Частина 29. Загадкова Матінка

— Доброго здоров'я, Соме. Матінко, де командир? — з тривогою поцікавився Страж у Мавки.
— З'явиться хвилин за двадцять. Навіщо він тобі?
— У мене є секретна інформація для нього.
— Страже, я не розповідатиму тобі про ієрархію. Сам чудово знаєш. Але якщо щось термінове, то я можу вирішити за нього. Адже всі троє повною мірою відповідаємо за безпеку нашого світу.

Страж зволікав деякий час, потім наважився.
— У нашому світі з'явився напівживий Ханг.
— То чому ти не допоміг йому потрапити безпосередньо до нас?
— Вибачте, Матінко, але за ним погоня імперців. Я не ризикнув його переміщати до командира.
— Хоч за часом його змістив?
— Звісно. І не лише за часом. Використовував усі методи уникнення погоні. Хоча, якщо йому не допомогти, то не більше ніж через п'ять хвилин життєві сили його покинуть.

— Негайно! Кори, де він знаходиться, а також де з'явився! Лисиця з Афіною! Терміново доставте Ханга сюди та відразу ж його на санітарний корабель! — Анжеліка з принцесою зникли, отримавши від Стража необхідну інфу, навіть не чекаючи на наступні розпорядження Мавки, — Янголи! Повним складом, без застосування порталів переміщайтеся в кори появи Ханга, але за часом на кілька секунд раніше, ніж він там з’явиться. Не забудьте прихопити флот. Не має втекти жоден переслідувач!

За мить ми вже перебували у потрібних координатах макросвіту. Минуло кілька секунд. Перед нами виник поранений до неможливості Ханг.
— Страже, — простогнав він і миттєво зник. Стража навіть ми не засікли. Минуло кілька миттєвостей і з'явилося близько п'ятдесяти тисяч потужних імперських бійців. Вони не встигли зрозуміти, куди випарувався Ханг, як перетворилися на мініатюрні шматочки нейтронки.

— Прониро, що відносно втікачів?
— Не втік жоден чужинець, уражені навіть ті, що з'явилися під невидимками. П'ятдесят два Духи переміщалися під невидимками. Мабуть, то були їхні командири.
— Вони не оживуть, як Жрець? Пам'ятаєш, якого ми перетворили на нейтронку?
— Пам'ятаю. Але ці не мали такої сили, як Жрець.
— От і добре. Повертаємось на вихідні позиції.
Про всяк випадок перемістилися за кілька стрибків і постали перед Мавкою майже в той же час, що зникали. Можливо, на секунду-другу пізніше. Стража вже не було. Лише Мавка, Горен, Афіна та Лисиця.

— Ханг, надійний союзник, — продовжував Сом доводити Мавці, — але те, як він з'явився і в якому стані, не виключає великих неприємностей. Не завадило б переглянути його пам'ять.
— Головний лікарю!
— Слухаю вас, Матінко.
— Скільки часу потрібно для відновлення чужинця?
— Понад добу.

— Я не запитую про повне відновлення. Повернеш його до мене тільки-но приведете підопічного в такий стан, щоб життєві сили перестали його покидати.
— Але, Матінко…
— Наказ чула?
— Так точно. Для цього нам потрібно ще п'ять з половиною хвилин.
— Чекаю. Шамане, організуй секцію третього рівня.

— Хто в центрі секції?
— Я, — не чекаючи відповіді Мавки, вигукнув Горен.
— Згодна. Так буде найпотужніший потік сили для підживлення.
— Соме, ласкаво прошу на борт Одіссея, — безпристрасний голос бортового компа.

Секція давно була готова до передачі сили, коли головний лікар Дух Духів телепортувала сонного та знесиленого Ханга до Мавки. Рани на його тілі вже затяглися, але виглядав він дуже знесиленим. Мавка, не порушуючи сну, почала робити знімок пам’яті. Звісно, швидкість, з якою вона це робила, нам непідвладна. У сотні разів швидше. Тільки-но вона закінчила знімок, як після відновлення з'явився Дід. Вийшло майже одночасно.

— Що тут діється?
— Зараз поясню. Горен і всі Янголи, прошу до мене, — за мить ми повернулися з кораблів на Землю, а Ханг знову потрапив на санітарний корабель, — головний лікарю, продовжуй відновлення.
Мавка роздала вказівки, а потім повернулася до Сома з Дідом.
— Ну, що доспарингувалися, як півні? — обидва Духи лише винувато опустили голови, — поки тебе наші дівчатка повертали до життя, з'явився Страж і повідомив, що в нашому світі появився поранений Ханг, а за ним погоня імперців. Хоча Страж встиг Ханга сховати. Ангели вже знищили його переслідувачів. Я не стала чекати закінчення відновлення, а за допомогою секції третього рівня зробила знімок пам'яті. Вважаю, весь переглядати сенсу немає, треба подивитися лише останні події.
— Молодець, все вірно зробила. Запускай, не тягни, — нетерпляче перебив Дід.

Замелькала голограма.
Ханг був у себе, вирішуючи повсякденні справи. Скрізь спокійно. Раптом пролунав стурбований голос начальника охорони:
— Бойова тривога! Атака імперії… — договорити він не встиг. Певно, загинув. А далі все відбувалося блискавично. Миттєво Ханга з дружиною оточили сотні тисяч найпотужніших бійців-захисників, не дозволяючи нападникам підібратися до них. Вони опинилися у повному оточенні. Такого рубилова я ще не бачив. Те, як колись бився отець Духів, було дитячим лепетом. Ханг виявився не рукопашником, а потужним магом. Він своєю магією працював не гірше наших вогненних скакалок. Та й його дружина не відставала від нього.

— Ми не зможемо довго протриматись. Мотнись, попроси допомоги.
— Люба, я тебе саму не залишу.
— Не будь дурнем! Безславно загинемо, а свій світ не захистимо. Імперців десятки мільярдів. Нам не здолати таку кількість. Швидше, поки ми ще маємо сили! — Доводила його дружина, знищуючи супротивників сотнями тисяч. І він ризикнув. Перемістився на територію союзного світу.

