Частина 12. Зіпсований відпочинок

— Шановний Страже, поділіться своєю неймовірною радістю. Адже вона не через те, що ми знищили могутнього ворога?
Раптом емоції Стража почали змінюватись з калейдоскопічною швидкістю. Від нестримної радості до занепокоєння, потім тривога, навіть паніка. Знову радість, хоча і не така сильна, як раніше. За кілька хвилин вона змінилася на тривогу, потім на справжню всепоглинаючу паніку.

— На превеликий жаль, ви вбили супротивника, проте не знищили його. Скільки часу минуло після цього бою? — з тривогою поцікавився Страж.
— Грім, скільки часу минуло після того, як ви знищили чужинця? — поспішив запитати Ліч, здогадуючись про причину.

— П'ять середньогалактичних діб і дві з половиною години, — незворушно відповів бортовий комп'ютер. Страж спочатку зрадів, потім знову засумував.
— Страже, я багато чого не розумію. Хоча в даному випадку ясно, як божий день, що від цих останків можна очікувати великих неприємностей. Скажіть, чим ми зможемо вам допомогти, і ми вирішимо цю проблему.

— Шамане, на жаль. Ви не зможете допомогти, — з сумом відповів Страж.
— Наказувати я вам не можу, також не маю наміру обманним шляхом взнавати інфу. Хоча прошу поділитися з нами інформацією про цього чужинця. Потім ви зможете видалити її з нашої пам'яті, а так з'явиться хоч якийсь шанс вирішити цю проблему.

— Гаразд. Вам відомо, що навіть якщо вас убили, але душу (Духа) не розірвали, то є деякий час для воскресіння кимось стороннім. Індивіди такого рівня, як Верховний Жрець, не потребують навіть стороннього втручання. Через десять галактичних діб він самостійно повернеться до життя. Звісно, тимчасово ослабленим, але навіть тих сил йому вистачило б, щоб вибратися на поверхню планети та втекти.

У даному випадку йому навіть не потрібно вибиратися з великої глибини. Хоча я можу навіть зараз підняти його Дух. І якби мені вистачило сил, я змусив би поділитися силою, а потім знищив би. Звісно, соромно зізнаватись, але у мене сил не вистачить, щоб упоратися з ним, навіть у його ослабленому стані. Для цього я маю бути сильнішим разів на десять. На жаль, це неможливо.

Про те, хто це, не повинен знати ніхто, окрім уряду нашого макросвіту. Але навіть їм не довіряю. Багато тисячоліть тому на нас був напад. Ніхто, крім урядовців не знав, де вони зберуться у повному складі. А хтось зі своїх зрадив, і чужинці цілеспрямовано атакували, коли члени верховної ради зібралися разом, для вирішення однієї з важливих проблем.

З такими численними загонами звичайних бійців, які ви знищували, вони легко впоралися б. Але річ у тому, що чотири загони нападників очолювали особисто Верховні Жерці ворожих світів (я маю на увазі макросвіти). Зав'язався запеклий бій. Одного із ворожих Верховних Жреців вдалося смертельно поранити. Хоча, якщо говорити мовою білкових – убити.

Це «неживе» тіло впало на поверхню планети (нашої обителі). Я отримав наказ прослідкувати та знищити. На превеликий жаль, я не зміг виконати наказ. Противник від мене не втік. Я майже наздогнав його на поверхні, але витягти нагору вже не зміг. Коли засмучений повернувся до місця бою, то застав лише його закінчення.

На той час наш Верховний Жрець зміг знищити ще двох ворожих Жерців, витративши на це майже всі свої сили, а останній дуже сильний ворог розправився з ним і моментально втік, зрозумівши, що якщо затримається, то невідомо, чи зможе сам (військо не враховувати) впоратися з членами уряду, що залишилися. Через десять діб я відчув появу чужої сили та відразу ж зникнення. Перевіривши те місце, де чужинець поринув у глиб планети, зрозумів, що це саме він втік. І ось зараз він знову біля мене. А я знову безпорадний проти нього, — Страж закінчив свою сумну розповідь.

