Частина 9. Атос

Несподівано на мій захист став Бахур.
— Досить нападати на Шамана. Адже завдяки його нахабству нам вдалося розв'язати непосильне завдання. Крім того, кожен отримав унікальні знання, яких немає ні в кого у всьому макросвіті (Стража можна не враховувати).
На мить усі замовкли. Адже Повелитель Всесвіту Бахур абсолютно правий. Хоча змінити гнів на милість не встигли. Несподівано з'явився зв’язковий від Кавраса, який повідомив, що отець Духів терміново запрошує нас до себе. Оголосили на сполох і через деякий час не тільки наша команда знаходилася в дванадцятимірці на орбіті планети обителі Духів, а й наші флоти. А також багатомільярдне військо Духів.

— До кого з вас телепортуватись? — почувся у голові голос отця Духів. Він миттєво відчув нашу присутність.
— До мене, — спокійно відповів Ліч. За мить усі зібралися на борту Грома.
— Я дуже радий, що ви оперативно відгукнулися на моє запрошення.
— Отче Духів, від кого вам зараз загрожує небезпека? — перебив нетерпляче Ліч.

— Перепрошую, на своїй території поки що небезпеки не спостерігаю. А покликав вас тому, що до мене з'явився представник однієї із загиблих матерів Духів. Навіть туди вже дійшли чутки, що ви допомогли мені впоратися з агресором.
— А чи це не засланий козачок?
— Шамане, хто такий «козачок»?
— Це у нас так інколи називають шпигунів, розвідників тощо.
— Ні. Він точно не чужинець. Навіть мати Духів признала у ньому свого.

— Де він зараз? — поцікавилася Анжеліка.
— Відчувши вашу появу, я вирішив про всяк випадок приспати його. Тож він спить під наглядом моєї охорони.
— Чи можемо ми його побачити?
— Звісно. Прошу всіх на планету.

— Секундочку. Отче Духів, є одна ідея. До вас мотнуться Лисиця, Хруст та Тріада. Але вони накинуть на себе маски чужинців. І будуть лише під частковим маскуванням сили. Подивимося, як він поведеться, якщо побачить їх. Решта і звідси все чудово почують.
Телепортнувшись на планету, Анжеліка миттєво обійшла сонного Духа, принюхуючись, наче гончак до сліду.

— Отче Духів, покажіть нам знімок його пам'яті.
— Знімок?
— Ми вам обом передали ці навички.
— Лисице, зачекай, — зупинила її ельфійка, — навіть якщо батько Духів і скористався б цим знанням, то створити динамічну голограму знімку йому важко. Він без кокона.
— Вибачте мого чоловіка за цей недогляд, але ні він, ні я раніше навіть не чули про таке. Мимоволі я чула про це від дітей, але не надала значення. Будь ласка, продемонструйте. Одного разу нам достатньо, щоб зрозуміти, як цю навичку застосовувати.

— Без проблем, — запевнила Тріада, — процес знімка пам'яті чимось нагадує копіювання комп'ютерних файлів. Тільки в якості файла служить пам'ять, яку потрібно просканувати. При цьому не порушуються жодні функції розумної істоти. Якщо до того ж ви знаходитесь у спеціальному електронному захисті (у коконі), як, наприклад, мати Духів, то в майбутньому можна переглядати цей знімок необхідну кількість разів. Після цього навіть, якщо донор загине, знімок все одно залишиться.

А перегляд чимось нагадує особисті спогади, хоча сам господар неспроможний згадати більшість інформації. Тобто ви все побачите його очима. Хоча є у цьому способі невеликий мінус. Якщо ваша сила менша за силу господаря пам'яті, то у вас нічого не вийде. Чим ви сильніші від нього, тим якість знімка краща. Я зараз зроблю знімок цього Духа. При цьому створимо голограму, щоб ви всі змогли в процесі знімання інформації, бачити її.

Тріада розпочала знімок.

