Частина 10. У гості до Атоса

Відчувши смертельну небезпеку, поглянув на короля Арихонів. Той ледь помітно кивнув головою. Значить чуйка Азіріса теж засигналила про небезпеку. Дивно, дуже дивно. Враховуючи, що чужинці там облаштувалися минуло не одне тисячоліття, а розмножуватися у нас вони не в змозі, то їхня кількість після вторгнення помітно зменшилася. Чому ж так тріпоче серце?

Поки я роздумував над можливою небезпекою, Атос продовжував розповідати, де та приблизно скільки перебуває чужинців. Після того, як він продовжив інформувати про інші місця зосередження чужинців, моя чуйка притихла.
— Атосе, — поцікавився король Арихонів, — чужинці перебувають лише в макросвіті? У тривимірку вони лише навідуються чи мешкають навіть там?
— Мені невідомо, чи по всій території матері Духів вони розселилися, але її обитель у тривимірці окупували повністю.

Знову моя чуйка розлютилася.
— Показати можеш, де вони розселилися по тривимірці? — я вже не витримав.
— Звісно, — замиготіли зоряні розсипи планет, самі планети, а інтуїція продовжувала кричати про смертельну небезпеку, — ось тут ми сховалися від чужинців, — показав Дух на життєрадісну, квітучу планету, а моє серце забилося так, ніби зараз вискочить із грудей. Тепер уже й інші (крім мене та Азіріса) відчули небезпеку, але ніхто навіть думкою не видав цього.

— Атосе, — вкрадливим голосом поцікавилася Мавка, — ми можемо познайомитися з твоїми друзями?
— Мати Духів, ви ще й запитуєте. Звісно можна. Навіть треба. Бо якщо я повернуся сам та розповім про грандіозний бій, у якому знищено полчища чужинців, мені ніхто не повірить. Окрім того інші розкажуть, де ще можна знайти окупантів. Я ж не всі їхні місця знаю. Лише моєму командиру відомо все. До речі, саме він рекомендував все з'ясувати.

— Арамісе, захисту немає лише у вас? А в решти пар?
— На жаль, ні в кого.
— Чужинці знаходяться на території Атоса тисячоліттями. Днем більше, днем менше – великої різниці не буде. До речі, Арамісе, мати Духів уже вирішила свої питання з Атосом?
Треба віддати належне отцю Духів, він навіть не висловив подиву, а незворушно поцікавився:

 — Атосе, ви зможете деякий час приділити моїй дружині?
— Звісно. Будь-коли, коли вона забажає.
 — Тоді негайно,  — Дух зник.
— Мати Духів зможе його протримати стільки часу, скільки потрібно. Я так зрозумів, мають відбутись події, які Атосу не треба знати, — зробив висновок отець Духів.

 — Все правильно. По-перше, це негайно побудувати протикосмічну оборону обителі, як тут у дванадцятимірці, так і в тривимірці. Крім цього, потрібно захистити у тривимірці всю галактику від несанкціонованого проникнення. І не тільки у вас, а в усіх Духів, які створили окремі сім'ї. Для цього вам доведеться викликати їх до нас на борт. Друге дуже болісне питання стосується візиту до Атоса. Те, що він чесний Дух, сумнівів немає. Але чому нам загрожує смертельна небезпека від дружнього візиту? У той же час поява нашої команди в розграбовану обитель покійної матері Духів не викликає такої небезпеки. Хоча там є чужинці. Щось не складається.

— Боюся помилитись, але щось мені нашіптує, ніби не все чисто з друзями Атоса, — вклинилася Анжеліка, — з'являтися відкрито та повним складом, немає сенсу. Вважаю, що на першу зустріч підуть лише Духи, бо це зустріч з Духами. Хоча, я теж дуже хочу потрапити на цю зустріч, водночас відчуваю для себе смертельну небезпеку.