— Страже, але ж нам вдалося його здолати. Ми ж можемо поділитися з вами силою не тільки команди, а й наших флотів, Духи з величезним задоволенням добавлять вам сили. А це величезна сила.
— Ех, Ліче. Ви не здолали чужинця. Просто він дозволив стиснути своє тіло до стану нейтронки. Щоб потім спокійно поквитатись з вами. Я ж казав вам, що він дуже хитрий. Щодо сили, то у вас не набереться стільки. Потрібна секція хоча б четвертого рівня з кораблів таких, як ваші.

— Одіссею, ми зможемо набрати необхідну кількість кораблів для того, щоб створити секцію четвертого рівня?
— Командоре, навіть якщо задіємо всі наявні кораблі, використовуючи також ті, що перебувають на охороні, не набереться й половини.
— Страже, а якщо використати кілька секцій третього рівня?

— Ліче, це не те. Вийде занадто слабке підсилення. На жаль, скористатися допомогою урядовців не можу. Через бюрократію мені доведеться довго доводити необхідність такої операції, а часу надто мало. По-друге, не виключена можливість, що серед них немає шпигуна. Тому що просто так нашого Верховного Жерця не могли вбити та відіслати його Дух у минуле на багато тисячоліть. Підозрюю, що саме через те, що підходить час повернення Верховного, вороги шукають способи, як не допустити цього, щоб повністю знищити його.

— Одну хвилинку, Страже, — перебила Анжеліка, — ми можемо переміститися в теперішній час і там зібрати з кріогенників секцію четвертого рівня?
— Лисице, саме в теперішньому найкраще це робити. Але де набрати стільки кріогенників?
— Неє, Бахуре, Каркароне, ви зможете скористатися вільними жителями ваших Всесвітів?
— Звісно.

— Хрещений, ти зможеш підняти по тривозі кораблі нашого світу?
— Лисице, я зрозумів ідею. Зможу.
— Господарю Ліче, а ви?
— Який я дурень! Усі кріогенники мого Дому будуть у нашому розпорядженні.

— Але скільки часу потрібно на збір? — стурбовано запитав Страж.
— На всі пояснення та збір не більше півгодини. А за скільки часу зможемо побудувати секцію четвертого рівня?
— Одіссею, скільки часу знадобиться для створення секції четвертого рівня?
— Командоре, така секція нами створюватиметься вперше. Крім того, ні в кого немає інформації про правильне розташування кораблів. Тому час може розтягнутися на кілька годин, а можливо, і діб.

— Одіссею, не наводь паніку. Я знаю принцип побудови секції, — заперечила Анжеліка, — а також Софія з Ніксом знають. Батьку, поки ми організуємо і доставимо кораблі зі своїх колишніх володінь, випроси у Повелителів, чиї флоти перебували під твоїм командуванням, вільних жителів, які замінили твої флоти. Думаю, вони тобі не відмовлять. Крім того, на кожному кріогеннику потрібне дублююче джерело живлення, яке не поступається за параметрами основному. А якщо встигнуть створити по два, то взагалі чудово.
— Ми з Василиною теж спробуємо «позичити в тимчасове користування» кораблі з нашого Великого Дому, — сказав Вяліс.

— У такому випадку збирайтеся ось тут, — Страж створив голограму і серед зоряних розсипів вказав крапку, потім змінив масштаб і знову вказав. Так він збільшував масштаб, поки не визначив крапку в одній із галактик.
— Я знаю це місце, — заявив кум, — Неє, це по сусідству з твоїм Всесвітом.
— Я теж впізнала місце. Я там кілька разів бувала, ще коли перебувала в тілі Веріні.
— За годину чекаю на всіх разом із кріогенниками в цьому місці.

Почався двіж. Переміщенням Духів, збором усіх охоронних кораблів у наших Всесвітах, де ми зараз жили, зайнявся Дум. Він їх має не лише зібрати, а й доставити до місця призначення, як у просторі, так і в часі. Йому допомагали Мавка з Тріадою. Я рвонувся всім своїм флотом у теперішній час. Потім під командуванням Пронири флот самостійно полетів до місця збору, а мені довелося вмовляти Повелителів надати мені своїх вільних жителів на кілька діб.

