Частина 23. Пам’ять Магістра

Тільки-но встигли опинитися у своєму світі, як Діда обвив туман. Хоча це здалося лише на перший погляд туманом. Насправді, навколо нього на величезній швидкості закружляла… МАВКА!
— Живий, живий, живий, — почули ми її голос майже на межі зриву. Можна впевнено стверджувати, що це радість зі сльозами на очах.
— Перестань, не треба при сторонніх, — уперше голос Діда прозвучав зніяковіло, — все. Стоп!

Миттєво туман зник (просто швидкість руху виявилася такою величезною, що навіть ми не встигали побачити), поряд з Духом виникла Мавка і почала бити Діда. А той і не відбивався, а терпляче чекав, поки вона заспокоїться. Ми вже зібралися телепортуватися до себе, щоб не заважати їм, як почувся грізний окрик.
— Ви куди намилились?!!!
— Діду, ми тут зайві. Повернемося до себе.

— Хіба я сказав, що ви зайві? По-друге, щиро дякую вам за злагоджені дії у бою. Прониро, а тобі дякую за ефективну охорону та закриття ворожих порталів. Жалкую про втрачених бійців. Пам'ять про них залишиться у віках. Янголи, не поспішайте повертатися додому. Відпустіть лише флоти. Думе та Тріадо, поверніть Духів додому. А команда у повному складі на особистих кораблях має залишитися.

Зникли Духи та мій багатомільйонний флот, слідом за ним і важкі кораблі Ліліт, багато з них здалися вдвічі більшими за звичайні розміри. Набагато пізніше дізнався, що це були здвоєні кораблі. Ліліт не залишила жодного пошкодженого корабля. Уцілілі прихопили із собою «поранених».

— Хотів відразу переглянути запис пам'яті магістра, але вирішив відкласти.
— Діду, нам же не можна бачити секретних відомостей.
— Шамане, не можна старших перебивати.
— Командире, а може, їм дійсно не варто показувати цю інфу? — почувся знайомий голос.

— Страже, ти, як завжди, підслуховуєш. Дозволь не погодитись з тобою. Вони й так уже знають такі речі, про які ти й не здогадуєшся. Янголи! Хто скаже, хто керував імперськими військами?
— Зважаючи на вашу інтонацію, це міг бути особисто імператор, хоча я сумніваюся, — сказала Лисиця.

— Не сумнівайтеся. За даними нашої розвідки, він кинув у цей бій половину своїх військ та особисто керував ними, сподіваючись на легку перемогу. І йому вдалося б перемогти за кілька секунд, якби в обороні були лише бійці Горена. Адже він чудово знав склад та кількість військ Сома. Зустрівшись з армією, що значно перевищувала дані його розвідки, він швидко оцінив можливості і зрозумів, що навіть у цьому випадку, хоча і ціною величезних втрат, він нас знищить. Тож не віддав наказу на відступ.

Та й взагалі, якби він відступив, то це була б його моральна поразка. Навіть коли флот Шамана запечатав портали з численним підкріпленням, він розумів, що все ж таки переможе, а в Сома не залишиться військ, щоб у майбутньому протистояти вторгненням його військ. Лише з появою армії Сенсея під масками місцевих бійців, вважав, що це резерв армії Сома. І зрозумівши, що тепер втратить усі свої війська, яких уже лишалося трохи, він зі своєю охороною втік. Вважаю, що імператор здивувався, чому не втрачено управління нашими військами після того, як він магічним імпульсом убив знесиленого Сома. Сподіваюся, що начальника зовнішньої розвідки імператор стратить за хибну інфу. Хоча інформація імперської розвідки була достовірною.

— Діду, але я не можу зрозуміти, яким чином він вирахував точне місцезнаходження змагань?
— Ще хтось, окрім Шамана, не розуміє?
— Я майже певен, що їх у ці координати навів магістр. Адже він побував там, — з сумнівом промовив Дум.
— Все правильно. Сом зміг забезпечити таємність координат. Ніхто не знав місця, де вони проводились. Ймовірно, ви йому знадобилися не тільки для супроводу спортсменів, але й для знищення точної інформації. Ось для цього знадобився магістру цей фортель з особистою появою в корах, де вони проводилися. Це все вже в минулому, а в реалі ви знесилені та голодні. Шамане, я не наказую, а прошу: організуй свою знамениту гулянку для команди.

