14

Кіра і Христина зайшли у школу, піднялися на другий поверх і зайшли у клас, привіталися з учителькою Дані й Дениса.

- Добрий день, Вікторіє Олександрівно. Я рідна тітка Данила і Дениса Стеценків, Кіра. Що вони уже наробили?

- Ваші племінники зірвали урок, почавши бійку з іншими хлопчиками, Криниченком Борисом та Левченком Артуром. 

- А ви запитували, що сталося? Яка причина бійки? -  запитала Христина.

- А ви теж родичка хлопчиків?

- Ні, я подруга Кіри, прийшла підтримати її.

Христина скептично подивилася на учительку, вона сумнівається, що Вікторія Олександрівна достеменно розібралися у ситуації. 

- Зрозуміло. Зараз прийдуть Зоя Миколаївна, мама Артура, та Марія Сергіївна і Антон Іванович, батьки Бориса.

У клас зайшли діти, у Дані видно синець під оком, у Дениса теж, Артур і Борис мають шишки на лобах, усі похнюплені.

У клас зайшли дві жінки і чоловік, хлопчик став біля мами, інший біля своїх батьків, Даня і Денис стали біля Кіри та Христини.

- Отже, ваші діти побилися, треба розібратися у ситуації. Почали бійку Данило і Денис.

- А давайте спочатку вислухаємо версію дітей, - запропонувала Христина. 

- Це не ми з Данею почали бійку, а Боря, Артур почав захищати друга.

- Ми захищалися тільки.

- Це правда? - запитала Кіра й обвела суворим поглядом усіх дітей.

- Так, Денис правду сказав, Даня сказав, що Боря дурень, а він його по лицю ударив. От і почалася бійка.

- Виходить, що усі четверо винні у цій бійці, - сказала мама Артура.

Діти попросили вибачення один в одного і на цьому розійшлися. 

Кіра, Христина і діти ідуть вулицею, дівчина пояснила, що обзиватися не можна. Потім Кіра попрощалася із подругою і разом із племінниками пішла додому, біля дверей на неї чекав Тимофій із квітами у руках.