Пролог
23 березня 1257р. 06:23
Кальрадія колись була могутньою імперією: на горбистих полях зеленіли пшениця, ячмінь та овес, а на верхівках гір можна було розгледіти стада корів та овець. Селяни працювали на полях, йшли в місто на ринок та, повернувшись, вечеряли на дворі коло хати. Міщани ж йшли на службу до лорда або займались найбільш прибутковим ремеслом. Люди жили спокійно та знали, що буде завтра.
Тепер все змінилося. Час від часу можна побачити величезних бойових коней – гордість свадійської армії. Королівство Свадія не є бідним, але часто можна побачити спалені села та витоптані поля, що є результатом постійних війн в Кальрадії. В лісах переховуються біженці та багато інших людей, які хочуть багатства, або яким не куди податись.
Нік Блек прибув в Кальрадію лише недавно і, нарешті, зміг добратися до Правена. Він – молодий та енергійний 25-річний чоловік. В нього було красиве чорне волосся, підняте догори, та невеличка чорна борода. В своїх краях він був браконьєром, тому добре вмів битись і стріляти з лука, і завжди мав з собою лук та сокиру. Одягнений він в хутряний одяг, який чудово йому підходив.
Прибувши в місто, чоловік зняв кімнатку в невеликому трактирі, в центрі Правена, і одразу заснув. Проснувшись, він зразу пішов вивчати місто, бо перебував тут вперше. Незважаючи на те, що тільки почало світати, вулиці вже були людними, а торговці намагались продати свій товар. Видно, війна не зачепила це місто. Гуляючи по вулицях, він забрів на дуже тиху і безлюдну вуличку і одразу ж почув крик про допомогу. Чоловік швидко побіг туди і побачив, бандита, який напав на багатого торговця. Нік взяв в руки лук та випустив три стріли в злочинця. Той впав замертво. До чоловіка підійшов шокований торговець.
- Ви як? В порядку?- спитав торговець. Нік хотів відповісти, але той зразу перебив його,- На щастя, ви живі. Добре, що на одного злодія стане менше. За ним ніхто плакати не буде... Зараз не про це. Мені здається, що ви могли б мені допомогти. В мене до вас є одна справа. Поговорімо всередині, щоб нас ніхто не чув.
Дім торговця був недалеко, тому він запросив нового знайомого всередину. З порогу оглянувши вулицю, торговець закрив двері. Переконавшись, що за розмовою ніхто не підслуховує, він почав:
- А тепер, поясню свою пропозицію. В тутешніх пагорбах завжди мешкали бандити. Хтось з них став злочинцем через те, що став бідним після війни, хтось тікав від боргів, а хтось просто через любов до насилля. Проте, останнім часом вони стали нахабнішими: частіше виходять з своїх нір і навіть ризикують приходити в місто. Капітан сторожі каже нам, що через постійні сутички на кордонах в місті мало воїнів і нема кому патрулювати вулиці, але я не впевнений, що головна причина в цьому. Мені здається логічним, що в бандитів є своя людина в місті, яка допомагає їм пробиратись всередину… Минулого тижня вони викрали мого брата! Не знаю, про що він думав, гуляючи вночі. Він хлопець з хорошої родини. Ви, звісно, зробили б так само, але ви тут іноземець і не знаєте, що тут діється після заходу сонця. Врешті-решт, він частина моєї родини, а я навіть не можу нічого зробити! Якщо я не зможу захистити свою сім’ю, то втрачу репутацію. Без сумнівів, бандити захочуть викуп, але я не можу його платити. І ось, що я придумав. Здається, у вас є немалий досвід володіння зброєю і, що більш важливо, в вашому серці горить вогонь, що змусив вас прибути в Кальрадію на пошуки пригод. Я прошу вас: зберіть загін, знайдіть лігво бандитів та провчіть їх так, щоб вони ніколи не забули. Верніть мені мого брата, а я, в свою чергу, обіцяю вам свою вдячність і трохи грошей. Що скажете?
Нік деякий час сидів мовчки.
- Я зацікавлений. Тим більше, грошей в мене зараз небагато, тому зайвий заробіток знадобиться,- мовив чоловік, не показуючи особливого інтересу до нової роботи.
- Самі ви не впораєтесь. Буде краще, якщо ви наймете декілька хороших людей, щоб оточити бандитів. Відправляйтесь в таверну, там завжди багато найманців, але набагато дешевше буде поїхати в село і пошукати добровольців. Візьміть цей гаманець. Там 100 динарів. Цього має вистачити.
- Дякую.- холодно мовив Нік, підводячись з старого дерев'яного стільця.
- Коли впораєтесь, то приходьте в таверну. Я буду чекати вас там. Тоді й поговоримо, що робити далі,- сказав торговець.
Чоловік лише легко кивнув головою, після чого покинув будинок.
