Частина 14. Матінка

— Звати мене Дідох.
— Вибачте, а можна ми називатимемо вас «Дід»? — перебив я Духа. Той здивовано завмер. Мабуть, він не звик, щоб його перебивали, а тим більше заперечували.
— Чому? — поцікавився він, спритно впоравшись із емоціями.

— Для цього існує декілька причин. По-перше, коротше ім'я чи прізвисько більш прийнятне у випадку небезпеки. По-друге, «дідок» у моїй цивілізації має зменшувальну складову. «Дідусь» взагалі ласкаве. А «дід» – звучить солідно, авторитетно. Як ви назвете яхту, так вона і попливе. Нікому не хочеться бути маленьким, слабким, безпорадним. Незалежно від того, під маскуванням сили він чи ні. Ось погляньте, — я запустив відеокліп.
https://www.youtube.com/watch?v=6KXgtx_Xe8M
Милий мій дідусь

Усі з усмішкою дивилися на танець. Хоча Дух спостерігав із непідробною цікавістю. Він не тільки дивився, а й прислухався до слів, зчитуючи сенс та емоції пісні. Відчувалося, що він такого або взагалі не бачив, або ж бачив дуже давно: сотні тисяч чи навіть мільярди років тому.

— Цікаво, цікаво. Шамане, те, що це твоя рідна цивілізація, зрозуміло. Фізичні тіла танцюристів вже дуже зношені. У таких випадках допомогло б переродження. Але їм не можна його застосовувати, адже рівень використання мозку у них лише по 5%. Вони навіть левітацією не володіють. У той же час, незважаючи на літній вік, рухаються професійно. Значить у молодості володіли цим мистецтвом досконало. Та й мелодія викликає позитивні емоції. Я ні в чому не схибив? — поцікавився Дух. Хоча я міг покласти голову на гільотину, він чудово знав, що не помиляється. Адже простий Дух не міг через голограму визначити рівень використання мозку.

— Згоден. А що ви можете сказати про це?

https://www.youtube.com/watch?v=FVE-ltekeGo
Кап, Кап. Сльози Капали… Сергій Грищук

Коли кліп закінчився, Дух обвів поглядом команду і, вказавши на Лію, промовив:
— Шамане, це ви танцюєте зі своєю дружиною. Незважаючи на те, що ви танцем передаєте всепоглинаючу любов та безмежну довіру один до одного, внутрішньо дуже напружені і очікуєте на атаку будь-якої миті.

Якщо порівнювати з нинішнім вашим станом, то на голограмі ви мали в мільйони разів меншу силу, ніж нині. Крім того, ви знаходитесь у минулому навіть у порівнянні з тим часом, у якому ми зараз перебуваємо. Все ж таки, то ваш рідний час. Ваш, але не вашої дружини. Хоча я не уявляю, як ви могли зустрітись. І яка небезпека вам там загрожувала.

— Все правильно. Тоді ми охороняли мене, але не того, що в танці, а звичайного варвара, дикуна, у якого використання мозку теж було на рівні 5%. Охороняли до моменту зустрічі з Лією у минулому.
— Шамане, не знущайся над нами, а краще організуй гулянку.
— З величезним задоволенням. Діду, ви давно бували на гулянці?
— На гулянці? — здивовано перепитав Дух, — якщо чесно, то я не уявляю, що це таке.

— Шамане, зачекай. Останнім часом ми веселилися зазвичай з нашими коханими. Адже кожен з нас має сім'ю, свою цивілізацію.
Дух обвів нас уважним поглядом і звернувся до Мавки:
— Мати Духів, а чому ви самотні? Вашу дочку, яка теж мати Духів, можна до уваги не брати, вона відокремлена від вас з дитинства.

— Це сумна та довга історія. Мені неприємно згадувати. Надто багато важких та неприємних моментів.
— Вибачте, я не наполягаю, — примирливо промовив Дух, хоча у мене майнула підозра, що Мавка чимось його зачепила. Потім він повернувся до ельфійки і продовжив, — то в чому проблема?

— Наші близькі за тисячоліття звикли до постійного складу команди. А поява стороннього може викликати зайвий інтерес.
— Відчувається військова дисципліна, незважаючи на те, що команда різношерста. Не хвилюйтесь. Я намагатимусь їм не мозолити очі.
— Як скажете.

