Частина 27. Невже шпигуни?

На жаль Жрець теж помітив, що Тритон втомився. Тому, намагаючись не потрапити під удари принцеси, влаштував справжнє полювання на її брата. Адже, якщо він позбавиться одного з противників, тоді набагато легше розправитися з принцесою. Тритон на межі своїх можливостей уникав ударів супротивника. Він відчайдушно намагався захиститися, змінюючи вигляд. Але Жрець чітко відстежував ці зміни, намагаючись наздогнати втомленого кремніка, а від принцеси лише відмахувався, та змінював траєкторію свого руху, щоб вона не змогла завдати удару по ньому.

Він так захопився відстеженням зміни зовнішності противника, щоб завжди перетворюватися на найбільш незручний для Тритона, що, перетворившись на Енергіка, викинув довгий відросток енергії в напрямку кремніка, намагаючись дістати. Проте той зненацька з подвоєною швидкістю вивернувся та перебив цей відросток. Афіна скористалася цим і моментально оприбуткувала відокремлену частину енергії. Я згадав перші спаринги з Хрустом. Мене аж пересмикнуло, коли уявив, який це пекельний біль, якщо в тебе «відщипують» частину твоєї енергії.

Тільки тепер Жрець зрозумів, що його кремнік розвів, як пацана. Він повірив, як і всі, що кремнік б'ється з останніх сил. Ніхто не чекав від Тритона такої хитрості. Тепер вже кремніки пішли в атаку. Вони збільшили швидкість пересування до краю. Жрець перейшов у глуху оборону, уважно простежуючи найменші спроби удару. І знову впіймався на крижаний вихор Турга. Щоб не перетворитися на льодяник, змінив вигляд на кремніка (перетворюватися на Енергіка він уже не ризикнув).

Хоча в такому вигляді його температура почала різко зменшуватися, а значить і швидкість пересування теж падатиме. Тому довелося знову перетворюватися на Духа. Жрець ще тільки почав зміну зовнішності, як Афіна, якій у цей час вдалося опинитися позаду противника, змахнула вогненною скакалкою.

Жерцю треба було не змінювати вигляд, рятуючись від низькотемпературної зброї, а спробувати, не звертаючи уваги на крижаний вихор, спочатку зробити удар по принцесі (адже він чудово знав, де вона знаходиться, бо, змінюючи вигляд, почав удар по ній). Проте дівчина дуже вдало вибрала момент і коронною зброєю кремніків четвертувала тіло Духа. Другого руху скакалкою вона б не встигла зробити. Хоча нового помаху не знадобилося.


Тритон, побачивши, що Дух втратив тіло, розірвав його на шматки. Лише пролунав крик болю (знищений вищий Дух), та «шматочки» роздертого Духа, як магнітом притягнулися до коронної зброї кремніків, спалахуючи, ніби метелики в полум'ї свічки. У цей час ми побачили, що Тритон почав різко втрачати свою температуру. У нього дійсно життєві сили закінчувались. Він помирав. Стоун благально глянув на Діда.

— Тепер можна, — дозволив Дух і кремнік моментально обвив собою побратима, ділячись з ним температурою. Афіна, хоча і виглядала втомленою, але енергії в неї залишалося ще достатньо (зжерти дві частини найпотужнішого Енергіка багато значить). Гості прикипіли поглядами до Стоуна, не розуміючи, що той робить. Навіть Сенсей споглядав з величезним подивом. Недарма колись Дід казав, що в макросвіті мало знають про кремніків.

Ніхто Стоуну не заважав. Ми чудово знали, що він робить, а гості спостерігали з нерозумінням. Ніхто з них не відав, як врятувати кремніка, що помирає. Навіть Ханг, незважаючи на те, що він досить тривалий час перебував серед них. Афіна, не звертаючи уваги на Стоуна та свого брата, перетворилася на Духа і запустила у своєму коконі лікувальну мелодію. Вона чудово розуміла, що повний сил та енергії Стоун дуже швидко поверне знесиленого кремніка до життя. Через кілька хвилин Стоун повернувся на своє місце, а Тритон, який уже виглядав по-бойовому, зніяковіло звернувся до Діда:
— Вибачте, так вийшло. Він сам нас атакував. Ми лише захищалися від його нападу.