23 березня 1257р. 10:45
Нік відправився на пошуки добровольців. Через декілька годин, він прибув в село Азгад, що розташоване за декілька кілометрів від Правена. Чоловік побачив, що жителі села веселі та активні. В садах і на полях було багато людей. Зерносховища переповнені. Земля, як видно, дає хороший урожай, а жителі села готові до завтрашнього дня.
На своєму воронному коні, Нік під’їхав до старійшини.
- Добрий день і ласкаво просимо в село Азгад,- привітався старійшина, побачивши незнайомця,- Чим я можу вам допомогти?
- В селі є хлопці, які б ризикнули спробувати себе на війні?- спитав Нік.
- Є в нас декілька людей. Якщо ви їм заплатите по 10 динарів, то вони приєднаються до вас.
- Кажіть, щоб вони готувались,- сказав Нік.
З села виїхало десятеро людей, які зовсім не були готові до того, що їх чекало в майбутньому, але вони погодились, щоб спробувати знайти кращу долю. Що ж ще їм залишалось?
23 березня 1257р. 11:13
Дорога назад, в Правен, виявилась доволі довгою та небезпечною. Оскільки злочинці люблять покидати свої укриття перед заходом сонця та атакувати необачних мандрівників, команді героя також не пощастило.
- Твоє щастя, що я в хорошому настрої,- мовив бандит, підійшовши до Блека,- Давай всі гроші і, можливо, ми залишимо тебе живим.
- Я тебе не боюсь. Бийся, якщо сміливості вистачить.
Битва розпочалась в невеличкій долині. З усіх боків її оточували гори і була лише маленька ущелина. Нік з шістьма людьми пішли в атаку, в той час як четверо людей стали біля входу в ущелину, щоб відрізати бандитам шлях для втечі. Бандити були пішими, тому воїн, будучи на коні, без проблем пробирався між ними та вправно рубав їх сокирою по тілу і голові. Бандити пробували блокувати удари, але Нік бив швидко і сильно, а його сокира була дуже масивною, тому легко пробивала спроби противників захиститись. Деякі бандити падали, а люди Ніка їх добивали. В результаті, вправність чоловіка та його здібності командира стали причиною перемоги загону шукача пригод.
23 березня 1257р. 12:34
Близько полудня, Нік повернувся в Правен. Він дав наказ своїм людям роздивитись місто, а сам пішов в таверну, на зустріч з торговцем. Опинившись в приміщенні, чоловік побачив, що вона досить непогано облаштована, хоч відвідувачів було мало: лише торговець і загін найманців, що щось святкував. Нік підійшов до знайомого.
- Я набрав десятьох людей для загону. Не думаю, що вдасться більше знайти. Війна забрала багатьох,- сказав Нік.
- Чудова робота. Цього буде достатньо, можеш не хвилюватись. Мандрівники, що проходили повз Правен казали, що в околицях міста шастають розбійники. Думаю, що вони з тої ж банди, що викрала мого брата. Прослідкуйте за ними і змусьте розповісти, де знаходиться їхнє лігво.
- Чому б вам не відправитись з нами?
- Тому що я плачу гроші не за те, щоб займатися цим самостійно. Крім того, я не хочу, щоб мене вбили в якійсь бійці – я не для того вас наймав,- холодно відповів торговець.
- Добре. Я спробую впіймати цих розбійників.- невдоволено сказав Нік,- Прийдеться зробити це.
Чоловік вийшов з таверни та зустрівся з своїми людьми неподалік міських воріт.
23 березня 1257р. 17:51
Через декілька годин, загін наткнувся на розбійників, які організували привал. Нік побачив, що бандитів всього четверо, тому вони легко з ними справляться. Він сміливо наблизився до табору розбійників.
- Чого вам треба?- спитав керівник розбійників, оглядаючи команду Ніка.
- Тебе я і шукаю. Я не хочу крові, тому просто скажи, де ви тримаєте полонених і тоді, можливо, я тебе відпущу.- мовив Блек.
- Ха-ха-ха,- засміявся бандит,- Полонені підуть, тільки якщо ти за них заплатиш. В тебе є золото?
- Ні, зате сталі достатньо.- впевнено мовив чоловік, витягнувши сокиру.
Люди Ніка витягнули зброю, тому бандити не наважились напасти. Керівника плюнув на землю і кинувся на опонента. Він спробував вдарити його, але марно: Нік вправно ухилився від удару та атакував бандита в спину. Ворог спробував вдарити вдруге, але Блек заблокував удар та наніс такий же ж у відповідь, вдаривши бандита два рази в живіт, ногу та нанісши сильний удар в лице. Противник відхилився трохи назад, але зразу спробував атакувати. Нік професійно ухилився від нього, відштовхнувся від його спини та опинився подалі від бандита. Він швидко зняв лук та дістав стріли, доки бандит йшов до нього. Стріла Ніка попала бандиту точно в коліно. Бандити кинули зброю на землю та побігли хто-куди. Нік дивився їм вслід, а потім підійшов до раненого бандита.