Тетяна провела сестру з Андрієм на потяг до Сваляви, а сама сіла в кабіну машини і вже взялася за ключ запалювання, коли на сусідньому сидінні ожив телефон, який жінка завбачливо поклала туди. Завібрував смарт-годинник Він вібрував і вібрував. Тетяна не любила, коли надто голосно репетував телефон, тому звук у телефону був майже завжди вимкнений. І коли хтось телефонував, то все відображалося на смарт-годиннику. На екрані мобільного висвічувався номер Олександра Андрійовича.
Дідько, що йому ще потрібно, наче ж все? – Лайнулася жінка, але все ж витягнула ключ з замка запалювання і взяла слухавку.
– Так.
– Люба Тетяно, чи не зволите ви зі мною повечеряти. Я вас запрошую, але є одна умова. – Голос детектива звучав улесливо.
– Яка? – Тетяна була не налаштована грати в ігри і спитала прямо і не зовсім доброзичливо.
– Ресторан оберете самі, ось моя умова. – Голос у слухавці звучав весело і Тетяна розслабилася. «А чому б і ні. Покровитель далеко. Дай Боже не дізнається» – подумала. Жінка була вже досвідченою і знала до чого воно ведеться, раз її запросили на вечерю. Такі чоловіки просто так не запрошують і за розкішну вечерю прийдеться заплатити своїм тілом, але це не обтяжить. Навіть навпаки… Це не вперше. Хоч вона і була зайнята останнім часом, влаштуванням особистого життя сестри, але їй і самій хотілося звичайного жіночого щастя, якого вона ніколи не мала. Ну й що, що чоловік їй не сподобався при першій зустрічі, можливо він і стане тим, хто буде їй потрібний. Танюша вже далеко не наївна, розуміла що акули-вбивці своїх не чіпають, до часу поки не виявиш слабкість, а слабкість виявляти вона аж ніяк не збиралася. Тому подумавши хвилину, дала свою згоду на вечерю. Домовившись, вона знову вставила ключ і знову хотіла завести машину, але знову завібрував смарт-годинник і знову все почалося спочатку, тільки співрозмовником вже був Володимир, який клявся у вічному коханні.
– Я не зрозуміла, а як же твоя колега, з якою ти спав? – Зі сміхом сказала Тетяна в слухавку. – Я не підбираю вживані речі, ти хіба не зрозумів? – Жінка була жорстока і далекоглядна.
– Ти ж сама на це погодилася. І ще ти сказала,що якщо я вмовлю Поліну, то ти відкриєш доступ до свого тіла.
– Хіба я таке казала?Не пам’ятаю такого… – Жінка наче задумалася на мить, протягнувши слово, а потім рішуче сказала – Я такого не казала, не придумуй. – Тетяна вже знала, на що здатні чоловіки і зокрема Володимир, тож вирішила все заперечити і одним махом позбутися проблеми у його особі і дати відкоша цьому молодику, що дуже багато собі нафантазував.
– Танюша, ти ж казала, що я твій і потрібен тобі.
– Я нічого тобі не обіцяла.
– Як же так? Ти ж казала, що ми будемо разом.
– Ти серйозно. Володимире, я не знаю, що ти почув і що хотів почути, але я такого не казала. – Жінка була невблаганна. І забудь, будь ласкавий, мій номер. – Тетяна вимкнулася.
Володимир поглянув здивовано на телефон, промимрив щось про те що треба почати нове життя і пішов збирати речі. Через два дні він повинен був бути в Києві, а ще через день у Одесі. Військовий корабель чекав на нового члена екіпажу.
А Тетяна знову хотіла завести машину, але знову не встигла. На цей раз телефонував покровитель. Він звідкілясь знав про зустріч з детективом і порадив їй бути чемною з Олександром Андрійовичем і виконати те, що попросить.
– Але ж я не можу – обурилася жінка. – За кого ви мене маєте?
– Знаю за кого маю! – Гаркнув народний обранець, а потім додав уже м’якіше – не сперечайся з долею, я вже старий і не маю на кого тебе залишити, я повинен влаштувати твоє життя, колись я його врятував і відповідаю за тебе. Тому послухай старого друга, якому ти небайдужа. Навіть якщо Олександр не зовсім чесна і порядна людина, він забезпечить твою старість, про це я подбаю і тобі буде не так самотньо. Ти розумна дівчинка і сама розберешся як будувати стосунки. Тільки не залишайся одна і спровадь того молокососа, який тільки і має за душею, що молодість. І тут Тетяна подумала «добре, що він зателефонував саме зараз і я взнала, що за мною велося спостереження, інакше як би благодійник знав про Володимира?». А сама спокійно сказала:
– Він мене більше не потурбує.
– Молодець дівчинко. Моя школа. Бувай люба, ще зустрінемося.
– На все добре. – Відповіла Тетяна і коли на тому боці від’єдналися, то вона полегшено видихнула. Пару хвилин посиділа, щоб заспокоїтися і все ж таки завела машину і поїхала до салону краси, хоча спочатку хотіла поїхати додому. Треба ж подбати про те, щоб бути ввечері на висоті.
А Сліпий теж даремно часу не втрачав. Він поїхав на одну з своїх «конспіративних» квартир, як він називав. І сховав флешку з відео і фото у сейф, який заходився у стіні і був прикритий масивною шафою з книгами. Там зберігалося багато компромату на різних людей. Потім поїхав в те помешкання де жив останнім часом. Треба було відпочити перед вечерею. По дорозі заїхав до аптеки, і до квіткової крамниці. Замовив приголомшливий букет і купив в аптеці ті таблетки, які зазвичай беруть «не для себе, а для друга», щоб не було осічки. Потім не маючи нагальних справ, вдома приліг на диван, поставив будильник на мобільнику на потрібний час. Коли він задзвонить, буде час зібратися на побачення.
Поліна ж після нічних подій прийшла і залізла в душ. В одязі, який був на ній, включно з колготками, тільки пальто скинула. Ввімкнула холодну воду і поливала себе нею, поки не почала трястися, як у пропасниці, тоді стягнула весь одяг, закинула його в тазок і засунула тазок під ванну. Ввімкнула гарячу воду і витягнулася у ванні, подумавши, що так легко розрізати вени. Це зовсім не боляче, але згадала обличчя Каті і її слова «Не здумай нічого з собою робити. Все вирішується», потім згадала обличчя батьків і подумала, що їм певно важко буде без неї. А потім на думку спало ненависне обличчя Володимира і дівчину почали бити дрижаки в гарячій воді і душити сльози. Напустивши в ванну води, дівчина пустила цівочкою гарячу воду, щоб не застудитися і непорушно лежала, дивлячись у стелю. Вона сиділа в воді години зо дві, намагаючись змити брудні доторки і не тільки. Потім все ж вийшла з ванни, одягнувши махровий халат і сховавши волосся під рушник. Висушила волосся феном, так в халаті і лягла спати.
#3669 в Любовні романи
#1713 в Сучасний любовний роман
#371 в Детектив/Трилер
#180 в Детектив
Відредаговано: 10.06.2023