 *   *   *

Народження та життя Духа нічим не відрізнялося від наших Духів. Так само, як і в нас тих, хто не здатний стати Духом Духів залишали для вселення в розумних істот. Нікого із народжених не знищували. Хоча навчання та спосіб життя відрізнявся. На підконтрольній території міжусобних війн мало спостерігалося. Молодь навчали бойових прийомів, але застосовувати їх не було де. А на численних змаганнях багато навичок, що призводять до травм та переломів, заборонялися.

Пролітали тисячоліття. Дух змужнів, зміцнів. Через пару сотень тисячоліть, він, як він один із найсильніших Духів, потрапив у військо отця Духів. Хоча армією називати потужних Духів-бійців, ми не стали б. За нашими поняттями, армія повинна постійно тренуватися в умовах, наближених до бойових, а лише змагання, турніри, без застосування навичок реального бою. Крім того, величезним недоглядом виявилося те, що вони абсолютно не застосовували техніку.

Не існувало протикосмічного захисту планети-обителі ні в тривимірці, ні в макросвіті. Коли з'явилося багатомільярдне військо чужинців, ніхто з бійців не вмів битися. Битися на смерть. Багато хто загинув, так і не зрозумівши, як протистояти агресії. Лише мати Духів і батько Духів, перебуваючи спина до спини, знищували прибульців тисячами, а решта захисників у перші миті бою, поневірялися, як діти. Хоча треба віддати належне, вчилися блискавично. Ті, що не загинули в перший момент нападу, починали кришити чужинців. На жаль, їх виявилося замало, а прийшлих, як сарани.

— Втікай! — наказав цьому бійцю отець Духів.
— Я не маю права кинути вас і матір Духів!
— Це наказ! Ми довго не протримаємось, — безнадійно відповів отець Духів.
— Я не можу виконати вашого наказу! Ви ж загинете!
— Ти маєш причаїтися і постійно перебувати під повним маскуванням сили. Сподіваюся, що ти знайдеш Духа Духів і ви продовжите наш рід.

Несподівано цього бійця примусово хтось перемістив із макросвіту у тривимірку. Він спробував повернутися, але шлях був закритий. Від безсилля Дух розридався. Адже так його перемістити і закрити можливість повернення міг лише батько Духів. Отже, необхідно виконувати останній передсмертний наказ отця Духів. Дуже прикро усвідомлювати, що нічим не можеш допомогти.

Коли в те місце, де Дух знаходився, нагрянули чужинці, то перед появою ворогів, він, відчувши небезпеку, активував фізичне маскування. А невдовзі взагалі телепортувався на іншу планету. Все ж таки Дух відчував, що вижив не тільки він. Виявилося, що отець Духів, незважаючи на те, що йому важко вдавалося довгий час відбиватися від чужинців, зміг перемістити не менше сотні окремих бійців. Вони, відчуваючи один одного, зібралися разом. Останній з них сказав, що на той час мати Духів уже загинула, а отець Духів, ймовірно, використав останні життєві сили для переміщення бійця.

Пролітав час, вони влаштовували дрібні диверсії. Поки чужаки не зловили кількох із них. Двоє погодилися співпрацювати, а решта спійманих вважала за краще померти. Хоча Дух не міг зрозуміти, як у зрадників відбувалося спілкування з ворогами. Адже ті для них виявилися безмовними. Тепер для тих, хто залишився, почалися важкі часи. Свої зрадники відчували, де Духи перебувають і вели чужинців слідом. Ще кілька таких погонь і їх усіх знищать.

Під час наступної втечі десяток бійців не втікали. Перш ніж чужаки встигли знищити їх, вдалося вбити одного із зрадників. А іншого смертельно поранити. Але прибульці не стали допомагати та лікувати. Тому незабаром і другий здох. Минали століття, але нічого не змінювалося. Розумне життя повільно, але впевнено почало зникати. Цьому сприяли загарбники.

Перетворивши на смітник одну планету, вони перебиралися на наступну. І хоча Духи часто чисельність окупантів проріджували, тих виявилося надто багато. Що могли півсотні бійців зробити із багатомільярдною армією? Дехто не витримував і стрімголов кидався у свій останній бій. Їх лишилося лише одинадцять. Одного разу їм довелося втікати по тривимірці. Тільки на сьомому стрибку вдалося відірватися від погоні.

У цьому Домі, куди вони потрапили, ще тепліло життя. Навіть почули легенди, ніби нещодавно у володіннях макросвіту іншої матері Духів, (до речі, останньої з тих, що вижили) відбувся грандіозний бій, у якому агресорів повністю знищили. Все ж таки Духи сприймали ці казки, як бажання, хоч десь покарати кривдників, проте диму без вогню не буває.

Ледве вдалося вирахувати того, хто почав поширювати такі чутки. Виявилося, що один із сильних Духів під час бою з чужинцями в іншому місці виконував секретне завдання отця Духів і не мав права переривати. Що це за завдання, з'ясовувати не стали, щоби цим не вбити Духа. Незабаром дізналися, що чужинці вбили головних Духів (батька та матір) та всіх захисників. Тільки не знали, що отець Духів все ж таки зміг врятувати близько сотні своїх бійців. За минулі після поразки століття, зрозуміли, що чужинці неспроможні розмножуватися серед них.

Той Дух знав, що у всьому макросвіті в момент нападу на їхню територію із семи матерів Духів, живими залишалося лише четверо. Одного разу йому прийшла ідея, з'ясувати, можливо тільки в них убили матір Духів, а решта троє лишилися живими. Телепортувавшись по дванадцятимірці в розташування сусідів, зрозумів, що там теж господарюють чужинці. Він не став перевіряти, чи живі інші матері Духів, а повний смутку повернувся назад. Його здолала така нудьга, що й жити не хотілося.

Пройшло дуже багато часу, товариші все ж умовили його перевірити, що діється на територіях двох матерів Духів, що залишилися. Тим більше, що крім нього ніхто не міг телепортуватися в макросвіт. Без найменшої надії перемістився в центральну частину макросвіту і завмер, вражений. Він опинився на великій відстані від обителі, проте зрозумів, що там відбувається смертельний бій.

Промайнула шляхетна думка, кинутися на допомогу. Хоча що він міг протиставити цьому нашестю? Тому вирішив робити ноги, хоча цікавість перемогла. Перемістився подалі, але так, щоб не втратити з поля зору явно програшний бій. Несподівано помітив, як величезна кількість чужинців метнулась слідом за кимось із втікаючих захисників (ймовірно, батько Духів когось рятував), але незабаром лише частина чужинців повернулася, моментально вступивши в бій. Захисників з кожною миттю ставало дедалі менше.

Детально розглянути не міг. А наближатися не ризикнув, щоб чужинці його не помітили. Несподівано йому здалося, що зараз щось станеться. Тому активував по максимуму маскування сили і накинув на себе вуаль неуважності. І це щось трапилось. З'явився величезний флот кріогенників. Навіть на собі відчув слабкий скан. Можливо, якби був ближче, то кораблі його виявили б.

Хоча невдовзі кораблі зникли. Не полетіли, а саме зникли. Значить закрилися такими невидимками, що навіть з його здібностями їх неможливо виявити. Також відчув присутність Духів. Він їх не бачив і не відчував сили, але знав, що вони тут. До того ж судячи з відчуттів, Духів були мільярди. Але вони не кидалися в бій, а щось чекали. Раптом картина бою кардинально змінилася. Навколо бійців зникли охоронні Енергіки чужинців. За мить їх хтось знищив.

А потім узагалі почалося щось неймовірне. Чужинці виявилися охоплені мінливим, ніби розумним вогнем. За лічені секунди багатомільярдне військо чужинців зникло, згоріло від цього всепоглинаючого вогню. Чи вижив хтось у такому пеклі із захисників, невідомо. Хоча на планеті пожеж не було. Несподівано на мить з'явилося близько тисячі кріогенників і знову зникли. Значить, вони когось приймали до себе на борт.

