Частина 19. Гулянка

— А що нам робити далі?
— Я розумію, що вам хочеться до своєї команди. Обіцяю, що ви побачитеся з усіма, проте поки що доведеться потерпіти. Відпочивайте. Ви виконали надзвичайно важке завдання.
Мавка (чи фантом Діда) зникла. Ліліт з Хрустом урвали на свою гарячу планету, а ми втрьох телепортувалися на свою. Точніше вона стала своєю після майже двохсот років проживання на ній. Все, як на безлюдному острові. Хоча ми не нарікали. Після таких хвилювань та поневірянь завалилися спати.

— Шамане, так усе життя проспиш! — почув крізь сон знайомий голос. Проте прокинувся від нього швидше, ніж від сигналу тривоги.
— Доброго здоров'я, Страже! — одночасно гаркнули три горлянки. Перед нами звернувся в клубок, сяючи на сонці сріблястою лускою, Страж. Його голови давили задоволену либу. За мить легкий подих повітря вказав, що сюди телепортувалися і кремніки.

— Доброго здоров'я! Щось трапилось? — з тривогою поцікавилися обоє.
— Звісно. Шаман наробив шурхоту по всіх світах, починаючи з союзників і закінчуючи імперією.
— А що я? Я білий та пухнастий.
— Ну, ну. Погляньте сюди.

На голограмі, що виникла, поруч зі Стражем знаходилися п'ятеро Ангелів: Стоун, Тріада, Ліч, Фаїна та Нея. Вони здивовано дивилися на голограму Горена (голограма в голограмі).
— Я тобі сказав надати мені охоронців, які були на перемовинах, а ти мені кого показуєш? Де Шаман?

— Пане Горене, по-перше, я не маю статусу дипломата, адже я лише Страж, до того ж дракон. А по-друге, хоча я й поважаю вас, проте ви не мій командир. Я істота розумна. Невже серед розумних істот багато драконів?
— Страже, не городи нісенітницю. Які дракони? Які істоти? Мені потрібний Шаман!
— На жаль, пане Горене. Де Шаман, вам найкраще знати. Жоден з охоронців не повернувся з переговорів. Це потрібно у вас запитати, куди зникла наша дипломатична група? Адже, окрім вас, ніхто не повернувся.

— Говори, та не заговорюйся! Знай своє місце, Страже, — глузливо сказав Горен і його голограма зникла.
— Шаман загинув? — з тривогою поцікавився Стоун у Стража, — а Ліліт?
— Поки що я вам нічого не скажу. Тому в моїй присутності ви маєте поводитися і далі точно так, як щойно. Усвідомили?
— Так точно, — похмуро відповів кремнік. Він уже подумки попрощався зі своєю коханою.

Зненацька знову з'явилася голограма Горена.
— Шановний Страже, нарешті я виявив вас. Ви могли б показати мені охоронців, яких ви рекомендували Верховній раді для участі в перемовинах?
— Пане Горене, ви знову вирішили погрожувати мені?
— Що означає знову?
— Те й означає, — не приховуючи злості, відповів Страж.

— Але ж ви дракон. Невже серед розумних істот багато драконів?
— Мабуть, тому, що мають одинадцять кінцівок, — мимоволі відповів Страж.
— Можли…., — Горен не встиг договорити, як Страж перебив його.
— Стоп, стоп, стоп. Пане Горене, у вашому оточенні є шпигуни. Зачекайте декілька хвилин. Я вам надам те, що ви хочете, — голограма згасла.

— Ви знаєте діалог повністю?
— Так. Але в першому випадку це був явно не Горен, хоча і схожий.
— Знаю, адже він не сказав другої фрази. Судячи з зарозумілості, то це магістр Рал, хоча і набув вигляду Горена. Тим більше він не знає, що я особисто знайомий із Гореном і чудово знаю його манеру розмови. Проте ви навіщось знадобилися Його преосвященству, а я маю безпосередній наказ усіляко допомагати йому, як найкращому другові нашого Верховного. Тож наздоганяйте, — Страж зник, а ми рвонулися слідом через простір та час.

Стража ми застали у спокійному стані. Поруч з ним перебувала п'ятірка Ангелів. Ех, якими поглядами обмінялися Ліліт зі Стоуном! Проте, на їхній величезний жаль, лише поглядами.
— Ви вільні, — звернувся дракон до Тріади, Ліча, Фаїни, Стоуна та Неї і вони беззаперечно «випарувалися».

— Ось тепер можна продовжити розмову, — сказав Страж, — хоча я не маю права чути нові фрази.
— Залишайтеся, шановний Страже, — спокійно та доброзичливо відповів Горен, — з метою безпеки в будь-якому випадку доведеться вигадувати щось нове. Хоча я досі дивуюсь, невже серед розумних істот багато драконів?

Він так органічно вставив кодову фразу в розмову, що здавалося, ніби його це насправді цікавить. Лія штовхнула мене в бік.
— Мабуть, тому, що мають одинадцять кінцівок, — я випалив фразу без запинки.
— Можливо ви… маєте рацію. Впевнені, що це істина?
— Істина… істини в природі не існує.

— Чудово. Страже, чи можете ви відпустити їх до мене? Я вас дуже прошу.
— Гаразд. Я вам зараз більше не потрібний. До наступної зустрічі, пане Горене, — дракон зник.
— Ви можете переміститися до мене? Я перебуваю за межами вашого світу, — не відповідаючи, миттєво ми в образах Духів уже були біля нього. Побачивши нас, вигукнув, — наздоганяйте!

Він зробив близько десятка телепортів. Нарешті ми опинилися на незвичайній (для нас звісно) планеті. Горен відразу ж набув вигляду білкового.
— Ви майже всі білкові, приймайте найкомфортніший вигляд. Я дуже радий, що всі залишилися живими. Хлопчику, твій супротивник напевно загинув? До речі, до мене можете звертатися, як вам зручніше: ваше преосвященство чи просто Горен.

— Ну, так. Уряд і опіум для народу в одній особі, — пожартував і негайно отримав потиличник від Лії, — майстер Хорт залишився живим.
— Молодець. Врятував члена Верховної ради. А чому опіум?
— У моєму часі недобросовісні священнослужителі здобули таку славу.
— У твоєму часі? Я, звісно, бачу, що ти не з цього часу. Різниця більше двох тисяч середньогалактичних років. Хоча не з майбутнього. У той же час, твій вік майже вдвічі перевищує цей проміжок часу. Щось не стикується за часом, хоча все одно хлопчисько. Мені, звісно, не терпиться дізнатися, що відбувалося на місці зустрічі після моєї ганебної втечі, проте спочатку представтеся.

Ми назвали свої прізвиська.
— Шаман? — перепитав Горен, — значить, ти теж опіум?
— Один-один, — відповів йому, а у відповідь Горен добродушно засміявся.
— Так, Шамане, ти не тільки добрий боєць, хоча і надто юний, а язик підвішений, як у дипломата.
— Ви маєте рацію. Мені довелося переміститися за часом, щоб виконувати місію дипломата між цивілізаціями.
— Досить розмов. Краще покажи, що встиг зафіксувати після того, як оголосив тривогу на зустрічі дипломатів.
— До речі, велика вам подяка за те, що врятували мене та майстра Хорта від магії Рала. Дивіться.

Запустив голограму з моменту, коли накидав на Хорта варканівські тенета. Перед початком першого стрибка Сом наказав зупинити відтворення. Голограма застигла. Він кілька разів повільно обійшов її.
— Гвардійці імператора, — задумливо промовив, — якби ти не підняв кіпіш, то крім мене могли врятуватися ще один чи двоє Верховних. Інші загинули б. Тож ти врятував нас усіх. Що далі? Як вам удалося відірватися від переслідування? Бачите цю групу? Вони зараз мотнуться за вами і відірватися від них ви не зможете.

Мовчки увімкнув продовження. Коли Горен побачив, як стиснулися до нейтронки переслідувачі, то зайшовся в істеричному сміху. Довелося зупинити, навіть повністю вимкнути голограму. Ми терпляче чекали, поки він пересміється.

— Такого я навіть не чекав. Хоча на перемовинах, коли побачив ваші кріогенники, зрозумів: мій друг повернувся до життя. Адже це конструкція моїх кораблів. Ніхто, окрім вашого Верховного, навіть у моєму світі не знає секретів виготовлення цих кріогенників. Проте він доопрацював їх. Гравітаційної зброї на моїх кораблях немає. Хоча вони розроблені саме для таких зустрічей. Їхня вогнева міць на порядок перевищує міць звичайних бойових кріогенників. Якщо виходити із суперечок Шамана зі своїм кораблем, то у вас симбіозні пари.

Крім того, кораблі не нові, їм не менше року. Все ж таки за моїми розрахунками ваш Верховний не міг повернутися до життя рік тому. Значить, Страж його відправив у минуле під невсипущою охороною. Хто з вас може запросити його до мене?
— Пане Горен, але ми не знаємо нашого Верховного Жерця, — той уважно подивився на нас.

— Цього не може бути, або ж я збожеволів. Шамане, ти ж на поєдинку застосовував мої прийоми для боротьби з кріогенником. А таким прийомам саме я колись навчив вашого Верховного Жерця. Хоча бачу, що знання та силу вам передавав не він. Це робила Матінка. Проте звідки вона взялася?! Адже його дружина загинула від рук імператора задовго до того, як його підставили в останньому бою. Мабуть, це зробив Рал. Але ж вони пліч-о-пліч на той час за багато тисячоліть пройшли тисячі боїв, страшніші за той трагічний.

— Ваше преосвященство, погляньте на це.
Я запустив відео бою, яке ми переглядали багато разів. Голограма згасла, а сом був у прострації.
— Підозрюю підміну, хоча пазл не складається. Доведеться просити допомоги у свого наставника.
Миттю поруч з нами з'явився крижаний дракон, сом відразу ж опустився на коліно та схилив голову. Ми наслідували його приклад, зрозумівши, що потрапили в компанію, якої не варті.

— Вчителю, хай прибуде з вами життя, — чемно вітав його сом.
— Ти, як завжди, зі своїми церемоніями. Бачу у тебе гості з іншого світу. Хто ви, юні обдарування?
— Охорона Рала на останній зустрічі сімки, — замість нас відповів сом, — мені потрібна допомога проти імператора.
— Навіщо просиш про допомогу? Адже ти чудово знаєш, що я вже багато тисячоліть нікому не допомагаю. Розумні істоти надто підлі та корисливі і тому я дав собі слово нікому не допомагати.

— Вчителю, я поки що пропоную лише подивитися один бій, який відбувся досить давно. Ще до того, як убили мого друга. Шамане, увімкни знову.
Незнайомець сумлінно дивився, як проходить бій, а я уважно розглядав його. Колись Анжеліка набувала вигляду крижаного дракона. Проте це зовсім інший вигляд. Цей викликав довіру та повагу. Від нього віяло спокоєм і добротою, батьківською добротою. Здавалося, що я маленький хлопчик біля батька. І ніхто не посміє мене образити, бо матиме справу з ним. А він покарає будь-якого кривдника.

— Підміна, — підтвердив дракон, — сам не міг визначити?
— Я визначив, що магістра Рала імперці підмінили. Але ким? Сила псевдомагістра більша за мою.
— У страху очі великі. Звісно, ​​через голограму всієї сили не побачити.
— Згоден. Але це говорить про те, що силу йому передавав ваш учень, — від цих слів в очах дракона блиснув вогник злості.

— Тобі скрізь ввижаються підлості імператора.
— Припустимо, що це так. Шамане, крутони-но свій поєдинок.
Я запустив голограму на максимальній швидкості. Якби не був учасником бійки, то й сам не встигав би збагнути, що і коли відбувалося. Проте від сома та дракона обурень не надійшло.
— Це ти тренував Шамана?
— Вчителю, на жаль, не я. Але магістр зруйнував моє силове поле, до того ж надто легко.

— Горене, не звалюй з хворої голови на здорову. Адже ти чудово зрозумів, що я мав на увазі боротьбу з кріогенником. Я знаю, що ти передав ці знання Дідоху, але він у той час, коли цей юнак отримував такі знання, ще не повернувся до життя, — дракон знову уважно подивився на нас, — ви зустрічалися зі своїм Верховним Жерцем понад сто років тому. А цього не могло бути апріорі, окрім... — дракон замислився.

— Невже він не забув науки старого дурня? — він ніби зі сльозами на очах поглянув на нас, — я хочу бачити вашого Верховного!
— Але ж ми його не бачили, — в один голос вигукнули всі п'ятеро.
— Бачили. Скажете ім'я Дідох вам не знайоме?
— Дід?
— Та яка різниця? Щоб ніхто не відчув, він вас накачував силою та знаннями через когось іншого.

— Вибачте, ви можете нас убити, але ми не маємо права без дозволу Стража навіть наближатися до Верховного. Окрім того ми не маємо доступу до Верховної Ради.
— Вчителю, такою вимогою ви можете їх вбити.
— Вибачте, дітки, щось я почав старіти.
— Ага, — підтримав Горен, — двадцять мільярдів років не жарт. Звісно можна зв'язатися зі Стражем, але такий зв'язок можуть відстежити шукачі імператора. Шамане, змотайся у свій світ до Стража. Поясни йому ситуацію. Як він вирішить, так і вчинимо. Адже вся відповідальність за ваш світ лежить на ньому.
— Слухаюсь!

Здійснивши десяток випадкових телепортів, опинився у своєму світі.
— Страж!
— Що ти так кричиш? Хочеш, щоб я оглух?
— Страже, сом зі своїм учителем хочуть зустрітись з нашим Верховним Жерцем.
— Який сом?
— Горен.
— А де я тобі знайду Верховного? Намалюю?
— Сказали Дідох.
— Дід чи що? Чому ти причепився до мене? Телепортуйся до Мавки і цікався у неї, де Дід, — Страж зник.

— Цього мені тільки не вистачало. Ганяють, як пацана, — образився на Стража, проте до Мавки телепортувався.
— Шамане, що трапилося? Чому ти такий скуйовджений? А де решта Янголів?
— Інші в іншому світі, а мене послали до Діда, — відразу ж виник його фантом.
— Діду, вибачте, але я, як хлопчик на побігеньках. Погляньте, хто з вами хоче побачитися.
Запустив з кокону голограму розмови з Гореном та його учителем. Дід навіть не блимнув, поки миготіли зображення.

— Я зрозумів. Передай їм, що Дідох поки що не може залишати свій світ, а запрошує їх у гості, якщо вони не заперечують. В якому часі вони перебувають?
— Якщо судити з моїх відчуттів, приблизно років на п'ятдесят у минулому від реального часу.
— Це дуже добре, що не сьогодення. Ти можеш організувати гулянку? Я впевнений, що вони навіть не знають, що це таке.
— З величезним задоволенням. Сам скучив за останні сторіччя.

— От і чудово. Мотай до Ангелів, бери свого Одіссея. Лети у той час, де майбутні гості перебувають. Без кріогенника телепортуєшся безпосередньо до них. З ними повернешся на борт і доставиш до місця пікніка. А потім збирай усю команду та гуляємо.
— Діду, може виникнути інтерес до чужинців.
— Ніхто на них не зверне уваги. Можливо, лише матері Духів зможуть відчути і то в безпосередній близькості.

Телепортувався в той час, у якому знаходилася основна команда.
— Тривога! — відразу ж поруч зі мною в бойових стійках з'явилися Янголи, — відбій! Тривога навчальна.
— Шамане, де Ліліт? — з тривогою поцікавився кремнік, а Ліч лише дивився на мене і боявся запитати.
— Стоуне, не хвилюйся. Скоро повернуся Одіссеєм з рештою, а потім гуляємо!
— Ура! — почув навздогін.

— Одіссеюшко, як я за тобою скучив. Терміново летимо у часі. Зупинка – п'ятдесят років до реального часу. Там я телепортуюсь в інший світ, а повернуся з гостями, якщо вони забажають. З ними повертаємось до всіх і потім випустиш Кроноса для гулянки на Землі.
— Виконую.
Незабаром я знову перебував у чужому макросвіті, на чужій планеті.
— Страж відмовив? — поцікавився сом.
— Вибачте, Дідох не може поки що покидати свій світ. Якщо ви не заперечуєте, він запрошує вас в гості на гулянку.

— Це назва планети? — Уточнив дракон. Нам п'ятьом ледве вдалося стримати сміх.
— У моїй цивілізації кажуть, що краще раз побачити, ніж сто разів почути. Якщо ви не боїтеся, то найкраще вам переміститися за мною в кріогенник і кораблем прибудемо до моєї планети.
— Молодий, а зухвалий та нахабний. Припустити, що ми можемо злякатися — це неприпустиме нахабство. Вперед! Достатньо балаканини.

За мить усі семеро з'явилися на борту Одіссея.
Лія з Анжелікою впали на підлогу, розкинули руки, ніби намагаючись обійняти.
— Одіссеюшко, рідненький, як же ми за тобою скучили.
Потім, зрозумівши, що при гостях так поводитись не можна, швидко підхопилися.

— Вибачте, — повернулися вони до сома з драконом, але сльози радості, які виступили, придушити не змогли. А корабель майже миттєво здолав простір і час уже вибирав місце на орбіті Землі. Легкий подих повітря і на борту з’явився Дід з Мавкою.
— Ласкаво просимо гості дорогі, хай прибуде з вами життя, — Духи шанобливо схилили голови перед гостями. Дивно ця пара виглядала. Дід — простий непоказний Дух. На противагу йому Мавка виглядала велично, по-царськи. Особливо виділялася інкрустована дорогоцінним камінням діадема, а над нею відливав блакитним світлом рівносторонній хрест.

— Матінка? — здивовано вигукнули гості й, миттєво впоравшись з емоціями, шанобливо схилилися перед Мавкою, — хай прибуде з вами життя. Нехай ангел смерті обходить вас стороною.
— Ну що ви, що ви. Не треба переді мною схиляти коліна, — вона підняла обох над підлогою. Сом запитливо поглянув на дракона і той ледь помітно кивнув головою. Дід із сомом наблизилися один до одного і почали кружляти, ніби виконуючи нехитрий танець, потім міцно обнялися і застигли на деякий час.

— Ага, як Горену, так радий, а мене забув, — ніби з образою промовив дракон.
— Вчителю, вибачте, — знову схилив коліно Дід, але обійматися не ризикнув.
— Та, жартую я, жартую. Шаман обіцяв нас запросити на якусь гулянку, а де вона перебуває розповідати відмовився.
— Незабаром самі побачите. Ми зараз телепортуємося на планету Шамана. Про всяк випадок тимчасово прийміть вигляд його цивілізації. Хоча там буде вся команда Янголів зі своїми половинками. Прошу нічому не дивуватися і повірте, на його планеті для вас немає жодної небезпеки. Шамане, командуй.
— Слухаюсь. Одіссею, труби збір Янголів на гулянку.

За мить ми вже були на Землі біля альтанки. Ще за мить зібралась вся команда. Це треба бачити з якою непідробною радістю зустрілися Анжеліка з Лічем та Ліліт зі Стоуном.
— Друзі! Перш ніж мотнутись за здобиччю, попрошу врахувати, що нам сьогодні потрібно заготовити вп'ятеро більше, ніж зазвичай.
— Гаразд.
— Ясно.
— Без проблем, — почулося врізнобій і робота закипіла.

— Вони суїцидники? — поцікавився Вчитель, побачивши, як Стоун із Вялісом пірнули у воду.
— Ні. Вони зараз повернуться зі здобиччю, — з усмішкою відповів Дід.
Ніхто на цю трійцю уваги не звертав, і вони спокійно спілкувалися.

Я зрозумів, що рожнів, шашличниць та шампурів нам не вистачить, тому частину мав виготовити Кронос, а частину вирішив зробити сам. Тільки почав кроїти шакрамами листок нержавіючої сталі, відчув поряд присутність. Фантом дракона почав уважно спостерігати, що я роблю. Такі самі фантоми з'явилися біля наших рибалок, які спритно обробляли рибу. Поспостерігавши за Драго, кілька фантомів Вчителя та Горена встановили щойно зібрані рожни, набрали підсушених поліняк. Вони їх легко розламували вздовж (а ми це робили шакрамами).

Склали, файєрболами підпалили. А ось від продовження я мало не засміявся. По-перше, їхні багаття горіли рівномірно з необхідною інтенсивністю. По-друге, рожни повільно прокручувалися самостійно. Цікавий казус вийшов під час замішування тіста. Варто було фантомам гостей наблизитись до жінок, як Тріада миттєво прийняла бойову стійку, відчувши чужинців.
— Спокійно. Для нас небезпеки немає, — буркнула Мавка, незворушно продовжуючи вимішувати тісто. Вона прийняла вигляд ельфійки, пов'язала бандану і нічим не відрізнялася від інших.

Одночасно з цікавістю фантомів гостей, оригінали керівників світів дванадцятимірки бурхливо обговорювали відносини між світами, способи та методи захисту. Точніше обговорення стосувалося переважно нашого світу тому, що на світ Учителя імперія не нападала. На світ Горена теж майже не було атак, а ті нечисленні, що траплялися, виявлялися для противників провальними.

У нашому світі, у світі Дідоха імператор влаштував справжній геноцид. І поки Дід не «воскрес» через сотні тисяч років, імперці знищили п'ятьох матерів Духів із семи, тих, що залишалися живими. Лише молодій Тріаді вдалося розпочати відродження розумного життя, та команда Янголів за короткий час незбагненним чином знищила майже половину чужинців. Крім цього, до Верховної ради пробрався шпигун імператора, завдання якого поки що незрозумілі.

Адже він ніяк не проявляв себе. Крім двох випадків, коли збиралися керівники урядів союзних світів, які намагались об'єднатися проти агресії імперців. Хоча в обох випадках місія диверсанта виявилася невиконаною. У першому випадку Горен підняв на сполох і голови світів встигли врятуватися, хоча вся охорона дипломатів героїчно загинула. А в другому випадку Шаман підняв тривогу ще на кілька секунд раніше і імперцям вдалося знищити лише охорону одного зі світів.

Хоча розвідка з'ясувала, що імператор отримав доповідь, ніби знищено дві групи охоронців, хоча з втратами. Десять Духів-гвардійців загинуло в бою проти однієї команди охоронців, яка не встигла вчасно злинчти. А сотня Духів, яка переслідувала охоронців Дідоха, зникла безвісти, повертаючись до основної групи, ймовірно напоровшись на основну армію світу, в якому відбувалися переговори. Так повідомляли зовнішні розвідки світів. Ніхто не міг припустити, що п'ятірка охоронців на кріогенниках могла впоратися із сотнею добре навчених гвардійців.

Сперечався з Вчителем переважно Горен. Він доводив, що треба підняти силу кожного бійця команди Янголів до сили імператора. Полонити магістра Рала. Вивідати поставлені завдання та організувати пастку для армії імперців. Дід доводив, що треба в першу чергу знищити залишки імперських військ, які облаштувалися на захоплених територіях, а Рала просто знищити, бо сил на полон може не вистачити.

— Друже, ти думаєш неправильно. Організувати безперервне патрулювання світу по всьому кордону фізично неможливо. А такі диверсійні групи, які знищили твоїх матерів Духів, будуть завдавати твоєму світу непоправної шкоди. Війна з імперією розтягнеться на мільярди років. Внаслідок такої спустошливої ​​війни твій світ значно ослабне і зрештою опиниться в колоніальному рабстві імперії. Їм начхати на ваші смерті, на те, що вони знищать все живе у твоєму світі.

Після того, як почнуть закінчуватися ресурси, вони продовжуватимуть захоплювати інші світи. За ті тисячоліття, доки ти повертався до життя, майже всі наші союзники виявилися дуже ослабленими атаками імперців. Як підтвердження цього, наша остання зустріч. Він поки що побоюється масштабних військових дій проти мого світу, але й це згодом станеться. Як тільки імператор поставить навколішки наших союзників, він візьметься і за мене. Вчителю! Я прошу вас змінити свою думку і навчити Янголів та Дідоха. Забезпечити їх силою, яка прирівнюється до сили імператора.

— Горене, я ж ясно сказав, що нікому допомагати не збираюся. Я собі слово дав: більше жодних військових дій та навчання.
— Вчителю, у такому разі ви допомагаєте злу, допомагаєте імператору і боїтеся його, боїтеся свого учня, — гарячкував Горен.
— Не звертай із хворої голови на здорову. Я сам ненавиджу себе за те, що навчив, за те, що наділив силою абсолютне зло. А ти пропонуєш знову навчати когось.

— Вчителю, ви для мене були найшановнішим і наймудрішим. Але тепер бачу, що ви стали старим та немічним, таким, що вижив з розуму, який не розуміє, що після того, як імператор окупує сусідні з вами світи, він атакує і ваш світ. Так, визнаю, ви маєте унікальну та колосальну силу. Хоча один із норовливих Янголів говорив, що на будь-яку силу знайдеться більша сила. Взагалі-то він говорив трохи по-іншому, але сенс такий самий.

У мене таке враження, що вам вже набридло життя і ви вирішили зайнятися суїцидом. Але ми не хочемо помирати. Ми хочемо жити і щоб жили інші. Ось недавно ви побажали Матінці життя, а своєю впертістю доводите зовсім інше. Своєю бездіяльністю ви прирікаєте її на смерть. Неважливо незабаром чи згодом, але ангел смерті за допомогою імператора її наздожене. А ви можете не допустити її смерті, моєї смерті, нарешті своєї смерті.

— Горене, а тобі не здається, що ти переходиш усі межі дозволеного? Ти вказуєш Вчителю, як треба чинити. Обзиваєш. Адже не учень вчить Вчителя, а навпаки. Хоча зерно істини у твоїх словах є. Я подумаю над твоїми словами.
— У цьому випадку треба не думати віками, а діяти негайно.
— Все! Закінчуємо суперечку. Оці образи на мою адресу і називаються гулянкою? Чи ті примітивні дії, які команда виконує, ніби вони перебувають лише початку розвитку цивілізації?

