5

Зранку Кіру розбудив Непосидючок — голосним нявчанням він нагадав, що голодний. Кошеня стало її головним пухнастим будильником. Кіра насипала корм, налила води і перевірила, чи все в порядку: зараз вона якраз привчає тваринку до лотка.

Дівчина спокійно зібралася і цього разу прийшла на пари вчасно, чим здивувала не лише професора, а й одногрупників.

Увечері у двері квартири Стеценків подзвонили. Відчинила мама Кіри й Ярослави — Олена Євгенівна, за нею підійшов і батько дівчат, Любомир Олександрович. На порозістояв Віктор — майже колишній зять.

— Добрий вечір, Любомире Олександровичу, Олено Євгенівно, — сказав чоловік. — Я хотів би побачитися із синами.

— Я не думала, що після того, як ти залишив нашу доньку й онуків ні з чим, ти ще з'явишся тут, — холодно відповіла Олена Євгенівна.

Віктор і Ярослава розлучаються. Причина — ігроманія: чоловік програв фірму, квартиру, стабільність. Спершу він грав таємно, але довго приховувати таке не вийшло. Ярослава вирішила: не хоче, щоб діти зростали поруч із таким прикладом.

— Незалежно від усього, я залишаюсь батьком Дані й Дена, — сказав Віктор.

— Краще б ти згадав про це раніше — до того, як сів за гральні автомати, — з гіркотою озвався Любомир Олександрович.

— Зараз покличу Ясю. Хай вона вирішує, — сказала Олена Євгенівна й пішла до кімнати.

— Тато прийшов! — радісно закричав Даня і кинувся до батька. З кімнати вибіг Денис і теж обійняв його.

Ярослава вийшла слідом. У присутності майже колишньої дружини та її батьків Віктор обережно поспілкувався із синами. У розмові з ними, коли діти обіймали його, він раптом збагнув: шкодує не лише про втрату родини, а й про те, що своїми руками зруйнував усе, що мав.
І сталося те, що трапляється з чоловіками нечасто — з його очей потекли сльози. Він усвідомив: ця жінка і ці діти ніколи вже не житимуть із ним.

Пізніше друзі кликали Віктора зустрітися, але він відмовив. Чоловік вирішив змінитися — передусім для себе. Він почав шукати клініку, щоб вилікуватися від ігрової залежності. Вперше за довгий час у нього з’явилася мета: знову стати гідним батьком. І, можливо, колись — знову щасливим.