— З величезним задоволенням. Звісно, я розумію, що ви дуже зайняті, але скажу від усієї команди: ми були б дуже раді, якби і ви з Мавкою приєдналися до нас.
— Якщо чесно, то я сподівався на твоє запрошення, хоча спеціально не впливав на твоє рішення. Погуляємо? — звернувся він до Мавки.
— Я дуже скучила за такою безтурботною обстановкою.

Незабаром команда, як миші, розбіглася Землею. Хто на полювання, хто на рибалку, а хто за мукою, приправами та цитрусовими. Хоча тепер за кожним мисливцем невідступно слідував фантом Діда. І повторював все один в один. Лише в одному місці у нього вийшов облом. Рибалка. Фантом рвонувся за Вялісом, але лише пронісся винищувачем над водою.

— Шамане, під водою треба лише затримувати дихання?
— Не обов’язково. Ми можемо перебувати під водою нескінченно довго. Різниці немає: у воді чи на суші у повітрі. Пропоную передати вам відповідні знання і ви зможете так само.
Дід недовірливо поглянув на мене, але кивнув, погоджуючись. Те, що нам колись передавав адмірал Бюль, я злив Діду за хвилину.

— Діду, вибачте, я не припускав, що у вас немає цих знань. Адже Мавка теж може знаходитись під водою нескінченно довго.
— Мабуть, у цьому моя провина. Я не міг навіть подумати, що у вас можуть бути знання, яких немає в мене.
— А тепер пірнайте.

Дід метнувся до води. Але знову не ризикнув пірнути.
— Мавко, чи можна тебе вкрасти у Тріади?
— Шамане, щось трапилося?
— Покажи Дідові, як треба пірнати та займатися підводною рибалкою.

Мавка ластівкою пірнула, а Дід в цей час охнув і пронісся найпотужніший імпульс страху, страху за Мавку. Миттєво вся команда, відчувши страх, прийняла бойові стійки і закрутилася дзиґами, вишукуючи, звідки загрожує небезпека.
— Для вас небезпеки немає! Займайтесь своїми справами! — гаркнув невдоволено Дух і, побачивши Мавку, що глузливо виставила над водою лише голову, подолав свій страх і пірнув. Не з'являлися вони хвилин двадцять. Вяліс вже встиг не лише повернутися з уловом, а й закінчив підготовку рибного філе. Тільки після цього з’явився Дід із Мавкою. Вони виходили повільно, при цьому несли величезний улов. Дух був дуже радий.

— Шамане, це знання коштує набагато дорожче за ті, що ви отримали від мене. Раніше я бачив, що хтось пірнав, але вважав, що за рахунок затримки дихання він знаходився під водою. До того ж, не Дух, а білковий. Для Духів вода так само, як і вогонь, неприйнятне середовище. Хоча зараз переконався, що глибоко помилявся. Дякую, за це безцінне знання, — він опустився переді мною на коліно, але я миттєво підняв його.
— Не личить керівникові світу схиляти коліна перед простим білковим.

Незабаром почалася обжирайлівка. Лише тепер побічно зміг визначити різницю у силі (за кількістю з'їденого). Я не наважився заперечити Діду, коли його фантоми притягли їстівного стільки, що ми всі разом не змогли б зжерти такої кількості. А Дід із Мавкою з'їли більше, ніж вся команда, при цьому не відчувалося, що вони вгамували голод. Раптом якось несподівано наші половинки почали одночасно збиратися додому (ті, хто був лише дружиною чи чоловіком, когось із Янголів).

— Я розумію, що у вас в цивілізаціях повно невідкладних справ, проте прошу вас трохи затриматися, якщо хочете дізнатися, чим займалися ваші найдорожчі половинки.
— Діду, не можна їм бій показувати! — закричав телепатично Драго, спрямувавши потік на Діда. Але той не звернув на це жодної уваги і продовжив:
— Янголи! У кого з вас повна глядацька інформація? Покажіть не лише особисті перегони спортсменів, а й ваш виступ. А потім Шаман знайде танцювальну мелодію зі свого часу і всі станцюють.
— Гаразд, — видихнув я з полегшенням, зрозумівши, що таким чином Дід запобігає будь-яким розпитуванням у своїх цивілізаціях про те, де ми були та чим займалися.