— Вчителю, вибачте, — вклинився Дід, — але це лише підготовка. А те, що вони майже все роблять вручну, то для кращого смаку.
— Ага. Для кращого смаку, — іронічно зауважив Вчитель, — саме для цього ваш Шаман знищив більше половини одного з продуктів, викинувши його в багаття.
Дід не витримав, засміявся.
— Я, коли вперше потрапив до янголів на гулянку, також так вважав. Але прошу вас не дивуватися і робити все точно, як вони, навіть якщо вам це здасться неприпустимим.
— Ну, ну. Хоча запахи вже розносяться такі, що готовий власні крила проковтнути.

В цей час я вигріб картоплину, розламав її. Зрозумівши, що картопля готова, запросив усіх до бенкету. Насамперед усі почали вигрібати з вогнищ картоплю і, посипавши сіллю, наминати разом із сажею. Горен з Вчителем, долаючи гидливість, спробували і після цього забули про все.

До речі, недарма приготували жратви у кілька разів більше, ніж зазвичай. Вчитель сам ум’яв не менше десятка оленів. Для цього він тимчасово приймав вигляд дракона, знімав з рожна тушу, потім чути було лише тріск кісток, які пережовувалися разом з м’ясом. Хоча на це ніхто не звертав уваги. Обидва гості скуштували кожну страву: шашлики та копчену дичину, рибу та омлет, а від пиріжків взагалі були в захваті. На цей раз хтось притягнув величезні ємності з різними соками. Горен особисто випив не менше ста літрів соків. Несподівана реакція Вчителя виявилася на бджолині стільники. Він в одну мить буквально проковтнув до центнера меду в стільниках.

— А як ви виготовили ці солодощі?
— Ми їх не виготовляємо, а відбираємо в комах.
— Покажіть.
— Вам приручених чи диких?
— Я так розумію, ви забираєте у приручених. Хотілося б поцікавитись, що відбувається у дикій природі.

— Гаразд, але змушений вас попередити. Вони охороняють свої запаси і навіть невелика кількість укусів може стати смертельною. Адже ви не маєте імунітету проти їхньої отрути.
— За це не турбуйтеся.
— Тоді не відставайте.
— От нахаба, — подумав Вчитель, — він вважає, що швидший за мене.

Я телепортувався до скель, де мешкали величезні колонії диких бджіл. Вони служили, як основні запилювачі для довколишніх полів. Левітуючи, ми зависли біля скель в сотні метрів над річкою, що протікала внизу. А перед нами була величезна колонія диких бджіл. Вчитель наблизився до них. Я навіть очі заплющив, уявивши, як мені доведеться його лікувати після численних укусів.

Але чуйка мовчала, а бджолиний гомін майже вщух. Розплющив очі і моя щелепа, напевно опустилася до самої води. Вчитель знаходився біля стільників, а бджоли, незрозуміло чому, не тільки не піднімали тривогу, а навпаки, всі віддалялися на пристойну відстань, повністю відкриваючи йому свої запаси. Навіть, коли він відірвав крилом стільники кілограмів на двадцять, жодна бджола не наблизилася.
— Скільки їм потрібно лишити, щоб вони не голодували?
— Приблизно третину того, що в них є. Але там у стільниках можуть бути їхні личинки.
— Я бачу, — буркнув Учитель і почав ласувати. При цьому він використав лише стільники з меду. Жодної личинки не знищив.
— Повертаємось.
За мить ми знову були на місці. Почалися відеокліпи та танці. Вчитель з Гореном уважно дивилися, вбираючи нову для них інформацію. Після закінчення гулянки залишив Кроноса наводити порядок.

— Дідоху, повертаємось на той кріогенник, на якому нас сюди Шаман доставив. Я хочу, щоб і ти з Матінкою туди з'явився, а також запроси ту п'ятірку охоронців, яка була на зустрічі дипломатів.
За мить на борту Одіссея, окрім Вчителя, сома та Діда з Мавкою, опинилася й наша п'ятірка.
— Нікого я наділяти силою не буду, — сказав Учитель.
— Чому? — з гіркою образою запитав Горен, решта не сміла навіть подумати щось проти.