Частина 24. Дивні перемовини

— До чого тут мої бійцівські здібності? — нахабно заперечив Дідові.
— Шамане, — миролюбиво відповів Дух, — справжній боєць не той, що тільки вміє професійно битися. З цією навичкою в тебе порядок. І своїм флотом ти керуєш чудово, хоча дуже часто передаєш командування кріогеннику. До твоїх дипломатичних здібностей взагалі жодних претензій. Навіть мене можеш легко виставити повним кретином. А ось, як перемогти, уникнувши смертельного бою, не завжди здогадуєшся. То хто мені скаже, чому магістр знищений, а смертельна небезпека не зникла?

— Припускаю, — обережно почала Нея, — що бійці-смертники, яких імператор надав магістру, підготовлені імператором особисто, і він точно відчує смертельну небезпеку для будь-кого з них. Тому й лишилася небезпека для нас. Хоча мені незрозуміло, де він знайде величезну кількість бійців? Адже в останньому бою він втратив потужні армії понад двадцяти світів. До того ж армії, які намагалися проникнути до Сома через портали, не тільки загинули, а, ймовірно, знищені навіть галактики в місцях їх дислокацій. Потрібні армії з інших світів.

— Повелителько Неє, частково ви маєте рацію. У підпорядкуванні імператора понад сотню світів макросвіту. Жоден з них не наважиться відмовити імператору у допомозі бійцями. Багато з цих світів мають дуже сильні армії. Їхня мобільність настільки висока, що ви не встигнете моргнути, як вас оточить військо з 3-5 світів, проти якого вам не протриматися і кількох секунд. Тому відкладемо звільнення окупованих територій до кращих часів. Нині першочергове завдання досконало перевірити верховну раду нашого світу. Про це й поговоримо.

Несподівано всі відчули присутність Стража, а за мить «проявився» і сам у вигляді сріблястого дракона.
— Командире, — без будь-якого привітання звернувся він до Діда, — на нашій території з'явився парламентер від імператора.
— Що він хоче? — нетерпляче перебив його Дух.
— Зі мною він не хоче нічого обговорювати. Вимагає перемовин на найвищому рівні.

— Ти зараз знаходишся з ним?
— Звісно.
— Гаразд, подивлюся, що імператор може запропонувати.
— Командире, але офіційно ви ще не воскресли, — заперечив Страж.
— Діду, тисячу раз вибачаюсь, що перебиваю, але краще комусь із нас з'явитися до парламентаря.

— Шамане, не лізь не в свою справу! — невдоволено перебив мене голова світу.
— Командире, все ж Шаман правий. Головний шпигун імператора мертвий. Хто ще з диверсантів проникнув у Верховну раду, ми не знаємо. І у раді ще не знають, що ви вже тут. Хоча…, — Страж на мить задумався, — є ідея. Те, що майстер Хорт є членом Верховної ради, в імперії давно відомо. І те, що він був учасником перемовин із союзниками, теж відомо. А ось хто зараз має реальну владу в нашій раді, навіть у нас до ладу не знають. Тому пропозиція Шамана дуже доречна. Нехай він виступає, як голова делегації, а майстер Хорт буде при ньому. Плюс до цього, з Янголів потрібні чотири «охоронці», щоб делегація виглядала солідно. Все це буде дуже правдоподібно. Крім того, використовуйте свою здатність.

— Ти маєш на увазі дистанційне спілкування?
— Ви маєте рацію.
— Ну що, Шамане? Не пошкодуєш, що вліз не в свою справу?
— Я беззастережно підкорюся будь-якому вашому наказу.
— Умовили. Страже, давай сюди майстра Хорта,— за мить той, намагаючись приховати надмірне здивування, схилив коліно перед Дідом.
— Ваше преосвященство, уважно слухаю вас та щиро вітаю з поверненням у світ живих.

— Майстре, від імператора прибув парламентер. Те, що я вже в строю, крім тебе та Стража, ніхто з верховників не знає. І не повинен поки що знати. Якщо ти не маєш неприязні до Шамана, то для вас буде відповідальне завдання.
— Я перед ним у неоплатному боргу. Про жодну ворожість і мови не може бути.
— От і добре. Вам із Шаманом необхідно зустрітися з імперським парламентером. Але! Є нюанс. Чи ти готовий підкорятися на перемовинах Шаману?
— Якщо ви накажете, то з величезним задоволенням.

— У такому разі, за вказаними Стражем координатами, ви під охороною чотирьох Янголів переміщуєтеся до парламентера імператора і Шаман, як голова делегації, веде переговори.
— Слухаюсь, — знову схилив коліно Хорт.
Незабаром ми опинилися на території Араміса, де поряд з чужинцем знаходився Страж. Ми з Хортом просто телепортувалися до цього місця. А четвірка Ангелів перемістилася, перебуваючи всередині своїх кріогенників.