Почалося бурхливе обговорення. Зрештою, зійшлися на тому, що разом з Атосом на планету телепортуються лише п'ятеро: Мавка, Тріада, Віс (виходець із паралельного всесвіту), Лисиця (під маскою Духа) та отець Духів. Незважаючи на наші категоричні заперечення, він все ж таки наполіг на своїй присутності. Дум зі своїми Духами та мій флот на підстраховці.

У разі нападу, на допомогу телепортуються у своїх істинних образах кремніки: Хруст, Стоун та Ліліт. Якщо вони не справляються, вся міць гравітаційної зброї шістнадцяти мільйонів кораблів за підтримки багатомільярдного війська Духів обрушиться на агресора. А поки що не тільки мій флот, а й наша команда в повному складі рвонули в тривимірку, за батьком Духів.

Кріогенники моментально почали виловлювати все, що траплялося на орбіті і виготовляти необхідні матеріали та комплектуючі для енергетичного захисту планети. А ми опустилися на планету та згідно підказок Пронири почали будувати бази протикосмічної оборони. Робота знайшлась усім, навіть Духам. Будівництвом та виготовленням комплектуючих керував Пронира. Навіть отець Духів підкорявся наказам кріогенника.

Такої швидкості будівельних робіт я не пам'ятаю навіть на Трері. Можливо тому, що левову частку трудомістких процесів виконували численні Духи. Тільки Духів Духів із жіночою енергетикою не залучали до цих робіт. Хоча вони собі визначили роботу: поповнювали Духам-бійцям, витрачену енергію.

Пронира проявив ініціативу. На той час, коли будівництво завершилося, для Араміса красувався новий кораблик. Отець Духів радів йому більше, ніж усьому, що ми встигли збудувати за цей час. Потрапивши вперше на борт свого корабля, Дух не зміг стримати емоцій. Спершу пройшла звичайна процедура.

— Ласкаво прошу на борт, командире. Як я можу звертатися до вас?
 — Відповім запитанням на запитання. Ти маєш інформацію про те, як мене називають інші?
— Звісно. Отець Духів, Дух, Араміс. Лише мати Духів вас називає інакше. Але це не для загальної уваги.
 — Гаразд. Поки що зупинимося на командир, Араміс та отець Духів. Ти не заперечуєш, якщо я тебе назву Буцефал?
— Занесено до бази даних. Вибирати ім'я, ваше право. Заперечувати я не маю права.

— Я хочу перевірити, що ти можеш, — після цього Араміс почав такі піруети виписувати корабликом, що навіть наші вояки здивувалися. А невдовзі почалася шалена карусель. Усі почали на власних кораблях показувати свою майстерність.
— Ну, справжні діти, — почувся голос Тріади, а її кораблик завмер. Відразу ж завмерли й інші кріогенники. Отець Духів упав навколішки в командній рубці.

— Буцефале, ти чудовий. Кажуть, що не можна опускатися навколішки, але я готовий служити тобі, як раб. Клянусь захищати тебе до останнього подиху. Сам гинутиму, а тебе врятую.
— Командире, я лише машина, механізм. Це моє головне завдання — рятувати вас.
 — Ні, ти не машина. Ти мій друг, мій бойовий напарник.

 — Арамісе!  — Голос Дума.
 — Слухаю.
 — Видайте секретну інформацію. Де ви навчилися так майстерно керувати кораблем?
— Я ж не завжди був отцем Духів. Навіть сюди рвонув за своєю коханою. Колись я починав з простого бійця. Потім продовжив військову кар'єру командиром кріогенника. А за кілька тисячоліть у нас сформували симбіозний флот.

Я потрапив туди. Але в третьому, дуже жорстокому бою я втратив свій кораблик, а сам ледве вижив. Точніше мене врятували наші дівчатка. Дуже переживав втрату свого кріогенника. Більше не зміг потоваришувати з жодним. Тому продовжив удосконалюватись у рукопашному бою та застосуванні різної зброї ближнього бою. Потім відбулася знаменна для мене зустріч. Отак і опинився тут.

