28

У неділю Олександр Андрійович вирішив у спокійній обстановці поміркувати про справи. Робити це краще було не в офісі і не вдома. Офіс у неділю не працював і з присутніх там тільки був черговий охоронець, а вдома сидіти був не варіант, хоч і спокійно,але подихати повітрям теж не завадило б.

Чоловік, вийшов з будинку, озирнувся, оглянув приміщення, сумно посміхнувся і зачинив двері, а потім і замкнув їх. Поставив будинок на сигналізацію. «Клятий Павло, все через нього» – подумав Олександр Андрійович. – «Якби не він, то ми б з Олею могли б бути щасливі».

Подумки чоловік звинувачував Павла, але десь глибоко знав, що сам в усьому винен. Його жадоба, його незаконні контакти з кримінальним світом – усе це сприяло тому, що саме він вбив Павлових батьків. Але він не шкодував про це. Якби повернувся час і знову трапилося таке, то Олександр Іванович, знову б зробив те саме, тільки подбав би про те, щоб сестра Ольги не сіла в машину до чоловіка. І тоді б у них з Олею все було б гаразд. Коли він виїхав за ворота, то згадав, що забув вдома телефон, але повертатися не став. Нагальних справ не було, окрім тієї, за яку він думав братися чи не братися. Хоч він і взяв аванс, але ще роздумував. Це ж прийшла не звичайна людина, з вулиці, яка має гроші, а за рекомендацією одного з народних обранців, з яким особисто знайомий Олександр Андрійович і який не погладить по голівці за відмову. А з іншого боку ця справа ставить під удар весь легальний бізнес Олександра, тому що чоловік клієнтки старший офіцер поліції і навіть для зовнішнього спостереження за ним, треба спеціальний дозвіл. Не для того Олександр виводив свої грошики з офшорів і створював легальний бізнес у цій країні і в цьому місті, щоб через якусь істеричну дружину майора все це згинуло. Окрім того, з цього бізнесу, ще й відсотки йдуть тому самому народному обранцю, який порекомендував його своїй знайомій. Що ж робити? Олександр Іванович так задумався про це все, що не помітив, як на світлофорі, на майдані Незалежності машинам мигнуло червоне світло, а пішоходам зелене. Але чоловік вчасно натиснув на гальмо, і не встиг наїхати на дівчину у синьому пальто і з довгим волоссям, що ступила на пішохідний перехід. Тільки мабуть трішки зачепив її ногу бампером. Дівчина впала, як підтята. Чоловік вискочив з машини і підбіг до дівчини, так прудко, як бігав тільки в молодості.

– Дівчино, я вас збив. Зараз я відвезу вас до лікарні.

– Не треба. Я просто злякалася. Допоможіть встати. – Сказала дівчина. І коли вона простягнула руку Олександру Івановичу, і звела на нього очі, він занімів від подиву і подумав, що таких збігів не буває. Прямо на нього дивилася дівчина з фото останньої клієнтки.

Світлофор переблимнув на зелений водіям. Ззаду тут же почали сигналити. Якийсь водій висунувся з машини:

– Прибирай свою кравчучку*, ти мудило! – репетував він – Бо зараз як вийду і ти ляжеш поряд з цією кралею. – Навряд чи хтось насмілився б назвати кравчучкою TOYOTA TUNDRA, але той водій, судячи з усього був не зовсім адекватний. Сліпий відчув, як закипає і раптом став зовсім спокійний. Він допоміг дівчині піднятися, підійшов до машини, ввімкнув аварійку. Тепер уже водії об’їзжали його машину спокійно. Прудкою ласкою він знову метнувся до дівчини.

– Дівчино, я вам відшкодую порвані колготки, якщо згодитеся погуляти зі мною у цьому парку, де зараз знаходимося, але треба поставити машину на стоянку. – І чоловік вказав на колготки, де на коліні розідралися колготки від зіткнення з асфальтом, а що у дівчини була на цьому ж коліні,рана, яка ще не зовсім зажила, то вона почала кровити.

Поліна, а це була вона, погодилася, тим більше у Андрія теж був сьогодні вихідний, і він був дома з сім’єю.

Її новий знайомий поставив машину на парковку, вийшов і почекав поки дівчина зніме колготки, оскільки скло у машині було тоноване, то Поліна акуратно зняла колготки і закинула їх у пакетик, який носила у сумочці. Так привчили її батьки, про всяк випадок. А пакетик у сумочку. Потім вийшла з машини, пересіла на переднє сидіння. Новий знайомий подав Поліні аптечку з машини. Дівчина швидко обробила коліно перекисом і йодом і знову заліпила пластирем. Олександр Андрійович повіз дівчину до найближчого торгового центру. Ним виявився Нікольський. І коли, при купівлі колготок, які оплатив чоловік, продавчиня запропонувала, ще й купу різного одягу, то Поліна відмовилася, Олександр Андрійович сказав, що з радістю оплатить все, що вибере дівчина. Поліна подумала, що це вже ні в які ворота не лізе. І може цей чоловік теж хоче мати її коханкою, як і покійний Арсен Петрович.

Але Сліпий не був дурнем і побачив, що дівчина ладна відмовити йому в прогулянці, швидко вибачився і сказав, що він не відмовляється від своїх слів, але якщо дівчина не хоче, то хай сприйме це за жарт. Йому потрібно було побалакати з дівчиною. Взнати, чи справді вона є коханкою Андрія і як вони опинилися біля квартири Либідя?, Ще він хотів потихеньку витягнути з дівчини, чи відомо їй про справу і якщо так, то де сама справа. Тому вдавши, що нічого особливого не сталося Олександр Андрійович знову запропонував Поліні поїхати погуляти до парку, де збирався запросити Поліну до невеличкої кав’ярні і потихеньку вивідати інформацію.

Поліна погодилася, навіть не насторожилася.

І ось гуляючи по парку з цим чоловіком, Поліна розмовляла про все на світі. Було таке відчуття наче дівчина знала його давно, але щось наче муляло і про Андрія вона і словом не прохопилася, думаючи, що ще не час говорити про це, поки Андрій одружений.

Поліну це аніскілечки не хвилювало. Вона вірила коханому. Вірила, що він її не образить. І сама не збиралася йому зраджувати ні з ким, навіть з таким добре впакованим дядьком, як цей Олександр Андрійович.

Поліна й Олександр Андрійович зайшли в кав’ярню «Кристал», сіли і зробили замовлення. Потім неквапно, і якось природно розмова перетекла в інше русло. Тепер Олександр Андрійович запитував, а Поліна відповідала. Але коли дійшла черга до особистого життя, Полінка відчула, що це їй уже зовсім не подобається і пославшись на те, що в неї болить голова, хотіла піти, але супутник не відпустив її і викликав таксі. Приїхав той самий вусатий таксист, який і віз Поліну і Андрія в перший вечір знайомства, а ще допоміг Каті занести речі до квартири. Поліна попрощалася з Олександром Андрійовичем і хотіла залишити гроші, але той відмовився і Поліна випурхнула з кав’ярні і сіла до таксі. Якби таксист бачив з ким обідала дівчина він би посивів ще раз. Колись його однокурсник і товариш, тепер став тим кого знають і бояться, бо для своєї мети Сліпий не гребує нічим.