Усі із задоволенням дивилися виступи спортсменів в особистому заліку. Навіть для нас це виявилося цікавим, оскільки багато хто з нас, супроводжуючи когось із спортсменів, не бачив власне змагань. Поява на трасі змагань кораблів нашої п'ятірки супроводжувалася здивованим вигуком, бо миттєво впізнавали, чий саме кріогенник виходив на трасу, притому без будь-яких розпізнавальних знаків, і всі пристрасно вболівали за кожного.

— Побачили, чим ці нероби займалися? — з усмішкою поцікавився Дід, — а зараз танцюють всі! Хоча після танцю, я ще на якийсь час затримаю ваших коханих. Не заперечуєте?
Я готовий голову дати на відсікання, що не члени команди збиралися додому не без впливу Діда, та й погодяться з його словами беззастережно.
— Шамане!

Зазвучав місячний вальс кохання під відео танцю принца та Попелюшки з однойменного фільму.

Довільний переклад українською:

Зірки качають диск місяця,
Як у колисці нічній.
Тонкі нитки павутин,
Заплуталися між собою.

Трель солов'я пестить слух,
Туманом дихає ніч.
Небо посипане розсипом зірок
Сяють вони всю ніч.

Тихий шелест листя вночі,
Крони дерев шумлять.
Озеро в місячному диханні мовчить,
Зачарувало наш погляд.
Лебідь хитаючись пливе по воді,
Тепла літня ніч.
Краплі роси блищать на траві,
Як діаманти точнісінько.

Легкою ходою по росі,
За руки ми йдемо.
Місячна ніч, нема нікого та ніде.
Тільки з тобою ми вдвох.

Ти запросив мене на танець,
Мій славний милий друже.
У місячному вальсі літня ніч,
Закружляла нас раптом.

Світ прекрасний у нічному вальсі,
Місяць висвітлює шлях.
Зоряним шлейфом час летить,
Нам до ранку не заснути.

У казку кохання відчинені двері,
Уважно дивиться місяць.
У казку кохання йдемо вдвох,
Грає нам вальс.

https://www.youtube.com/watch?v=4OJNfoWsL7o

Місячний вальс

Всі танцювали в людському образі, лише Тріада спочатку танцю починала у вигляді ельфійки, проте незабаром і вона змінила його на людський.
— Шамане, де ти знаходиш такі чуттєві мелодії? — пролунав у моїй голові задоволений голос Діда. Він танцював вальс з Мавкою і дивився на неї такими закоханими очима, ніби вони щойно познайомилися та закохалися по вуха.
Замовкли останні звуки танцю і на галявині залишилися тільки Дід з Мавкою та команда повним складом.

— А тепер хто мені розповість про поведінку спортсменів? Як вони підказували своїм товаришам?
— Ніяк, — спокійно відповіла Лисиця.
— Такого не може бути.
— Може, — парирувала вона, — хоча спроби були. Вони намагалися зв'язатися зі своїми товаришами, проте не могли пробитися через наше блокування. Особливо багато таких спроб відбувалося під час естафети. Дехто навіть намагався підключити на допомогу свої кріогенники — марно. Силу Янголів нікому не вдалося подолати.

— І ніхто не запідозрив втручання? Крім того, як вони чули сигнали маячків, а своїх товаришів ні?
— Ймовірно, Сом проводив такі змагання багато разів. Він і підказав, як створити одностороннє та спрямоване блокування.
— Зрозумів. Вважаю, що у майбутньому й у себе можна проводити такі турніри. Але розповідати про це блокування нікому не слід.

— Ти не забивай мені баки змаганнями. Я вимагаю показати бій! Від початку до кінця! — перебила Діда Мавка.
— Ну що ти, люба. Який бій? Не було жодного бою. Це Сом бився своєю армією.
— А я кажу: був! Все одно дізнаюся. Я ж відчувала смертельну небезпеку для тебе. Сома взагалі за моїми відчуттями вбили, проте хтось дуже швидко його воскресив. Така швидкість непідвладна нашим дівчаткам. Значить, там був і Сенсей. Якщо ти заборониш Янголам посвятити мене у подробиці, то це зробить Сом чи Сенсей. Раптом вони відморозяться, то знайду інший спосіб.
— Гаразд, гаразд. Не потрібно сердитись. Янголи, потрібна інформація від корабля-спостерігача.

Миттєво всі прикипіли до голограми. Коли сам береш участь у такому масштабному бою, бачиш лише окремі ділянки. Навіть командувач армії не все помічає. І лише корабель-спостерігач здатний охопити всю панораму бою. Ми на той час не уявляли, що кожен із нас знаходився на волосині від кістлявої. А з «рукопашників» взагалі ніхто не вижив би, якби не Духи Духів та уважність Тріади.

Адже лише завдяки їй вдалося врятувати Горена. Щоб його вбити, імператор пожертвував, як мінімум, мільярдом найпотужніших бійців. Вони об'єдналися та діяли, як єдиний організм. Мети своєї досягли, знищивши потужну охорону, проте Сом зник після вбивчого імпульсу. Можливо, під час бою імператор не зрозумів, що той зник незвично. Зовсім не так, як переміщається на мільйони років у минуле Дух такого потужного індивідуума, щоб після мільйонів років «воскреснути».

Крім того, імператора захлеснув подив, чому після смерті Горена не втратилось управління військами. Сила Діда виявилася доволі великою, притому під невидимкою, та ще й у ажіотажі бою, імператор не зміг його помітити. Багато разів Дід зупиняв зображення та розбирав наші помилки, хоча не тиснув на нас своїм авторитетом, а змушував розмірковувати, думати і робити відповідні висновки. Навіть провокував на суперечку, на відстоювання своєї точки зору.

Найбільше сперечалися Лисиця, Дум, Ліч та Хруст. Іноді ця суперечка відбувалася на підвищених тонах, хоча Дід на це не звертав уваги. Він добивався одного: як уникнути допущених помилок у майбутньому. Дуже бурхливо обговорювали помилки Азіріс, Бахур та Каркарон. Їхні пропозиції щодо стратегії бою виявлялися несподіваними і часто неймовірними, але правильними. Навіть не очікував, що король Арихонів прекрасний стратег, бойовий досвід якого не поступається повелителям Всесвітів.

— Досить. У мене вже голова розколюється. Хоча я дуже задоволений цим «розбором польотів». Пропоную подивитись пам'ять зрадника.
Буквально з перших хвилин відтворення всі опинилися в глибокому шоці. Дитинство магістра — дитинство чужинця. Він народився Духом Духів. Ріс, набирався досвіду, піднімався кар'єрними сходами. Начебто все відбувалося, як і в наших Духів. Навіть підлостей він не робив. Хоча після того, як потрапив до макросвіту, його помітив імператор і чомусь наблизив до себе.

Поступово він перетворювався на потайливого та хитрого розвідника. Імператор з року в рік наділяв його новими й новими знаннями та здібностями. Оберігав його. Хоча в боях магістру доводилося брати участь на межі виживання. Кілька разів імператор його «оживляв» і наполегливо продовжував готувати до закидання у чужий світ. Одного разу їхня численна армія атакувала верховну раду іншого світу, проте цієї кількості бійців виявилося замало. Імперське військо з кожною секундою рідшало.

Хоча командувач армією все ж таки зумів полонити одного з охоронців місцевого Верховного Жреця. Він моментально переправив його до імператора, а той, висмикнувши магістра з бою, «пірнув» у минуле, прихопивши обох із собою. Там зробив глибокий скан пам'яті бранця. Додавши магістру сили, імператор наказав, застосувавши маску, потрапити в оточення Верховного Жреця під виглядом цього полоненого і домогтися безмежної довіри.

При цьому навіть під наказом «прийняти свій справжній образ» він прийматиме вигляд цього бранця. При надходженні певного сигналу особисто від імператора, може розпочати активну розвідку, а доти ніяких зв'язків та контактів. Повернувшись в той час, коли відбувався бій, помістив магістра на місце бою і видав наказ про відхід. Тисячоліття спливали, а жодного сигналу від імператора не надходило. Якось магістр навіть врятував у бою Верховного Жреця, чим заслужив ще більше довіри.

Хоча вся проблема в тому, що Верховний Жрець не хто інший, як Дід. Під час одного з найважчих боїв їм довелося битися проти переважаючих сил імперців. Бійня виявилася настільки величезною, що перемогти армію імперців вдалося б, втративши майже всі війська. У цей час він почув кодовий сигнал імператора та наказ убити Верховного. Що він і зробив, Дух Діда перемістився на багато років в минуле. Зважаючи на те, що магістр убив Діда магічним імпульсом (непомітно), то ніхто на нього не подумав. А імперці незабаром відступили.

Його, як довірену особу Верховного, призначили тимчасово виконуючим обов'язки. Кілька століть він поводився, як справжній патріот світу. В його чесність повірили майже всі члени Верховної ради. Водночас він відчував, що Страж щось підозрює. Але силу той мав набагато меншу, ніж імператор наділив свого диверсанта, тому всі підозри так і залишалися лише підозрами.

А магістр розпочав опрацювання членів верховної ради. Притому спокійно, намагаючись не впливати силою, щоб ніхто й нічого не запідозрив. Поступово у його підпорядкування перейшло також управління зовнішньої розвідки. Відправляючи чергового розвідника на територію імперії, він завжди повідомляв йому всю секретну інфу у нашому світі. Притому заганяв її в підсвідомість так, що розвідник навіть не здогадувався, що він є зв'язковим.

Крім цього, чудово знаючи, де саме і як працює імперська контррозвідка, усіх наших розвідників магістр програмував так, щоб вони обов'язково потрапили до лап контррозвідки. Саме тому вони гинули, а магістр доводив верховній раді, що їх готують погано, а йому особисто ніколи займатися їхньою підготовкою. Проходили тисячоліття, імперці колонізовували регіон за регіоном, а всі, хто намагався завадити їм, гинули.

З семи матерів Духів світу, залишилося живими лише троє. Та й то, одна з них втратила здатність народжувати. Хоча виродження не почалося, бо з'явилася її спадкоємиця, якій деякий час вдавалося переховуватись. Хоча її вистежили. Щоб зміцнити своє становище, магістр послав одного з розвідників до «законсервованого» шпигуна (до Гілера) ніби для того, щоб урятувати молоду матір Духів.

Насправді Гілер отримав шифрування із зазначенням координат і наказ силою захопити матір Духів. Розвідника, що повернувся, магістр незабаром відіслав до імперців. Минали тисячоліття, а магістр ніяк не міг наважитися, щоб знищити матерів Духів, які залишилися. Підозра могла впасти на нього. Незабаром він особисто почав мотатися до імператора. Хоча той іноді застерігав, щоб магістр випадково не засвітився.

Ймовірно, імператорові набридло чекати, і він вирішив не чекати сигналу від магістра, а надіслав потужну армію для знищення матері Духів. Все вийшло. Їм навіть вдалося знищити не лише місцеві війська на чолі з отцем Духів, а й підкріплення від сусідів. Про що майже відразу отримав підтвердження від магістра.

Тепер залишилося знищити останню матір Духів, а потім можна з'ясовувати, де і як загинула ще одна мати Духів. Цього разу імператор, щоб не трапилось несподіванки, спочатку послав військо, приблизно таке саме, як і при знищенні попередньої матері Духів. Воно має легко подолати захисників, бо, згідно з доповіддю магістра, більшість захисників загинули у підкріпленні.

Якийсь час імператор роздумував: чи не посилити армію вторгнення? Все ж таки послав додаткове військо, що складало міць Духів не менше третини від попереднього. Хоча йому здавалося, що й цього недостатньо. Щось не давало спокою імператору. Тому він послав їм ще підкріплення, але наказав командиру телепортуватися осторонь від основного війська, аби не втратити управління. Коли ж повернулося всього чотири бійці, на чолі з командиром останнього підкріплення, він розлютився.

Не повірив, що його потужна армія та два підкріплення знищені, до того ж невідомо, як і ким. Вирішив провчити непокірних захисників. Терміново зібрав війська з дев'яти Всесвітів, у яких були присутні не лише чисті Духи, а й величезна кількість кораблів. В один із порталів він додав також своїх елітних бійців, а сам рвонувся до норовливого Повелителя Всесвіту, який відмовився надати армію, мотивуючи тим, що всі війська виявляться знищеними. Мовляв, у нього інтуїція про це сигналить.