Через невеликий час вже палали вогнища, диміла стародавня грубка, а жінки замішували тісто. Ніхто не звертав уваги на Духа, який скромно присів у альтанці. А він своїм чіпким поглядом встигав стежити за всім, що відбувається. Обжирайлівкою зайнявся нарівні з нами. Можливо, ніхто й не помітив, але Дід сам ум’яв кілька оленів, а ніби й не наївся. Коли почалися танці, Дух також дуже уважно стежив, жадібно поглинаючи незвичну інформацію. При цьому його погляд часто зупинявся на Мавці, хоча довго не затримувався.

Залунав новий кліп.
https://www.facebook.com/watch/?v=863135097456604
я кину світ до твоїх ніг Pavlos Bouros,
відео з фільму «Кохання на два полюси».

Довільний переклад українською:

Як кружить голову любов
Напуває дурманом до п'яну
І ніяких не треба слів
Коли зі мною кохання моє

Ти промінь мій у моїй долі
Ти осяяла душу мені
І щастя краще не знайти
Коли зі мною поряд ти

Я кину світ до твоїх ніг
Тебе зігрію всією душею
Я все, що є, тобі віддам
Ти будеш щаслива зі мною

Я подарую тобі квіти
Квіти кохання моєї душі
І відведу тебе до свого раю
Де будемо тільки я і ти

І сотні мільярдів зірок
Тієї миті впадуть до твоїх ніг
І мільйони червоних троянд
Я просто так тобі віддам

Я кину світ до твоїх ніг
Тебе зігрію всією душею
Я все, що є, тобі віддам
Ти будеш щаслива зі мною

Незабаром усі пари розпочали повільний танець. Дід підійшов до Мавки та запросив її. Танцювали, ніби шалено закохана пара. Дух тихенько наспівував Мавці на вушко слова пісні, синхронно з кліпом. Хоча він реально міг кинути світ та сотні мільярдів зірок до її ніг. Проте коли вони повернулися до альтанки, між ними відбулася дивна розмова.
— Мавко, що тебе бентежить?

— Вибачте, ви мені теж дуже подобаєтесь. Але я колишня мати Духів. Я не зможу вам дати те, що вам потрібно. Наша команда при отриманні навичок від одного з полонених отримала здатність використовувати зброю масового ураження. Через це усі жінки команди втратили здатність до продовження роду.

— Тільки ця причина? Чи є ще перешкоди?
— Тільки ця, — зніяковіло відповіла Мавка і з тугою подивилася на Духа.
— Це не є перешкодою, — спокійно відповів Дух.
— Шамане, можна мелодію пісні «Три бажання»? — Попрохала Мавка.

— Звісно.
https://www.youtube.com/watch?v=-TwypIXhS4Y
Мавка заспівала пісню, набувши вигляду Кіри Шайн. Дід дивився на неї очима закоханого легіня.
— Прекрасна вийде пара, шкода, що Мавка вже народжувати не зможе, — промайнула в мене думка і відразу ж затухла, ніби її миттєво хтось заблокував.

— Шамане, давай закінчувати, — попросив Віс.
— Хто б сперечався, а я ні.
— Сподіваюся, не буде заперечень, якщо я затримаюся на кріогеннику Мавки? — поцікавився Дід.
Заперечень не було, бо в кожного свої плани. А так об'єкт пристроєний і водночас під наглядом. Адже особисті кораблі команди знаходилися завжди під невсипущою охороною.

Минуло два тижні. Ми займалися рутинною роботою у своїх цивілізаціях. На той час відновлення матері Духів та Араміса закінчилося, і вони нудилися від неробства, бо ми не знали, чи можна їм зараз повертатись додому. У мене склалося враження, що пара Духів чудово знає того, хто знаходиться під нашою охороною. Але ні вони, ні Дід ​​нічим не показували, що знайомі. Навіть запитань не було, звідки ж у нас новий член команди. Зненацька з корабля Мавки пролунав сигнал збору. Негайно всі опинилися на борту у бойових стійках. Хоча жодної небезпеки не помітили.