Наближатися не ризикнув, щоб його не знищили, як чужинців. Що це за дивна армія, він не знає. Та й флот кріогенників крутий. Має таке маскування, що навіть Дух не може виявити. Адже в кожному з кріогенників має бути екіпаж. Але його також неможливо побачити. Значить вони під чудовим маскуванням. Тож, звідки взялася така кількість Духів?

Ще деякий час спостерігав, ніде нічого не відбувалося. Здається, ніби все вимерло довкола. Але присутність Духів Духів продовжував відчувати. Значить, дивне військо знаходиться тут. Не менше середньогалактичної доби він знаходився у відкритому космосі та майже без руху. Вирішив повертатися. Раптом на орбіті з'явилося безліч Духів-чужинців. Такий колосальний сплеск сили навіть лінивий помітив би. Але те, що трапилось потім, пояснити неможливо.

Духів оточило безліч вогненних комет. Хоча діяли ці комети, як розумні істоти. Дуже розумні. Вони оточили чужаків, що з'явилися, утворивши свого роду купол, пастку, а окремі з комет пролітали на величезній швидкості через центр імпровізованого силового купола, спалюючи спійманих Духів. З цієї смертельної пастки не вирвався живим жодний Дух. Хоча ці комети ймовірно не помітили, що з'явилися окремо, десяток Духів, які втекли. Все ж таки склалося враження, що втекли не всі.

Вирішивши більше не маячити, він повільно перемістився подалі, а потім за кілька стрибків опинився вдома. Коли він почав розповідати, що побачив, йому ніхто не повірив. Усі вирішили, що він вигадує. Хоча господар пам'яті, знімок якого, ми зараз переглядали, вирішив перевірити правдивість оповідання, бо сам міг телепортуватися в макросвіт і назад. Він докладно розпитав про кори, де оповідач бачив дивний бій, і телепортувався туди ж. Несподівано він піймався отцю Духів. Його допитали, але відчував, що йому не вірять. Дуже сильно захотілося спати. Зрозумів, що його присипляють, але сил чинити опір цьому магічному впливу не було.

 *   *   *

— Оригінально. Розпитувати сенсу немає. Все достовірно та нешкідливо. Адже, якщо буде установка на видачу секретної інформації, то розумна істота загине, а так навіть не відчує, — захоплювався отець Духів.
— Судячи зі знімку, це чесний Дух. Але після їхньої поразки пройшли тисячоліття. Невідомо, як він зараз поставиться до чужинців, — заперечила Анжеліка.
— Батьку Духів, піднімайте соню, — попросила ельфійка. Той поглянув на присутніх. Його буквально пересмикнуло від образів трьох чужинців, хоча спокійно промовив:
— Досить спати, час прокидатися.

Дух насилу відходив від сильного гіпнотичного сну, проте побачивши поруч чужинців, моментально кинувся в атаку.
— Отче Духів, бережіться! Це вороги! Рятуйте матір Духів!
Хоча йому, з його колосальною швидкістю, не вдалося подолати й півшляху, як опинився у вогняних кайданах та напоровся на силову стіну. Вона зпружинила і відкинула його на те саме місце, з якого він починав атаку.

— Спокійно, це свої, — спробував заспокоїти його Дух.
— Свої!? Це вбивці! Чужинці! Значить і ти, отче Духів, продався їм! — не заспокоювався Дух, уперто намагаючись дістатися трьох чужинців, незважаючи на те, що це йому могло коштувати життя.
— За погрозу отцю Духів ти можеш поплатитися життям, — тихо потріскував Хруст.

