8

Загалом, моя сімейка зібралася в мене годині о 12. Ми відразу сіли за стіл. Вони пили, їли і взагалі не помічали мене.

- Мамо, а ви мені подарунок підготували? - Запитала я, але підхопилася тітонька Настя, вона знала як це бути молодшою ​​і не мати можливості жити з сім'єю.

Так, саме це я забула згадати. Мої дорогі брати і сестри все ще живуть з батьками, і виселили тільки мене, ще в 14. Аргументувавши тим, що вони сподівалися на квартиру бабусі, але коли вона дісталася мені, то де жити, я знайду.

- Білченя, вибач, адже ти знаєш, на мою зарплату не розгуляєшся, особливо з моєю любов'ю до благодійності, але я впевнена, тобі це навіть важливіше ніж щось інше, - закінчивши свій монолог тітка піднесла мені маленький конвертик.

У ньому лежав мій паспорт. Вона працювала з паспортами та оформила його спеціально для мене. Я була дуже вдячна. Це дійсно краще за інший непотрібний подарунок.

- Сонце моє, а ось мій подарунок для тебе, - сказав дядько, шепнувши тітці на вухо, щоб та принесла.

- Не буду я нічого нести, потім віддаси, - роздратовано відповіла дама.

- Дозволь, Лізонько, - почав говорити дядько, але я зупинила його.

- Нехай, я потім подивлюся, мені просто цікаво за подарунок від мами та тата дізнатися, - відповіла я.

Мама невдоволено скривилася і сказала:

- Мені ніколи ще й про твій день народження думати, якби не Фелікс, я б і сюди не прийшла. Теж мені, свято до неіснуючої людини йти.

- Мамо, ти ж оберігала її, - заступився Фелікс.

- Оберігала, а ця невдячна навіть у квартиру жити не пустила, коли запропонувала продати – відмовила.

- Я продала, - сказала Ізабела дуже тихо, але почули всі.

- Ти що? - Здивувалася мама.

- Я продала квартиру, - голосніше і впевненіше сказала вона.

- Коли, кому, де гроші? - Запитала мама.

- Продала хлопцеві, гроші у мене, - вони не дали дівчині домовити.

- Давай сюди, ми що даремно тебе 14 років виховували? - скрикнула жадібна Аліса, потім, її підтримали всі, крім Насті, яка встигла піти, адже їй зателефонували, і дядька, який завжди був на боці дівчини.

- Я продала квартиру три роки тому, і живу з тим хлопцем тут, а тепер всі геть звідси, бачити вас більше не хочу, - дівчина відчинила двері і випхнула всіх, крім дядька та тітки.

- Ой, а де всі? - Запитала Настя вийшовши з балкона.

- Пішли, - байдуже відповіла Ізабель.

- Білченя, ти не образишся, якщо я теж піду? Мені терміново треба, - дівчина кивнула головою, що не образитися і тітка пішла.

- Сонечко, мій подарунок у коридорі. Іди візьми, може це підніме тобі настрій, а мені теж настав час іти, Лізонька чекає, - він обійняв Бель і, витерши її сльози пішов.

До глибокої ночі вона ревла, а потім відключилася.

30.10

Я приїхав додому і в коридорі побачив запакований подарунок.

- Бель? - крикнув я, але ніхто не озвався.

Тоді я пішов до своєї спальні. На моєму ліжку спала дівчина, на її щоках були висохлі сліди від сліз.