— Страже! Допоможіть! Мій світ атаковано імперцями!
З нізвідки виник місцевий Страж.
— Ми не можемо впоратися з ними. Прошу вас залишити територію нашого світу.
Ханг не встиг нічого відповісти, як з'явилися переслідувачі. Понад мільйон найпотужніших бійців. Страж зник, а Ханг вступив у нерівний бій. Він знищив близько половини супротивників і ті вже так необачно на нього не кидалися. Але Ханг не став чекати, коли його візьмуть змором, а перемістився в інший союзний світ.

Там ситуація повторилася. В допомозі йому відмовили. Те саме сталося в третьому та в четвертому. І скрізь його наздоганяли переслідувачі і доводилося вступати у бій. Незважаючи на те, що кількість противників зменшувалася, але й у нього сили закінчувались. А допомоги, як не було, так і немає. Навіть у світі Горена він отримав відмову через відсутність у цей момент Верховного, а Страж самостійно не ризикнув приймати рішення. З останніх сил, Ханг перемістився у світ Дідоха, абсолютно не сподіваючись ні на що.
— Страже, — майже непритомний, простогнав Ганг і зрозумів, що його кудись переміщують. А далі темрява несвідомості.

— Я до себе. Підійму на бій усі свої війська.
— Соме, не поспішай. Ми знаходимося в минулому і часу у нас достатньо, щоби все розпланувати.
— А що тут планувати? Атакуємо нашими арміями. Імперці не чекають підкріплення. Значить у перший момент розгубляться. Поки вони не прийшли до тями, ми частину з них знищимо, потім доб'ємо й інших.

— Ти, як завжди, кидаєшся у бій, не подумавши. Поки ми битимемося з імперцями, вони можуть у цей час вбити Матінку. Адже вона залишилася з невеликою кількістю захисників. І те, що ми з'явимося, скажімо в момент зникнення Ханга з бою, не гарантує, що Матінка залишиться живою. Крім того, зрозумівши, що з'явився потужне підкріплення, командир імперців негайно попросить у імператора додаткових бійців. У такому разі ми нікого не врятуємо і самі зі своїми арміями загинемо, або ж доведеться ганебно тікати.
— Що ти пропонуєш?

— По-перше, ми не знаємо точних координат, де відбувається бій. У пам'яті цього нема. Ханг був у себе, але де точно, ми не знаємо, бо він про місцезнаходження нічого не думав. І поки ми шукатимемо, нас теж виявлять. Значить, потрібно дочекатися відновлення Ханга. Він зможе вказати точні кори та час. Лише після цього ми з'явимося туди. Але не одночасно, а ланцюжком, і під усіма можливими типами невидимок, щоб ніхто не відчув нашої появи. Опинитися в потрібному місці ми маємо заздалегідь. Можливо, навіть до появи імперців, хоча у бій не вступати до моменту зникнення Ханга (коли він метнувся по допомогу).

Дід пояснював, а моя чуйка потроху почала заспокоюватися. У той самий час смертельна небезпека залишалася.
— Раніше розпочинати бій не маємо права – створимо нову реальність. І тоді передбачити нічого не вдасться. Крім того, Хангу не можна з'являтися раніше. Він не повинен зустрітися сам із собою. Після переміщення до місця бою, Ханг разом з Афіною та Тритоном телепортується безпосередньо до Матінки. Кремніки зобов'язані прийняти свій справжній вигляд без масок та термоізоляції. Вони потрібні там лише для того, щоб захисники відсахнулися, намагаючись не згоріти. А імперці, що знаходяться поблизу, прийняли їх за своїх. Ще одна причина, через яку вони не повинні з'являтися раніше тому, що Ханг їх відчує. Тому вони мають з'явитися синхронно, утрьох.

Ханг хватає Матінку і вмить втікає звідти. Після цього і кремніки теж залишають місце бою, намагаючись не затримуватися довше, ніж необхідно ні на мить. Від того, наскільки швидко вони цю аферу пророблять, залежать не тільки їхнє життя, але й захисників, що залишилися. Водночас необхідно знищити гравітаційкою командира імперців, який обов'язково перебуватиме осторонь власне бою. При цьому хтось із Янголів має цей шматочок нейтронки зловити та помістити у герметичний бокс. Пізніше з'ясуємо, чи зможе він відродитись чи ні. До речі, за Хангом знову можуть ув’язатись переслідувачі. Щоб йому з дружиною не довелося далеко тікати, обидва кремніки деякий час повинні невідступно слідувати за ними, щоб відсікти можливу погоню.

Ще довго Дід пояснював у подробицях підготовку до бою, розміщення кожного у просторі, їхні дії та різні варіанти. Сом часто з ним погоджувався, але іноді сперечався до хрипоти. Внаслідок бурхливих обговорень вони приходили до спільного рішення. Через годину азартних суперечок Діда і Сома (у яких решта були лише уважними слухачами) я приземлив Кронос і наказав на повну силу запустити поживну мелодію. Почувши звуки, кожен прийняв образ Духа, підживлюючись звуковою енергією. А суперечці не було ні кінця, ні краю.

Виконувалися уточнення, приймалися інші варіанти дій, розміщення у просторі та ще багатьох дрібниць, які б допомогли нам зберегти своїх бійців, а також не дозволили імперським бійцям не тільки втекти, а й покликати допомогу. Нарешті з'явився після повного відновлення Ханг (стільки часу пролетіло, а ми й не помітили). Дід швиденько описав йому ситуацію і суперечка розгорілася ще дужче. Адже тепер сперечалися три Верховні Жерці. Особливо сперечалися щодо того, як не допустити появи у імперців допомоги.

— Хангу, а як ти дивишся на те, щоб зберегти життя не тільки Матінці, а й твоїм бійцям, що залишилися живими?
— Навіть порятунок моєї дружини неможливо гарантувати на сто відсотків, лише фіфті-фіфті. А бійців взагалі неможливо.
— Вчителю, є один спосіб, — вклинився в їхню розмову Тритон.
— Що ти пропонуєш? — невдоволено буркнув Дід.