— Вибачте, це я вирішив зібрати вас разом, — почав Дід, — у вас знайдеться десь планета для нас з Мавкою, але в минулому порівняно з цим часом?
— Планета знайдеться, і не одна, — з роздумом почав Ліч, — хоча згідно з наказом Стража, ми зобов'язані вас охороняти, не залишаючи ні на мить.
— Ну що ж. Виконання наказу є похвальним для бойової команди. У такому випадку я прошу викликати Стража. Я з ним сам поговорю.

Усі телепортувалися у відкритий космос.
— Страж!
— Шамане, чого ти розкричався, як навіжений? Я чудово чую і давно вже тут.
— Це я їх попросив викликати тебе, потрібно посекретничати.
Вони віддалилися від нас і так закрилися від прослуховування, що навіть об'єднавшись, ми не пробили б захист. Не простий наш підопічний, ох, зовсім не простий. Зі Стражем спілкувався так, ніби той його підлеглий.

— Все ж таки вони мають право знати, — почули ми закінчення розмови, — тим більше треба відпустити додому матір та отця Духів.
— Гаразд, — погодився Страж, хоча відчувалося, що він з чимось не згоден, але сперечатися не може.
— Чому принишкли, як миші? Говорив я вам, що там чекає запеклий бій, так і вийшло. Дивіться.

Страж створив величезну голограму зоряного розсипу. Потім змінив кілька разів масштаб і ми побачили місце попереднього бою. Але хто це все знімав, невідомо.
— У засідці зараз сильні бійці під дуже потужними невидимками. А місце засідки вибрано згідно вашої інформації, — прокоментував для нас Страж. Вважаю, що Дід і без цього пояснення все чудово знав.

З'явився величезний портал. З нього, як з рогу достатку, вилітали мільярди Духів-чужинців, кожен у супроводі охоронних Енергіків. Притому відчувалося, що ці Духи по силі набагато сильніші, ніж ті, з якими ми билися. Енергетичний коридор ще не закрився, як з'явився ще один такий же. Духи вилітали, проте ніхто не атакував планетарний захист. Лише коли закрилися обидва портали, хтось спробував вивести з ладу захисний купол. Саме спробував, проте знищити не зміг. Купол переливався всіма кольорами веселки, хоча впливу колосальної сторонньої сили не піддавався. Тільки зараз до мене дійшло, що це не наш купол.

— Це не наш захист, — буркнула Анжеліка. Вона теж помітила, що міць планетарного захисту в десятки тисяч разів (якщо не в сотні) потужніша за нашу.
Незабаром ми засікли, хто саме намагався вивести з ладу купол. Раптом він припинив марні спроби і, об'єднавшись зі ще одним бійцем, таки вдвох змогли знищити. А під знищеним куполом виявився наш купол, проте на знищення того найпотужнішого захисту вороги витратили величезну кількість енергії, сил. Тільки вони знесли наш купол, як проявились бійці, що знаходились в засідці.

Начебто небагато, близько сотні, проте протягом кількох секунд багатомільярдна армія Духів та Енергіків виявилася знищена. На планету не потрапило ні грама мертвої енергії. Мабуть, тому що знищували чужинців небаченим для нас способом. Усі ворожі бійці, окрім тих двох, що вивели з ладу захисні куполи, були охоплені щільною палаючою сферою.

Щось подібне сталося, коли Анжеліка розділяла ворогуючих Духів. Але там була просто вогненна стіна, а тут ворогів ув'язнили. Сфера поступово, хоча і досить швидко, стискалась, а кожен із Духів, хто знаходився всередині та торкнувся палаючої оболонки, миттєво згоряв. Не залишалося нічого: ні фізичних тіл Духів, ні самих Духів. А Енергіки торкнувшись цього страшного вогню, просто безслідно зникали, збільшуючи міць вогняної кулі.

У цей же час з двома чужинцями зчепилися троє наших бійців. Відчувалося, що сила у кожного в тисячі разів вища, ніж сила всієї нашої команди разом з кріогенниками та Духами. Але вони втрьох не могли впоратися з двома чужинцями. Решта, розправившись з армою (знищеними виявилися не лише Духи, а й їхні охоронні Енергіки), прийшли на допомогу нашій трійці. Лише коли одного з противників знищили (точніше, лише вбили), і він був змушений терміново залишати фізичне тіло, другий ганебно втік. А після цього вбитого миттєво розірвали. У погоню ніхто не кинувся.
Голограма зникла.