— Арамісе, вибачте, що перебиваю, але в нас часу обмаль. За допомогою Буцефала ви зможете поступово збудувати космічний флот. А зараз нам потрібно убезпечити решту пар.
— Всіх відразу чи по черзі?
— Ви ж бачили, що навіть без розпорошення сил це займає багато часу.
Повернулися до макросвіту. Батько Духів викликав першу пару. Збудували їм захист навіть у тривимірці. Потім наступній парі. Коли все закінчили, сил не залишалося ні в кого.

Для всіх відпочинок, а для Духів також підживлення звуковими хвилями. Отець Духів не став повертатись до дружини, а так і заснув на борту свого корабля. Прокинулися всі посвіжілі й відразу зібралися на борту Грома. Навіть мати Духів із Атосом з'явилася. Звісно, вона ще могла знайти питання для Духа, але тому дуже хотілося, щоб усі стрімголов рвонулися до нього в гості. Такої затримки, та ще й для того, щоб відіспатися, він не розумів, ледве приховуючи свої емоції.

— Атосе, не сердіться на нас, — ніжним голосом звернулася до нього Мавка, — зрозумійте, шлях неблизький. Крім того, можемо зустрітися із чужинцями. Отоді й стане в нагоді те, що ми зі свіжими силами. Якщо ви не заперечуєте, ми зараз же вилітаємо.
— Які можуть бути заперечення? Тільки, як ми будемо переміщатися? Я телепортуюсь, а ви слідом?
 — Ні, Атосе,  — відповів йому Ліч,  — ми полетимо цим корабликом через портал.

Дух не міг зрозуміти, чому не скористатися найзручнішим способом переміщення телепортом, але заперечувати не став. Побачивши на борту лише шістьох, він поцікавився:
— Ви не всі вирішили скористатися з мого запрошення?
— Вважаю, ви чудово розумієте, що у кожного турбот вище даху. Тим більше, вони не Духи.

Ліч створив портал і Грім спритно влетів у нього. Атос не бачив, що після цього ще виникло безліч величезних порталів, через які кинулися наші флоти та численні Духи (вони теж берегли свою енергію, тому й скористалися цими енергетичними коридорами). Мавка, до якої Дух мав симпатію, продовжувала спілкуватися з ним. При цьому він постійно знаходився спиною до оглядового скла і не засік появу та зникнення величезних порталів. Коли вже нічого не порушувало безмежний космос, Ліч поцікавився:
— Ми опинилися далеко від місця призначення?

Дух поглянув у оглядове скло і, посміхнувшись, відповів:
— Не те щоб далеко, проте й не надто близько. Нам треба сюди.
Грім на маневрових двигунах, неквапом попрямував до зазначеної точки. Атос неймовірно здивувався, коли кораблик самостійно зупинився у потрібній точці.
— Тепер нам треба у тривимірку.

 — Грім, уперед!  — наказав Ліч. Кораблик, не деактивуючи невидимки, як привид, випав у тривимірку і завмер на орбіті. Хоча про те, що ніхто не бачить кріогенника, Дух навіть не припускав.
— Телепортуйтесь за мною, — за мить Атос, отець Духів, Мавка, Тріада, Віс та Лисиця у вигляді Духа перебували на планеті в оточенні десятка потужних Духів.
 — Познайомтеся, це ті, хто знищив чужинців. А це мої колеги. Ось наш старший, — вказав Атос на одного з Духів.
— Атосе, ми тобі вірили. Але ж це чужинець!  — сказала Анжеліка. Потім повторила те саме мовою чужинців.

Те, що трапилось після її слів, ніхто не міг припустити. Чужинець миттєво залишив мертве тіло Духа (місцевого) та блискавично змінив вигляд з безтілесого на Духа у фізичному тілі чужинця. Всі виявились шокованими не так від того, що це чужинець, як від такої швидкості. Той скористався збентеженням. За мить не тільки тіла місцевих Духів виявилися перерізаними навпіл, а й наша п'ятірка. Ніхто навіть рипнутись не встиг.