Все ж той Повелитель мав рацію. Захисники застосували небачену зброю, знищивши всі портали, навіть створені ним особисто (хоча і не максимальної потужності). Він зажадав, щоб магістр з'явився до нього та виразно пояснив, як таке могло статися. Але той не володів повною інформацією, а дізнався лише, що до цього причетна команда якихось янголів. Ймовірно, це одна з команд, які створює Страж.

Імператор не став очікувати, поки магістр все з'ясує, а послав потай одного з верховних жерців підконтрольного імперії світу. На превеликий жаль імператора, Жрець зник безвісти, так нічого і не повідомивши. Тоді він послав туди на чолі з іншим Жерцем потужне військо. З усієї армії повернувся лише Жрець. Без війська та переляканий, як молодий випускник академії.

Після недовгих роздумів, навіть не поцікавившись у магістра, як таке могло статися, він посилає ще одну армію, посиливши її двома дуже потужними верховними Жерцями. У цей час з'явився зв'язковий від магістра, проте імператор спочатку вирішив дочекатися на результати бою і лише після цього вислухати зв'язкового. На його жаль, із цього бою теж повернувся лише один Жрець. А вислухавши зв'язківця від магістра, імператор зрозумів причину свого занепокоєння.

Магістр повідомляв, що імперським військам, згідно з даними команди Янголів, приготовлена ​​пастка. І вони до неї потрапили. Та коли Страж, як альтернативу для охорони делегації на зустрічі представників союзних світів надав на розгляд верховної ради своїх бійців замість підготовлених Хортом, магістр зрозумів, що з'явилася можливість захопити хоча б п'ятірку янголів у полон. На крайній випадок знищити.

Імператор пообіцяв надіслати свій спецназ для успішного полону. Від цих Духів ніхто не встигав сховатися. Навіть у цьому випадку щось пішло не так. Імперський спецназ телепортувався в потрібну точку точно, використовуючи, як прив'язку координати магістра. Щоб відвести підозру від себе та не вступати з імперськими бійцями в бій, магістр надіслав найпотужніший магічний імпульс на Шамана і злиняв.

А бійці імператора, що метнулися в погоню за охоронцями (за Янголами), зникли безвісти. Зникла і п'ятірка (чи четвірка плюс майстер Хорт) янголів. Духи імператора не виявили також Хорта, якого Шаман помилував. Дивно, як, не маючи сил, Шаман зміг битися? Певно, втрутився Горен. У магістра закрадалися думки, що Янголи могли вціліти, хоча це неможливо. Вони не могли протистояти кільком сотням мисливців самого імператора. Проте жоден з тих, хто кинувся в погоню за Янголами, не повернувся.

Магістр вирішив переконатися, чи вони вижили. Прийнявши вигляд Горена, вирішив зажадати до себе цих нестерпних охоронців. Ось тільки Страж спробував обдурити, показавши магістру зовсім інших янголів. Не вийшло, значить потрібно шукати інший шлях, хоча і так зрозуміло, що та п'ятірка все ж таки вижила. До магістра почала надходити інформація, що багато вогнищ імперського вторгнення, де тисячоліттями імперією використовувалися ресурси, а місцеве розумне життя знищено, хтось знищував окупантів і там обживалися молоді матері Духів.

Йому було незрозуміло, звідки бралися ці молодята. Хоча те, що знищенням імперців зайнялася впритул команда Янголів, сумнівів не викликало. На одній із зустрічей з імператором магістр отримав завдання у всіх місцях, де ще панували імперці, влаштувати пастки. Імператор надав магістру дуже потужних бійців-смертників (по одному на кожне місце вторгнення).

Щоб їх відчувати, магістр мав передати якесь незначне знання. І самому розподілити за місцями вторгнення. Вони не повинні відрізнятися від інших. Але якщо комусь із них загрожуватиме небезпека, магістр це відчує та відразу кине всі підконтрольні йому війська світу, щоб знищити не лише імперських Духів, а й будь-кого, хто в той момент там виявиться.