— Цей знищений Дух командував армією, з якою ми зіткнулися. Але мені незрозуміло, чому ви розірвали Духа, а не полонили. Адже могли отримати додаткову силу та нові знання.
— Шамане, — посміхнувшись, сказав Дід, — ти надто неуважний. А що скажуть інші члени команди?
Дух насторожено обвів нас чіпким поглядом.

— Мені здається, що знищили ворожого Духа, щоб не ризикувати. Враховуючи, що троє бійців, до того ж, ймовірно найсильніших із команди, не могли здолати двох супротивників. До речі, одному з наших добряче дісталося, але він майже миттєво відновився. Це говорить про те, що хтось підживлював його енергією, а отже, і всю команду. Щось на кшталт наших Духів-бійців, які посилюють сили команди на відстані. Хоча річ навіть не в цьому. Ворожий Дух, навіть покинувши фізичне тіло, зберіг свою силу. Тому при спробі полонити його, він міг знищити втомлених бійців поодинці. Єдиний вихід, встигнути його розірвати в момент виходу з вмираючого тіла. Що команда й зробила.

— Ліче, ви маєте рацію, — задоволено зауважив Дід, — відповідь справжнього бійця. Що ти ще хотів сказати? — звернувся він до Стража.
— Це не звичайний Дух, — сказав задоволений Страж, не звернувши уваги на нешанобливий тон щодо себе, — це Верховний Жрець ворожого світу. Йому двічі вдавалося втекти. Втретє спіймався. А його помічника я вперше бачив. Але все ж таки. Шамане, що вас терзає?

— Страже, ніби ви ще не знаєте. Ваш протеже просить мотнутися з Мавкою у минуле. Нам теж з ним летіти? Адже ми не зможемо його охороняти, перебуваючи у цьому часі.
Страж засміявся.
— Виконуйте все, що він скаже, без жодних застережень. Я ясно висловився?
— Ясніше нікуди, — буркнув я невдоволено.

— Шамане, — примирливо сказав Страж, — не можна поки що йому в сьогодення. Повірте, ну ніяк не можна.
— Рано ще, — поспішив він заперечити, побачивши, що Дід незадоволений. Хоча заперечував, як учень вчителю, мало не запобігливо. Після цього він розтанув, навіть не прощаючись.

— Діду, поясніть наше завдання. Що саме потрібно? Ви з Мавкою просто пірнете в минуле? Чи може вам підготувати планету?
— Наскільки я зрозумів, ви облаштувалися в мертвих Всесвітах. А ще є такі ж Всесвіти, які ви не обжили?
— Так, є декілька.

— Карту світу, — пролунав, як наказ, голос Діда. Миттєво з'явилася голограма зоряних розсипів нашого світу (тривимірка). На ній опинилися Всесвіти, які ми зайняли і ті мертві, до яких ми не дісталися. Дід, вибрав один з незайнятих. Миттєво на голограмі залишився лише він. Дух деякий час розглядав зоряний розсип, а потім поцікавився:
— Що тут? — Він показав на порожню частину Всесвіту, де на багато парсеків (одиниця виміру віддалі 1 парсек це приблизно три світлових роки) не було жодної зірки.

— Нічого, — буркнув Ліч.
— Ми нічого не бачимо, — продовжила Анжеліка, — але розташування та рух галактик, що безпосередньо прилягають до цієї області, говорить про те, що там знаходиться повноцінна галактика, тільки вона чомусь не проглядається.
— Нічого там немає, — авторитетно заявив Дід, — і не варто фантазувати.

Я на всі сто був певен, що Анжеліка має рацію. Значить, він не хотів, щоб хтось дізнався, що там знаходиться ціла галактика. Мабуть, вона накрита якоюсь невидимкою. Хоча це фізично неможливо.
— Вважаю, що ми з Мавкою почнемо обживати, якусь планету у ось цьому Всесвіті, — він показав, на голограмі, що змінилась, мертвий Всесвіт, який знаходився надто далеко від того, який ми тільки-но розглядали, — але для початку мені на допомогу потрібні Духи Духів з чоловічою енергетикою.

— Скільки вам потрібно помічників?
— Максимум, скільки ви зможете виділити.
— Вісім мільярдів вас влаштує? — з усмішкою поцікавився Дум.
— Замало, проте хоч щось, — цілком серйозно відповів Дід.
Миттєво біля нас виникла величезна кількість Духів.