— Одночасно із полоненням командира імперців та порятунком Матінки необхідно розмістити мій флот та флот Афіни в таких координатах, щоб усі імперці опинилися всередині. Лиш ви покинете з Матінкою місце бою, ці кораблі деактивують невидимки і починають рух круговою орбітою на максимальній швидкості, створюючи вогняні орбіти. Притому рух кораблів необхідно організувати так, щоб вийшла вогненна сфера (куля). Кількість наших кораблів дозволить перекрити будь-яку нагоду втекти. Також через їхній рух виникнуть змінні енергетичні поля, що не дозволять пробитися зсередини жодному сигналу будь-якого виду. Значить, допомогу покликати не зможуть.

У цей же час нечисленні флоти Ліліт та Хруста пролітатимуть прямими траєкторіями всередині імпровізованої вогняної «кулі» так, щоб пролетіти поблизу захисників. Якщо шановний учитель Ханг, коли забиратиме Матінку, попередить своїх бійців, щоб не шугалися від наших кораблів, то, пролітаючи в безпосередній близькості від них, командири кораблів кремніків зможуть по кілька воїнів прихоплювати з собою на борт, спалюючи все, що зустрінеться на шляху. Усередині корабля їх миттєво помістять у термостат, щоб не згоріли. Вилетівши за межі орбіт руху наших кораблів, їх випустять на «волю». При цьому рух кораблів крізь армію імперців дозволить спалювати їх у великій кількості. Жоден з цих кораблів не повинен рухатися один за одним, а з різних точок простору, відносно розташування захисників. Таким чином, ми частково їх захистимо від імперців.

— А якщо серед імперських бійців виявляться кремніки?
— Такої можливості також не можна виключати. Якщо по дорозі зустрінеться кремнік, командиру корабля доведеться пожертвувати собою і кораблем, підірвавши супротивника разом із собою. До речі, якщо кремніки в імперців є, то вони будуть триматися поближче один до одного. Значить, вибух корабля знищить не одного, а багатьох, і як супутній фактор, величезну кількість інших істот, які не переносять величезної температури. Якщо Хруст та Ліліт не бажають ризикувати своїми кораблями, вони можуть виставити свої флоти на кругові орбіти, а частина моїх кораблів підбиратимуть захисників.

— Тритоне, не ганьби нас! — Одночасний вигук Ліліт та Хруста.
— Ідея з порятунком усіх захисників хороша і цілком здійсненна, — знову подав голос Хруст, — хоча мене цікавить інший момент. Енергія наших кораблів не безмежна. А кількість ворогів величезна. Так, ми зможемо знищити їхні мільярди, перш ніж наші кораблі перетворяться на мертві астероїди. Усіх нам не знищити. Я маю на увазі не тільки кремніків-чужинців, якщо такі виявляться серед ворогів, а й решти бійців. Хоча мені невідома кількість особового складу армії Сома, все ж таки якщо вона приблизно така ж, як у минулому бою з імперцями, то сумарно ми зможемо знищити не більше половини противників. Необхідно або ще кілька таких самих армій, або застосувати зброю, яка знищує все поспіль.

— Ти маєш на увазі туман умертвіння? — з тривогою запитав Дід.
— У мене немає бійців, які володіють цією зброєю, — похмуро промовив Ханг, — але якби була можливість, я без роздумів використав би її. Нехай навіть перетвориться ця галактика на мертву, аби знищити імперців усіх до одного. Але це єдиний вихід. Окрім вас, ніхто не бажає зв'язуватися з імператором.

— Хангу, ти впевнений, що готовий до застосування цієї зброї?
— Абсолютно.
— Янголи, вам доведеться постаратися, — посміхнувся Дід.
— Вони володіють цією грізною зброєю? — з надією поцікавився Ханг.
Дід нічого не відповів, а продовжив передбойовий інструктаж.

— Янголи, вам необхідно розміститися так, щоб ви знаходилися всередині імпровізованої вогняної кулі, утвореної кораблями кремніків. Якомога ближче до них, але так щоб самим від них не спалахнути, а ще краще, якщо будете у вигляді кремніків. Себе не видавати доти, доки всіх захисників не підберуть. Після цього створюєте та спрямовуєте поширення туману до супротивника. Ви маєте розміститися рівномірно. У міру розповсюдження цієї зброї необхідно наближатися до супротивника.

Кораблі кремніків за вами почнуть зменшувати орбіти свого руху. Вийде ніби поступово стискається вогняна куля. Враховуючи, що від впливу цієї зброї не залишається нічого матеріального, крім мертвої енергії, то вам нічого не заважатиме пересуванню, а мертва енергія лише посилить вплив туману. Поступово, щоб не зіткнутися один з одним, кількість кораблів, що задіяні, потрібно зменшувати. Коли зникне останній імперець, створювати туман припиняєте і рухаєтеся назустріч один одному.

— Дідоху, вони ж загинуть! — у розпачі закричав Ханг.
— Бій буде закінчено, не тоді, коли буде знищений останній імперський боєць, а коли зникне остання частинка туману, — незворушно продовжив Дух, — а щоб у Янголів вистачило сил, об'єднуємося так, як ви це зробили проти мене з Матінкою. До того ж абсолютно всі: Янголи, Духи, кріогенники. І твої також, — звернувся він до Сома. Той лише згідно кивнув.

— Діду, а якщо нам все ж таки не вдасться повністю знищити супротивника? — поцікавилася Анжеліка.
— Лисице, що за панічний настрій? Думатимеш, що не переможеш – загинеш.
— Мені також хочеться думати, що ми беззастережно переможемо, але й супротивника недооцінювати не можна. Адже імператор не дитсадок відправляє воювати. На жаль, його бійці теж мають силу і не маленьку. А враховуючи, що вони вважають за краще померти в бою, намагаючись при цьому завдати супротивникові максимальної шкоди, то це ще одна нагода, щоб передбачити ще хоча б один варіант подій.

— Шамане, і ти туди ж. По-твоєму, нам не варто рипатися? Нехай гине дружина Ханга?
— Дозвольте зауважити, що це не я сказав, а ви. З цього випливає, що у вас лише один варіант. А тепер скажіть мені, скільки часу пройшло з того моменту, як ви дізналися про напад? Можете не відповідати, не одна година. Весь цей час вироблялася тактика, як перемогти. До речі, обговорення відбувалося у порівняно спокійній обстановці. У жодному разі не під час бою. У бою цього часу не буде і на зміни знадобляться не години, а миті, навіть частки миті.

