30

Зранку Тетяна прокинулася у гарному настрої. Треба було діяти. І ідеї для помсти Андрієвій коханці були. І як навернути Андрія на правильний шлях теж уже вималювалося в свідомості. Тільки от як цього інтерна, Володимира, спокусити, жінка не знала. Вона картала себе, що не взяла у нього номер телефону, але це вже як-то кажуть, справа техніки. Навівши лад у думках, Тетяна відкинула шовкову ковдру, ступила босими ногами на теплу підлогу і посміхнулася дзеркальному відображенню у люстрі навпроти. Люстро показало доглянуту жінку з чарівною фігурою, не зіпсовану пологами. Груди як стиглі дині майже вирвалися на волю. Тільки пеньюар стримував їх. Стрункі ніжки починалися «від вух». Тоненька талія контрастувала з широкими стегнами.

– Ох і гарна ж, я гарна, а може й ще гарніша. Богиня! – так примовляла Тетяна, роздивляючись себе у люстрі і гадаючи, що ж підправити у зовнішності щоб сподобатися цьому хлопцю, що навіть відчула симпатію до інтерна.

Різко обірвала свої співи і подумала, що цей Володимир не чоловік її мрії. Хіба вчорашній студент без грошей зможе зробити її, яка звикла до розкоші, щасливою? Так, вона заробляла. Мала бізнес. Але то таке. Як казав її покровитель, то Тетяна заробляє тільки «на шпильки для волосся». Основні її статки складали подарунки від покровителя. Цю квартиру і машину він їй теж подарував, коли наїжджав до Харкова. Щоб не зупинятися в готелях і мати під рукою «дівчинку для ліжка», він купив квартиру, потім машину. Потім подарував «слухняній дівчинці» бізнес, залагодив усі питання і познайомив з впливовими людьми.

Тепер же «народний обранець» був далеко, здоров’я вже не те. І проводити цілу ніч, закинувшись «Віагрою», з молодою коханкою не хотілося. І депутат подумував як від неї відкараскатися, але треба віддати належне, він хоче бути максимально чесним і справедливим з нею і завжди буде піклуватися про цю «дівчинку», яку підібрав на мосту і яка від безвиході почала зігрівати його ліжко. Тут «народному обранцеві» сяйнула думка.

– А чому б і ні? – промимрив чоловік собі під ніс і набрав номер того, кого в іншому житті він звав Сашко - опер. Слухавка відповіла довгими гудками і вимкнулася. Депутат лайнувся. Потім перенабрав. Але на даний момент абонент знаходився поза зоною. Чоловік зрозумів, що справа марна, але він знав, що Сашко набере його, як тільки зможе, тому не переймався з цього приводу.

Тетяна не знала про міркування свого покровителя і збиралася на майже побачення. Вона не знала чи знайде Володимира в лікарні. Вона збиралася як вперше. Ретельний макіяж, зачіска, новий одяг. Доглянута і ефектна жінка. Прискіпливо оглянула себе у дзеркалі, взяла сумочку, ключі від машини, одягнула на ноги туфлі на запаморочливих підборах і вийшла з квартири. Спускаючись сходами, зустріла сусідського підлітка, який був прихильником готичної субкультури. Але поглянувши у вічі підлітку, жінка ладна була заприсягтися, що побачила у очах цього прищавого малолітки, непідробне захоплення. Це додало рішучості і через півгодини заторів, Тетяна була біля лікарні. І їй пощастило. Коли жінка поставила на стоянку машину і поглянула на двері лікарні, то першою людиною, яка вийшла звідти, був Володимир. Жінка посигналила. Інтерн зупинився, думаючи, що водій просить пропустити його і не хоче наїхати на людину, але побачив як з машини вийшла жінка і пізнав її. Дуже вже вона йому запала в душу. На жаль хлопець не знав як бути, тому що готувався підписати контракт і після інтернатури і піти лікарем на військовий корабель, але вирішив, що буде так як буде а зараз він буде щасливий. Володимир підійшов до Тетяни, обійняв за талію, відчув як жіночі груди притулилися до його грудей. Тіла молодого чоловіка і досвідченої жінки були відділені одне від одного лише тонким шовком її блузи і тканиною його футболки. У Володимирі це сколихнуло бурю. Він вп’явся палким поцілунком Тетяні у губи. Жінка відчула збудження Володимира. Але сама залишилася байдужою. Хоч і не показала цього. А ще гірко подумала, про те що все могло бути інакше, якби Володимир був старший і вона б зустріла його раніше за Ямпольського. «Чудове слово – якби» – Подумала Таня.

Інтерн цілував цю диво-жінку і думав як йому пощастило, які ж у неї губи п’янкі, які стиглі груди, що пружними м’ячами впираються у його груди, яка тоненька талія, що її можна обхопити долонями обох рук. І думав про те, що ніколи не зустрічав таких, навіть серед своїх однокурсниць. Була правда одна медсестра у цій лікарні, куди його направили після розподілення. Поліна її звали. В неї теж була розкішна фігура, а ще довге волосся, що водоспадом спадали до самих сідниць. Він спробував «під’їхати» до неї, як не раз робив з іншими, але не вдалося. Здається вона мала якогось загадкового бойфренда. Всі інші були не проти розслабитися на чергуванні. Тільки Катерина та ця Поліна давали Володимирові відкоша. Вкласти їх в ординаторській на диван, уже стало принципово, але це було майже нереально. Володимир не боявся підчепити щось венеричне. Розчин хлоргекседину завжди носив з собою в сумці, а також інші препарати, які не займають багато місця. Зараз все це відійшло на задній план і молодик навіть готовий був пробачити і Поліні з Катею відмову.

Все це пронеслося у голові Володимира за якусь мить і трішки протверезило його. Він відірвався від Тетяниних губ, але не прибрав руки з талії.

– Ти така гарна і солодка як мед. Навіть пахнеш медом.

– Правда? – Здивувалася жінка. – Ніколи не думала про це.

– Ти мабуть з небес спустилася? – Знову мовив Володимир.

– Тільки до тебе. – Кокетливо відповіла жінка. – Але знаєш, давай про це побалакаємо в іншому місці. Сідай до машини.

Володимир мовчки кивнув, відчинив пасажирські дверцята спереду і сів. Поряд на водійське сидіння сіла Тетяна. Повернула ключ у стартері, завела машину і виїхала зі стоянки.

Їхали недовго. Позаяк сьогодні була неділя, то Тетянка вирішила пообідати в кав’ярні «Кристал». Одночасно і поснідати, бо ще риски в роті не мала, а заразом і поспілкуватися з тим, хто повинен був втілити її план у життя. Жінка не втрачала голови, діючи розмірено, а ось інтерн здається вже готовий був на що завгодно заради неї, хоч в його ліжку і побували усякі жінки, але вони не варті були й мізинця Тетяни. Так думав інтерн, віддано зазираючи в очі жінці. Перед дверима до кав’ярні Володимир трішки випередив Тетяну, відчинив перед нею двері: