Частина 13. Втеча

Ще в дорозі вирішили, що командуватиме Дум. Отець Духів вибачився та сказав, що він після прибуття в сьогодення відразу телепортується до своєї дружини, незалежно від того, де вона перебуватиме.
— Ліче, вибирайте собі дев'ятьох та готуйтеся атакувати у вигляді Енергіків.
— Думе, але краще набути вигляду кремніків, — заперечив той.
— Якщо ви вирішили в майбутньому бою підкорятися мені, будьте ласкаві, виконуйте. Крім того, біля кожного з вас мають знаходитись ваші охоронні Енергіки. Вони розпочнуть першими.
— Гаразд. Заперечень немає.

Ліч вибрав із команди дев'ять душ. Інші теж розбилися на десятки. У кожній свій командир.
— Шамане, Ліліт, ваші кораблі мають з'являтися з порталу з активованими невидимками.
— Думе, я у своїй десятці, а кріогенники залишаться під керуванням Пронири.
— Я зрозумів, прийняв до уваги.

Команда опинилася на місці раніше за флоти, які з'явилися через портали на пару миттєвостей пізніше за нас. Картина відкрилася неприваблива. Загальнопланетарний захист пошкоджено. Бази протикосмічної оборони, розташовані на планеті, активно знищували ворожих Енергіків. У космосі, на межі атмосфери відбувалась грандіозна бійка Духів.

Хто оборонявся всередині багатомільярдного натовпу чужинців, невідомо. Захисники опинилися у круговому оточенні, яке виявилось до того ж настільки щільним, що нічого побачити неможливо. Судячи з того, що Араміс телепортувався в саму гущу бійки, там була мати Духів, його дружина. Найгірше те, що ми не в змозі зовні пробитися до Духів-чужинців через величезну кількість Енергіків, а телепортуватися до захисників було безглуздо. Це квиток в один кінець (one-way ticket). Знесиленим звідти не вирвешся. Усередині цієї живої кулі були захисники. Їх атакували з усіх боків мільярди Духів. Зовні все виявилося закритим ворожими Енергіками-охоронцями 15-16 рівнів. Їх було не порахувати. А та кількість, яку знищували протикосмічні бази, здавалася краплею в морі. Гравітаційну зброю кораблів не можна застосовувати. Загинуть і захисники.

— Охорона, в атаку! — Наказ Дума. Миттєво сотні тисяч Енергіків 21-22 рівня кинулися у бій. Але їх вистачило лише на кілька секунд. Хоча вони за цей час знищили величезну кількість енергіків противника, проте тих виявилося настільки багато, що їх ніби не зменшилося.

— Ліче!
Перша десятка Янголів вступила у пекельний бій. В принципі, Ліч і спеціалізувався на ближньому бою. Можливо, тому Дум спочатку кинув у бійку саме десятку Ліча. Вони продовжили знищення ворожих енергіків, які оточили Духів, як товстою оболонкою. У цьому бою я наочно побачив, наскільки зросла сила Ліча. Навіть враховуючи, що сила кожного супротивника виявилася у тисячі разів вищою, ніж у бою біля Землі, він їх знищував набагато швидше і більше за одиницю часу. У будь-якому випадку сили мають властивість закінчуватись. Незабаром Дум помітив зниження швидкості наших бійців.

— Приготуватися наступній десятці! ... Ап!
Телепортувавшись на місце бою, ми вже не застали там попередньої десятки, а відразу почали трощити ворога. Незвично битися у вигляді Енергіка. За стільки тисячоліть перебування в минулому лише кілька разів доводилося в спарингах набувати цього нестійкого вигляду. Я навіть не замислювався над тим, як треба знищувати супротивників. Ймовірно, бойові навички та знання отця Альта стали у пригоді. Невдовзі навалилася величезна втома.

— Приготуватись до повернення! — почувся в мені голос Дума, — ап!
З усіх сил рвонувся на санітарний корабель, змінюючи в дорозі свій вигляд на людський. Там уже чекало щонайменше тисяча Духів Духів. Сили до мене поверталися дуже швидко, а знесилені Духи, підживившись звуковою енергією, переміщалися на інший корабель для відновлення.

Повернувшись на борт Одіссея, почав уважно стежити за запеклою бійкою. Хоча виходила невідповідність. Навіть на перший погляд, охоронних ворожих Енергіків виявилося набагато більше, ніж могли мати Духи-чужинці. Те, що це охоронці, сумнівів не викликало. Проте звідки така кількість? Поглянувши повз тих, що бились, я похолов. Мертва енергія від знищених Енергіків мчала на планету величезним нескінченним потоком. І ми нічого не могли з цим вдіяти. Перед четвертим раундом, коли знову після відновлення повернувся на борт Одіссея, побачив, що Енергіків-чужинців ця десятка доб'є.

— Увага всім! — почувся телепатичний голос Дума, — нові телепорти кожна десятка має виконувати в будь-якому комфортному вигляді для застосування проти Духів-чужинців зброї кремніків. Використовуйте її обережно, щоб не вбити своїх же. Адже там дві матері Духів та Араміс.
— Якщо вони ще живі, — з жалем подумалося мені. Ми вже тричі моталися на відновлення сил. А вони бились беззмінно, причому набагато довше, ніж ми. Також невідомо, скільки бій тривав до нашої появи.

На подив, Духів-чужинців виявилося не більше двох мільярдів. Ми з ними розправилися за кілька секунд. Головні Духи виявилися живими усі четверо, проте знесилені настільки, що залишки життєвої енергії готові були будь-якої миті залишити їхні змучені, зранені тіла. За мить вони зникли (Дум відправив їх на санітарні кораблі). Крім них, залишилося ще близько п'ятисот ледве живих Духів-бійців.

— Перш ніж відправити вас на відновлення, прошу негайно виявити всіх своїх убитих. Янголи! Після виявлення доставити їх на санітарні кріогенники.
— Але багато хто з них роздертий, — мляво заперечив хтось із бійців.
— Я ж сказав убитих, а не знищених! — невдоволено гаркнув Дум.
Таких виявилося близько трьохсот.

— Скільки вас було всього? — знову поцікавився він.
— Одна тисяча двісті двадцять три, — ледь чутно відповів боєць.
За кілька хвилин всі місцеві зникли.
— Думе!
— Шамане, знову тебе мучать запитання, на які не знаєш відповіді?

— Само собою. Пам'ятаєш бій біля Землі? Тоді він проходив набагато далі від планети, та й кількість випавшої на планету мертвої енергії набагато менше. Потрібна нейтралізація, інакше обитель стане безлюдною.
— Усі проблеми вирішуватимемо після того, як впораються наші лікарі. Лише одне питання слід вирішити негайно. Ремонт захисту над планетою. А також відремонтувати пошкоджені бази протикосмічної оборони. Твої кріогенники можуть самостійно все зробити?

— Думе, — голос бортового комп'ютера Пронири, — обидва поставлені завдання ми можемо виконати. Хоча дозвольте заперечити. Ремонт захисного купола необхідно провести в найкоротший час. У зв'язку з тим, що дуже багато вільних жителів задіяно для лікування, то одночасне виконання двох завдань надто сповільнить процес. Пропоную спочатку відремонтувати захисний купол планети, а після нейтралізації мертвої енергії зайнятися протикосмічними базами.

— Чому після нейтралізації?
— У тривимірці немає значення: до чи після. А тут ми схильні до впливу мертвої енергії точно так, як і Енергіки.
— Я зрозумів. Тоді приступайте до ремонту планетарного захисту.
Кріогенники зайнялися ремонтом, лікарі продовжували відновлення бійців, а ми, наївшись до відвалу, провалилися в царство Морфея. Прокинувся повним сил. Хоча закрадалася підозра, що Одіссей ненав'язливо розбудив.

— Янголи, прошу терміново зібратись на моєму кораблі, — прозвучав в голові голос Дума. За мить усі опинилися на місці.
— Поки ми спали, флот Шамана повністю відремонтував захисний купол. На жаль, від знищених Енергіків на обитель обрушилося надто багато мертвої енергії. Шаман пропонує спочатку нейтралізувати її, а потім човники опустяться на планету, щоб разом із флотом швидко відновити протикосмічні бази. Нея, Бахур та Каркарон, хто з вас займеться нейтралізацією?

