9

Я обережно сів поруч із нею і почав гладити її по голові.

Дівчина стрепенулась і зникла.

- Ти вже повернувся? - спитала вона.

- Так, - я схопив її руку, щоб вона була для мене відчутною.

- Як зйомки?

- Краще розкажи як др? Сьогодні вже 30, а ти з 28-го не зателефонувала жодного разу.

- 30? Ти не жартуєш? - нервово спитала вона.

- Ні, то що? Що трапилося? - занервував і я.

- Я… Я відключилася на день. Вчора я не прокинулася зранку.

- Ти не лякай мене так, що тут у вас сталося? - я намацав її пульс, і він прискорився.

- Ми посварилися і я дуже засмутилася, пам'ятаю як плакала, а далі, темрява, - схлипуючи відповіла вона.

- Тихіше, - я притягнув її до себе і обійняв.

З її очей котилися струмком сльози.

Тепер мені страшно залишати її одну.

Щоб порадувати невидимку я вирішив віддати перший подарунок. То був магнітик з океаном. На магніті красувалося п'ять слів.

"Ти найкраще, що є зараз..."

- А де закінчення? – зацікавилася дівчина.

- На другому подарунку, але його ти отримаєш завтра.

- Ну, так не чесно, - заскулила вона, як маленька дитина.

- Чесно, а зараз швидко за стіл, день нічого не їла.

І ми вирушили снідати.

Потім розпакували картини, які її дядько писав увесь рік, і я запропонував повісити їх у залі.

Вона погодилася, так у нас у квартирі стало ще затишніше, а я зможу тепер милуватися своєю... Е... Милуватися Ізабелою. Так, поки що так.

31.10

З раннього ранку мене будила Бель. Їй не терпілося відкрити другий подарунок.

Це був блокнот у дерев'яній обкладинці, на внутрішній стороні якої були слова.

" І в майбутньому все буде так ..."

- Ну, так не чесно, тут знову нема продовження, - образилася вона.

- Завтра ще отримаєш подарунок, - засміявся я.

Цілий день я намагався знайти той сайт з інформацією про невидимку, але він зник.

Тоді я розлютився і Бель це помітила.

- Що трапилося? - спитала вона.

І раптом вона з’явилася.

- Ти, я тебе бачу, - здивувався я.

Такою видимою вона була до вечора, потім пропала. Але весь день я бачив її, і це вже був прогрес.

Нема сенсу це приховувати, вона мені справді подобалася.

Я заснув, туман, світло.

І ось я стою з букетом свіжих весняних конвалій біля незнайомого мені місця.

Поруч пішохідний перехід. І по ньому йде чудова дівчина Ізабель. Її волосся ніжно майорить вітер. Яскрава посмішка вражає всіх хлопців наповал. Але я дуже спокійний, адже серед них вона обрала мене. Яскравий спалах і я знову опинився на островах.

Хлопець запропонував мені геніальну ідею. Все, що я хотів сказати їй, я написав на листку і віддав йому. Він підібрав невеликі подарунки і вигравіював ці слова.

Два з чотирьох вона вже отримала.