— Що ти мене вчиш, ніби командир маля?
— Тихо! — закричав Сом, миттю запанувала тиша, що муху було б чути, — перепрошую у присутніх за підвищення тону. Шаман правий. Те, що імперці завжди намагаються взяти супротивника чисельною перевагою, є вірним. У такий спосіб вони зменшують кількість своїх втрат. Але ж у кожного бійця тисячолітній досвід кровопролитних боїв спочатку в імперії, а потім і за її межами. Може хтось підкаже альтернативний варіант?

— Можливо, я й не запропоную нічого нового, — неквапом почав Дум, — але результат початку бою сумнівів не викликає. Висмикнути Матінку з цього гармидера зможемо легко. Навіть врятувати захисників, які вижили, на мій погляд, вийде без проблем. Хоча деякі з них можуть запанікувати, лише через це загинуть. А за подальшого знищення імперців виникають неприємні запитання.

І насущний: чи вистачить сил у Янголів, щоб туманом умертвіння знищити всіх противників? Незважаючи на те, що окремо імперці слабші за будь-кого з нас, їх все ж таки занадто багато. Може не вистачити підживлення силою. Пропоную зробити те, що ми ніколи не робили, використати силу наших дівчаток для підживлення на початковому етапі. Залишити, як резерв, кілька сотень тисяч Духів Духів. Нехай навіть мільйон. Враховуючи, що їх не один мільярд, цей мільйон не послабить помітно загального підживлення. Якщо потрібно когось відновлювати при поразці противником, цієї кількості вистачить з надлишком. Тим дівчаткам, які будуть на підживленні, не потрібно викладатися на повну, а припиняти передачу сили при зменшенні своєї енергії скажімо на 50-60%. Таким чином, ми не втратимо нікого з Духів Духів.

А на їхнє місце заступають Духи-бійці. У вас може виникнути резонне питання: а чому б цим Духам-бійцям відразу не включитись у передачу сили? Тому що на початковому етапі для Янголів підживлення буде більш ніж достатньо. Крім того, і вони зі свіжими силами. Коли Янголи втомляться, а замість слабших Духів Духів почнуть підживлювати сильніші бійці, це виявиться, як подарунок. До того ж бійці виявляться зі свіжими силами, їх вистачить на більш тривалий час. Після того, як залишиться менше третини особового складу противника, на кріогенниках можна вмикати мелодію для наших Духів. Раніше не можна, щоб противнику не видати кори кріогенників.

На початку бою Духи мають розміщуватись поблизу кораблів. За потреби, знесилені можуть частково відновити свої сили. Тільки біля санітарних кораблів, мають бути Духи Духів для відновлення і свою енергію на підживлення не витрачати. І останнє. Після того, як будуть повністю знищені всі імперські бійці, Янголам необхідно повернутися на свої кріогенники і нажертися, щоб поповнити витрачену енергію.

Поки ми займатимемося обжирайлівкою, наші флоти, крім кораблів кремніків, не дозволяють туману розповзатися. Навпаки, спробують його стиснути, застосувавши гравітаційку. Туман має енергію і немаленьку. Вважаю, що кораблики з таким завданням упораються успішно. Поповнивши свою енергію, янголи знищать туман.
— А якщо кораблі не зможуть локалізувати розповсюдження туману?

— Тоді доведеться комусь із Янголів, поки решта набиває свої шлунки, як метеор, крутитись навколо туману, не дозволяючи поширюватися. А якщо сил ще достатньо, то й частково знищувати.
— То ви не тільки можете створювати зброю умертвіння, а й знищувати її? — здивовано вигукнув Ханг.
— А як інакше? Чи ти хочеш, щоб твоя обитель разом із усією галактикою від цього туману перестала існувати і в ній померло все живе?

— Скільки часу знадобиться на знищення імперців?
— Хангу, легше нічого не міг запитати? Думаю, багато. Можливо, до хвилини. Без підживлення Янголам не протриматись і двадцяти секунд.
— Я ж не просто так цікавлюсь. Адже зараз з ними б'ються лише мої гвардійці-захисники. А армія не встигла б мені допомогти. Для цього потрібно секунд 12-15. За цей час від захисників і мене з Матінкою ніхто не залишився б живим. Я теж підгоню свою армію для додаткового підживлення. Такого бою, як ми припускаємо, я ще не бачив, але підживлення в другій половині бою для Янголів не завадить.

— Вибач, що думав про тебе погано, — з іронією сказав Горен, — припускав, що ти зажав свою армію. А ось те, що не пропонував, щоб і твої брали участь у знищенні – молодець. Як бачиш, навіть мої війська братимуть участь лише, як підживлення для Янголів. Але навіть за такої пасивної участі втрат не уникнути. Від повного виснаження почнуть гинути найслабші. Хоча, якщо Янголам не вдасться впоратися, тоді і нашим бійцям доведеться проливати кров. І передбачити у такому разі результат бою ніхто не зможе. До речі, ти не бачив такого бою. Час звіряти не будемо. Мої з'являться за півсекунди після початку бою. До зустрічі! — Сом зник.
— Мавко, не хвилюйся, скоро повернемося. Усі готові?
— Так, — відповіли багатоголосою луною.
— Тоді ланцюжком в атаку!

Непомітніше, ніж привиди, з'явилися у світі Ханга. Один одного не бачили, лише відчували. Як з'являлися наші кораблі, ми навіть не помічали і не бачили. Хоча я невдовзі відчув Прониру. Усі телепортувалися в певні точки чужої дванадцятимірки. У Ханга протікало розмірене життя. Ніхто не здогадувався про майбутні події. Нас ніхто не відчув. А ось появу величезної кількості імперців захисники відчули і кинулися назустріч ворогові, незважаючи на те, що були приречені.

За мить до них на допомогу приспів Ханг з Матінкою. Але незабаром вони опинилися оточені з усіх боків. Спостерігаючи збоку, вигляд відкривався інший, ніж той, що ми бачили на знімку. На превеликий жаль, вид з боку виявився значно гірший і гнітючіший, ніж бачив Ханг. Але те, що вони перемелювали імперців, як жорнами, було помітно. Раптом опір захисників послабшав майже вдвічі. А понад мільйон імперських бійців кинулися в погоню (за Хангом). Ще кілька секунд і відчув появу Афіни та Тритона. Усередині «живої» кулі, що ворушилась, почалася паніка. У цей час почув телепатичне повідомлення Анжеліки:
— Командир імперців знищений!

