Кіра одяглася і вийшла із під'їзду, за пів години уже була біля кінотеатру, де на неї уже чекає Христина.
- Кіро, ходімо швидше, бо скоро кіносеанс почнеться.
Дівчата зайшли у кінозал, перед цим Христина показала квитки людині, яка перевіряє їх наявність.
Подруги сіли на свої місця, до початку кіносеансу залишилося п'ять хвилин. Раптом дівчина почула знайомий голос:
- Стеценко Кіра, це ти?
- Уяви собі, Олю, це я.
- А з ким ти прийшла?
- Зі мною вона прийшла, - сказала Христина.
- А чому ти із Святиком не пішла?
- Твій брат дуже нав'язливий, поясни йому, що так не можна.
- Він тебе кохає і намагається домогтися твоєї уваги.
- Я його не кохаю, хай змириться з цим.
Дівчата припинили розмову, бо почався кіносеанс.
Після закінчення фільму усі виходили із кінотеатру, до Кіри підійшла Ольга і сказала:
- Ти подумай над моїми словами і не поспішай відмовлятися від Святика, він хороший хлопець і ти з ним будеш щасливою.
- Він не буде мене розуміти, уже не розуміє.
- Зрозуміло, немає про що з тобою розмовляли.
Ольга розвернулася і пішла.
- Ходімо, Христю, ні слова не кажи про цю ситуацію.
- Добре, я тебе почула.
Дівчата вийшли із кінотеатру і пішли до зупинки. По дорозі вони купили собі морозива, потім поїхали додому.
Наступного дня у Кіри в університеті був вихідний і день був неспокійний. Кіра знову думає про те, коли її життя стане спокійним. Вона тікала від бджіл, добре, що поруч був басейн, у який вона вчасно сховалася, у неї та Христини були розмірки із сусідами по дачі, вони приручили бездомне кошеня. Відпочинок на дачі Христини дівчина не забуде, вона звідти повернулася із враженнями і домашнім улюбленцем, трьохмасним кошеням Непосидючком, що відповідає його характеру.