Частина V — Об’єднання. Розділ 1. Пророцтво W.I.T.C.H.

Ніч опустилася на місто густою, тривожною тишею. У старому скляному павільйоні,

який дівчата називали «оранжереєю тіней», ще горіло світло. Iris, Terra, Celine, Hazel і

Wren сиділи навколо низького столика, заваленого книгами, обгорілими сторінками та

уламками символів, знайдених біля Лісового Джерела.

Але сьогодні атмосфера була не просто напруженою — вона була пророчою.

Wren поклала перед ними амулет — той самий, який напередодні пульсував теплом,

ніби в ньому билося чуже серце.

— Це не просто захисний знак, — сказала Wren, її голос тремтів тихим шепотом. —

Усередині зашифрована частина пророцтва.

Iris, найспокійніша з усіх, обережно торкнулася холодного металу.

— Пророцтва про нас? — спитала вона.

Terra перевела погляд на книгу, яку тримала Celine. Та перелистувала сторінки,

написані різким, давнім письмом хранителів.

— Прочитай, — попросила Hazel, стискаючи свої пальці так, що кісточки побіліли.

Celine ковтнула повітря і почала читати уголос:

«Коли стихії сваряться межи собою, пробудиться те, що спало.

П’ять сердець, пов’язаних однією тінню, або стримають морок, або

випустять його у світ.

Лише ті, що носять дари Води, Іскри, Духу, Ясності та Місяця, зможуть

прийняти силу W.I.T.C.H.»

Тиша стала такою густою, що кожна могла чути власний подих.

Terra нарешті тихо мовила:

— W.I.T.C.H… Це ми. Наші стихії. Наші імена.

Wren підвелася й підійшла до вікна. Місячне світло падало на її обличчя, роблячи його

майже нереальним.

— Якщо ми відмовимося від сили, — сказала вона, не обертаючись, — морок знайде

інший спосіб прорватися.

— Якщо приймемо — нам доведеться заплатити.

Iris підійшла й поклала руку їй на плече.

— Ми вже обрали цей шлях… просто ще не визнали цього вголос.

Раптовий порив вітру розчахнув двері оранжереї. Полум’я лампи затремтіло. Хтось

стояв у темряві за порогом. Постать, дещо виснажена, з очима, повними попелу.

— Ви готові почути другу частину пророцтва? — запитав він хрипким голосом.Hazel відчула, як щось холодне пробігло по хребту.

— Це почалося, — прошепотіла вона.