Зрештою гості відійшли від шоку.
— Дідоху, до тебе не може бути жодних претензій. Адже ти навіть не пропонував жодного бою. Тим більше прибрав зброю Стража, звільнивши бранця. Бранець сам влаштував бійню з представниками свого світу. І неважливо, де стався цей бій, у їхньому світі чи чужому. Головне, що він бився зі своїми ж. Юначе, — звернувся Сенсей до Тритона, — ви билися незвично та професійно. Використовували усі свої життєві сили. Хоча обдурили навіть мене, показуючи, що у вас уже вичерпується енергія. У той самий час в останній прийом вклали стільки сили, що противник не зміг протистояти. Як це вам вдалося?
— Шановний Сенсею, я не імітував того, що видихався. Противник дійсно змотав нас. Адже в нього колосальний досвід справжніх смертельних боїв, а ми з Афіною до цього брали участь лише в єдиному справжньому бою, та й то для нас не смертельному. Ось я і вирішив заощаджувати сили, трохи знизивши швидкість пересування. Того, що він не встигне ухилитися від низькотемпературної зброї, я все ж таки не очікував, хоча й дуже намагався не промазати.

Але, як бачите Жрець звільнився від неї, хоча Афіна не розгубилася та четвертувала фізичне тіло. Довелося використати всі сили, щоб встигнути розірвати Духа, який залишав мертве тіло. Варто було мені прогавити мить і ми б з ним уже не впоралися.

— Ви обоє молодці, — похвалив Сенсей, — як для першого бою, то впоралися вище за свої можливості. Незважаючи на моє довге життя, не пригадаю випадку, коли хтось зміг упоратися з Верховним Жерцем свого світу. Хоча такі спроби були, до того ж намагалися знищити сотнями, а іноді тисячами дуже сильних бійців. Ви ж це зробили вдвох. Цілком можливо, що вам у майбутньому доведеться покинути свою команду, щоб очолити свій рідний світ.

— Вчителю, вибачте, — перебила його Афіна, — але ми вже зріднились з командою, зі своїми друзями. Та й взагалі, ні в мене, ні в мого брата немає бажання панувати в макросвіті. Зараз саме цей світ для нас рідний, і ми не бажаємо його покидати, якщо нас не виженуть, — вона з побоюванням подивилася на Діда. Дух лише задоволено усміхнувся.

— Друзі, — Дід повернувся до гостей, — дякую вам та шановному Арбітру за справедливе суддівство важкого питання у вирішенні проблем із представником імперії. І прошу вибачення за те, що посмів висмикнути вас у свій світ без охорони.
— Дідоху, думаєте я ризикнув би до вас з'явитися без жодного охоронця, якби відчував небезпеку? У вас тут безпечніше та комфортніше, ніж у мене вдома. Я дивуюся, як вам вдалося після багатовікової відсутності досягти таких разючих результатів. До речі, вітаю вас із вдалим боєм у світі Горена. Не треба брехати мені і викручуватись. Хоча імператор лише здогадується, що ваші бійці могли брати участь у тому бою, але я чудово знаю, що ви не могли покинути свого друга на поталу імператору. Все це добре, але мені час повертатися. Усього доброго.

— Арбітре, зачекайте ще трохи. Діду, — з легкою посмішкою промовив Сенсей (тепер він чомусь назвав його Дідом, а не Дідохом), — мені незручно просити, але не міг би ти почастувати нас тими дикунськими смаколиками, що минулого разу?
— Дикунськими? — Здивовано поцікавився незнайомець.
— Ви такого ніколи не куштували за все своє життя, — підтримав Учителя Сом.
— Шамане, організуєш гулянку? — запитав Дід.

— Горене, що таке «гулянка»? — подумки поцікавився гість.
— Дізнаєшся, — загадково відповів Сом.
— Склад учасників? — коротко запитав Діда.
— Окрім гостей, команда Янголів у повному складі зі своїми половинками включно, — замість Діда відповіла Мавка.
— З величезним задоволенням. Прошу за мною.