— Все! Припинили! Мені самому не по собі від вашого вигляду. Прошу всіх прийняти справжні образи, — обурився отець Духів. Моментально на місці чужинців виник кремнік (Хруст), Дух Духів (Тріада) та білкова (Анжеліка). Дух, уражений побаченим, завмер.
— Цього не може бути, — тільки й зміг він пробелькотіти.

— Може. Все може бути в нашому тлінному світі, — заперечила Лисиця, — якщо пообіцяєте не атакувати і не намагатися втекти чи самознищитися, я зніму з вас ці кайдани.
— Обіцяю, — сказав Дух, щулячись від опіків, відразу вогняні кайдани зникли, як і силова стіна, — адже ви теж мати Духів? — поцікавився він у Тріади.

— Не з'ясовуватимемо, хто є хто, — заперечила ельфійка, — вибачте нас за такі випробування. Але ви вже багато тисячоліть під окупацією чужинців. Ми повинні переконатися, що ви не піддалися їхньому впливу. Інформацію про вас не будемо розвідувати. Ми й так знаємо, що ви залишилися живими лише завдяки вашому отцеві Духів. Дуже шкода, що він загинув. Нас цікавить інформація про чужинців, де вони знаходяться, крім обителі покійної матері Духів. Їх необхідно всіх до єдиного знищити, а командира бажано взяти в полон, щоб отримати вичерпну інформацію про чужинців.

— Сенсу в полоні ніякого. Адже вони не мають голосових органів та й телепатично з ними неможливо поспілкуватися. А ось вони один одного відчувають на відстані.
— Ми це знаємо, але коли ми приймали їхній вигляд, ти ж чув нас?
— Чув і дуже здивувався.
— Крім тебе, з оточення отця Духів залишилося ще десять. Ти у них певен?
— Звідки вам відомо, скільки нас залишилося?

— Це не має значення. Головне, щоб серед вас не було зрадника. В іншому випадку нам не вдасться повністю позбутися чужинців.
— Я у своїх друзях впевнений, більше, ніж у самому собі.
— Гаразд. У такому випадку покажіть нам, де знаходяться чужинці. Найкраще це зробити на кораблі. Телепортуйтесь за нами. Отче Духів, не бажаєте скласти компанію?
— З величезним задоволенням.
За кілька секунд всі перебували на борту корабля Ліча. Почалися обіймашки з отцем Духів, а Дух шанобливо схилив коліно перед Мавкою.
— Бачу, ви з поповненням. Як тебе звуть? — поцікавився Ліч. Дух здивовано розглядав Мавку, навіть не зовсім зрозумів, що Ліч хоче від нього.
— Не заперечуватимеш, якщо ми тебе зватимемо Атос? — Дух лише кивнув у відповідь.

— Шамане, придумай і мені ім'я, — попросив отець Духів.
— Якщо вже зачепилися за мушкетерів, то краще за Араміса не придумати.
— Незвично. Але хай так і буде.
— Друзі, ми маємо проблеми, — несподівано заявив Ліч. Усі одразу ж насторожилися, — Каврас повідомляє, що на планету був напад. Спрацював енергетичний захист. Але він не витримав багатомільярдного війська Духів-чужинців, хоча і переполовинив їх. Решту знищили бази протикосмічної оборони.

— Що це за захист? — здивовано поцікавився отець Духів.
— Колись мисливці за головами змонтували цей захист, щоби прикрити від проникнення небажаних гостей планету. Вони чомусь вибрали її і використовували, як в'язницю для заручників. Згодом ми їх знищили. Наші вчені вивчили будову силового купола і після цього використовували для захисту планети. Цікаво, як там Каврас? Організував ремонт?

— Синку, прошу до мене.
За мить Каврас вітав нас.
— Чи можеш продемонструвати, що трапилося? — Каврас виразно подивився на Атоса.
— Показуй, йому можна.