Навіть те, що я обіцяв не брати участь ними в бою, не мало жодного впливу. Лише коли сказав, що вони потрібні на допомогу Стражу, всі одностайно погодилися. Коли ще один шістнадцятимільйонний флот з'явився в потрібних координатах, там уже було до мільярда, якщо не більше, кораблів.
— Шамане, вчасно ви з'явилися. Поясни командирам кораблів, що вони мають допустити на борт Духів та всіляко їм допомагати, — відразу ж попередив Дум.

— Без проблем, — невдовзі на кожному з кораблів знаходилося по кілька найпотужніших Духів-бійців, і така сама кількість Духів Духів. Дівчата мають підживлювати бійців під час передачі сили. Крім того, увімкнули поживні мелодії для Духів. Не знаю, коли встигли сюди доставити Софію та Нікса, але вони вже займалися будівництвом секції. Навіть сам Страж брав участь.

Здавалося, що створення такої секції проводилося не вперше. Розставити правильно мільярд кораблів не так просто. Хоча часу пішло на це небагато – менше години.
— Доповісти про готовність своїм командирам! — пролунав владний голос Ліча. Командири окремих кораблів повідомляли ланковим. Ті – командирам легіонів. Вони командувачам флотів. І так до Ліча.

— Шановний Страже, секцію четвертого рівня створено. Ми готові до передачі сили.
— Почали! — пролунав наказ Стража і на нього ринув колосальний потік сили. Кожен із нас миттєво захлинувся б від такої сили. А Страж зовні начебто не відчув. Він активував вуаль неуважності, до того ж таку, що навіть я її відчув, перебуваючи в кораблі, потім відкрив бокс.

— Виходь! — з відкритого боксу з'явився слабенький ледь помітний димок. Мені це нагадало казку про джина з пляшки. Тільки сили знадобилося для утримання цього «джина» неймовірна кількість. Мільярд найпотужніших кораблів. Їхня сила збільшена силою Духів-бійців, здатних поодинці «запустити», розігріти величезну зірку. На кожному кораблі по кілька таких бійців.

— Передай мені силу та знання! — наказав Страж.
— Пообіцяй зберегти мені життя, тоді передам.
— Ти не в тому стані, щоб наказувати мені.
— Страже, ти не маєш повноважень. Крім того, ти ж не боєць, і тобі не потрібні мої навички. Ти не зможеш мене здолати. Я, звісно, розумію, що і я Стража за один раз не знищу, а лише позбавлю тебе можливості з'являтися на цій території. Хоча ще кілька перемог над тобою в інших координатах, і твій світ залишиться без Стража. Ти готовий ризикнути? — ледве чутно прошелестів Жрець. Дивно. Він же мертвий! І звідки взявся цей димок? Хоча саме з цим норовливим «димком» зараз сперечається могутній Страж.

— Прийми свій справжній вигляд і приступай до передачі! Негайно! Не махлювати! — довкола боксу з'явилися вогняні кайдани, опоясавши ворога. Димок перетворився на Енергіка, а Страж прийняв образ Духа. Ймовірно, передача почалася, хоча ніхто з нас цього не відчув. По-перше, ми були у своїх кораблях, до того ж досить далеко від місця передачі. По-друге, ймовірно, передача йшла цілеспрямовано. З якою швидкістю вона велася, невідомо, але Страж-дух поступово збільшувався в обсязі. Здавалося, ніби його накачували. Точніше, він трохи збільшувався в розмірах. А ворожий Енергік залишався ледь помітним.

Він здавався абсолютно безпорадним, кволим, хоча періодично намагався вирватися з палючих кайданів. Після кожної такої спроби Страж оновлював свою грізну зброю. Передача відбувалася довго.
— Янголи! Негайно змініть свої образи на Духів та увімкніть звукове підживлення на максимальному рівні, — прозвучав з гучномовців наказ Дума. Вчасно. Вже відчувалася втома. А у вигляді Духа сил вистачить на значно більший час. Одіссей самостійно ввімкнув поживну для Духів мелодію. Несподівано я відчув легенький поштовх.