За кілька хвилин всі Янголи, чиї подружжя не були членами команди, радісно обіймалися зі своїми коханими. Хоча це тривало недовго. Незабаром усі розбіглися. Хтось на полювання, хтось на рибалку або за різними продуктами. Я почав діставати з Кроноса, який щойно приземлився, триноги, казани, шашличниці та шампури. До Драго з його дружиною приєднався Тритон зі своєю половинкою. Вони почали заготовляти дрова. При цьому кожна пара вела між собою телепатичну розмову. Дивно, але мені досі розмова кремніків (палахкотіння) давалася дуже важко. А враховуючи, що вони розмовляли надто швидко, взагалі зрозуміти не вдавалося.

У цей час Афіна намагалася довести своєму чоловікові, що у вигляді білкових можна спокійно занурюватися у воду і це абсолютно безпечно. Адже він уперше був присутній на такому заході. Мавка, перетворившись на ельфійку, теж метнулася щось добувати. Навіть Дід, вибачившись перед гостями, рвонув на полювання. Сом слідом. У альтанці лише Сенсей пояснював Арбітру, що відбувається.

— Вчителю, я не розумію, чому вони самі добувають їжу? Адже поряд знаходиться кріогенник. Я впевнений, що він може зробити все, що забажаєш.
— Ех, Арбітре, Арбітре. Ти ж істинний Дух. Невже не знаєш, що вся штучна їжа – мертва?
— Але ж це безглуздо, добувати їжу, як дикуни. Та й виготовити можна з необхідним смаком.

— Не припускав, що ти не лише впертий, а й не кмітливий. Більше пояснювати не буду. Дивись, запам'ятовуй та роби те, що й місцеві.
— Принцесо, — звернувся подумки гість до Афіни, — навіщо ви хочете вбити свого чоловіка? Адже вода – це агресивне середовище навіть для мене, а для кремніків, тим більше.
— Ви неправі. У зовнішності білкових, вона не агресивна, а для деяких з них є середовищем проживання. Всі білкові, навіть деякі з «літунів», можуть без шкоди здоров'ю занурюватися у воду. Маючи певні знання та навички білкових цивілізацій, що мешкають у воді, можна в ній знаходитись нескінченно довго, як у повітрі.

Чоловік їй не вірив. Він відчував страх, величезний жах кремніка перед водою. Нарешті наважився і пірнув за Афіною. Незабаром кремнік кулею вилетів з води і знову ластівкою кинувся вглиб. Ще багато чого побачив Арбітр незрозумілого, незвичайного і, на його думку, неймовірного. А побачивши, як Мавка разом із іншими займається вимішуванням тіста вручну, взагалі випав у осад.

— Вчителю, як це зрозуміти? — Він показав на Мавку, — Матінка особисто працює, як прислуга?
— Арбітре, не дивуйся. По-перше, вона раніше була однією з них. По-друге, дії цієї команди взагалі не передбачувані. Ти можеш не повірити, але вони не мають конкретного командира. За всіма армійськими правилами такий бойовий підрозділ не проіснує і року. Хоча вони разом не одне тисячоліття. І ще незвичайно те, що вони належать до різних форм життя: білкові, Духи, енергетики, кремніки і навіть кріогенники. Так, так, кораблі. Ти ж знаєш, що, починаючи з восьмивимірного простору, а тим більше, у макросвіті вони оживають. Але ще більш дивно, що в команді потрійний симбіоз: кріогенники, білкові та духи. Я такого не зустрічав у жодному світі. Щодо кремніків достеменно не знаю.
— Навіщо Шаман викинув частину продуктів у вогнище? Вони встигли зіпсуватися?
— Він не викинув. Це одна з найнезвичайніших дикунських страв.



