11

Лариса сиділа у кабінеті Тетяни на великому м’якому дивані, який був оббитий коричневою штучною шкірою (шкірою «молодого дерматину») з чашечкою кави у руках. Вона сиділа і зітхала, не знаючи як почати розмову про те що її цікавило і тому вона почала зовсім не з того про що думалося.

–  Чому ти не зміниш інтер’єр у кабінеті на більш сучасний? – Лариса знала, що Тетяна не образиться на неї за таке пряме питання.

–  Що сестричко тяжко тобі? – відразу здогадалася та.

–  Тяжко, дуже тяжко, ще й увесь час нудить. Навіщо я тільки пила стільки? – нудота накочувалася хвилями.

–  Та я не про те. Андрій як? – зненацька прямо спитала Тетяна

–  Та що йому зробиться? Він козел навіть не помічає мене. – Лариса вже ридала вголос і рясні сльози, котилися по щоках, капаючи у каву, про яку жінка забула. – А все так гарно починалося колись. – Раптом вона відставила чашку на стіл сестрі, розбризкуючи каву і ледь не перекинувши чашку на документ, що лежав там і, і затиснувши руками рота, кинулася у маленьку вбиральню у кабінеті Тетяни.

Коли Лариса вийшла з вбиральні, сестра теж сиділа на дивані, закинувши нога на ногу, поклала руку на спинку і напівлежачи задумливо сказала:

–  І хто він? Я його знаю?

Лариса підвела погляд на сестру, помотала головою і тільки вичавила з себе одне слово:

–  Ні! Не може бути? Чи може? Це ж лишень один раз. А ще я вчора багато випила, може це через це?

–  Ти вагітна? Хто батько дитини? Я ще раз запитаю, а ти відповісиш. – Тетяна була жорстокішою за сестру, але Ларису любила і намагалася допомогти їй у всьому. Також вона знала про проблеми у сім’ї сестри.

–  Ти пила? Так? – Та кивнула. – А місячні?

–  Ще не час? Ще два дні до них. – Лариса сподівалася, що з її організмом відбувається такий рейвах після отієї пляшки вина і вона почала заспокоюватися. З Арсеном вона переспала тиждень тому і то один раз, не мало б бути наслідків.

–  Так, я бачу тобі краще сестричко, але давай не будемо дилетантами, нам уже не по п’ятнадцять років, тому підемо від найгіршого. Ти можеш бути вагітна? – зненацька запитала сестра Ларису. Та відсахнулася від Тетяни і повільно, вагаючись, кивнула

–  Це Андрій? – Тетяна і не сподівалася, що це був законний чоловік сестри, але зараз намагалася усе з’ясувати, розгребти Ларисині проблеми і заспокоїти її.

Лариса помотала головою і знову сльози покотилися з очей. Тоді Тетяна, підійшла обійняла за плечі і силою всадила на диван.

–  Давай люба не будемо поспішати. Я знаю, що ти в мене дівчинка доросла і дурниць не накоїш, але якщо і скоїла, то я тобі допоможу позбавитися неприємних наслідків. Давай вирішувати проблеми поступово. Розповідай. – Тетяна, наче оберігала сестру від проблем, будучи старшою за неї … аж на три хвилини. Вони були двійнятками. Зовсім не схожі одна на одну. Ніхто не прийняв би їх за сестер, але вони були ними.

І Лариса почала розповідати про події учорашнього вечора, як хотіла звабити Яцуру, як він не прийшов додому і як видудлила пляшку вина сама. Розповіла вона і про Арсена, з яким у неї завертілося все після одного вечора знайомства і який він вправний коханець, хоч і один раз між ними сталося те, що обіцяло стати проблемою. Також Лариса поділилася побоюванням, що Яцура забере доньку, якщо дружина захоче з ним розвестися і ще висловила своє припущення, що в Андрія є коханка, інакше чого б то він вдома не ночував. Лариса сиділа і схлипувала, а «акула» Тетяна роздумувала над розповіддю сестри. Аліна помилилася щодо Лариси, вона була просто жінкою, а справжньою «акулою» була господиня. Втім вони були варті одна одної.

«Так роботи багато, але прорвемося». Такий девіз не раз допомагав Тетяні у бізнесі і по - житті. Вона була залізною бізнес - леді, бізнес вела так, що партнери заздрили, могла пожертвувати своїми потребами заради мети, навіть людьми, причому і тими, які їй були симпатичні. Одна проблема, в особистому житті… Вірніше, особистого життя у неї і не було. Дармоїдів і жигало утримувати не хотілося, інші ж чоловіки були зайняті, хоч інколи, хтось з таких і грів її ліжко, але на ранок вони поверталися до законних половин. З діловими партнерами вона не заводила шури-мури, бо відділяла бізнес від особистого простору.

Для Лариси ж сестра була чарівницею, яка завжди вирішувала проблеми сестри.

Ось і зараз вона покликала Аліну і послала до аптеки по чутливий тест на вагітність. В принципі усі тести показують вагітність після сьомого дня запліднення, але Тетяна цього не знала, а просто дала Аліні гроші і попросила купити надчутливий тест, не найдешевший. Потім вмовила Ларису влягтися на диван, дістала з шафи плед, прикрила її і побачивши, що сестра забулася тривожним сном, заглибилася у думки. Думала Таня про те, як у неї не склалося з чоловіками, але у Лариси все було чудово. Потім вона стала помічати, що не все так безхмарно у сім’ї сестри, як вона гадала. Потім на одній з вечірок зустріла гарного хлопця, з яким закрутився роман. Тетяна завагітніла, а обранець утік бо хотів вигідно одружитися. А що взяти з провінційної дівчини, якою вона була. Це зараз вона «Акула Акуловна», як називають її дівчата позаочі. Вони гадають, що вона нічого не знає, хай і далі так думають. Зробила аборт, після якого дітей у неї більше не буде. Потім небажання жити. Її врятував перехожий, коли вона майже стрибнула з моста. Той перехожий підняв хлипаве сільське дівча на небачену височінь. За це вона іноді гріла його ліжко. Але він давно з сім’єю у Києві, але іноді навідується, коли буває у місті у справах. Вона вже давно не спить з ним, але стосунки залишилися теплими.

І ось тепер Танюша відчула знову той біль, після невдалого аборту але тепер точно вбереже від такого Ларису, вірніше пом’якшить це, втамує біль, загоїть рани. Тепер Танюша знала, що зробить.

А Поліна йшла додому і раділа життю. Ось пробігла під ногами мураха, тягнучи на собі жука. Ось повіяв легенький вітерець. А з тим вітерцем сотні метеликів пісочного кольору обліпили Полінку з ніг до голови. Мить – і вони розлетілися і зникли з очей. Дівчина приголомшена такою подією зупинилася. Не тому що всі вони на мить сіли на неї, а тому що метелики ранньої весни і в такій кількості, це як побачити диво своїми очима. «Що за чудасія?» подумала дівчина. Тепер Полінка повністю повірила, що Андрій її суджений, тому що прийняла це за гарний знак. А ще відсьогодні, у грудях, вірніше в районі сонячного сплетіння зародилося кохання. Вона його неначе відчувала і ладна була співати на весь світ, але щастя любить тишу і тому дівчина мовчала, лиш очі дівчини випромінювали щастя.