— Одіссею, що це було?
— Я під'єднав свіже джерело енергії.
— Старе повністю використане?
— Звісно, ​​ні. Поки працюватиме додаткове, я заряджу розряджене. Адже надходження нової енергії надто мало. Хоча в мене повністю розгорнуті вітрила, проте енергії надходить мало. По-перше, далеко до найближчої зірки, а по-друге, вона частково затінюється іншими кораблями. Все ж таки у мене ще є недоторканний запас з того сміття, що раніше наловив. Тож енергії вистачить надовго.
— Дякую, друже. Ти дуже запасливий.

— А тепер відпусти мене. Ти ж обіцяв.
— Жрець, я тобі нічого не обіцяв. Хоча шанс тобі загинути, як бійцю, все ж таки надам. Бій. Смертельний бій. Після нього живим залишиться лише один із нас. Але якщо це виявишся ти, то не гарантую, що тебе не знищать інші.
— Якщо я впораюся з тобою, невже ти сподіваєшся, що я не знищу ці кріогенники? Легко.

Страж не встиг нічого відповісти, супротивник, як кинджал, викинув сильний енергетичний імпульс по Стражу, проте промазав і прибрати назад не встиг. Страж відтягав цей відросток і, як справжній Дух, «з’їв» його. Який же це нестерпний біль?! Згадались перші бійки у вигляді Енергіка проти Хруста. Коли від тебе відривають «шматок» твоєї енергії, здається ніби без жодного наркозу відірвали по-живому руку чи ногу.

У цей момент я відчув різкий відбір моєї сили. Страж професійно користувався потоком сили, витрачаючи її лише у потрібний момент. Колись і мені довелося битися із сильним Енергіком. Але в тій бійці мені допомагав Дух (Сонік). Дуже сильний Дух. А тут Страж бився віч-на-віч проти ворога, якого не змогли знищити шістнадцять мільйонів потужних кораблів.

Наразі Стражу допомагали понад мільярд таких кріогенників, міць кожного збільшували Духи-бійці. Незважаючи на те, що противник виявився полоненим у вогняні кайдани, він пересувався блискавично і Стражу тяжко доводилося. Кілька разів у мене трохи серце не зупинилося, коли Страж не встигав ухилитися і до нього торкався відросток супротивника. Щоб хоч якось дезорієнтувати Стража, Жрець почав часто змінювати вигляд, проте це йому не допомагало.

Страж чітко відстежував будь-які зміни і моментально набував вигляду, проти якого противнику невигідно битися. Хоча найчастіше Жрець перебував у вигляді Енергіка. У такі моменти Страж використовував підживлення секції по максимуму. Здавалося, що в цей час кожен з нас бореться із супротивником, викладаючись на повну.

Навіть у такому незавидному становищі Жрець примудрявся завдавати пошкоджень. Це ж якою силою та бойовими навичками володів наш Верховний Жрець, борючись проти таких же супротивників? Адже цього Жреця він «нокаутував» найпершого, як найслабшого. Тепер цей «слабак» перевершував за бойовими навичками Стража, примудряючись завдавати великих поранень.

Хоча в мене закрадалися підозри, що лікувати рани Стражу допомагали наші Духи Духів. Настав такий момент, коли Жрець перестав змінювати вигляд. Підозрюю, що він почав економити сили (як колись Нор), щоб у зручний момент атакувати Стража. Але той методично «відщипував» його енергію та з'їдав. Жрець чинив опір до останнього. Бився відчайдушно, як поранений звір. Він все ж таки сподівався, на випадковий необережний рух Стража і він розірве вогняні кайдани, які не дозволяли втекти, а тоді можна буде злиняти. Проте цього не сталося. Страж повністю з'їв супротивника.

— Вільні жителі, Духи, прийміть мою щиру подяку за безцінну допомогу. Можна розлітатися по своїх постійних місцях дислокації. Команду Янголів попрошу залишитись разом зі своїми особистими кріогенниками. Духи, перш ніж ви повернетеся на свої місця, вам необхідно супроводити кріогенники по їх місцях. Ви знаєте, що робити.

Лише згодом я зрозумів, що мав на увазі Страж, натякаючи, що Духи знають, що треба робити. А треба було трохи підкоригувати пам'ять не лише командирів кораблів, а й бортових комп'ютерів. Інформація про правильну побудову високорівневої секції не має стати загальним надбанням. А також зовнішність противника має бути розмазана, щоб ніхто не зміг ідентифікувати.