Навіть коли почалася обжирайлівка, для Арбітра несподіванки не закінчилися. Він витяг з вогнища картоплину та взявся її обчищати, але тільки вимазався. Побачивши, що ніхто не обчищає, відкинув усі гігієнічні умовності і почав їсти по-дикунському. Сенсей вирішив його позадрочувати. Тільки він простягне руку до картоплі (всі знаходилися в людській подобі), як вона відсунеться. І Дух починає ганятися за нею. Нарешті, він зрозумів, що його хтось дражнить, і теж застосував телекінез. Коли наїлися до відвалу, Лисиця ліниво промовила:

— Ліліт, спершу станцюй.
— Ага. Я з Шаманом вас розважатиму, а ви ліниво продовжите дожовувати.
— Обіцяю, що в наступного кліпі я підтримаю компанію. А зараз мені ліньки навіть думати.
— Ех, ви ледарюги, — добродушно кинула дівчина, зрозумівши, що відвертітися не вдасться, бо Ліч уже спорудив пластиковий танцпол. У принципі, вона й сама хотіла б потанцювати. Все ж таки сумувала за людським виглядом та танцями. Адже кремніки танцюють інакше. Але, як і будь-яка жінка, вирішила трохи повиламуватися.

— Нехай відкривають початок розважальної програми господарі. Геро, тобі починати з Шаманом.
— Чому б і ні? — Легко погодилася Лія.
https://www.youtube.com/watch?v=jwIEUr8MrGk
Танцюють Хорхе Атака і Тані Алемане
А після цього довелося танцювати Ліліт.
https://www.youtube.com/watch?v=QCM5XSZF-B4
Гр. Експрес Перепетуля
Ці два танці відрізнялися разюче. Якщо з Герою танець висловлював спокій, любов і абсолютну довіру, то в танці з Ліліт і мови не могло бути про якийсь спокій. Це вогонь всепоглинаючий і нестримний. Все ж таки вміє Ліліт запалити. До кінця кліпу танцювали усі.

— Не чекав, ніяк не очікував, — сказав Арбітр, — це ж бойова команда, а вміють відпочивати і веселитися краще за цивільних. Крім того, це не тільки веселощі (ви кажете танці), це справжнє бойове тренування. Але лише не в космосі, а на планеті. Багато елементів останнього кліпу можна використовувати в бою, як чудові прийоми, що дезорієнтують супротивника. Перепрошую, але мені давно час додому, щось неспокійно, — гість зник.

Дивно, ми ж у минулому. Крім того, він перебував у чужому для нього світі, а незрозумілим чином втік у свій макросвіт. Після нього інші гості теж вирушили додому. Несподівано й наші половинки, які не є членами команди, теж метнулися на свої планети. Мабуть, не обійшлося без впливу Діда.
— Янголи, чим маєте намір зайнятися, — невинно поцікавився він.

— Тепер вільно можна атакувати наш світ, адже він залишився без керування, — синхронно вигукнув Тритон з Афіною.
— Ліче, це ти навчав їх правилам і законам дванадцятимірки? — крижаним тоном запитав Дух.
— Діду, вибачте, що перебиваю. Дозвольте мені щось сказати.
— Шамане, ти ж дипломат, а сам так і не навчився чинити дипломатично. Що цього разу?

— Маю кілька каверзних питань до Афіни з Тритоном. Скільки для вас минуло часу після того, як ми вас почали вважати своїми друзями?
— Чотири тисячоліття.
— …тисячоліття (луною повторив відповідь кремніків). Весь цей час ми, не приховуючи нічого, ділилися з вами не лише силою та знаннями. Ви створили свої цивілізації. Ідеальні, у порівнянні з тією, вихідцями з якої ви є.

Нещодавно ви стверджували, що той світ давно не ваш, а ви належите до нашого. Щойно ж ви запропонували атакувати ваш світ («можна атакувати наш світ»). Отже, ви асоціюєте себе не з нами, а з ворожим для нас імперським світом.
— Шамане, це помилка!
— Мені не потрібні виправдання. Ви самі це сказали, ніхто вас за язик не смикав. Крім того, ви підставили свого вчителя, та, як він вважав, вашого щирого друга.
— Чим?!

— Я не відповідатиму на безглузде запитання. Адже він вас навчав тому, що атака на будь-який світ вважається актом агресії. Точно так, як багато світів імперії атакують наш світ. Згідно з вашою реплікою, можна атакувати ослаблений світ. Але, якщо ми атакуємо, то самі виявимося такими ж агресорами. І я впевнений, що Ліч не міг проґавити такий момент. Хоча зараз не про нього.

