5

- А чому він не знає?

"Ми з ним про інше говорили, до тебе не доходило, вибач."

- Нічого, розкажи щось про свої хобі.

"Ну, як я вже написала, я письменник. Судячи з твого задоволеного писку ще й чудовий кухар."

- Що є то є. Ніде я так смачно не їв.

" Дякую"

- Скільки тобі років? – не втримався я.

" Тобі це так важливо? Або просто боїшся що я занадто мала щоб співіснувати з дорослим хлопцем?"

- Просто хочу знати скільки тобі, ти судячи з усього багато чого досягла.

"17"

- 17? Тобто коли я в'їхав сюди тобі було 14?

"Взагалі-то мені виповнювалося 15"

- А, тобто в тебе восени день народження? І тобі буде 18?

"Так, у жовтні."

-Жовтень? В яких числах?

"А чи не зарано ти вирішив все про мене дізнатися?"

- Вибач, але ми з тобою пліч-о-пліч живемо третій рік.

" Значить не рано? Окей, у проміжку між 20 і 30 числом"

- Що ж, зрозуміло.

"М, я хотіла запитати, тільки ти бачиш мене, поки я сплю, або інші теж можуть?"

- Слухай, я не знаю, адже в моєму будинку гостей не було через когось, - обережно натякнув я.

"Ну, так правда, не хочу щоб у цій квартирі творився безлад. Степан, якого ти хотів запросити - дуже відома особистість в інтернеті. Ти бачив як він підпалив клуб, у якому святкував свій др?"

- Ні, а що справді таке було?

"Так, це ти у нас в мережі не сидиш, а в мене часу, хоч греблю гати. Правда, кажуть, він зав'язав. Ув’язнення пішло на користь."

- Вибач, я ретельніше вибиратиму гостей.

"Не треба, Степан більше не дуркує, його поклич, подивимося, побачить він мене чи ні"

- Добре, - я написав йому смс, він сказав, що буде вільний за тиждень - два, потім напише.

7.09

Він прийде сьогодні.

Ізабель приготувала багато смаколиків, прибрала в квартирі, замовила піцу. Я купив випивку і чекав.

17:07

Степан прийшов і, одразу ж, увійшовши до квартири, безцеремонно приступив до огляду.

- А квартирка нічого так, сам купив?

- Так, сам, а що? - здивовано спитав я.

- Так, нічого, просто шкода буде, якщо раптом що, - з усмішкою промовив він.

- Може в зал пройдемо? - Запитав я, і ми пішли.

Прийшовши в кімнату, я побачив сплячу Ізабель. Посмішка мимоволі з'явилася на моєму обличчі. Вона чудова сусідка. Як виявилось, вона колись спостерігала за тим, як я сплю. Я вставив фрагмент з її спогадів на початку.

Тож повернемося до Степана.

Хлопець так само безцеремонно плюхнувся на диван, де спала дівчина. Він явно не бачив її, але саме завдяки йому вона прокинулася.

- Ти міг би обережніше? - невдоволено спитав я.