Миттєво наша команда опинилася всередині кулі, яка світилась. Те, що обговорювали, відрізнялося від того, що побачив насправді. Понад двісті тисяч вогняних комет, здавалося, утворили суцільну сферу, а всередині цієї сфери, крім нас, тисячі блискавок. За кілька секунд ці блискавки (підбирали захисників) зникли. Як вони проскакували повз дружні кораблі кремніків, навіть Богу невідомо.

— Янголи, вперед! — почув наказ Діда і випустив (ніби виплюнув) у напрямку імперців чорну субстанцію. Боковим зором помітив і інші джерела чорноти, що розповзалася. Імперські бійці, побачивши цей туман, кидалися на нього і безвісти зникали, хоча і не бачили за ним нікого. Ще жодного разу не доводилося бачити смертельного впливу зброї масового знищення.

Коли самі створювали туман у мертвому всесвіті, а потім нейтралізували його – зовсім не те. Там ніхто не загинув. Навіть той бій, коли Вяліс і Василина врятували нас від впливу туману, теж не рахується. Нині творилося щось неймовірне. Бійці противника зникали, лише торкнувшись туману. А я навіть не відчував, чи траплялося щось на заваді, чи нікого не було. Хоча на постійне створення цієї смертоносної зброї йшло дуже багато сил та енергії. І це враховуючи, що величезну кількість сили отримував від підживлення. Судячи з колосального потоку, нас підживлювали кораблі, багатомільярдне військо Духів, навіть Дід із Гореном вклалися у загальний потік сили. І ще хтось незнайомий вносив свій вагомий внесок у підживлення. Ханга не відчував.

Імперці кричали, звали свого командира, просили, щоб він організував потужне підкріплення. Хоча ці крики за межі вогняної сфери не поширювалися. А вона поступово стискалася, за нами. У той же час ми відчували, що наші сили повільно, але впевнено вичерпуються.

— Наша сила з вами! — почув голос Ханга. Мабуть, він привів свою армію, бо ринув потік такої сили, що в мене навіть в очах потемніло. Більш за все він зібрав війська з усього свого світу. Якщо спочатку, коли ми починали виливати чорний туман, багато противників намагалися вирватися через ті місця, які не перекривалися туманом, та згоряли від вогненних комет, то поступово таких місць ставало дедалі менше. Що цікаво, наші тумани не проникали один в один, а торкнувшись, упиралися один в одного, як у стіну.

— Потрібно утворити кулю, а не циліндр! — гаркнула телепатично Тріада. Ніхто нічого не відповів. Адже ми справді зближалися в одній площині. Незабаром ми змінили так своє розташування, що туман перекрив цілком можливість пробратися імперцям повз нього до вогненних комет. А сил у нас залишалося дедалі менше. Відчувалося, що й підживлення почало слабшати. Напевно, найслабші вже загинули від втрати життєвої енергії.

— Просвітів у тумані немає, всі сили флоту терміново на підживлення! — пролунав наказ Тритона, а за ним і Афіни. За нашими спинами зникла вогненна куля, а потік підживлення різко посилився. Ще секунд десять знадобилося, щоб у тумані розчинився останній імперський боєць.
— Все? — Запитання Діда.
— Здається все, — ледь чутно відповів Ліч.
— Шамане, сам скомандуєш своїм кріогенникам? — тепер саме до мене звернувся Дід. Але сил не лишалося навіть відповісти. Він не став чекати моєї відповіді і почав видавати накази.

— Увага всім! Підживлення зняти, але залишатися на місцях. Янголи мають відпочити. Прониро, приступайте до утримання туману.
— Виконую, — безпристрасна відповідь бортового комп'ютера. А я лише відчув, що мене хтось переміщує.
— Командоре, можете змінити свій образ на Духа? — дбайливий голос Одіссея.
— Який нахрен Дух? Я не маю сил навіть на розмову, — лише подумав.

— Зрозумів. В такому разі потерпіть, — бурмотів Одіссей, — ну, не можна ж так викладатися. Вся глюкоза в коконі витрачена.
Здригнувся від того, що встромилася голка. Глюкози в коконі не залишилося, тому медичний робот для підтримки життєвих сил зробив укол. Незабаром відчув себе значно краще.
— Одіссею, дай пожерти, — прошепотів, не розплющуючи очей.
— Вас погодувати, чи самі?
— Не задрачуй.

— Тоді розплющте очі, — розплющив одне око і побачив, що переді мною вже стоїть сервірований стіл зі стравами. Чому нюх не спрацював, не знаю. Накинувся на їжу, наче цілу вічність не їв. Лише нажравшись, згадав, що треба туман нейтралізувати. Забувши про все, телепортнувся у потрібне місце. Там уже господарював Ліч, нейтралізуючи цю грізну зброю, а невдовзі цим зайнялася вся команда.
— Прониро, у вас нічого не вийшло?

— Командоре, вийшло, але не все. Ми кілька секунд утримували туман від розповсюдження. Стиснути у нас не виходило. А коли припинили вплив, він залишився на місці, не стискаючись та не розширюючись. Цей феномен ще треба вивчити.
— Гаразд, розумнику. Все одно дякую.
На нейтралізацію витратили досить багато енергії. Лише коли розвіялися залишки туману, ми почули незнайомий голос:
— Янголи! Величезна вам подяка, низький уклін за порятунок моєї обителі, — мабуть Матінка (дружина Ханга).

Я, почувши у своїй голові голос, навіть смикнувся від несподіванки. Ми настільки захопилися, так зосереджено і старанно позбавлялися залишків смерті, що забули про те, що за нами уважно спостерігають десятки мільярдів цікавих та захоплених очей. На наші дії дивилися, як на чаклунство, не тільки наші Духи та командири кораблів, а й бійці армій Горена та Ханга. Хоча всі зберігали повне мовчання. Складалося враження, що ніхто навіть не дихав, намагаючись не завадити.