Дід їх «відвів» убік і вони зникли. Зникли незвично, зовсім не так, як телепортом. За мить з'явилися знову. Хоча всі Духи виявилися знесилені, а Дідові хоч би що. Це ж яку силищу треба мати, щоб кілька мільярдів Духів без жодного напруження перемістити не тільки в просторі, але і в часі. Те, що вони моталися у Всесвіт, про який Дух пропонував забути (де нічого не було), це явно. Невідомо також, як далеко вони забралися в минуле, де, мабуть, «оживляли» зірки та планети. Хоча навіщо їм із Мавкою багато планет?

— Хто навчав та готував Духів? — поцікавився Дід.
— Ми вже не маємо конкретних вчителів. Раніше цим займалася вся команда. А зараз у кожній обителі, у кожній цивілізації (а не лише у Духів) збудовано спеціальні приміщення, куди учні приходять для навчання, і там їм на рівні підсвідомості передаються необхідні знання та навички. А практичний досвід закріплюють старші Духи. Управління кріогенниками шліфується у постійних змаганнях та турнірах.

— Оригінальне рішення. А я ніяк не міг збагнути, звідки у них багатогранні навички. Адже всі Духи дуже молоді. Для їх віку вони мають чудові знання та величезну силу. Хоча тепер маю не вимогу, а прохання. Ви зможете поділитися насінням флори? А також хоч трохи фауни (скільки вміститься на корабель Мавки).

— Звісно. Незважаючи на те, що її кріогенник може виготовити будь-яку їжу, для Духів набагато корисніша жива, природна їжа, — запевнив Дум.
— Я пропоную вам зараз взяти наших дівчаток. Вони досить швидко створять флору на планеті (чи планетах), — запропонувала ельфійка.
— Дякую. Це дуже до речі. І ще. Серед ваших білкових цивілізацій знайдеться по подружній парі, що бажають оселитися окремо на чужій планеті? А ще краще, якщо по дві подружні пари.

— Звісно, знайдуться, — відповів король Арихонів, — хоча це безглуздо. На превеликий жаль, Мавка втратила здатність народжувати, а у мертвому Всесвіті немає ні Духів, ні душ, щоб продовжити рід.
— Вважайте це моєю примхою, старечим маразмом, — усміхнувся Дід.
Незабаром на борту корабля Мавки перебувало понад двісті подружніх пар із різних цивілізацій, навіть дві пари кремніків, які миттєво застосували термоізоляцію. Дід спритно оглянув усіх і відразу ж повернувся до нас, пригнічений.

— Певно, старію. Ви мене розкусили. Пари, як на замовлення. Я припускав, що доведеться доводити їх можливості використання мозку до максимуму, а вони всі на 98%. До того ж жінки всі вже в положенні. Крім того, кожен представник цивілізації має природний талант керівника масами. Значить вони здатні керувати цивілізацією без додаткового навчання та втовкмачення необхідних знань. Мені лише незрозуміло, навіщо кожному стільки однотипної електроніки?

— Запитань багато. Тому відповідаю по порядку, — спокійно відповів Дум, — ми не збиралися розкривати вашу конспірацію. Але, якщо вам знадобилися Духи для «пожвавлення» планет та зірок, тим більше флора і фауна, ви задумали створити на цих планетах цивілізації. Враховуючи, що вам знадобилося, як сказав би Шаман, «кожної тварі по парі», значить задумали створити не тільки обитель Духів, а й чинити лояльно з Духами, які не можуть стати Духами Духів. Для того, щоб їх не вбивати, вони підселятимуться в білкові чи кремнієві тіла. Для старту потрібні представники цивілізацій, які мають талант керівників мас.

Після останнього нашого бою ми так допомогли молодій матері Духів. Не уявляю, де ви будете брати нові душі, але задумка зрозуміла. А електронні пристрої необхідні для більш якісного управління масами. Наскільки ви встигли помітити, у нас у цивілізаціях немає воєн та заворушень. Це досягається за допомогою цієї електроніки. Але це лише на перший випадок. У майбутньому кріогенник Мавки зможе виготовити необхідну кількість подібних пристроїв. До речі він може виготовити і корабель, подібний до себе.