— Шаман запропонував, нехай він і нейтралізує, — роздратовано буркнула Нея.
— Не юродствуй. Це дійсно потрібно зробити, до того ж, якнайшвидше.
— Я не в змозі провести нейтралізацію. Інші Повелителі теж.
— Чому? — вирвалось у всіх.

— Повелитель лише керує. Він самостійно не може займатися цим процесом. А виконують спеціально навчені бійці, Повелитель лише деякими діями допомагає їм. Та й обладнання цих бійців специфічне. Незважаючи на те, що ми вже тисячоліття перебуваємо у минулому, створили свої цивілізації, обладнали унікальну систему захисту, проте такого обладнання ми не маємо.
— Погано. Дуже погано. Може у місцевої матері Духів є в тривимірці Повелителі? Скільки часу їй до відновлення?
— Вона вже продовжує відновлення своїх сил самостійно, — відповіла ельфійка.

— Головний лікарю!
— Слухаю вас, Вчителю Дум.
— Відпусти до нас молоду матір Духів.
— Вибачте, але вона продовжує відновлення сил.
— Це наказ!
— Виконую.

За мить господарка цієї території опинилася на борту. Роботи моментально підкотили до неї візки зі стравами.
— Вибачте, що висмикнули вас до закінчення лікування. Тому доведеться поєднувати приємне з корисним. Роботи вам вже доставили їжу для відновлення сил, тому спілкуватиметеся лише телепатично. Скажіть, у вас є в тривимірці Повелителі Всесвітів?

— На превеликий жаль, немає жодного. За тисячоліття чужинці знищили всіх. Або принаймні нам з чоловіком не вдалося виявити. Якщо дуже потрібно, то пошукаємо, але на це підуть роки.
— Такий варіант неприйнятний. Потрібний хоча б один Повелитель, щоб нейтралізувати мертву енергію, яка обрушилася на вашу обитель, — мати Духів навіть їсти перестала і похмуро опустила голову.

— Так! Досить паніки! — Втрутилася Лисиця, — рішення є. Серед нас троє Повелителів. А тепер розкажіть мені, шановні, ви собі заміну звідки брали?
— Я зрозумів! — радісно вигукнув Бахур, — ми можемо попросити їх зі своїми підлеглими виконати нейтралізацію. Ми їх з бійцями доставимо сюди, а потім повернемо.
— Все вірно, — підтримала Мавка, — щоб усе пройшло якомога швидше, треба на добу-дві перелетіти назад.

— Одну хвилинку, — зупинила Тріада, — мати Духів, ти хотіла б, щоб у тебе в тривимірці з'явилися перші цивілізації?
— Звісно. Проте навіть якщо я виношу Духів у минулому, то тих, хто не здатний бути Духом Духів, нема в кого підселяти.
— Повелителі, — ельфійка, хитро примружившись, подивилася на готових урвати з корабля Нею, Бахура та Каркарона, — ви завдання зрозуміли?

— Звісно. Активуйте за потребою невидимки, — тільки й встигла вимовити Нея, як усі троє зникли. За кілька хвилин вони з'явилися цілим натовпом. Хоча для нас минули миті, а вони за цей час встигли метнутися у свої колишні Всесвіти. Поговорити з новими Повелителями. Ті взяли потрібних бійців та прибули кораблем Бахура до нас.

Під керівництвом Каркарона три команди на чолі зі своїми Повелителями почали оперативно нейтралізувати мертву енергію планети. А молода мати Духів приступила до бесіди з парами, що прибули з різних цивілізацій та Всесвітів, яких запросили Нея, Бахур і Каркарон. Жінки всі виявились у положенні. Усі новоприбулі мали можливість використання мозку по максимуму. Стало зрозуміло, що мала на увазі ельфійка. Це майбутні правителі своїх цивілізацій. Нових цивілізацій. Унікальних.