— Закінчили? — поцікавився Дід.
— Так, — відповів за всіх Ліч.
— Тоді повним складом телепортуйтесь до мене.
Після телепорту ми опинилися на борту чужого корабля. Окрім Діда там знаходився Сом та Ханг із дружиною, а також близько тисячі місцевих потужних Духів-бійців. Гарно хоч габарити корабля виявилися величезними і дозволяли бути всередині такій кількості. Ми миттю стали на коліно перед Жерцями та Матінкою.

— Доброго здоров'я, Матінко, — синхронно привіталися з дружиною Ханга. До Жерців застосовувати вітання не мало сенсу, бо до бою ми не бачили лише Матінку.
— Це я готова опуститись перед вами на коліна за порятунок.
— Ну що ви, Матінко. Ми нічого не змогли б зробити з такою кількістю загарбників без допомоги Духів і бійців шановного пана Горена. Але й ваша армія відіграла величезну роль. Якби не ваші війська, ми б зазнали поразки. Втрати особового складу великі? Якщо не секрет, звісно, ​​— незворушно відповів їй Дум.

— На жаль, близько третини особового складу загинули від втрати життєвих сил. Але вважаю, що це невелика ціна за цю перемогу. Дідоху, Горене, що ви зажадаєте за свою безцінну допомогу? — поцікавився Ханг.
— Дурень ти, Хангу. І не лікуєшся. Не при Матінці та підлеглих будь сказано. Якби нам було щось потрібно від тебе, ми зажадали б розрахунок ще, коли ти знаходився в моєму світі. Найбільша та безцінна подяка – перемога над імперцями. Все! Забули про це. Я запросив сюди Янголів з іншої причини. Вони знищили командира імперців, а можливо лише полонили. Тріадо, зможеш показати? Чи найточніша інформація у корабля-спостерігача?

— Припускаю, що достатньо інформації мого кокона, — ельфійка запустила голограму без прискорення. Ось проявилася ворожа армія, яка, здавалося, заполонила все навколо. Через долі секунди, коли вже почалася бійка, осторонь всього війська з'явився їхній командир.
— Це ж Верховний Жрець Тамір власною персоною, — не втерпів Сом.

А далі тіло цього Жреця стиснулося до мініатюрних розмірів. Незабаром цей шматочок нейтронки опинився в невеликій, герметично закритій кулі. Кокон ельфійки чудово показував, як Лисиця «полонила» те, що залишилося від противника.
— Він тут, — простягла Анжеліка кулю Діду.
— Він убитий, але не знищений. Жрець може будь-якої миті відродитися, — похмуро промовив Ханг і подивився на Діда, — це ваш бранець, ваш трофей. Вам вирішувати, як з ним вчинити, я не маю права вам вказувати.

— Хангу, не вдавай із себе шляхетну дівчину. Що ти хотів би з ним зробити? Знищити, відпустити, чи щось інше зробити?
— Навіть не може бути мови про те, щоб відпустити. Я дуже хотів би його знищити, але не можу цього зробити. Він у кілька разів сильніший за мене.

— Ех, Хангу, Хангу. Як ти гадаєш, чому я не став відпускати свою армію? Припускаю, що ти вважаєш, ніби ми, розправившись з імперцями, можемо атакувати тебе з Матінкою? Тож ти тримаєш біля себе цих костоломів?
Ханг нічого не відповів, лише похмуро опустив голову.
— Миттю геть із корабля! — наказала Матінка місцевим бійцям. Їхній командир спробував заперечити, але вона так поглянула на них, що всі до одного моментально випарувалися з корабля.

— Помовч! — гаркнула вона на чоловіка, побачивши, що той незадоволений її діями, — тепер ви вірите, що ми не мали злого наміру?
— Матінко, ми, звісно, у вашому світі чужинці і не знаємо всіх правил та порядків, але мені неприємно, що ви принижуєте при сторонніх Верховного, — спокійно сказав Дід.

— Вуаль неуважності та антизвуковий захист! — наказала Матінка, так нічого й не відповівши Дідові.
— Виконую, — відповідь бортового комп'ютера.
— Чи можу я говорити в присутності ваших бійців?
— Звісно, можете, але якщо ви боїтеся витоку інформації, я можу їх прибрати.
— Навпаки, мене більше влаштовує, якщо ваші Янголи будуть присутні.
— Гаразд, як скажете, Матінко, — я відчув, як до корабельного антизвукового захисту додався найпотужніший захист, виставлений Дідом.

— Ого! — тільки й спромоглася вимовити дружина Ханга.
— То про що ви хотіли посекретничати?
— Знищити цього нахабника, — вона кивнула на кулю, — необхідно обов’язково. Не поспішайте заперечувати, сподіваючись на світові правила та закони. Не станете ж ви стверджувати, що вони атакували нас відповідно до світових законів. Я не прошу порушувати правила.

Беззахисного бранця не можна вбивати. Це мені відомо. Також і решта, що стосується бранців з інших світів. А вам нічого не говорить слово беззахисного? Просто зверніть увагу на це слово. Крім того, цей нахабний Жрець, приперся до нас з арміями не менше десятка світів, підконтрольних імператору, не в бірюльки грати. Хоча річ зовсім в іншому. Він убитий, але може будь-якої миті відродитися. Сподіваюся, ніхто нічого не має проти отримання його знань. А потім за його бажанням можна влаштувати поєдинок. Ще раз повторюю. Згідно його бажання.

Заперечення на кшталт того, що він занадто сильний, не приймаються. Дідоху, Горене, адже ви недаремно не відпустили своїх бійців? Якщо побудувати з кожної армії по одній секції четвертого рівня, то підживлення трьох секцій вистачить з лишком, щоб не тільки змусити його поділитися силою, а й перемогти в бійці.
— Щодо армій – переконали. Ми справді сподівалися на це. Чому ви такі впевнені, що він захоче поєдинку?

— А ось тут і знадобляться Янголи. Дідоху, я прошу у вас дозволу двом вашим Янголам скласти мені компанію в поєдинку проти імперського Жерця.
— Ти з глузду з'їхала! — вигукнув Ханг.
— Матінко,— вкрадливо почав Сом,— ви нам довели все. Але вам не можна битися, та ще й з використанням дуже потужного підживлення. Можуть постраждати ваші діти.

