Частина 21. Знищення окупантів

— Лисице, збери Янголів у повному складі, — наказав Дід. Анжеліка зникла. А коли «випарувалися» Нікс та Софія, ніхто не встежив. За секунду дівчина повернулася разом із Янголами.
— Незабудка, Мандрівник (Дум), Арес, обидва Віси та Господар Вір (я навіть призабув, що це кумець) за мною, — промовила Мавка і злиняла з корабля, а слідом за нею і Духи, яких вона назвала.
— Решта за мною, — Дід рвонувся через простір та час, ми слідом. Зупинились у його Всесвіті. Тільки забралися років на тисячу, якщо не більше, в минуле.

— Ваша п'ятірка має підтягнути решту до свого рівня і якнайшвидше. Враховуючи, що передача триватиме досить тривалий час, розплануйте сеанси не більше, ніж на три доби, щоб могли поповнювати енергію. А то помрете від виснаження.
— Діду, але ж переривати передачу небажано, — дозволив таки заперечити Стоун.

— А ви знання Мавки отримували за один сеанс? На вашому рівні значення не має за скільки сеансів ви отримаєте щось нове. Крім того, ваш мозок самостійно буде фільтрувати отримані знання. Якщо трапиться щось вже відоме, він просто порівняє з наявною інформацією, проаналізує і зробить необхідні висновки. А додатковою силою організм ніколи не гидує, навіть якщо отримуватиме її від слабшого індивідуума, тільки міць потоку виявиться значно нижчою, тому що він не зможе створити таку міць, як вам необхідно,— більше Дід не став нічого пояснювати, а зник, як привид.

Ми ж розбилися на п'ять груп і розпочали передачу. Ось коли мені дійшло скільки додаткової сили та знань впхнула нам Мавка. Я створив такий потужний потік, що тим, хто отримував силу від мене, не виникало можливості навіть подумати про щось тому, що всі мозкові ресурси виявилися у них задіяні за повною програмою. У той самий час цей потік не руйнував мозкових клітин. Недарма ми стільки часу передавали силу Духам, тренуючись видавати такий потік інфи, щоб не пошкодити мозкові клітини.

Через три доби всі Ангели виявилися настільки знесиленими, що ледве трималися на ногах, а ті, хто передавав, ніби й не втомилися. Уп'ятьох мотнулися планетою, притарабанили на всіх не тільки овочів, а й те, що вполювали. Ліліт зайнялася приготуванням. У неї виходило управлятися з багаттям не гірше за дракона, а тим більше підтримувати температуру. Наїлися до відвалу і вмить відключилися. Прокинулись усі одночасно. І знову передача. До того ж з невеликим збільшенням потужності потоку.

Знову три доби мук, поїли, поспали. З кожним новим сеансом потужність потоку сили зростала. Минув рік, другий, третій. Лише під кінець четвертого сила решти Янголів зрівнялася з силою п'ятірки. Тільки-но встигли відіспатися після останнього сеансу, як з'явився Дід. Він ніби стежив за нами. Тепер він особисто накачував нас силою. Примудрявся навіть під час одного сеансу поступово збільшувати потужність потоку, утримуючи його на межі нашого сприйняття. Ще трохи потужніший потік, і ми б починали захлинатися.

Після кожного сеансу у нас ледве вистачало сил, щоб запастись їжею, приготувати, поїсти та миттєво заснути. Я розраховував на кілька сеансів, проте минуло десятиліття, друге, третє, а передача тривала. Лише через століття Дід перестав нас мучити. Скільки сил він впхнув у нас, невідомо, хоча якщо судити за кількістю споживаної нами їжі за один присід, то дуже багато. Зараз нам, щоб угамувати голод, кожному потрібно було з'їсти не менше десятка буйволів.

— Пояснювати застосування знань часу немає. Та й пояснення триватиме не один рік. Ви всі отримували знання у фізичних виглядах (білкових чи кремнієвих). Тому застосування не обов'язково тренувати, як Духам. Навіть Лічу можна застосовувати всі новостворені знання, хоча він Енергік. Але управління кріогенниками та бій з їх допомогою, все ж таки потрібно потренуватися. Відповідний апгрейд на ваших особистих кораблях вже зроблено. Кожен на борту має можливість виготовлення нової броні та зброї.

— А навіщо нам нова броня? — перебив Діда Каркарон. Замість відповіді Дух метнув у його напрямі шакрам. Міцна броня розповзлася на шматочки, порізана шакрамом. Це не справило враження лише на п'ятьох. Інші з подиву стояли з розкритими ротами. Міцна броня, з якої їхні шакрами лише іскри висікали, виявилася не такою вже й міцною.
— Пане Каркароне, вас влаштовує така відповідь?
— Більше ніж, — той ледь відійшов від шоку.

— Окрім доопрацьованих ваших особистих кораблів, з апгрейдом Сенсея, поряд з ними знаходяться кораблі такого ж класу, на яких ви літали (без доробок за його технологіями), я маю на увазі лише п'ятьох із вас. Рекомендую спочатку пролетіти на них, а потім уже на своїх, щоби відчути різницю. Після цього попрошу в цих координатах (на голограмі макросвіту, що виникла, заблимало більше сотні помаранчевих точок) знищити групи чужинців з інших світів. Яким чином ви їх знищите, мене не цікавить. Головне результат. При цьому ніхто з вас не має права померти. Допомоги Духів не буде, обходьтеся самотужки.

— Полонених брати? — поцікавилася Анжеліка.
— Лисице, полонити я не наказую. Це, як вам заманеться. У часі не обмежую, проте й затягувати не рекомендую. Знову Шаман намагається вставити слово. Знаю, проситимеш, щоб узяти з собою свій флот та кремніків. Але зараз загальна міць ваших флотів набагато менша, ніж особисто хтось із вас. Якщо зумієте підвищити потужність кожного кріогенника чи корабля кремніків до рівня ваших сил, тоді можна їх використовувати. Але часу на це немає.

— Зрозумів. Дякую за підказку.
Після обльоту кораблів та заміни не лише броні, а й коконів, кожен прокинув по кілька найпотужніших порталів на тисячоліття у минуле, у просторі до одного з мертвих Всесвітів (необжитих). Потім я зібрав усіх Духів з кораблів, прокинув портал у часі на десяток тисячоліть і перелетіли туди лише легіоном кріогенників. Цілий легіон кораблів знадобився, щоб розмістити у них шістнадцять мільйонів Духів. Там Духи «оживили» близько двохсот зірок (в одній і тій же галактиці), і ми повернулися назад. Після цього повним складом перелетіли у цю ж галактику, але лише у просторі. Майже всі зірки «ожили», розтопивши кригу на своїх планетах.

Флот кожного Всесвіту уподобав свою планету. З командирами флотів перелетіли у минуле на ціле тисячоліття. Взялися передавати силу командувачам флотів та Духам, які перебували на цих кріогенниках. Вчинили так само, як і Дід ​​з нами. Три доби передача, потім поїли те, що готували кораблі та одразу на відпочинок. Раз на місяць усі відпочивали на планеті. Впоралися за кілька століть.

Потім повернулися часом до решти флоту лише на хвилину пізніше, ніж звідти відлітали. Прихопили, окрім командирів легіонів, командирів ланок. Звісно і Духів з кораблями. Перелетіли за часом на півтисячоліття. Крім того, тепер для передачі сили та знань задіяли командирів флотів та їхніх Духів. Часу знадобилося на сторіччя менше.

Після закінчення повернулися до решти. З передачею впоралися років за триста. Тільки цього разу команда Янголів зайнялася апгрейдом кораблів, виготовленням броні для бійців та особистої зброї, доки командири ділилися силою. Хоча спочатку доопрацювання кріогенників проводилося надто повільно, адже виготовляти нову броню та доопрацьовувати кораблі могли лише роботи наших особистих кораблів. У міру того, як з'являлися допрацьовані кораблики, вони починали вдосконалювати інших.

Все одно ця пекельна робота розтягнулася на віки. Адже кількість кораблів величезна (16 мільйонів моїх плюс кораблі Ліліт), хоча для вогняних комет кремніків виготовляли «прутки» діаметром кілька метрів з якогось дуже твердосплавного матеріалу, а потім вогняні комети самостійно продовжували у своєму флоті апгрейд.

Ще півтисячоліття знадобилося для тренування особового складу, щоб Духи хоч раз спробували якесь з нових знань. Кораблі витримували трохи більше десятиліття. Хоча на момент їхнього зносу вже були збудовані нові. Переносили на них інформаційну частину, заповнюючи необхідною інформацією кластери бортових комп'ютерів і все повторювалось. Зрештою, перебралися в сьогодення.

Перш ніж кудись летіти, висвітили голограму з координатами територій, окупованих чужинцями. Лисиця вказувала одне з місць і пропонувала туди летіти. Кожен фіксував стан своєї чуйки. Таким чином промацали усі місця. Склали порядок. Вирішили починати знищення у тих корах, де чуйка вказувала на найменшу небезпеку, а закінчувати там де небезпека найбільша. Не стали прокидати портал, а перелетіли в потрібну точку макросвіту кораблями під усіма доступними невидимками.

Інформації про те, скільки тут чужинців і чи вижили місцеві, у нас не було. Хоча на найближчій планеті засікли наявність істот з великою силою. Те, що у розвідку мають піти кремніки, сумнівів не викликало, а щодо того, хто саме, розгорілася неабияка суперечка. Нарешті, вирішили, що на планету телепортується Ліліт зі Стоуном та Лисиця у вигляді кремніка.

Кремніки, що залишилися були на підстраховці (щоб у разі небезпеки, висмикнути з поверхні планети на корабель). Під усіма невидимками трійка телепортувалась. Те, що вони там побачили, шокувало. Там виявилися не лише чужинці, а й місцеві. До того ж не прості смертні, а Повелитель Всесвіту і вся його цивілізація. Місцеві перебували у рабстві. Хоча на планеті було не більше десятка чужинців, що перевершували за силою Повелителя, місцеві і не рипалися проти них.

Наша трійка спробувала зібрати місцевих в одне місце, проте це не вдавалося. Вони розкидані по всій планеті. Вирішили вчинити інакше. Анжеліка приспала тих, хто був поблизу, застосовуючи присипляння лише для місцевих. Чужаки зчинили тривогу. Лисиця прихопила Повелителя і телепортнулася з ним на корабель, а сонних прикрила потужним силовим полем та вуаллю неуважності. Ліліт зі Стоуном залишилися, деактивувавши невидимки. Анжеліка ледве встигла злиняти звідти, як почали прибувати чужинці.

Декілька найближчих кинулися до кремніків і миттєво згоріли, як метелики в полум'ї багаття. Кремніки лише стояли, а Духи-чужинці не ризикували до них наближатися, хоча їхня кількість продовжувала збільшуватися. Ймовірно, чекали на свого командира. Раптом вони почали стискати коло довкола кремніків, не звертаючи уваги на те, що самі нахабні спалахували, як свічки.

— Є бранець. Вперед! — почули ми телепатичний наказ Ліча. Кремніки злетіли ракетами вгору. Саме не телепортувалися, а почали швидко злітати, спалюючи тих, хто опинився у них на заваді. Чужинці рвонулися слідом. Ми ж у цей час під невидимками оточили те місце, куди кремніки вели чужинців. Тільки-но вирвалися за межі атмосфери, кремніки активували невидимки і телепортувалися в потрібні координати.

— Ап! — вигук Ліча і всі чужинці опинилися в силовому полі, яке почало швидко стискатися. Той, хто намагався вирватися зсередини, торкаючись цієї силової кулі, спалахував і миттєво згоряв, додаючи свою енергію до потужності пастки. На планету не потрапило жодної крапельки мертвої енергії.

Зробили знімки пам'яті Повелителя та чужинця. Повелитель вирішив, що краще зберегти цивілізацію, ніж прийняти бій та всім загинути. Адже у чужинців виявилися Духи з силою набагато більшою, ніж у нього і верховної ради разом узятих. Він втратив авторитет у своїх підлеглих, але зберіг цивілізацію.
— Як вчинимо?

— Повелитель знає свій Всесвіт. Потрібно його розбудити, і нехай він мотнеться фантомами по Всесвіту, щоб виявити чужинців, які залишилися. Вважаю, він зможе їх виявити. Навіть, якщо ті покинули макросвіт, злинявши в тривимірку, — впевнено заявила Нея.
— Прокидайтеся, — Повелитель жваво підхопився і почав зацьковано озиратися, — ми прийшли з миром. Для вас небезпеки немає.
Почувши звукову мову, той трохи заспокоївся.

— Хто ви? І як я опинився на вашому кріогеннику? Моя цивілізація загинула? Чужинці вбили всіх?
— Хто ми, байдуже. Ваша цивілізація вижила лише завдяки вам.
— Ви не вважаєте мене за зрадника?
— Який сенс нам рятувати зрадника? Ті, хто був поруч із вами, зараз сплять під потужним силовим куполом. Ми не змогли зібрати всіх місцевих. А чужинців на планеті вже немає.

— Вони перебралися на іншу? — Знову перебив Повелитель.
— Перестаньте перебивати! — Не витримала Нея, — чужинців ми знищили. Хоча ми не знаємо, чи всіх. Виявити їх у своєму Всесвіті зможете лише ви. Ваше завдання виявити, а наше їх знищити. Ви згодні допомогти?
— Я б із величезним задоволенням. Але чужинці — Духи. Мені з ними не впоратися. Все ж таки є спосіб. Перевірити фантомами. Хоча я за тисячоліття полону настільки змучений та знесилений, що не знаю, чи зможу створювати фантоми.

— Повелителю, ви виходець із тривимірки. Щоб не витрачати дорогоцінного часу тут, пропоную пірнути в тривимірку, до того ж у минуле. Один із нас разом з вами. Там він додасть вам сили і повернетесь секунду в секунду.
— Це неможливо. Хоча вже те, що я опинився на кораблі, мені здається сном. Коли це можна зробити?

Нея з нашої мовчазної згоди, безцеремонно зграбастала Повелителя і телепортувалася на свій корабель.
— Повелителю, вибачте за незручності. Захист на кораблі я деактивувала, без фантома телепортуйтесь в тривимірку, а я за вами.
Мить і Нея його наздогнала, але не сама, а з кораблем.
— Я не зміг телепортуватись? — здивовано запитав Повелитель, побачивши поруч корабель.
— Все пройшло вдало. Чужинців не відчуваю. Кораблик я притягла за собою. Повертаємось на борт.

Незабаром вони «пірнули» по тривимірці в минуле на десятиліття. Роботи притягли жратви. Зважаючи на те, з якою жадібністю їв Повелитель, голодувати йому доводилося довго. Побачивши, що той уже засинає після ситної їжі, Нея трохи підштовхнула його до сну і сама заснула. Прокинулися одночасно. Знову змусила Повелителя поїсти. Після цього, змінивши свій вигляд на Духа, приступила до накачування силою. Через три доби – відпочинок. Потім знову передача сили. Лише через кілька років, просканувавши, побачила, що тепер сила Повелителя в кілька разів перевищує силу полоненого чужинця.

— Вважаю, досить. Хоча ні. Ви не маєте навичок спілкування з чужинцями, — за кілька годин Нея забезпечила його необхідними знаннями, — тепер можна повертатися.
— Зачекайте трохи. Якщо не секрет, поясніть мені, звідки на вашому кораблі стільки їжі? І ще одне запитання мене мучить, хоча це справді може бути секретом. Я відчуваю, що ви теж Повелителька. Але я раніше вас не зустрічав, коли викликали до Верховної Ради.

— Жодних секретів немає. Мій корабель на самозабезпеченні. Наскільки вам відомо, зазвичай все те, що летить у напрямку корабля, він або розстрілює, або відштовхує, створюючи локальні осередки антигравітації. А мій це сміття виловлює та виготовляє те, що необхідно. Щодо мене, то я справді колись була Повелителькою, але в тривимірці, а в макросвіті я навіть не маю допуску до Верховної Ради.

