Глава 17

– Доброго ранку! – влився в моє вухо теплим шоколадом приємний баритон Павла, - я сьогодні трохи заслабів, мабуть з’їв щось не те, тому сьогодні управляйся без мене!

   Ех, ненаситний Вовк! Любить все ж таки поїсти смачненько, майже, як і я! Навіть моя бабуля його тепер називає (між нами звісно!) ніжно так Пінгвінчик, бо має схожий вигляд: у діловому костюмі в нього так само нависає живіт над ременем, але в цілому дуже добрий та милий птах.   Я ж на відміну від Павла, все ж таки вирішила остаточно депортувати нелегалів у вигляді зайвих кілограмів, які окупували вільні території в районі сідниць та живота. Процес депортації відбувається вкрай важко: кожен раз, а особливо ввечері, в мене ледве не трапляється зрив, мене ламає буквально усю, як наркомана, так страшенно хочеться їсти, але я відразу беру на руки Макса, вдихаю його молочно-карамельний запах, зариваюсь носом у його запашне волосся і мене відразу попускає, оскільки насправді відчуваю себе найщасливішою жінкою у світі, так як володію найціннішим скарбом у світі!

    Минув вже майже місяць, як я активно суміщала роботу помічника адвоката і материнство. Звісно, вирощувати Макса не так вдається легко, як комунальним службам ціни за свої послуги, але я йду напролом, як танк, з такою ж лютою енергією, тому мої наміри обов’язково повинні здійснитися!

Єва змінила свій гнів на милість тому, що Павло їй відверто сподобався. Завдяки дару бабулі розговорити будь-кого, той, як на сповіді перед священником розповів їй буквально все про себе. Виявляється наш Пінгвінчик із досить порядної сім’ї: мати – лікар стоматолог, а батько – колишній військовий, який вийшов на пенсію, та має старшу незаміжню сестру, яка працює керуючим у банку.  І саме головне для моєї бабулі, що він не жонатий та й ще перспективний, в такій серйозній структурі працював, а зараз взагалі адвокат, так що з ним не пропаду. Хочеться, звісно, вірити Єві, але я все ж таки переконана в тому, що Паша мене взагалі не сприймає, як жінку. Так, діловий партнер, помічник, консультант, не більше. Проте він  разом з тим потребує жіночої уваги у вигляді ідеального порядку в паперах, приготуванні смачної кави або чаю та виконанні різних делікатних доручень, як от сходити до аптеки за таблеткою від проносу або занести до швейної майстерні штани, які розійшлися по шву на сідницях і таке інше. Але не буду розчаровувати бабулю, нехай живе в своїх чарівних ілюзіях!

 В цілому робота помічника адвоката мені подобається, оскільки вона різнопланова: то я сиджу у шкіряному кріслі, яке нещодавно придбав для мене Павло, і тоном Опрі Уінфрі, звертаюсь до клієнтів: «Розкажіть мені про це, мабуть у Вас склалася дуже непроста ситуація», то бігаю по місту, як кінь на Мельбурнських скачках. Слід зазначити, що, як керівник, Паша дуже вимогливий, прямо, як прес на виноробні: буквально вичавлює з мене усі соки і при цьому всьому пропонує, ні не гоночну яхту, а щедрий гонорар, одним словом мене все влаштовує!

Я заварила собі чай із назвою «Нахабний фрукт» і мала намір вже провести аналіз договорів та внутрішніх актів однієї компанії на відповідність законодавству України, як до офісу зайшла сварлива парочка. Чоловік, якому на вигляд було вже за п’ятдесят відразу ж нахабно розвалився на гостинному дивані курчам табака, а немолода жінка, яка була огрядна, проте шлейф дорогих духів тягнувся за нею щонайменше кілометр, відразу ж перейшла до справи:

– Де Вовк? Нам треба негайно до суду оформити розлучення та поділ майна, і при цьому бажано, щоб усе було по закону. Цей козел мені зрадив і тому на все, що він заслуговує, то це максимум на дірку від бублика, - дама розмахувала своєю товстою рукою, на якій виблискував гарний золотий ланцюжок.

Жінка ще кудахкала, як курка хвилин двадцять, як раптом мовчазний кулеподібний чоловік різко підвівся з дивану і закричав щосили на неї. Від несподіванки, я аж здригнулася, оскільки цей вереск мені нагадав крик Кінг-Конга, який згубив дівчину у місцевих джунглях.

Дивним чином мені вдалося все ж таки врегулювати гарячий спір «молодят», які встигли побути в офіційному шлюбі всього місяць і вже прагнули поділити спільне майно із максимальною вигодою для себе.

Чай вже захолов і я повторно вирішила заварити його, але, очевидно, сьогодні випити гарячого напою не судилося. Подзвонив Паша і наказав бігти до суду «виконувати ритуальний танок» у судовому процесі, що означає формально побути під час розгляду справи, не висловлюючи особливо чіткої позиції.

Ох, щоб я знала, що це за танок буде, то теж би взяла собі відгул, як Паша. Буквально перед судовим засіданням я жвавим мустангом прискакала до нотаріальної контори, де встигла, як раз оформити доручення від клієнтів на представництво їх інтересів в суді.

В судовому засіданні мала слухатися справа про визнання батьківства, де я повинна була захищати інтереси дівчини, яка подала позов у відношенні свого колишнього коханого чоловіка, від якого в неї народилася дитина. Ні, я не нервувала та була абсолютно спокійна, оскільки в нас був «залізний» доказ – висновок генетично-молекулярної експертизи, який показав, що відповідач на 99,99% є біологічним батьком цієї дитини.

Але на мене чекала «штанга». Інтереси хамовитого відповідача з відповідним прізвищем Хамлов  у цій непростій справі представляв адвокат, який спеціально приїхав з Києва – Олександр Богомолов. Наші погляди схрестилися, як дві рапіри. Побачивши мене, на обличчі Богомолова з’явилася хижа посмішка і він увесь судовий процес намагався розмазати мене, як крем по бісквіту.

– Шановний суд! Позивачка намагається швидкоплинне та незначне знайомство перевести у відносини, які виникають між подружжям, адже не було між ними ані спільного проживання, ані ведення спільного господарства…