— Я вам не потрібний? — поцікавився Страж. Він навіть не називав мене.
— Дякую, ні, — недбало відповів йому. І той миттєво зник.
— Отже, чого хоче твій імператор? — поцікавився крижаним тоном у чужинця. Той здивовано переводив погляд то на Хорта, то на мене. Мабуть, особистість майстра йому знайома. А те, що той не головний, його дуже здивувало.

— Дарма ти так нешанобливо відгукуєшся про Його Імператорську Величність. Вони бажають, щоб ваш світ капітулював та визнав владу Його високоповажної величності, — обурився чужинець.
— Шамане, у жодному разі, — пролунав у моїй голові голос Діда.
— Вухо йому від оселедця, а не капітуляцію. Якщо ти з'явився умови висувати, а не вести рівноправні перемовини, то пиздуй назад!

Миттєво моя чуйка засигналила про смертельну небезпеку. Тому негайно полонив парламентера у варканівські тенета та перемістив його туди, звідки він з'явився. Яким чином мені стали відомі координати в чужому світі, навіть не уявляю, але чуйка відразу вщухла.
— Повертаємось, — виконавши більше десятка стрибків, ми знову опинилися на Землі лише на мить пізніше, ніж зникали звідти. І застали незвичайну картину. Дід від сміху катався по землі, а ми терпляче чекали на покарання.

— Шамане, ти хоч знаєш, що ти накоїв? — пересміявшись, поцікавився Дух.
— Зірвав перемовини?
— Це не перемовини, а справжнісінький ультиматум, нахабний та неприйнятний. Справа зовсім в іншому. Завдяки своїй чуйці ти відчув смертельну небезпеку. І що ти зробив у цьому випадку?
— Повернув чужинця назад. Що в цьому незвичайного? І до чого тут моя чуйка?

— Незвичайне те, що ти його повернув точно в ті координати, з яких він телепортувався.
— Чим це нам загрожує? — наївно поцікавився, а Дід знову зайшовся від істеричного сміху.
— Ех, Шамане, Шамане. От скажи, ти зміг би перемогти мільярдне військо з бійців, які володіють силою, порівнянною з твоєю?
— Навіщо запитувати, знаючи наперед відповідь? Звісно ж, ні.
— Але ж ти переміг.

— Діду, про яке військо ви кажете? Там був один єдиний парламентар. Навіть без охорони. І я йому не завдав жодних каліцтв, тим більше не бився з ним та не вбивав. Все в межах дипломатії, якщо не брати до уваги нешанобливий тон.
— Ага. Лише повернув його у вихідну точку, в якій знаходилася величезна армія. Притому повернув саме в той момент, коли ця армія рвонулася до нього на допомогу. Але він у цей час опинився не в нашому світі, а там, звідки телепортувався. Враховуючи те, що ти його ув'язнив у варканівські тенета, він не міг звідти нікуди переміститися. Тож усі бійці, які рвонулися до нього, одним безперервним переміщенням повернулися на вихідну позицію. Ти хоч знаєш, чим загрожує таке переміщення?

— Виходить, що вони залишилися на місці?
— На тому місці нічого не залишилося!!! Точно так, як у випадку запечатування порталу. Вони в такий спосіб самі себе знищили. Адже для переміщення між світами потрібна величезна енергія. А вона повернулася назад. Це схоже на те, що дати стусана під зад собі самому. У будь-якому випадку такий фінт смертельний для тих, хто його зробив. Виходить, що живим залишився лише парламентер. Я знав про такий ефект, але особисто зустрівся вперше. Хоча мене цікавить інше. Твоя фраза «вухо від оселедця». Що вона означає?

— Вялісе, можеш нам зловити оселедця?
Той миттєво пірнув і незабаром з'явився перед нами з рибиною, яка тріпотіла.
— Діду, скажіть мені, де в неї вуха?
— Шамане!!! Які вуха?!!! У риби немає вух!!!
— Вибачте, але ви самі відповіли на своє запитання.
— Шамане, ти не тільки імператора виставив дурнем, а й мене. Хоча я не ображаюсь. А імператор нехай мучиться, намагаючись зрозуміти, що ти сказав. Майстре Хорт, а ви не ображаєтесь, що довелося виконувати другорядну роль?

— Звісно, не ображаюся. Я досі у шоці. По-перше, таких коротких ультимативних перемовин ніколи не відбувалося за все моє довге життя. По-друге, я шокований блискавичною реакцією Шамана. Виходить, що він вдруге мене врятував, і не лише мене. І по-третє, несподіване знищення армії, при цьому залишивши неушкодженим парламентера.
— З цим нахабою ще й не те дізнаєшся.

