23

Полінка була вдома. В неї був вихідний. Андрій морочився зі своїми справами на роботі. Ці декілька днів вони не бачилися. Тільки до півночі бажали одне одному на добраніч. Тобто Андрій телефонував, щоб побажати на добраніч, але розмови затягувалися до пізнього вечора. До квартири Либідя Андрій так і не наважився більше заглянути.

Катерина поїхала до батьків, тож Поліна відверто нудьгувала. Вирішила що з цим треба щось робити і вирішила поїхати до крамниці білизни. Тим більш отримала зарплатню. Частину відклала за квартиру і на продукти, а те що залишилося вирішила витратити на білизну. Хоч вона ще й не демонструвала коханому, те що купила минулого разу, але дівчина розсудила, що білизни багато не буває і колись то ж вона знадобиться. Тому швиденько зібравшись, Поліна поїхала до крамниці. Як би ж то вона знала.

Після похорону Арсена Тетяна прийшла додому і відразу зателефонувала Ларисі.

– Що ж однією проблемою менше. – Додала Тетяна, коли розповіла про похорон. Тільки про інтерна промовчала.

– Ти здуріла, сестро?! І що мені тепер робити? – Крикнула в слухавку Лариса.

– Спокійно люба. Ми твого Андрія уламаємо. Ще руки тобі цілувати буде. Чекаю тебе у себе в магазині. Відмов не приймаю.

Тетяна сиділа в кріслі в своєму кабінеті і роздумувала як вирішити проблеми сестри. Дзенькнув дзвоник впускаючи відвідувача в магазин, скоріше відвідувачку. Почувся голос Аліни, яка була на зміні, пояснюючи клієнтці щось про білизну. А потім Аліна мовила те, від чого Тетяну кинуло у піт і вона подумала, що цього разу звільнить цю нахабну дівицю, навіть якщо обіцяла сестрі її винагородити.

– Почекайте хвилиночку – мовила Аліна і за хвилину почувся стукіт у двері кабінету.

Тетяна не полінувалася, встала і підійшла до дверей. Відчинила їх і кинула Аліні, що стояла перед нею:

– Тебе звільнено, довипендрювалася люба.

– Тетяно Григорівно, вислухайте мене, будь ласка. – Аліна благально подивилася на директорку.

– Для чого? Нісенітниці твої мені не хочеться слухати. Ти чого покинула клієнтку? – Запитала Таня.

– Там Ганна, вона все пояснить. – Не здавалася Аліна.

– А як же те, що Ганна стажистка і не зовсім розуміється на білизні? Ти ж це мені доводила ці декілька днів? – Хитро примружилася директорка. Але в її очах виднівся металічний блиск.

– Тетяно Григорівно, ну будь ласка, я маю дуже цінні відомості. – Аліна ледь руки не заламувала.

– Тоді давай, швидко до мого кабінету, робочий день уже закінчується, а тобі ще за розрахунком до бухгалтерії їхати – знову лякала Таня.

– Я гадаю, що я й надалі залишуся тут працювати. – Уже спокійно сказала Аліна увійшовши у кабінет і щільно прикривши двері.

В Тетяни й щелепа відвисла. Такого нахабства вона від Аліни не очікувала.

– Чи не багато ти собі дозволяєш, дитинко? – Насмішкувато сказала Тетяна

– Ні, не багато, і я вам зараз розповім чому. Уся наша розмова записана на телефон, і ми з вами зараз поїдемо і оформимо безтерміновий трудовий договір, за яким ви не матимете права мене звільнити і розірвати договір не порадившись зі мною. В іншому випадку заплатите мені відступні.

– А якщо я зроблю такі умови, що ти сама вшиєшся звідси?

– Не зробите, бо ці умови будуть прописані в документах. А якщо відмовитеся, то я буду змушена віддати цей запис у поліцію. – Аліна тримала диктофон у руці.

– Ха, ти ж знаєш що Андрій Миколайович працює у поліції. – Тетяна посміхнулася.

– От саме йому й буде цікаво, тому що ця клієнтка його коханка.

Тетяна зблідла. Саме в цей час до кабінету увійшла Лариса і почула останнє слово.

– Коханка? Хто чия коханка? – Весело спитала вона, але подивившись на обличчя Аліни і Тетяни перелякалася і перепитала.

– Хто коханка? Чия коханка?

Дзвоник тренькнув сповіщаючи, що хтось вийшов чи зайшов у крамницю.

Аліна вдарила об поли руками і розчаровано зойкнула

– Вона пішла. Ганно знайди привід повернути її. Біжи за нею.

– Навіщо?- Здивувалася дівчина.

– Бігом. – В один голос крикнули Тетяна і Аліна.

– Я тобі усе потім поясню. – Це вже до Лариси.

– Дівчино, дівчино заждіть! – зарепетувала Ганна і побігла за клієнткою.

Поліна йшла і посміхалася своїм думкам, вона думала про Андрія. Аж тут на неї налетіли ззаду. Збили з ніг. Дівчина впала і поранила коліно об кахляну підлогу, ще й розірвала колготки.

– Я вибачаюся – сказала дівчина, яка обслуговувала Поліну – але наша господиня хоче бачити вас зараз, я бігла щоб вам це сказати і ненароком збила.

– Ну подивися на що перетворилося моє коліно і мої колготки.

– Я вам відшкодую – пробелькотіла Ганна, а подумки лайнулася «Дідько б взяв цю крамницю і цю господиню, яка все щось мене перевіряє. Звільнюся.»

– Це я вам відшкодую – підійшла Тетяна. Чемно взяла дівчину за лікоть, повела до крамниці. Завела в кабінет. Попросила зняти драні колготки. Чемно відвернулася, поки дівчина їх знімала. Обробила рану перекисом, йодом, заклеїла пластирем, а потім видобула з сумочки пару дорогих колготок і віддала дівчині. Таня завжди носила з собою колготки про всяк випадок. Ось вони й стали в нагоді. Тут з торгового залу зайшла Лариса і глянула на дівчину так, що у тої мороз пішов поза шкірою. Здається Лариса здогадалася чия коханка Поліна, хоч дівчина ще й не спала з Андрієм.

– Дівчино як вас звати? – Запитала Тетяна.

– Ваші працівниці вже питали і занесли мої данні до бази крамниці. І ваша картка у мене теж є. Тоді що? – Наче сама у себе запитала Поліна.

– Дівчино ви наш тисячний клієнт, тому вам належить обрати свій подарунок, з того що є у нашій крамниці. – Як автомат протеревенила Аліна, бо перед цим за спиною у Поліни Тетяна підморгнула їй.

– Так я ж купила все, що мені потрібно. – Здивувалася дівчина.

– Ми можемо повернути гроші за покупку, або ви виберете ще щось.

– Тоді краще гроші. – Поліна раптом усвідомила скільки витратила.