— Обману не відчуваю, але індивід з такою колосальною силою може сам бути членом Верховної Ради. Повертаємось?
— Звісно, — спокійно відповіла Нея і миттєво перемістилася в часі та просторі разом із кораблем. Прихопивши Повелителя вона телепортувалася до нас, не зважаючи на всі захисти корабля.

— Друзі, ми готові.
— От і добре. Повелителю, будьте ласкаві, перевірте фантомами, чи не залишилися десь у ваших володіннях чужинці.
— Одну хвилинку, — сила Повелителя різко зменшилася. Він створив сотні тисяч фантомів, рискаючи по Всесвіту.
— Дивно, ніде жодного чужинця, тільки на кораблі відчуваю присутність, але таке враження, ніби він у комі. Крім того, я не виявив місцевих тих, хто був біля мене на планеті. Я відчував їх, а знайти не зміг.

— Все правильно. Вони сплять під силовим ковпаком та вуаллю неуважності. Але перш, ніж ви повернетеся до себе, змусіть полоненого чужинця поділитися з вами силою.
— Боюся, що моєї сили недостатньо, щоб утримати його у покорі.
— Неє, ти хіба не передавала сили? — здивувалася Анжеліка.
— Нині сила Повелителя у кілька разів перевищує силу чужинця. Він зможе його утримати навіть без нашої допомоги.

Після того, як Дух-чужинець поділився силою, його знищили. Причому це зробив сам Повелитель.
— Я не знаю, хто ви. Але дуже вдячний вам за допомогу.
— Повелителю, немає сенсу дякувати. Ми раді, що ви нарешті здобули свободу. Ось тільки вам доведеться деякий час пожити без Духів. Адже чужинці знищили всіх. Проте ми вам обіцяємо, що за деякий час до вас з'явиться молода мати Духів у парі зі своїм чоловіком. Бережіть їх і чужинці більше не зможуть перемогти вас.

— Тривога! Портали із чужого світу! — пролунав тривожний голос бортового комп'ютера.
— Прониро! Ти знаєш, що робити. Тих, хто прорвався, живим не залишати!
— Шамане, нехай твої запечатують, а я зі своїм флотом повправляюся на найшвидших.
— Дякую, Ліліт, — подякував Пронира. А Повелитель зі страхом спостерігав, як вогняні комети нищили Духів-чужинців. Поки мій флот запечатав портали, Ліліт знищила ворогів, які встигли вилетіти з них.

Ми вже позбулися чужинців на половині вказаних Дідом територій. Але на наступні координати не ризикували з'явитися. Кожен відчував смертельну небезпеку. Вирішили знову перевірити чуйку. Виявилося, що на будь-якому місці наші чуйки ніби розлютилися. Хоча раніше такого не було.

— Вважаю, що без допомоги Духів нам не обійтись.
— Ліче, але ж Духів забрала Мавка. Крім того, Дід сказав, що нам потрібно це все зробити без допомоги Духів.
— Янголи! — вигукнув король Арихонів, — згадайте, як ми обирали порядок координат. Ніде не було для нас смертельної небезпеки. Просто від одного місця до іншого небезпека трохи збільшувалася. А зараз у будь-якому місці для нас вона смертельна. Отже змінилися обставини. Якби таке сталося в одній чи кількох точках, то можна припустити, що з'явилося військо такої сили, що нам не здолати. Але ж не скрізь.

У цьому випадку хтось хоче спіймати нас. Саме нас. Нам потрібна інформація. А таку інформацію можна отримати від Діда, чи від Стража. Діда ми турбувати не маємо права. Стража може викликати Шаман. В нього має бути повна інформація.
— Я згоден. Тільки не знаю, чи вийде у мене в дванадцятимірці.
— Хіба це проблема? Повертаємось у тривимірку, але в минуле, до себе додому.

Ми метнулися через простір та час. Але, перш ніж викликати Стража, побували у своїх цивілізаціях і тільки після цього у вигляді Духів зібралися поруч з Одіссеєм.
— Страж!
— Шамане, навіщо так надриватися? Був би ти в білковому вигляді, я сказав би, що голосові зв'язки порвеш. Вирішив поцікавитись, як виконати наказ Діда і не померти?