Сподіваюся, ви не забули першу зустріч з нами. Тоді ми не мали завдання рятувати вас. Ви вторглися на чужу територію. Ролі не грає, спеціально чи мимоволі. Ми мали допитати вас і відправити назад у ваш світ чи знищити. Повернути у ворожий для нас світ! Хоча наші кремніки вчинили інакше. Вони повернули вас до життя. Тобто врятували ворогів. Припустимо, що у вашому світі опинилася Ліліт та Стоун. А ви бойовий підрозділ, що охороняє мир та спокій у своєму світі. Раптом ви рятуєте своїх ворогів. Та вас, як зрадників, відразу ж контррозвідники знищать.

Що ж сталося у вашому випадку? Ми прийняли вас до своєї команди. В принципі, можна заперечити, що постаралися завербувати. Але ніхто вас не вербував і не пропонував шпигувати. Ми не розвідники, ми Хранителі. Охоронці спокою у своєму світі. Сили та знань недостатньо? Без жодних роздумів підтягли до свого рівня. Хоча, якби замість вас ми навчали когось зі свого світу, це було б набагато простіше та значно легше. Ми настільки збільшили вашу силу, що Верховний Жрець вашого світу мав меншу силу, ніж кожен із вас. Я не перебільшую, це дійсно так.

Крім того, під час передачі Жерця ви отримали в повному обсязі його силу. Силу правителя світу. З цього випливає, що вдвох ви могли розправитися з ним миттєво. Адже ви були удвох, хоча навіть окремо мали більшу силу, а він на самоті. Наші кремніки дуже хотіли допомогти вам, але не наважилися порушити наказ. Проте не лише наказ їх зупинив, а міжсвітові правила та закони. Жрець – бранець. Бранців не можна вбивати. Це незаперечний міжсвітовий закон. І його не можна нікому порушувати.

Ви чудово чули, що Жрець теж знав закони, хоча імперія постійно порушує їх. Ви є представниками його світу. Як ви між собою вирішуєте проблеми, нікого з інших світів це не повинно хвилювати. Лише тому жодної заборони з нашого боку не могло бути. Навіть Дід не міг вам заборонити. Хоча те, як ви билися, викликає багато запитань. Знаючи поведінку імператора та його можливості, вимальовується наступна картина.

Цілком можливо, що імператор спеціально вас не чіпав, поки Ханг навчав. Потім якимось чином захопив вас та попрацював магічно. Силу він має величезну, цього не відібрати. Для свого плану він пожертвував навіть одним зі своїх Верховних Жерців (тим, кого ви знищили). До речі, одним із найслабших в імперії. Тим більше, що імператор втратив свого розвідника-резидента в нашому світі. І розрахував він досить чітко.

Наказав, щоб Жрець перемістився убік від свого війська (так його легше полонити). Я голову даю на відсікання, що той відчув смертельну загрозу для себе, але не міг протистояти магії свого господаря. Згідно з планами імператора, ваше завдання було не допустити, якщо наш Верховний Жрець відпустить бранця. Крім того, не міг потужний боєць з тисячолітнім досвідом кровопролитних боїв стрімголов кидатися в бійку з представниками свого світу, знаючи, що цим позбавить себе можливості повернутися живим. Ви самі бачили у скількох смертельних боях він зміг вижити. Він чудово розумів, що, передавши вам свою силу та знання, додавши їх до наявних у вас, шансів у нього ніяких.

Але він все одно кинувся, хоча міг наполягати на вимогах законів і його довелося б відпустити, не завдавши шкоди. Це ще один доказ впливу імператора. Ви ж билися напівсили. Наші гості цього не могли знати. Навіть той момент, коли Тритон зімітував втрату життєвих сил, вийшов дуже реалістичним. Ось тільки Афіна видала своєю поведінкою. Вона, знаючи, що ти лише симулював, почала незворушно поповнювати свою енергію, коли Стоун у розпачі намагався «повернути тебе до життя». А пропозиція атакувати ваш світ лише зміцнила мої підозри, що нас там чекає засідка. І, природно, втрата авторитету нашого світу у союзних світів.

— Спааати!!! — пролунав сердитий голос Діда. Обидва кремніки повалилися, як солом'яні снопи.
— Шамане, як ти дізнався, що вони шпигуни?