— А що я? Я білий та пухнастий. Проте звідки ви знаєте, що там, куди я повернув парламентера, знаходилася армія? І хто вам встиг доповісти, що ця армія виявилася знищеною?
— Командире, Шаману, а тим паче всім Янголам, не можна знати цієї інформації, — Страж чув усе.
— Не бачу сенсу приховувати. Противника потрібно знати та передбачати його дії. А з імперцями наш світ ворогує багато тисячоліть. Тому я припускав, якщо парламентар вимагає зустрічі на найвищому рівні, то явно готова до атаки величезна армія, щоб обезголовити світ. І вона очікує лише на сигнал від парламентера. Щодо того, що ця армія виявилася знищеною, я відчув. Розвідка є не лише у імператора. Ще до того моменту, коли мене вбили, я зміг завербувати одного шпигуна з імперців. Він загинув тоді, коли ти повернув чужинця назад. Загинув від руху. Значить, він перебував у складі тієї армії.

— Чому ж парламентар не подав сигналу в той момент, коли ми з'явилися?
— Ймовірно, він мав інформацію про всіх членів Верховної ради. Побачивши тебе, він розгубився, хоча підстави не запідозрив, бо майстра Хорта впізнав. А те, що той опинився у твоєму підпорядкуванні, його взагалі спантеличило. Ніяк не може новачок у раді командувати одним зі старих верховників. Звісно, він спробував потягнути час, щоби все з'ясувати. Коли ж ти застосував зброю Варканів, парламентар вважав це за напад і подав сигнал для атаки.

Це відбулось у той самий час ти повернув його назад, а армія рвонулася до нього. Ось таким чином вони загинули. Але, що найнеприємніше для імперців, вони довго не зможуть вирахувати, як загинула їхня армія, бо там не залишилося звичайних слідів, а хто спробує метнутися залишковим слідом, теж зникне. Навіть не знаю, куди.
— Діду, вибачте, це сталося випадково. Я не хотів.

— Шамане, тобі нема за що вибачатися. Навпаки, я дуже радий, що переможено ще одну армію імперців. Хоча недарма кажуть, що всі випадковості не випадкові. Ти загадав хитромудру загадку для імператора. Це дозволить нам виграти деякий час. Янголи, вам доведеться дуже туго. Потрібна допомога ваших флотів. Крім них, для цієї операції надаю під ваше керування всіх своїх Духів. Усі мають бути під невидимками максимальної сили. Лише п'ятірка «охоронців» та майстер Хорт не активують невидимок. Хоча ваших особистих кріогенників все одно ніхто не має бачити. Лисице, тобі доведеться застосувати свою унікальну здатність до виявлення. Страже, перш ніж ми рвонемося в сьогодення, потренуй команду виставляти спільну пастку. А решту нюансів ти знаєш.

— Командире, ви довіряєте мені таку відповідальну справу, незважаючи на те, що я не професійний боєць?
Дід лише виразно поглянув на сріблястого дракона. Той поставився до наказу відповідально і з нас зійшло сім потів, перш ніж Стража все влаштувало.
— Всі за мною! — Наказ Діда.
Хоча ми там ніколи не бували, розташування зірок виявилося знайомим, бо Страж з нас знущався, створивши ілюзорну реальність саме цих координат.

— Маскування! — пролунав наказ керівника світу.
Враження таке, ніби на відстані кількох світлових років, немає жодної живої душі, окрім Діда, Хорта та п'ятірки Янголів. Почувся якийсь незрозумілий сигнал і за кілька хвилин зібралася вся верховна рада макросвіту, вітаючи Верховного Жерця. Дух моментально засік, що зібралися не всі, хоча телепатичний наказ на створення спільного силового поля, вуалі неуважності та максимального захисту від звуків і телепатії, все ж таки видав.

— Не бачу ще трьох. Вони, напевно, оглухли за минулі тисячоліття, бо не почули сигналу екстреного збору?
— Ваше преосвященство, ви жартуєте? — заперечив один із верховників.
— Які можуть бути жарти? Майстер Хорт, візьміть двох охоронців і доставте цих зухвальців силою.
— Слухаюсь. Геро, Хрусте, за мною!
— Поки Хорт доставить непокірних, хто мені розповість, чому за час, який минув від моменту моєї смерті, ваш склад зменшився вдвічі?
— Ваше преосвященство, ніхто з нас не знає, куди зникали наші колеги. Ми навіть не знаємо, де зараз знаходиться Магістр Рал, який виконував обов'язки Верховного під час вашої відсутності.
— Рал там, звідки він ніколи не повернеться. Я вам надам інфу про нього, але пізніше. Лисице, приступай.

