8

У квартирі Кіра побачила гармидер: взуття лежить по всьому передпокої, веріхній одяг теж валяється та й звичайний одяг теж, дівчина відразу покликала племінників:

- Данило! Денис! Ідіть негайно сюди!

Хлопчики відразу вискочили із кімнати, де вони живуть із Ярославою.

- Що ви тут наробили?! Негайно приберіть цей гармидер!

- Тітонько Кіро, не кричи на нас, ми просто гралися, - сказав Даня і усміхнувся. 

- Ми гралися в бандита і поліцейського, - сказав Денис. 

- Швидко приберіть цей гармидер! До речі, а де ваша мама?

- Вона у кімнаті?

" Знову Ярослава не дивиться за своїми синами", - подумала роздратована Кіра.

Дівчина постукала у двері, її сестра відчинила двері.

- Ти бачила, що наробили твої діти?!

- Я обговорювала із колегою робочі питання, тому не могла слідкувати за дітьми.

- Які робочі питання ти могла обговорювати?! Твій робочий день закінчився уже о тринадцятій годині дня! Ти працюєш фасувальницею у магазині!

- Я домовлялася про те, щоб помінятися із Ірою змінами, потім ми заговорилися, я не помітила, як пролетів час.

- Ти ж знаєш, які у тебе діти бешкетники, мусиш дивитисчя за ними, особливо, коли немає нікого вдома.

- Буває так, що я зайнята своїми справами.

У квартиру зайшли Любомир Олександрович та Олена Євгенівна.

- Та що тут відбувається?! - викрикнула жінка.

- Я прийшла додому, а діти Ярослави наробили гармидеру, їхня мама в цей час із колегою по телефону говорила, - Кіра зробила руки в боки.

- Данило, Денс, швидко приберіть цей безлад! - прокричав Любомир Олександрович.

Після цього діти швидко почали прибирати і за пів години у квартирі був порядок, а батьки мали серйозну розмову із Ярославою щодо виховання дітей.

Зранку Кіра пішла в університет, до неї підійшов хлопець із букетом різнокольорових хризантем, простягнув їй квіти.

- Кіро, ці прекрасні квіти для прекрасної дівчини.

Дівчина впізнала хлопця, це Тимофій, хлопець, якого вона учора увечері бачила.

- А звідки ти дізнався, що я навчаюся в цьому університеті?

- Я про тебе розпитав у сусідів, вони мені про тебе дещо розповіли, ти Стеценко Кіра Любомирівна, навчаєшся на журналіста на третьому курсі, тобі двадцять років, а те, що ти красива я і так бачу.

- Так нечесно, що ти про мене щось знаєш, а я тільки твоє ім'я.

- А давай зустрінемося увечері і ти про мене дізнаєшся стільки, скільки і я про тебе, а, може й більше.

Кіра посміхнулася і сказала:

- Ти мене заінтригував, добре, тоді чекай на мене біля під'їзду увечері.

Після цих слів дівчина зайшла у будівлю університету, Тимофій теж.

Дівчина не знала, що цю сцену побачив Святослав, він тяжко зітхнув, опустив голову і зайшов в будівлю університету, коли Кіри і Тимофія було уже не видно.

До хлопця підійшла його сестра, вона запитала:

- Святе, що сталося?

- У Кіри з'явився залицяльник.

- Треба боротися за неї, інакше вона буде з тих хлопцем.

- Я їй пообіцяв, що не підійду до неї більше.

- Чекай, поки вона заміж вийде, народить дітей, онуків.

Після цих слів Ольга пішла у аудиторію, а Святослав задумався над словами сестри, а потім теж зайшов на пару, бо продзвенів дзвінок.