— Ви справжні бойові Янголи. Назва вам підходить. До речі, копатися у вашій пам'яті я не збираюся. Якось не по-джельтменськи було б з мого боку. Хоча про цей бій забудьте. Тому що я також порушив правила. Що саме вам знати не обов'язково. Просто в даному випадку я вчинив не так, як Драго зі своєю командою, а як Гера в боях проти сильніших супротивників.

Хоча є виправдувальний для мене момент. Через тисячоліття я все ж таки зміг виконати наказ свого командира, Верховного Жерця нашого макросвіту. Проте без вашої допомоги не зміг би. Звісно, знищити мене він не в змозі. Принаймні за один раз, хоча якби здолав мене і втік, то після цього відразу почалися б масові жорстокі атаки на наш макросвіт. Чужинці й раніше не церемонилися з нашими жителями, знищуючи всіх довкола себе. А за нового нападу взагалі вишукували б будь-яку форму життя та безжально вбивали б усіх до одного.

Все ж таки ви не розхолоджуйтеся. Трохи пізніше вам доведеться приступити до виконання супертаємної місії. Отче Духів, якщо команда зараз повернеться до себе в минуле, то ви можете ще погостювати у них. Але все рівно ви маєте повернутися до матері Духів і більше не залишати її надовго без вашої охорони.

Страж зник, навіть не попрощавшись. Хоча його можна зрозуміти. Думаю, що він досі шокований.
— Шамане, гуляємо?
— Тріадо, ти ще й запитуєш. Гулянку треба організувати обов’язково, хоча б заради твоїх найсмачніших пиріжків.
— Арамісе, ви з нами?
— У минуле?
— Звісно.
— З величезним задоволенням.

Незабаром я діставав із Кроноса шашличниці, шампури, триноги, казанки та рожни. А команда розбіглася по Землі, як миші: хто на полювання, хто на рибалку, хто за спеціями, борошном та іншими продуктами. Лише коли «добувачі» повернулися, з'явилися і їхні «половинки». Отець Духів сидів у альтанці у вигляді землянина і з величезним здивуванням та цікавістю спостерігав за нашими діями.

Не було суєти, ажіотажу. Все вже відпрацьовано до дрібниць. Коли Тріада, Мавка та королева Арихонів почали замішувати тісто, Араміс не витримав. Підійшов до них і мовчки довго спостерігав.
— Готуєте вручну, щоб їжа вийшла «живою»?
— Звісно, — відповіла Мавка, не відриваючись від свого заняття.
— А моя дружина знає про це?
— Знає, знає. Вона неодноразово спостерігала, хоча особисто не була присутня, щоб не видати себе.

Батько Духів відійшов, сильно про щось задумавшись. Проте коли Ліч почав готувати на рожні тапірів та інші мисливські трофеї, він запропонував і свою допомогу.
— Не царська справа фарбувати паркани, як сказав би Шаман, — підколов його Ліч.
— Гумор зрозумів. Ліче, але ж ви «фарбуєте», то чому б і мені не спробувати, — і почав провертати сусідній рожен.

https://www.magnific.com/ru/premium-photo/pig-grill_13892812.htm#fromView=keyword&page=2&position=38&uuid=024bd90a-6e1e-4c2c-9eff-e5741cc75e10&query=%D0%96%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B5+%D0%BC%D1%8F%D1%81%D0%BE+%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5

Незабаром галявину заповнили такі запахи, що шлунки у кожного почали бурчати та виділяти сік. Хоча пиріжки були під кінець. А насамперед усі поглядали на майже згаслі вогнища, в яких ми з Азірісом і Бахуром пекли картоплю. Побачивши, що я вигріб прутиком картоплину, щоб переконатися, що вона вже готова, всі дивилися на мене.
— Можна приступати.

Вогнища з печеною картоплею негайно оточили та почали спритно вигрібати з них смакоту. Хтось хвостом, хтось прутиком, деякі кінчиками крил. А кремніки спокійно діставали її з багаття, не побоюючись обпектися. Лише отець Духів здивовано дивився на нас, як на дикунів, що розламували гарячі картоплини та посипали сіллю, потім кайфували від смачної страви. Нарешті Араміс наважився. Проте не став очищати картоплю, а вчинив так, як і решта.

— Шамане, це ж негігієнічно, хоча дуже смачно, — подумки промовив отець Духів, бо його рот виявився зайнятим гарячою картоплею.
— Як бачите бути дикуном теж має свою красу, — замість мене відповіла королева Арихонів.

Для отця Духів вся гулянка виявилась у новинку. Спочатку його долали сумніви, а чи може він чинити так, як інші? Чи не втратить він у такий спосіб авторитет?
— Та, горіть вони вогнем, усі забобони. Страж, дозволяючи залишитися з Янголами, чудово знав, чим вони займуться. Значить, я отримав на цю гулянку дозвіл від самого Стража.
Незважаючи на те, що пиріжки опинилися наприкінці, їх розмели миттєво.

— Мати Тріадо, повернуся додому, обов'язково попрошу, щоб дружина приготувала такі смачні пиріжки, — вминаючи їх один за одним, сказав мрійливо отець Духів.
— Арамісе, це ще не кінець гулянки, а самий розпал, — вклинився в розмову Ліч, — закінчується найсмачніша частина, а починається розважальна.

Батько Духів із цікавістю слухав сучасні відеокліпи. Для нього було незрозуміло, як можуть так перевтілюватись сильні бійці і з яким задоволенням усі веселилися. Не обійшлося і без наших танців з Ліліт. Потім я запустив веселий кліп зі свого часу.

https://www.youtube.com/watch?v=uOplfuCAjtc
CAPITAN FOLK — Mało, mało

— Ліче, ваша команда дуже різношерста. До того ж без одноосібного командира. Хоча дуже дружня. Якщо не секрет, скільки часу вона існує? Місяць? Два? — поцікавився отець Духів, уважно спостерігаючи за танцем.
— Так, у нас дійсно немає єдиного командира. У кожному конкретному бою його обов’язки виконує той, хто на момент бійки може найбільш оптимально керувати боєм. І кожен беззастережно підкоряється. В іншому бою, можливо, хтось інший візьме на себе відповідальність. Природно ми йому підкоряємось. Звісно, якщо буде допущено помилки, то після бою ми влаштуємо йому грандіозний рознос, але тільки після. Наша команда існує не один десяток тисячоліть.

— Ліче, такого не буває! За кілька років така команда розсиплеться на порох. Або того гірше, почнеться ворожнеча, — емоційно вигукнув Араміс так, що ті, хто був поруч з ними, навіть відволіклися від споглядання танцю.
— Знаю, що не буває. Але наша команда – виняток. Чому ми такі дружні, навіть я не можу зрозуміти, хоча дуже радий цьому. Якщо хочете, можу коротко розповісти, як команда утворилася і як потім розросталася і продовжувала розвиватися у дружбі та злагоді.
— Звісно хочу. Передчуваю неймовірну розповідь.

— Вважаю, що розпочати треба трохи раніше, ніж утворилася команда. Колись я був Господарем Дому. За своєю природою я – Енергік. Багато тисячоліть не затихала ворожнеча із сусіднім Домом. Господар ворожого Дому викрав у мене сина. Примусово помістив його в Духа та відправив в Дім свого друга. Там сина почали готувати, як Духа-кілера, у флоті, який займався придушенням смут не лише у своєму Домі, але й у сусідніх.

Флот складався із симбіозних кораблів (Дух-Кріогенник). Безпринципний Господар перебазував цей флот в інший Дім, де Господарем був один із чужинців. У цьому Домі Шаман підняв бунт, а флоту кілерів потрібно було ліквідувати баламута. Флот Шамана зумів знищити кілерів. В живих залишився лише мій син, якого Шаман узяв у полон. Але він не став його передавати Повелительці чи Володарці світу, а дарував йому волю. Хоча той, перебуваючи в вигляді Духа, забув про те, що він колись був Енергіком.

Не бажаючи повертатися до підлого Господаря, він залишився з Шаманом. Там познайомився з Тріадою, і вони створили пару. Великий Бос дізнався, що з двадцяти Духів Духів, одна все ж таки вижила. То й була Тріада. Крім того, вона на той час уже перебувала в положенні. Про це дізнався і ворожий Великий Бос. Він вирішив взяти в полон Духа Духів так, як у них без Духа Духів повним ходом йшло виродження. Наш Бігбос вирішив сховати Тріаду у минулому.

Для цієї таємної операції він підключив мене. Побачивши, що мій син живий-здоровий, я погодився на всі умови Бігбоса. Тим більше, треба охороняти не лише власного сина, а й Духа Духів. На пропозицію Тріади до цієї команди включили Шамана. Великий Бос вирішив їх сховати у минулому, але для цього команда має складатися з дев'ятьох. У зв'язку з тим, що в минуле необхідно переміститися саме до Шамана (точніше в його час), то вже він вибирав інших членів команди: Гера — начштабу бойового Альянсу (вона ж дружина Шамана), старійшина Драго, який на той час служив у Повелительки Неї. Лисиця — Володарка світу. Вяліс та Василина — командувачі флотів цивілізацій.

На цей момент веселощі припинилися і всі нагострили вуха, слухаючи Ліча. Той припинив свою розповідь та оглянув усіх.
— Ліче, продовжуйте. Окрім команди, тут лише члени їхніх родин. І вони більшу частину цієї інформації вже знають. Хоча навіть мені цікаво послухати про нашу команду, — підштовхнула Тріада Ліча до продовження.

— Невже Великий Бос не розумів, що для охорони матері Духів потрібна потужна охорона? І не білкові, а Духи. Крім того, командувачі флотів цивілізацій — не той рівень. Вони занадто слабкі.
— Арамісе, припускаю, що саме ця хитрість Боса і збила ворожих шукачів на деякий час зі сліду. А щодо сили, то ми ще летіли в часі, а всі дев'ятеро вже мали таку ж силу, як і я. Завдяки підказці Лисиці, ми зробили це оперативно. Хоча команда не стала згуртованою. На превеликий жаль у цьому винен особисто я, підозрюючи кожного у зраді. Бо за тисячоліття виснажливої ​​війни із сусіднім Домом звик нікому не довіряти. Ми перемістились в минуле більш ніж на дві тисячі галактичних років. Туди, звідки в наш час з'явився Шаман.

— То він із минулого? — не витерпів отець Духів.
— ТАК. І ми опинилися в його рідному часі на планеті, на Землі. Але не на цій, де ми зараз знаходимося. Просто вони з Герою тут теж назвали планету своєї цивілізації Землею. Великий Бос перед тим, як ми вирушили в минуле, передав Шаману маячок, щоб поставити захист на всю зоряну систему. А я мало не видав наше розташування, виявивши сигнал цього маячка.

До народження маленьких Духів залишалося ще кілька місцевих років, як Шаман зчинив тривогу. Хоча нічого не віщувало небезпеки. Все ж таки послухалися його та перебралися на борт мого корабля. Звісно, зараз мій Грім у тисячі разів сильніший, ніж тоді, та й швидкісні характеристики значно вищі. А тоді він усім, крім мене, здавався величезним і неймовірно швидким. На його борту помістилися й інші кораблі.

Грома розмістили на краю зоряної системи, а я, Шаман та Драго залишилися на Велесі (це корабель Драго) біля Землі. Ми в такому невизначеному стані вже перебували кілька діб, а тривога продовжувала наростати. І одного разу з'явився портал, проте з нього почали вилітати не кораблі, а Енергіки.

Я, не довго думаючи, запустив голограму, показуючи, як з'явився портал, як Ліч безрозсудно кинувся в нерівний бій, як на допомогу прийшли кораблі кремніків під керуванням Хруста. Як потім дракон вичавлював зі свого Велеса все, що можна і що не можна. Як Ліча оживляли наші дівчата.
— Стоп, стоп, стоп, — запротестував Ліч, — не показуй моєї ганьби.
— Ее, ні. Ліче, якщо вже відвертість, то до кінця, — заперечив Дум, — я в цей час взагалі був серед тих, кого ти в тому бою знищував.