— У мене таке враження, що і на вас хтось впливає електронікою, щоб жили між собою дружно. Хоча я лише порівнюю. Жартую, жартую. На індивідуумів з такою силою, як у кожного з вас, неможливо вплинути, щоб ви цього не помітили. Але ми відволіклися. Де дівчата?
Миттєво навколо нас «виникло» кілька мільярдів Духів Духів із жіночою енергетикою. Усі вони перебували у фізичних тілах. Кожна мала пристойну кількість різноманітного насіння. Дід «відвів» їх подалі від нас, навіть корабель Мавки перелетів услід. І зникли.

Зникли, наче їх і не було. Так само, як і корабель. За кілька хвилин Дід повернув втомлених Духів. Подякував за допомогу.
— До зустрічі! — радісно вигукнув він і злиняв.
— Дівчатка, із завданням впоралися? — поцікавилася ельфійка.
— Так, мати Тріадо, зробили все, що від нас вимагалося.
— Молодці, відпочивайте та набирайтеся сил, — Духи Духів випарувалися.
— Ось і перша втрата у команді. На одного бійця поменшало, — з сумом зауважив Глен.

Хоча усі з полегшенням зітхнули. Тепер ми навіть не мали уявлення, де знаходяться Дід та Мавка. Значить і охороняти поки що нікого не потрібно. Зайнялися вирішенням проблем у своїх цивілізаціях. Лише вільні жителі залишилися на варті та галактичні системи захисту. Минуло понад десять днів.
— Командоре, тривога! — пролунав стурбований голос Пронири.
— Розповідай, — а сам відразу опинився в нього на борту.

— Щось незрозуміле. Згідно з кодами, що надійшли, з'явився особистий корабель Мавки. Коди дійсно її кріогенника, а вигляд та габарити невідомого корабля. В нас таких немає. Звісно, я наказав цей корабель взяти під приціл, але без вашого дозволу вогонь вирішив не відкривати.
— Шамане, скасуй тривогу вільних жителів. Нехай відведуть приціли від мого корабля, — почувся в голові голос Мавки. Крім того, я відчув її присутність.

— Відбій тривоги! — ще лунали мої слова, а на борту Пронири з'явилася команда.
— Що трапилося? — нервово поцікавився Дум, — я відчуваю присутність Мавки.
— Я теж, — підтвердили інші.
— Мавко, годі ховатися. Телепортуйся до нас.

За мить Мавка опинилася на борту. Лише поглянувши на неї, наші духи опустилися на коліно і покірно нахилили голови.
— Доброго здоров'я, шановна Матінко, — одночасно промовили могутні Духи. Інші члени команди стояли з роззявленими ротами. Звісно, це була Мавка, навіть вигляд начебто схожий. Але це виявився Дух Духів з колосальною силою порівняно з кожним із нас. І не лише фізичної сили, яка маскувалася, а також сила влади.

Від неї виходило таке відчуття влади, що навіть Стражу і не снилося. Ми, маючи не лише величезну силу, а й у своєму підпорядкуванні цивілізації, Всесвіти, цілі світи та навіть Дома, в порівнянні з нею здавалися простими, звичайними жителями перед володаркою Всесвіту. Мавка була у вигляді ельфійки. Водночас дуже відрізнялася. Найбільше наші погляди прикипіли до її корони.

Начебто невагомий обруч охоплював пишне волосся (навіть трохи схожий на той, що у Кіри Шайн у кліпі «Три бажання»). До того ж він прикрашений різноманітними стразами, хоча стрази — це підробки. А корона Мавки містила справжні діаманти, смарагди та топази. Над чолом сяяв великий лапчастий рівносторонній хрест. Хоча на нього дивитись неможливо. Спокійний умиротворюючий хрест не сліпив, проте погляд доводилося опускати. Він надавав їй вигляду солідного та владного. «Хрест тамплієрів», промайнула думка і відразу її хтось задушив. Хоча в більшості випадків хрест тамплієрів був червоного кольору. Колір означав, що вони не пошкодують своєї крові для захисту. Позаду цієї корони теж щось сяяло. Мені відразу ж згадалася казка про царя Салтана: «…місяць під косою блищить, а на лобі зірка горить…».