— Мене цікавить, коли можна поговорити із захисниками? — пригнічено поцікавився Ліч.
— Головний лікарю, довго ти ще триматимеш своїх пацієнтів? — роздратовано запитав Дум.
— Якщо дуже потрібні, можу відпустити всіх, окрім Араміса та його дружини. Їм ще кілька діб активного відновлення. Адже вони втратили 99% своєї життєвої енергії, а їхня сила колосальна.
— Не сердься, — миролюбиво відповів Дух, — ви всі розумнички. Продовжуйте відновлення батька і матері Духів, а решту до мене!

За мить на борту корабля стало тісно.
— Хлопці, вибачте, що не дозволив вам повністю відновитися, але, як сказав би Шаман, відчуває моя дупа неприємності. Хто нам розкаже про початок вторгнення чужинців?
— Вони з'явилися через портал, та відразу попрямували до планети, — почав місцевий отець Духів, — але напоролися на планетарний захист. Доки не закрився портал, загинуло від дії захисту не менше десяти мільярдів Духів-чужинців.

Чому не атакували цей захист охоронні Енергіки, а лише Духи – не знаю. Проте після того, як портал закрився, миттєво атаки припинилися. А за кілька хвилин захисний купол зник. Хтось дуже могутній вивів його з ладу. І тоді вони метнулися на планету. На той час нам на допомогу вже прийшла мати Духів зі своїми бійцями. Ворогів ми зустріли в космосі на півдорозі до планети.

Мати Духів та моя дружина змінили свої образи на кремніків і, спина до спини, взялися вогненною зброєю кремніків трощити ворожих Духів. Решта ледве встигали розривати ослаблених чужинців, які покидали розсічені тіла. Декілька бійців необережно потрапили під цю зброю і втратили життя. Хоча часу розбиратися не було. Раніше від інших сили почали покидати мою дружину.

Адже ця могутня зброя вимагає багато зусиль. Мати Духів поділилася з нею силою. Хоча будь-які сили колись закінчуються. Життєві сили закінчувалися у всіх. Ми вже готувалися до останніх моментів свого життя, як зненацька з'явився отець Духів. Він негайно підживив усіх силою, і запекла бійка продовжилася з новою силою. Особисто у мене з'явилося таке відчуття, ніби я став сильнішим, ніж на початку бою.

Батько Духів наказав по можливості берегти свої сили. Нам треба лише протриматись. Допомога вже йде. Проте допомоги не було. Життєва енергія навіть у отця Духів вже закінчувалася. А ми перебували у повному оточенні. Несподівано я помітив, що чужинців ніби менше стало. Вже втрачаючи свідомість, побачив, як зовні хтось кришить ворогів вогненною зброєю кремніків. А далі темрява. Отямився на кріогеннику, де Духи Духів відновлювали мою життєву енергію.

— Мати Духів відчула смертельну небезпеку для молодої матері та кинулася їй на допомогу, — продовжив один із бійців Араміса, — я чув, як вона категорично наказала негайно повернутися всім, хто поспішав на допомогу своїй сестрі. Ми з'явилися в той момент, коли зник портал та вийшов з ладу планетарний захист. І відразу ж вступили у бій. Що діялося поза оточенням, ми не бачили.

— Цікаво, який гад знищив планетарний купол?
— Прониро!
— Командоре, слухаю вас.
— Що ти можеш розповісти про бій? А також чи не було втікачів?

— За боєм здалеку спостерігав один із чужинців. Вільні жителі хоча і взяли його під приціл, але знищити не могли. Занадто далеко для гравітаційки. Мабуть, це їхній командир при повному маскуванні сили. Бо жодний датчик не показав хоча б слабкої сили. Відправити на його знищення ланку вільних жителів, я не ризикнув, а всім флотом летіти небезпечно. Раптом вам могла знадобитися якась допомога, крім відновлення сил.

— Досить тріпатись! — перебив його Ліч, — куди він зник?
— Коли ви закінчили знищення Енергіків та дісталися Духів, він, не чекаючи закінчення бою, прокинув портал і зник у ньому. Створений портал прокинутий за межі нашого світу. Але він не збігався з напрямком, звідки з'являлися чужинці у попередніх боях.

