6

Кіра щойно вийшла з університету, коли до неї підбігла Христина.

— Привіт, Кірочко. Ходімо глянемо, що там коїться. Оля, сестра Святослава, щойно втрутилася — відбиває його від нав’язливої дівчини, яка прямо в коридорі зробила йому пропозицію одруження! Він, звісно, відмовив, а тепер Софія бігає за ним, умовляє, не відстає ані на крок.

Кіра схрестила руки на грудях і усміхнулася з торжеством.

— Хай тепер Святик сам відчує, як це — коли за тобою бігають, ти відмовляєш, а твоє “ні” ніхто не чує.

— Ого, яка в тебе переможна усмішка… Ти, часом, не причетна до цього цирку?

— Можливо, а можливо, й ні, — загадково відповіла Кіра. — А тепер я піду додому. Бувай, Христю, гарного дня!

І, легко ступаючи, майже підтанцьовуючи, Кіра рушила додому, не знімаючи з обличчя усмішки.
Та щойно зайшла на кухню, усмішка зникла. Підлога була всіяна борошном, а по всій кухні панував хаос. У центрі безладу — її племінники.

Кіра стала в позу, руки в боки:

— Хлопці, що тут відбувається?!

Даня широко розплющив очі й невинно відповів:

— Тітонько Кіро, ми готуємо їсти.

— Ви що, не бачите, що натворили? Негайно прибирайте!

— Ми ще не закінчили! Спершу доготуємо, а потім приберемо, — мовив серйозно Денис.

— Таак… А де ваша мама?

— Ми не скажемо, — хитро посміхнувся Даня.

— Це велиииика таємниця, — додав Денис і закивав.

Кіра, не витрачаючи часу, подалася до кімнати сестри. Відчинила двері — і побачила Ярославу з бігудями на волоссі.

— Ярославо! Ходімо на кухню, глянь, що там коїться!

Вона схопила сестру за руку й повела її до розгромленої кухні. Побачивши безлад, Ярослава тільки розвела руками, але одразу змусила хлопців прибирати.

Саме в цей момент на порозі з’явилися бабуся й дідусь — Олена Євгенівна та Любомир Олександрович.

— Що тут сталося? — здивовано запитала бабуся.

— Племінники влаштували кулінарний експеримент. І тепер ось прибирають, — пояснила Кіра.

— А ти, Ярославо, де була, коли наші онуки кухню перевертали? — суворо спитав дідусь.

— Я… е-е… зачіску робила, — пробурмотіла жінка.
— Перед сном? — здивувалася мама.

— Я йду на побачення! — виголосила Ярослава й засяяла. — Такий класний чоловік запросив!

— Ой, ти ще не розлучена з Вітею, а вже побігла на побачення з іншим, — зітхнула Кіра.

— Я б радила обережніше з чоловіками, — зауважила Олена Євгенівна.

— Мама має рацію, — підтримав її Любомир Олександрович.

Та Ярослава не зважала на застереження. Вона пішла на побачення — з їхнім сусідом Максимом, який уже давно на неї задивлявся.