— Саме це не проблема. По-перше, я зараз не вагітна. Якщо цей бій вплине на мене, турбуватися не варто. Маю достатньо потомства, щоб вибрати молоду матір Духів. А по-друге, побачивши, що йому доведеться битися проти мене, вважатиме, що я слабша, ніж Ханг (адже так зазвичай і буває). Крім того, він вважає, що Верховний втік і не важлива причина: по допомогу чи від страху. Адже Жрець не встиг зрозуміти, що Ханг повернувся. Не тільки наші бійці злякалися появи «ворожих» кремніків, а й я опинилася серед них. А імперці вважали, що ця пара вогнедишних бійців, хтось із них. Мене заспокоїло лише те, що відчула поряд свого чоловіка та його спокійний стан.

— Навіщо вам мої бійці? — із сарказмом поцікавився Дід.
— Це ще один сильний чинник для мотивації супротивника на поєдинок. Я прошу на допомогу двох кремніків, вихідців із імперії. Адже це вони телепортувалися до мене разом з чоловіком, щоби висмикнути з бою. Адже це вони колись урятували йому життя. А тепер я прошу допомогти мені. Якщо вони погодяться.
— Згодні? — поцікавився Дід у Афіни із Тритоном.
— З величезною насолодою, — розпливлися в усмішках кремніки.

— Матінко, як бачите, вони згодні. Я також не заперечую. Хоча на мій погляд навіть їхня присутність відіб'є у Жерця взагалі бажання битися.
— Я протилежної думки. По-перше, пропоную під час передачі Жерцем сили та знань, щоб поряд під невидимками знаходилися не тільки ви з Гореном, а й Янголи повним складом. Це найменше, чим можна їм віддячити. Хоча їхня присутність залежить від вас особисто, точніше від вашого рішення.

Що стосується кремніків, то я б хотіла, щоб під час передачі знань хоча б один з них деактивував невидимку і знаходився у своєму істинному вигляді, тільки з термоізоляцією, щоб не пропалити обшивку корабля. Все ж таки найкращий варіант, якщо обоє. Мені добре відомо, що імперці шаленіють, якщо бачать перед собою представника імперії, але на стороні чужинців. Я впевнена, що після передачі, а можливо і до неї, він категорично вимагатиме поєдинку.

— Але ж вони хоч і з імперії, проте з іншого світу.
— Я ж не сказала, що вони є представниками його світу. Головне, що вони з імперії. Але навіть якщо він боягуз і вибере поєдинок лише зі мною, то все одно йому не впоратися, якщо мене підживлюватимуть три потужні армії і три секції четвертого рівня. Хоча може виникнути проблема спрямованості та адреси підживлення. Наші бійці живлять конкретно і відбір сили відбувається у потрібний момент, коли це потрібно. Це не дозволяє противнику перехоплювати енергію підживлення.

— Наші теж так живлять.
— От і чудово. Шановні Верховні Жерці, дозвольте деякий час покомандувати вами та вашими арміями.
— Матінко, приступайте, моя армія у вашому розпорядженні, — із задоволенням погодився Сом.
— Вперше підкоряюся чужій жінці, але із задоволенням, — сказав Дід.

Матінка забрала у Діда кулю з бранцем. Позаду неї з'явилося крісло на кшталт трону. На голові з'явився амулет захисту у вигляді фіолетового ромба, який чимось нагадував захист Мавки.
— Командувач флотом! — звернулася вона до свого флоту, — полонити мій корабель у максимальну кількість пасток від проникнення енергії будь-якого виду.
Миттєво за оглядовим екраном почали переливатися всіма кольорами веселки мільйони потужних силових полів.

— Командувач армією, ви маєте достатньо кріогенників для побудови секції четвертого рівня? — Звернулася вона до своєї армії.
— Так точно, Матінко!
— Приступайте!
— Командувач армією Верховного Жерця Горена, ви підтверджуєте тимчасове підпорядкування моїм наказам?
— Так точно.
— Приступайте до побудови секції четвертого рівня!
— Виконую.

— Командувач армії Верховного Жерця Дідоха, ви підтверджуєте тимчасове підпорядкування моїм наказам?
— Підтверджую.
— Приступити до побудови секції четвертого рівня!
— Виконую.
— Усім кріогенникам забезпечити їжею бійців, щоб вони встигли запастись енергією до початку підживлення. Намагайтеся відновити сили бійців по максимуму.

— Я не помиляюся? Вас звати Афіна та Тритон?
— Так, Матінко, — два голоси злилися в один.
— Прошу вас прийняти істинні образи і об'єднуємось, як інквізитори. Вмієте?
— Звісно.

— Ставайте по обидва боки від мене, ніби охоронці. Від мене не віддалятися навіть під час поєдинку. Я не знаю ваших можливостей та сили, але повної сили не показуйте. Жрець має бачити не більше десятої частини вашої сили. Навіть якщо він проб'є ваш захист. Хоча я сумніваюся, що йому це вдасться з огляду на підживлення. Якщо Жрець вимагатиме поєдинку лише з вами, не погоджуйтесь. У бійці дійте за обставинами. Під час передачі знань не намагайтеся його утримати у покорі. Він повинен вважати вас слабаками в порівнянні з ним.

Матінка роздавала накази, як боєць із тисячолітнім досвідом кровопролитних боїв. І все так упевнено у неї виходило, що в мене складалося враження, ніби це вона є Верховним Жерцем, а не Ханг.
— Решту попрошу активувати невидимки та використовувати всі доступні маскування, включаючи і маскування сили. Дідох, Горен та Ханг після передачі сили, поки ми перемістимося до місця поєдинку, ви телепортуєтесь до центру секцій своїх флотів і перебуваєте на підживленні. Янголи, коли ми йтимемо з корабля, об'єднуєтеся зі своїми колегами по-інквізиторськи, але корабля не залишаєте, щоб Жрець вас не виявив. Поєдинок відбуватиметься у безлічі силових пасток, щоб унеможливити втечу чи покликати імператора на допомогу. Тому, якщо ви залишите корабель, то всередині поля Жрець вас відчує. Окрім того, якщо ж ви залишите борт корабля, то за межами силових полів ваш зв'язок із кремніками зникне.

Вона озирнулася. Здавалося, що окрім неї та двох кремніків, у приміщенні корабля нікого немає.
— Усім активувати підживлення на мене!
Відкрила кулю.
— Виходь!
З кулі з'явився блідий димок.