— Прониро, забабахай нам вигляд чужинця.
Бортовий комп незворушно створив голограму. Дух, як Дух. Але Дум, Тріада та Мавка занервували.
— Це вторгнення з іншого світу, — безапеляційно заявив Дум, — притому командир дуже сильний. Це він зупинив атаку своїх Духів і самотужки впорався з планетарним куполом. Не знаю, як чуйка Шамана, але при погляді на цього чужинця в мене починає шалено битися серце. Нам не впоратися з ним, навіть якщо він буде сам, без війська. Потрібно терміново втікати.

— А отець та мати Духів?
— Заберіть їх із собою, — підійшла до нас місцева мати Духів, — а ми з майбутніми керівниками цивілізацій сховаємось у тривимірці. Знайти наше місцезнаходження чужинцям відразу не вдасться. А там, можливо, і підкріплення з’явиться.
На тому й вирішили. Виконали більше десятка стрибків, щоб замести свої сліди, перш ніж потрапили на орбіту Трери. Пірнули в тривимірку, потім чехарда простір-час-простір. Зрештою зупинилися.

— Страж! — заволав я телепортувавшись у відкритий космос у вигляді Духа.
— Шамане, хочеш поділитися радістю, — почувся у мені спокійний голос Стража. За мить вся команда вітала нашого покровителя, водночас засуджуючи мене за зайвий виклик.
— Ні, шановний Страже. На цей раз ми з ганьбою тікали.
— Навіть так. А мені відомо інше. Те, що ви здолали чужинців.

— Так. Цю групу ми дійсно ледве здолали. При цьому мало не втративши двох матерів та отців Духів. Хоча річ не в цьому. А в тому, що командир чужинців утік. При цьому він моментально знищив самотужки загальнопланетарний купол. Ось погляньте на нього, — з'явилося величезне зображення Духа, що втік. У Стража промайнула паніка, все ж таки він швидко придушив її.
— Я хочу побачити все, що ви зафіксували.

Швидко промайнули кадри бою, голограма з корабля-спостерігача, який стежив не лише за самою бійкою, а й за командиром чужинців, що знаходився вдалині. Навіть зафіксував портал, яким чужинець злиняв.
— Дійсно, новини не з приємних. Де ваш Араміс та мати Духів?
— Їм ще потрібний час на відновлення.

— Гаразд. Не кидайте їх. Крім того, ви маєте забрати до себе одного слабенького Духа і охороняти його, навіть якщо доведеться втратити свої життя. Не розчаруйте мене. Це ваше головне завдання. Мати Тріадо, зараз ви перелетите своїм кріогенником у сьогодення. Я вас там зустріну. Заберете свого підопічного та моментально назад.

З минулого й носа не показуйте. Ніхто з вас не сміє летіти комусь на допомогу в даний час. Глибше за часом можете пірнати на скільки заманеться. Але вперед у часі – ні на мить. Не приховую, там, де ви були, відбудеться смертельний бій. Цілком можливо, що молодій матері Духів доведеться шукати нову обитель. Сподіваюся, ще зустрінемося, — сумно промовив Страж і зник.

За мить зникла й ельфійка. Хоча невдовзі її кораблик знову з'явився біля нас. Разом з нею появився і простенький, слабенький Дух. Наші Духи відразу його шанобливо привітали, хоча решта не розуміла, навіщо охороняти звичайного Духа. Але якщо наказав сам Страж, то цей Дух незвичайний.

— Усім доброго здоров'я. Мабуть, Страж вам нарозповідав казок. Мовляв, треба охороняти. Просто мені потрібно якийсь час побути в минулому. Та й сил необхідно набратись. Вважаю, що буду огого! — Він зробив смішний рух, по-дитячому показуючи, який він буде сильний. Ніхто з нас навіть не посміхнувся. Всі чудово розуміли, що цей Дух під таким потужним маскуванням, що ми не можемо його пробити. Але що менше знаєш, то міцніше спиш. Хоча цей Дух виявився не зарозумілим снобом, а приємним «компанійським хлопцем». Хоча щось мені підказувало, що недаремно Страж наказав його охороняти дужче та уважніше за своє око, і не такий він простий, як намагається показати.