31

Олександр Андрійович Їхав додому і сам собі посміхався.

– Як все вдало склалося, аж дивно. – Але з подивом зазначив, що мобільник так ні разу й не задзвонив, втім чоловік згадав, що телефон вдома і мабуть вже червоний від дзвінків.

Заїхавши у двір, Сашко поставив машину в гараж, зачинив ворота і майже вбіг в двері будинку. Схопив телефон, натиснув на кнопку щоб ввімкнути екран, лайнувся і почав шукати зарядний пристрій. Знову лайнувся, потім підійшов до столу і поклав телефон на тарілку зарядного пристрою. Шановний Олександр Андрійович забув, що не так давно купив бездротовий зарядний пристрій для свого айфону. Коли айфон трішки підзарядився прийшло повідомлення, що йому телефонував той однокурсник, який став «великою людиною». Беручи телефон і набираючи номер однокурсника, Сашко - опер все ж гадав, що цього разу потрібно від нього. Коли слухавку зняли і він почув голос однокурсника, то полегшено видихнув. Бо той сказав те, на що Сашко й не сподівався.

– Сашку, в мене до тебе дуже делікатна справа.

– Я уважно слухаю.

– Пам’ятаєш свою клієнтку, ту яка Тетяна?

– Так.

– Так ось, справа стосується її. Ти здається неодружений і коханки у тебе немає? – знову запитав «народний обранець».

– Немає. – сказав Олександр і це вийшло так жалібно, аж самому стало гидко.

– Я прошу тебе опікуватися цією «дівчинкою».

– Не зрозумів. Що?

– Що, Що? Дарую її тобі. Вона дівчинка слухняна. І на обох чекаю у себе на дачі під Борисполем наступного місяця. Як ти це зробиш не моя справа, але не ображай дівчинку.

Чоловіки поговорили ще хвилин п’ять, про те, про інше. Якби хтось підслуховував розмову, то вирішив би що йому вчулося. По телефону про таке зазвичай не розмовляють, але у «народного обранця» стояла спеціальна мікросхема на телефоні, яка створювала перешкоди для прослуховування, тому він і не боявся. Крім того цей «лівий» номер з телефоном він купив у студента, який радий був здихатися свою Нокію 1100. Тим більш, що він не продешевив, продавши її за триста доларів. Вона того явно не вартувала. І студент знав про це, знали і ті хто її купив, але усі робили вигляд, що ніхто нічого не знає.

Після розмови на вустах Олександра Андрійовича заграла посмішка. Йому дали «зелене світло», доступ до Тетяни був дозволений. Тепер справа була тільки за вправністю і харизмою Олександра.

Сліпий зробив ще один дзвінок, яким відмінив засаду у квартирі Либідя і наглядання за будинком. Потім вирішив зателефонувати Тетяні і розповісти про дівчину, яку ледь не збив, але не зателефонував, бо згадав, що сьогодні вона не сама. Тож Олександра Андрійовича охопив гнів, бо право на «власність» в особі Тетяни передали йому, а не тому молокососу, який зараз з нею. Але ж той молокосос з цією жінкою, від якої божеволіє Сашко.

– Ну й хай потішиться останній день. Завтра цього не буде. – Мовив сам до себе Олександр Андрійович і раптом згадав, що перед тим як посадити дівчину Поліну до себе в машину ввімкнув приховану камеру у кабіні. Спустився в гараж і вийняв карту пам’яті. Потім пройшов до свого кабінету і вставив карту у ноутбук. Подивився відео. Цокнув язиком.

– Дааа. Гарна дівка, але дурна, раз зв’язалася з Андрійком.

Потім переписав данні з карти на флешку і відніс карту знову у машину і вставив у камеру.

В цей час Тетяна пообідавши з Володимиром і погулявши вулицями вирішила, що пора переходити до активних дій. Вона б може і не зважилася б так скоро, але побачила як віддано Володимир зазирає їй у вічі. З нього можна тепер мотузки сукати і навіть можна у ліжко не тягти. Він погодиться на все. Тож Тетяна показала Володимиру фото дівчини з крамниці. Той глянув і здивувався:

– Це ж Поліна!

– Ти її знаєш? – у свою чергу здивувалася жінка.

– Так. Це одна з медсестер тої лікарні, де я працюю. А чому у тебе її фото?

– Давай побалакаємо у мене вдома, а не тут, де можуть бути чужі вуха.

– Заради тебе, кохана, я згодний, на все згодний, навіть поїхати до тебе додому і Володимир обійняв і поцілував Тетяну. Хлопець думав, що розмова продовжиться у ліжку, але не так сталося як гадалося.

Тетяна впевнено вела машину, а Володимир сидів поряд і відверто милувався цією впевненою у собі і такою гарною жінкою. Якби ж він знав, що вона йому запропонує. Але він не знав. Тільки коли приїхали до Тетяни, вона дозволила собі трішки розслабитися. Розстебнула верхній ґудзик на блузі і налила собі трішки «Амарули». Запитала у Володимира, що він буде. Володимир запропонував щось на розсуд жінки і отримав склянку з бренді.

Потім Тетяна повела його за собою в спальню. Жінка штовхнула Володимира так, що він сів на ліжко і нахилилася так, що стало видно вміст пазухи. Інтерн судомно ковтнув слину і потягся рукою туди, куди дивилися очі, але Тетяна злегенька стукнула його по руці.

– Ай, що ти робиш? Ми ж для цього тут? Чи ні? – запитав збентежений молодик.

– Давай домовимося, спочатку справа, а потім я тобі відкрию доступ до свого тіла. – Жорстко сказала жінка.

– Але ж можна хоч поцілувати тебе. – Жалібно попрохав Володимир.

– Можна, тільки гляди мені. – Посварилася Тетяна на нього пальцем.

Володимир потягнув Таню за руку на себе, так, що вона впала йому на коліна. Він почав цілувати жінку в шию, але вона вирвалася, стала на ноги і суворо подивилася на інтерна.

– Спочатку справа, а потім любощі. Так і запам’ятай! – а вже потім м’якше сказала – Ну любчику, ну будь ласка, ти ж мене кохаєш.

– Так, я тебе кохаю і зроблю будь що, що попросиш. – Сказав молодик збуджено. – А зараз будь гарною дівчинкою і йди до мене і я все зроблю.

–  Ні милий, ми так не домовлялися. Спочатку ти зробиш ось що, а потім пограємося. – І жінка розповіла що потрібно зробити. Володимир дивився на неї широко розплющивши очі. Потім подумав і мовив:

– Це підсудна справа. Але зроблю як ти сказала. Заради тебе все зроблю. Навіть на шибеницю піду.