайомиш? – Андрій закидав сестру дружини запитаннями.

– Можливо. Але ще рано. – Тетяна думала як одкрутитися від цього. Не треба щоб спливла її участь у історії з Андрієвою коханкою, якщо все ж таки хвойда скаже, про те що це було проти її волі. Тетяна не знала про розмову Андрія і Поліни.

В цей час Гуртовий з’ясував кому належить ТОЙОТА ТУНДРА і здивувався. Вона належала тому, хто сам так вчасно пішов з органів. В іншому випадку його б мабуть віддали б на розтерзання іншого відділу. Зараз цей «страшний» відділ зветься ДБР*, а тоді по іншому звався. Здали б колеги і звільнили б з посади за статтею, ба більше, може б і запроторили до в’язниці. Але зараз на нього нічого немає. Прямо таки кришталево чиста людина, має законний бізнес.

Володимир Іванович набрав Сліпка.

– Юхиме, я по справі Поліни Марелі,ти просив тримати тебе в курсі. Ти знаєш що голос і машина належить нашому старому знайомому?

– Не лякай мене Володю. Якому?

– Сашку - оперу.

Юхим Іванович вилаявся.

– Дякую Володю. Я з ним побалакаю.

– Але не злякай його. Я не хочу щоб цього разу він уник покарання.

– Володю, він уникне. Він уникне його, це я тобі кажу, бо дещо знаю про Сашка, але моя задача в іншому, я хочу щоб він надав докази для слідства проти того, хто зробив дівчині боляче і здав замовника, а розсудивши логічно ми можемо дійти висновку, що замовник не просто пересічний громадянин з вулиці, або… громадянка.

– Громадянка? – Здивувався Гуртовий. – Ти щось знаєш?

– Я тільки розмірковую, що таким чином, в основному, мстяться жінки. Треба поспілкуватися з Поліною і взнати, хто останнім часом до неї залицявся і чи немає у залицяльника дружини.

– Юхиме, ти мене дивуєш, все більше і більше. Чому ти так вирішив?

– Повір, знаю що кажу. Ти пам’ятаєш, я двічі одружений?

Гуртовий засміявся.

– Ну так, де ж мені. Я ж не був одружений. – Хоч Гуртовий і був майже ровесником Сліпка, але з жінками йому катастрофічно не щастило і він років з десять тому махнув на особисте життя рукою. Та й не вистачало часу на все це.

ДБР*- Правоохоронний орган України, що розслідує кримінальні провадження, в яких фігурують правоохоронці,судді і найвищі службовці (від міністрів до начальників ГУ). Поступово ДБР перебрало на себе функцію досудового (попереднього) слідства від прокуратури