— Сміливіше, сміливіше. Жерцю, ти мене боїшся? — зі знущальними нотками поцікавилася Матінка.
— Чому я мушу тебе боятися? — несміливо поцікавився «димок», — ти мусиш мене відпустити.
— Нічого я не зобов'язана! Ти вбитий! Вбитий у бою і я можу хоч зараз тебе знищити.
І тут Жрець пройшовся сканом по кремнікам. Його захлеснула шалена лють.

— Я вимагаю поєдинку!
— Який поєдинок?! Твої головорізи позбавили мене чоловіка, знищили половину армії, а ти ще смієш вимагати поєдинок зі мною. Що ти можеш запропонувати, щоб я погодилася на поєдинок? Адже в тебе нічого немає, навіть твоє нікчемне життя залежить від мого бажання.
Матінка відчула, як Жрець її просканував.

— А якщо я запропоную те, від чого ти не зможеш відмовитися? — з надією поцікавився Жрець.
— Нічого ти мені не запропонуєш, я просто тебе зараз розірву! — з металевими нотками промовила Матінка і підняла лапи, щоб знищити Жерця. Дивно. Вона ж розповідала, що змусить Жреця спочатку поділитися силою, потім поєдинок, і раптом вона має намір відразу без зайвих слів знищити його. Кремніки теж дивувалися.

— Стривай Матінко, постривай. Якщо я з тобою поділюся силою та знаннями, ти погодишся на поєдинок? Крім того, що ти отримаєш додаткову силу, я пропоную тобі фору. Можеш битися проти мене не сама, а взяти собі на допомогу цих зрадників.
— Я не Верховний і мені зайва сила ні до чого. Хоча відмовлятися від отримання додаткової сили теж безглуздо. А мої охоронці не зрадили. Вони найвірніші бійці.

— Вірні бійці, — злісно буркнув Жрець, — Матінко, якщо ти погодишся на поєдинок, крім передачі знань, я тобі розповім величезний секрет.
— Секрет? А що це за секрет? Щось щодо імператора? Але я тобі не вірю, обдуриш, — Жрець її дуже зацікавив секретом. Їй дуже захотілося дізнатися, але вона побоювалася, що Жрець щось збреше. Але як дізнатися секрет, можливо, він справді цінний?
— Матінко, зважуйся. Хоча ні, я передумав. Знищуй мене.

— Знищити тебе я завжди встигну, — сумнівалася вона, — гаразд. Я погоджуся на поєдинок тільки після того, як ти поділишся силою та знаннями та повідаєш свій секрет. Але ти битимешся проти нас трьох. Не згоден, прощайся з життям, — вона знову підняла лапи.
— Не треба, не треба. Я згоден, тільки дай обіцянку, що не відмовишся.
— Обіцяю. Приймай нормальний вигляд, чи ти навіть на це не здатний?

Я навіть здригнувся, побачивши на кого перетворився слабенький «димок». Величезний дракон, що за габаритами перевищував зріст Матінки в кілька разів. Тільки голова в нього виявилася одна. Він одразу ж закрутив нею на всі боки.
— Я відчуваю присутність чужинців.

— Ага. Відчуває він. Скажи, може ти ще відчуваєш того бійця, який спресував тебе, як немовля? — заливисто засміялася Матінка, — можу покликати. Додаси і йому сили.
— Ні. Не варто. Хоча мені здавалося, що мене пресував не один боєць, а багато мільйонів.
— У страху очі великі.
— Спочатку знання, потім секрет чи навпаки? — незворушно поцікавився дракон.
— Починай із секрету. Мене знання менше цікавлять, аніж гарний секретик, — вона аж язиком поклацала від передчуття якоїсь таємниці.

— Ти сидиш і не знаєш, що поряд з тобою шпигуни.
— Де? — Матінка зі страхом озирнулася довкола, — досить приколюватись. Секрет! Швидко!
— Я тобі й розповідаю секрет. Поруч із тобою два шпигуни.
— Бажаєш очорнити моїх охоронців? Щоб не битися одному проти трьох?
— А я тобі говорю, що вони шпигуни! Я готовий навіть з тобою не битися, а лише з цими зрадниками. Вони є вихідцями з імперії. Невже ти не бачиш очевидного?

— Бачу. Ну то й що?
— Тебе не бентежить той факт, що поряд із тобою імперці?
— Я це давно знаю! Ти мені обіцяв розповісти секрет, натомість ти причепився до моїх охоронців.
— Цей секрет я тобі видав. Чи ти над ними попрацювала?

— Так. Не варто тобі вірити. Жодного секрету ти мені не розповів. Так, вони з імперії, але це нічого не означає. Негайно приступай до передачі знань! — невдоволено закричала Матінка. Від цього крику і я готовий передати їй свої знання, аби замовкла. Жрець якось знітився і приступив до передачі. Матінка примудрялася не лише легко утримувати супротивника у покорі, але й уважно стежила за передачею, і як тільки Жрець намагався щось приховати, так отримував такий імпульс, ніби йому дупу мазнули скипидаром. При цьому для мене міць передачі виявилася настільки великою, що мозок ледь справлявся.

Обидва кремніки схопилися за голови, показуючи, що вони буквально свідомість втрачають, захлинаються від величезної сили, що не вислизнуло від уваги Жерця. Якби я не знав, що вони мають силу не менше моєї, то точно повірив би, ніби захлинаються від потужного потоку. Взагалі-то цікаво, якою силою володіла Матінка насправді. Разів у п'ятдесят, а то й у сто більше, ніж сила когось із Янголів. Можливо, її сила наближалася до сили Діда чи Горена, але набагато більша, ніж сила Ханга. Тільки вона її маскувала так, що навіть Жрець вважав її слабшою за себе.

Щось надто багато несподіванок від цієї Матінки. Плюс до всього, вона найсильніший маг. Адже я чудово відчував, як її дуже зацікавив секрет, який і нафіг їй не потрібен. Відчував, як вона хотіла розірвати Жреця, хоча за хвилину до цього стверджувала нам, що хоче насамперед здобути його силу та знання. Щоб щось навіяти комусь із нас потрібно мати неймовірну магічну силу. Навіть Дід не може зробити це так, щоб ми не помітили. Загалом, щось незрозуміле.