На мить у силовому полі, що відокремлювало верховників від нас із Дідом, з'явився отвір. Анжеліка проникла через нього, і поле миттєво відновилося. Всі з подивом дивилися на звичайного слабенького Духа. А вона, ні на кого не звертаючи уваги, спокійно облітала верховників. Біля деяких на мить затримувалась і безцеремонно відкидала їх до краю силового поля. Інші, побачивши, як вона кидала найпотужніших бійців, зрозуміли, що вигляд «слабенького», лише маскування, яке не міг пробити ніхто. Водночас, вони не могли зрозуміти такого відбору, проте в присутності Верховного Жерця мовчали. Лисиця відібрала шістнадцять верховників і, накинувши на них вогняні кайдани, вилетіла з ними з силового поля, яке відразу зімкнулося за ними.

З'явився Хорт з трьома верховниками, що борсалися у варканівських тенетах. Судячи з зовнішності сіток, їх створював Хруст. Анжеліка, глянувши на бранців, відразу вказала на одного. Дід мовчки, не звільняючи його від сіток, відправив до шістнадцятки відібраних. А двох до решти в силову сферу. Потім глянув на мене.
— Підживлення на Шамана, — пролунав його телепатичний наказ, а потім добавка також його сили. Я розпочав перший знімок пам'яті, створивши синхронну голограму перегляду. Лисиця не помилилася жодного разу, визначивши зрадників. Коли згасла остання голограма, Дід без зайвих слів знищив зрадників вогняною скакалкою. Від верховників не прозвучало жодного обурення.

— Тепер, спільне поле!
Миттєво зникла перешкода, що відокремлювала верховників від Діда. Побачивши, що двоє досі у варканівських тенетах, він звільнив їх.
— Вважаю, доля Магістра Рала цікавить усіх. На превеликий мій жаль, справжнього магістра, мого кращого друга, давно немає в живих. Його викрали імперці задовго до моєї смерті. Щоб не виникало зайвих запитань та пересудів, подивіться цей знімок пам'яті.

Дід запустив у прискореному режимі голограму. Ми її вже бачили, а верховники дивилися спочатку з байдужістю. Проте коли відбулася підміна магістра на шпигуна, всі дивилися з подивом, не розуміючи, як стільки часу не помічали поряд ворога. Побачивши, як псевдомагістр в останньому бою бився на боці імперців, ринув такий потік зневаги та люті, що нашим коконам довелося обмежувати потік.

— Все! Зрадників більше нема! Я дуже радий, що їх виявилося небагато, а ви вистояли і не зламалися. Проте розслаблятися зарано. Мені відомо, що частину наших територій, захоплених імперцями, вже звільнено і там відроджується розумне життя. Хоча менше доби минуло, як імператор надсилав парламентаря, точніше ультимативника. Подивіться.
Знову замерехтіла голограма.

— Ваше преосвященство, це підстава. Голова делегації не є членом Верховної Ради! Судячи з вигляду, це ваш охоронець. Але він не мав права командувати майстром Хортом.
— Чому ви такі впевнені, що він не мав права?
— А я вважаю, що таке можливо, — втрутився інший верховник, — якщо ви так наказали.
— Майстре Хорт, поясніть ситуацію раді.

— Я виконував наказ Верховного Жерця. Як виявилося, ця хитрість спрацювала і ультимативник деякий час дивувався, маючи відомості про вас усіх, чому я підкоряюся тому, про кого він не має інформації. Це дозволило запобігти новому масовому вторгненню.
— Майстре Хорте, невже збігся початок переміщення ворожої армії та повернення парламентера? — поцікавився хтось із верховників.
— Беззаперечно, — замість Хорта відповів Дід. Він уже вирішив відпустити верховників, але раптом передумав.

— Що мені розповість парочка непокірних глухарів?
— Ваше преосвященство, вибачте, особисто я вам відданий, — почав виправдовуватися один, — я не припускав, що це ви трубите екстрений збір. Магістр замучив збирати з приводу та без. До того ж він часто використовував нас у своїх корисливих цілях. Та, ви і так знаєте згідно з продемонстрованим знімком його пам'яті. У цьому випадку я вирішив, що це він збирає. Ще раз перепрошую і обіцяю, що в майбутньому такого не повториться. Хоча в будь-якому випадку я готовий прийняти від вас будь-яке покарання, — він шанобливо схилив голову.

— Обману не відчуваю і карати вас не маю наміру. А ви що скажете, фараоне Урс?
— Ваше преосвященство, я вас поважаю, але навіть у цьому випадку виправдовуватись не буду. Вважаєте, що винний, карайте.
— Урсе, ви навіть за ці тисячоліття не змінилися. Але я маю для вас відповідальне завдання, хоча воно не стосується інших членів ради. Деактивувати захист! Усі вільні! Фараоне Урс, а ви залишіться.
Я мало не засміявся, згадавши цей вислів із «сімнадцяти миттєвостей».