Я знову запустив нерухоме зображення голограми. Дівчата оживили Ліча. А коли я виставив його зрадником, навіть Араміс не стримав посмішки. Показав нашу розмову з Повелителькою Веріні.
— Шамане, одну хвилинку. У мене таке відчуття, що це хтось із вас, — отець Духів показав на Веріні і обвів присутніх уважним поглядом, — хоча ніхто не підходить. Крім того, мені незрозуміло, навіщо ти розповідав їй казки?
— Це не казки, — втрутилася Нея, — він справді мені розповідав те, що зі мною трапиться. Мене дійсно отруїла диверсантка з іншого Всесвіту отрутою, проти якої я не мала імунітету. Щоб спасти мою душу після смерті, багато могутніх світлих Духів загинуло. Один із них увійшов у тіло Королеви Душ і відправив мою душу в далеке минуле.

— А яким чином ви опинилися у нинішньому часі? І що означає: «помреш і залишишся живою»?
— Це я вбив Нею в її новому фізичному тілі, — промайнув багатоголосий подих здивування. Про це навіть у команді майже ніхто не знав.
— Маурен з Кирсіром пред'явили претензію (батько Духів відразу ж подивився на обох, до того ж безпомилково), що після візиту до Інвіра зникла начштабу альянсу генерал Гера. За всіма ознаками виходило, що вони випадково провалилися до часової ями.
— Нічого випадкового не буває, — подумав отець Духів.
— Вирішили розпочати пошуки. Мені вдалося виявити їхній корабель у тому часі, куди не діставали машини часу. Хотів зробити сюрприз Шаману і, не повідомляючи про свою появу, телепортувався до Шамана, який проводив спаринг із якоюсь дівчинкою.

Хоча варто було мені деактивувати невидимку, як вона фурією кинулася на мене. За тисячоліття, поки я був на посаді старійшини інквізиторів, ніхто не наважувався мене атакувати. А вона змогла по Мауренівському уникнути моїх вогняних кайданів, навіть спробувала завдати удару Арихонським мечем.

Це мене дуже розлютило, і я завдав їй удару, від якого нікого з білкових оживити неможливо. Пізно зрозумівши, що я вбив когось із близьких Шамана, застосував темпоральну зброю, яка відкинула мене за часом на момент появи в минулому. Тепер я вже попередив про свою появу.
А далі всі дивилися події по голограмі, аж до моменту вильоту Велесом в даний час.

— З'явившись у цьому часі, — продовжила Нея, — я спочатку служила інквізитором у підпорядкуванні Драго і лише за кілька років заступила посаду Повелительки.
— Дуже цікаво, але ми відволіклися, — перебив Араміс.

— Після розмови з Варіні, — продовжив Ліч, — ми перелетіли за часом на кілька років уперед. Хоча, повернувшись на Землю, Тріада занепокоїлася, відчуваючи небезпеку. Повелителька слово дотримала і нейтралізувала мертву енергію. Хоча кілька ворожих бійців вижили. І нам вдалося їх виявити та знищити. Одним із цих бійців виявився Дум.

— Не зрозумів! — обурився отець Духів, — але ж Дум у вашій команді! І він Дух, а не Енергік.
Я знову запустив голограму, як Тріада наказала не вбивати Дума. А потім він став одним із нас. Пропустивши частину, відновив відтворення, коли Тріада народила і ми покинули Землю. Диверсія маленьких духів. Порятунок Драго та його коханої. Переміщення в мертвий Всесвіт. Створення цивілізацій. Поява кремніків взагалі викликала величезний інтерес у наших дружин (крім тих, хто в самій команді), а не лише у отця Духів. Збільшення команди за рахунок нових членів.

Араміс вже не ставив запитань, чому новачки слабкі. Він чудово зрозумів, що підтягнути до потрібної сили решту проблем не становить. Несподівано з Кроноса пролунало неприємне виття сирени. За кілька хвилин своїх рідних відправили додому. Навіть сліди свого бенкету прибрали. А ще за кілька хвилин стошістдесятимильйонний флот плюс кораблі Ліліт мчали в часі в теперішнє. Надійшло повідомлення про атаку чужинців на територію отця Духів, але не на його обитель, а на одну зі змішаних пар (його дівчинка та наш Дух). Чи встигнемо врятувати? Чи й самі згинемо? Бо інформації про нападаючих не було.