Розділ 5. Нове покоління Вартових

Ранок народжувався повільно.

Світ, наче втомлене створіння, потягнувся після ночі, що ледь не розірвала його

навпіл. Над містом піднімався прозорий туман, а на дахи осідала роса — така тиха, що

здавалася благословенням.

На пагорбі біля старої хати Олени Верес стояли вони — п’ятеро.

І кожна з дівчат відчувала: щось завершилось. Але водночас — щось тільки

починається.

Iris закрутила у пальцях свій амулет Води. Він сяяв рівно, глибоко, мов озеро під

місяцем. Вона знала: вода ніколи не буває однаковою, але завжди — живою. І тепер її

сила стала частиною нового світу.Terra стояла босоніж на землі, і трава під її ступнями проростала швидше, ніби сама

природа тягнулася до неї. Земля пам’ятала свою Вартову — і приймала її.

Celine вдихала свіже повітря так, ніби чула голоси вітрів. Її амулет світився найм’якшим

сяйвом — тепер вітри несли не лише силу, а й мудрість, яку вона здобула під час війни.

Hazel тримала в руках маленьке полум’я — мирне, тепле, гнучке. Її сила більше не

виривалася неконтрольованими вибухами. Вогонь нарешті слухався її серця. Вона

вперше відчула себе не загрозою, а захисницею.

І Wren… стояла трохи осторонь.

Її амулет блискавки був холодним, порожнім, але очі світилися спокоєм, якого не було

раніше. Вона втратила стихію — але здобула щось інше, значно глибше.

— Ви знаєте, хто тепер ви є? — запитала Олена, виходячи до них, загорнувшись у

теплий шалик.

— Вартові, — тихо сказала Iris.

— Хранительки, — уточнила Terra.

— Захисниці, — додала Hazel, стискаючи пальці.

— Міст між світами, — додала Celine.

А Wren підвела очі й завершила:

— Ми — нове покоління Вартових.

Тих, хто стоятиме там, де інші відступлять.

Олена усміхнулася.

— Саме так. Світ змінився. Старі портали ослабли, а нові… прокидаються. І вам

доведеться навчитися не лише використовувати свої сили, а й жити з ними.

Разом.

Вона простягнула руку — і в повітрі розгорнулося давнє знамено роду Вересів: п’ять

переплетених рун, що утворювали слово W.I.T.C.H.

— Відтепер, — сказала Олена, — ви не просто дівчата зі стихіями.

Ви — хранительки рівноваги між світами.

Wren зробила крок уперед.

— А світ… готовий прийняти це?

Олена м’яко засміялася.

— Світ ніколи не готовий до чогось великого. Його просто доводиться рятувати знову і

зновуятеро стояли поруч. Не випадково. Не долею, а вибором. Вони не були

досконалими. Не були всесильными. Не були безстрашними. Але саме тому

вони були потрібні світові.

Iris — щоб змивати рани.

Terra — щоб тримати ґрунт міцним.

Celine — щоб давати подих і свободу.

Hazel — щоб запалювати серця.

Wren — щоб вести шляхом, який бачить лише розум.

Разом вони були стіною. Іскрою. Зародженням нової легенди.

— Ну що, ВІДЬМИ? — усміхнулася Hazel. — Готові?

Iris взяла її за руку.

Terra — за руку Iris.

Celine — за Terra.

Wren — останньою зімкнула коло.

П’ять амулетів спалахнули різними барвами, але світло їхнє зійшлось у спільному

центрі.

І світ навколо… відгукнувся.

— Готові, — сказала Wren.

І відкрився новий день — перший день нового покоління Вартових.