— Це символ і мій захист від зла, — прозвучала у голові відповідь Мавки на моє німе запитання.
— Ви мене не впізнаєте? Я одна з вас. Невже Мавку не визнали? — азартно поцікавилася вона.
— Як скажете, Матінко, — синхронно промовили Духи, не піднімаючи голів. Все ж таки Духи мали якусь інфу, про яку білкові ні сном, ні духом.
— Все! Припинили! Шамане, скажи хоч ти їм, що вони помиляються!

— Мавко, я й сам не впевнений, що ти це ти.
— Шамане, перестань так розмовляти з Матінкою. Адже вона після Верховного Жерця є найвищою владою у всьому макросвіті.
— Ах, ось ви про що. Не звертайте уваги. Я прошу звертатись до мене так, як і раніше. Крім того, я з'явилася за допомогою.

— Мавко, тільки скажіть, хто вас образив і ми знищимо будь-кого, — азартно промовив Ліч.
— Дякую, Ліче. Не треба нікого знищувати. Мені потрібна допомога у навчанні моїх дітей.
— Дітей?! — здивовано гаркнула сотня горлянок.
— Ми ж безплідні, — сказала Тріада.
— Ти маєш рацію. Я також була такою. Не знаю, що зі мною зробив коханий, але я вже тричі народжувала і зараз вагітна вчетверте.

Побачивши, що всі недовірливо слухають, Мавка послабила маскування і наші Духи миттєво побачили, що вона носить під серцем десятки тисяч майбутніх Духів. Зрозумівши, що вони побачили те, що потрібно, Мавка відновила маскування.
— Мавко, це неймовірно, але ти могла б нам хоч щось розповісти з того, що можна нам чути? — поцікавилася Анжеліка.

— А що розповідати? Все на кшталт того, що відбувалося у вас. Дякуючи Духам, розігріли зірки та планети. Забезпечили флорою та незбагненним чином навіть багатьма представниками фауни. Після того, як я вперше народила, зайнялася навчанням малечі. Хто не може бути Духом Духів, ті вселялися в білкових, яких ми розмістили на різних планетах. Але після третіх пологів, зрозуміла, що не в змозі справлятися з дітьми.

По-перше, їх занадто багато, а враховуючи, що я виношувала їх, переміщаючись у минуле відносно того часу, де ми облаштувалися, а поверталася щоразу лише на кілька хвилин пізніше, то малеча від усіх пологів виявилася однакового віку. Потрібні вчителі, причому з різними спеціалізаціями. А їх нема. Від слова зовсім. Ось і приперлася до вас, щоб допомогли у навчанні.

— Допоможемо з величезним задоволенням, — почала Тріада, — але ж ви чудово знаєте і розумієте, що їм потрібне спілкування з іншими дітьми. Потім у підлітковому віці їм знову, крім братів та сестер, потрібні контакти з іншими ровесниками. Я пропоную їх навчати разом з нашими Духами Духів. Бо ми зараз перебуваємо не дуже глибоко в минулому і твої діти не встигнуть подорослішати до того часу, коли ми опинимося в сьогоденні, тому потрібно цим зайнятися там, де ви знаходитесь.

— Доню, я цілком з тобою згодна, але самій питання появи інших Духів особисто я вирішувати не вправі. Одну секунду.
За мить на кораблі з'явився фантом Діда.
— Що за проблеми?
Мавка коротко пояснила.

— Діду, — вирішив і я вставити свої п'ять копійок, — те, що малечі обов'язково потрібне спілкування з ровесниками, зрозуміло. Щодо навчання. Ми можемо прямо у вашому часі розпочати навчання. Щоб довго не стирчати у вас, ми збудуємо спеціальні будівлі для дистанційного навчання. Духи будуть туди у певний час приходити, отримувати необхідні знання та відпрацьовувати їхнє практичне застосування разом з усіма. Так можна навчати необмежену кількість Духів. Подібну методику бажано застосувати і у цивілізаціях.

— Шамане, я зрозумів. Ідея гарна.
— Кохана, — повернувся він до Мавки, — все, що стосується навчання дітей, вирішуй самостійно, як вважаєш за потрібне. Навіть якщо для цього потрібно когось тимчасово перемістити до нас. Я тобі цілком довіряю. Ах, так. Поділися секретами свого нового кріогенника. Сподіваюся, у команди проблем не виникне під час виготовлення нових кораблів. До мене запитань нема?
Які запитання? Ми ще не відійшли від шоку з появою Мавки, а тут такий безцінний подаруночок.