What if...?
...
Ця дружба зародилася випадково. Не дарма кажуть, що випадковостей не буває. Але в них усе було саме так.
Студентська вечірка. Саме там вони мали зіштовхнутися з повними тацями напоїв і наїдків та обляпатися всім цим вмістом з ніг до голови. І не побачити в цьому нічого жахливого, а навпаки — знайти ситуацію кумедною.
На той момент легкий характер і, напевно, молодість та безтурботність зробили свою справу.
Дружба зародилася.
Дівчина знову оглянула себе в дзеркалі. Ввечері обов’язково потрібно буде змастити маззю всі синці.
А зараз — тепло, камін, какао і нарешті відпочинок.
Усе готове до приїзду друзів.
Васька спершу пішов до своєї кімнати. Кинув сумку з речами на підлогу.
Вдих.
Видих.
Якщо це Костя, я його приб’ю. Я такою її ще не бачив! І чому вона не зателефонувала і не розповіла, що трапилося? Ця дівчина мене… До інфаркту доведе…
Зібравшись із думками, які гнали одна поперед одну, Вася ще раз видихнув і вийшов із кімнати.
Яра вже сиділа на підлозі у вітальні. У руках тримала чашку з какао.
— Ти певна?
— Дивлячись на тебе, розумію, що помилилася.
Васька пройшов до кухні й витягнув із шафи пляшку коньяку. Його улюблений. Кахеті.
Ох, ця Яра. От такий у них усіх є друг — Ярослава. Про всіх усе пам’ятає, усім намагається догодити. Феноменальна пам’ять. Або, може, просто така вдалася. Моя найкраща подруга… А я навіть не в курсі, що трапилося… От друг називається…
#470 в Сучасна проза
Відредаговано: 03.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