Спочатку супутники стеження показали появу величезної кількості Духів. Потім силове поле заіскрилося від ворогів, які гинули. Через деякий час спроби проникнути припинилися. Ймовірно, після короткої наради розпочалася нова атака. Хоча чужинці змінили тактику. Тепер вони атакували не всі одночасно, а ланцюгом по тисячі Духів. Силове поле палало в точці, де вони намагалися його зруйнувати. Тисяча ворогів гинула за тисячею, а поле витримувало.

Воно знищило не менше мільярда Духів, поки їм вдалося короткочасно пробити пролом у захисті. Хоча через кілька секунд воно відновилося, проте за цей короткий час прорвалося всередину близько мільйона Духів. Після цього атаки припинилися. Духи, що прорвалися, якимось чином виявили місце управління полем та вивели з ладу. При цьому загинуло щонайменше половина тих, хто прорвався. Коли зник силовий захист планети, всі чужинці рвонулися до поверхні. Жоден з них не подолав і половини шляху, перетворившись на мікроскопічні шматочки нейтронної речовини. Гравітаційна зброя не пощадила нікого. Вони навіть не зрозуміли, хто та чим їх знищив. Проте силове поле відновити виявилося неможливо.

— Це дрібниця. Каврасе, під поверхнею планети є лабораторія, якою управляє Нікс. Він допоможе відновити захист. Хоча для ремонту необхідні матеріали. Шамане, виділиш кілька кораблів?
— Щоб усе зробити швидше, з ним полетить ланка вільних жителів. А я зараз прокину туди портал.

— Прониро!
— Слухаю вас, командоре, — пролунав голос бортового комп'ютера.
— Якщо виділити ланку кораблів Каврасу, то тих вільних жителів, що залишаться, вистачить для побудови секції третього рівня?
— Звісно.
— Тоді виділи йому ланку для допомоги у відновленні силового захисту Трери. Вони полетять до неї через мій портал.
— Виконую.

За мить сотня кораблів прибрала маскування, з'явившись нізвідки. Каврас зник, телепортнувшись на борт командира ланки, а невдовзі вся сотня влетіла в портал. Почекавши необхідний час для прольоту кораблів, загасив портал. Атос дивився на це, як на казку. Його подиву не було меж. Звідки з'явилися величезні кораблі, і чому вони полетіли в портал? Він хоча і чув, що йшлося про відновлення якогось силового поля, але чим можуть допомогти кораблі — не уявляв.

— Друзі, чи можна зробити таке захисне поле для моєї планети? І відразу ж друге запитання: яким чином знищили чужинців, що прорвалися?
— Отче Духів, зробити можливо, тільки не командою бойових Ангелів. Ми бійці і основне наше завдання: знищення чужинців. Але наші вчені разом із вільними жителями Шамана допоможуть. Відповідаючи на друге запитання, скажу, що спрацювали бази протикосмічної оборони та застосування гравітаційної зброї.

Вважаю, що в майбутньому ми зможемо захистити не лише планету, а й цілу галактику. Так, як ми це зробили у тривимірці. Крім того, всі захисти об'єднаємо в одну систему, щоб на появу небезпеки в одній точці ставало відомо всім. Плюс до цього потрібно розробити, крім пасивного захисту, активне знищення агресора. Якось так.

— Якби у нас був такий захист планети, як зараз у вас, ми б не програли, — похмуро сказав Атос.
— Ех, молоде-зелене. На будь-яку силу знайдеться більша сила. Тому будь-який захист необхідно постійно вдосконалювати. Атосе, показуй осередки вторгнення, які знаєш, — Ліч ​​вивів на голограму зоряний розсип макросвіту, — керуй.

Дух почав, як справжній штурман, змінювати масштаб, пересувати зображення, поки дістався потрібної планети.
— Це ж обитель матері Флади, — вигукнув отець Духів.
— На превеликий жаль, покійної, — сумно промовив Дух. Окрім цієї планети, чужинці колонізували ще не менше сотні планет в окрузі. А також у мікросвіті.
— Ну, що Янголи? Окропимо кровушкою обитель? — поцікавився Хруст, а в мене шалено забилося серце.