Янголи ніби відчули небезпеку та припинили з'являтися у місцях вторгнення. Несподівано імператор викликав магістра до себе. Горен організовував спортивні змагання для союзних світів. Цей хитрий лис передбачив, що імперська розвідка спробує відстежити координати, і вжив усіх запобіжних заходів, щоб приховати місце проведення. Значить, він туди стягне всю свою армію. Необхідно терміново знайти координати змагань.

У принципі змагання не такі важливі. Важливо те, що там виявиться майже вся армія Горена, її треба знищити. А потім можна дрібними групами по кілька мільярдів поступово окупувати його світ. Магістр вигадав хитрий хід. Спробувати самому потрапити у ці змагання. Навіть тут Горен майже переграв магістра, він змусив його повернутися. Коли магістр доповів про це імператору, той зрадів. Адже тепер магістр міг телепортуватися особисто до координат, де він побував.

— Із-за твоєї недбалості загинув один із верховних жерців. Ось ти й очолиш його армію, а можливо навіть дві.
— Слухаюсь, мій імператоре.
— Цього разу осічки не буде. Я особисто очолю всі війська. Кинемо на знищення армії Горена Духів із шести світів. Крім того, війська ще двадцяти моїх світів з'являться порталами.

Проти такої кількості не встояти жодному світу. Ми знищимо їх за секунди. Поки з'явиться підкріплення із союзного світу, армія Горена перестане існувати. Та й сильних підкріплень ніхто з них не зможе виставити, щоб самим не залишитися без армії. Враховуючи те, що Горен транслює проведення змагань без зсуву часу, цим підказує, коли ми можемо атакувати. Насамкінець вони розслабляться, а ми вдаримо, коли команда твого світу фінішує.
— Як скажете, ваша імператорська величність.

Разом з армією під управлінням магістра телепортувалися потужні армії ще чотирьох підконтрольних імперії світів. Почали з'являтись портали.
— Це пастка! Я відчуваю присутність Дідоха! — заволав магістр.
— Навіть, якщо він і воскрес, то армії в нього немає. Тут лише війська Горена!

Магістр продовжував приречено битися, проте постійно намагався побачити Діда. Те, що тут знаходяться Янголи, він не тільки відчув, але також неодноразово обпікся об їхні вогняні кайдани. При цьому його сил чомусь виявлялося замало, щоб розірвати, хоча його багато разів рятував імператор, особисто знищуючи цю грізну зброю.

Істотної допомоги з порталів не вийшло. Їх хтось запечатав. Невже Янголи? Імператор не давав наказу відходу. Хоча навіть магістр бачив, що, втративши майже три чверті свого війська, вони таки зможуть здолати супротивника. Проте враховуючи, що Горена вже знищили, а управління військами супротивника не порушилося, навпаки здалося, ніби воно підкорялося комусь дуже сильному та досвідченому. Такий досвід управління міг мати лише Дідох.

Зненацька з'явилося численне підкріплення Горена (насправді це бійці Сенсея під масками місцевих). Магістр чудово бачив місцевих бійців. Але у Горена апріорі не могло бути стільки військ та ще й таких потужних. Магістр побачив, як імператор зі своєю охороною зник, побачивши потужне підкріплення. Але так захотілося спати, що сил немає чинити опір цьому. І темрява. Потім темрява зникла, найпотужніший імпульс сну. Враження таке, ніби у його пам'яті копирсаються, хоча сил перешкоджати цьому немає. Потім знову темрява та смерть.

— Тепер можна спокійно знищувати окупантів у місцях, що залишилися, — радісно вигукнув і відразу замовк, бо мене захлеснуло відчуття смертельної небезпеки.
— Ну, ну, — саркастично посміхнувся Дід.
— Вибачте, щось не так, — винувато промовив, — Лисице, зачитай нам список.
Анжеліка почала перераховувати. Моментально, після перших координат, синхронно прозвучало:
— Смерть, — вигукнув Хруст з королем Арихонів.

Такі вигуки повторювалися на кожних координатах.
— Мені незрозуміло. Адже магістр особисто впроваджував імперських розвідників. Відчувши небезпеку для них, він підняв би всі війська світу для знищення. А тепер магістра немає, а для нас смертельна небезпека все рівно залишилася.
— Ех, Шамане, Шамане. За цілі тисячоліття ти так і не став справжнім воїном, — пожурив Дід.