Глава 16

В салоні авто тихенько співає Мачете, який скоріше шепоче про ніжність. Господи, про що я думаю?! Мене відмовилися захищати, а я тут мрію невідомо про що! Так, треба щосили потрусити, наче грушеве дерево, Павла і дізнатися все ж таки «Чому?», але сиджу, немов загіпнотизована, і мовчу, як рапан у мушлі. Мій співрозмовник теж, наче гігантська медуза, яку викинуло бурхливою хвилею на берег, сидить незворушно у кріслі.

Поступово Мачете змінив Вакарчук, який як раз відмітив, що слова, як алмаз вини зачаїлися в думках вони, і його раптовий призив: «Стріляй!» подіяли на Пашу, як команда для справжнього солдата, який відразу вистрілив аж цілим реченням!

– Я не бачу в цьому ніякого сенсу, так що завтра на допит можеш спокійно йти сама!

– Як це сама? Щоб мене відразу затримали? І у в’язницю кинули? – від спокійного тону Паші, я навпаки, поступово переходила у некеровану скаженість.

– Ніхто тебе не збирається затримувати… - промовив він і замовк.

Р-р-р, що ж це за чоловік такий?! Буквально кожне слово, як волосину, слід вискубувати пінцетом, як надміру відрослі брови.

 – А як же ж кримінальна справа відносно мене? – намагалася я чим швидше дістатися до суті розмови.

– У вас у всіх жінок є здатність все перебільшувати! Я сьогодні встиг поспілкуватися з потрібними людьми, які достовірно повідомили мені те, що тобі абсолютно нічого не загрожує! А порушене кримінальне провадження стосується фактів неправомірних дій, добре знайомої тобі, Левіщенко Ж.П., і тебе дійсно хочуть допитати лише, як свідка.

– Це правда? – від почутого, я готова була вже розцілувати кожну тріщинку неговіркого адвоката, але ледве себе стримувала, завалюючи запитаннями свого героя дня. – А як же ті переплати, що виникли в результаті мого підпису? Мені здається Держаудитслужба не залишила би цей факт так просто без реагування…

– Там теж порядок, - діловито промовив він, - Ті особи, які неправомірно одержали кошти, добровільно повернули їх до бюджету через ваше управління.

 – Серйозно?! Нічого собі!!! Дякую тобі, Пашечка, - я все ж таки не стрималася і схопила його руку, наче лапу ведмедя і з великою вдячністю її потрусила. – Скільки я тобі винна? На скільки я розумію від завтра наші договірні відносини припинені?

– Відпрацюєш, - вперше за нашу розмову у Павла з’явилася подоба посмішки.

         Не втримавшись, я голосно розсміялася. Чи це не жарт?

– Даремно смієшся! Завтра чекаю на тебе, о восьмій годині ранку в своєму офісі: білий верх, чорний низ.

– Ти що береш мене до себе помічником? – від подиву я знов схопила руку Павла.

– Так. Але від завтрашнього дня прошу звертатися до мене офіційно: Павло Сергійович, зрозуміло? Все, до завтра, -  він висмикнув свою руку з моєї і нахилившись через мене, відчинив двері машини з моєї сторони, давши зрозуміти, що розмова закінчена.

    Отакої! Оце так приємна несподіванка! Я наскільки могла розвинути максимальну швидкість «завдяки» своєму об’ємному тілу, буквально залетіла до нашої квартири і обрадувала Євочку. Бабуля була ошелешена новинами, не менше за Ероса, який отримав від мене цілу порцію пельменів, адже від сьогодні я вирішила негайно скинути надмірну вагу. Я ж тепер без п’яти хвилин адвокат і маю виглядати на всі сто: ні, не на сто кілограм, а стовідсотковою блондинкою, так, волосся теж не завадило би перефарбувати, щось набридло мені бути брюнеткою!

– Що це відбувається Татка? Ні, я все розумію, що тобі набридло вже сидіти вдома з Максом, але так не робиться! Ти ж ще годуєш груддю, а вийдеш на роботу, то відразу втратиш молоко! Тобі не шкода нашу крихітку? – Єва своїми словами, як відбійним молотком впорядковувала мої думки.

– Євочко, та все буде добре! – намагалася я переконати свою Євочку. - Я буду постійно зціджуватися і залишати молоко у холодильнику. До того ж тобі довго із ним сидіти не прийдеться, оскільки планую чимшвидше знайти няню для нашого Макса.

– Та я тебе благаю! Ти довіриш нашого синочка зовсім чужій жінці? Та ні за що у світі! – бабуля театрально здійняла вгору руки і почала ними активно розмахувати, ледве не зачепивши клітку із папугою Манею.

– І що ти пропонуєш? – втомлено спитала я Єву, оскільки зрозуміла, що моя партія із нею без шансів програна.

– Я розумію, що ти хочеш бути супервумен, але вдача Білла Гейтса нашій сім’ї не загрожує. Заради тих копійок, що тобі буде платити Павло, ти збираєшся жертвувати своїм сином? До речі, скільки, якщо не секрет, він тобі запропонував?

– Він про гроші взагалі нічого не сказав…

– О! Просто чудово! І ти відразу ж погодилася. Ох-ох, яке ж ти в мене ще наївне дитятко, нічому тебе життя ще не навчило! Все, ходімо пити чай, такий смачнючий, «мілк улонг» називається.

    Хитрюща Єва знає усю тактику виграшу: тому що за маленький шматочок солодкого, я готова піти на все, що завгодно! Цей божественний аромат яблучної шарлотки, що доносився з кухні, буквально збив мене з ніг, і я в черговий раз програла партію не лише для Єви, а й для своєї фігури, відправивши ванільну ніжність до свого рота.

    Всю ніч я погано спала, намагаючись відправити нав’язливі думки в уявний шредер. Що за маячня? Як Макс спить, то я не можу спати! Як я буквально сплю на ногах, то молекула горлопанить усю ніч. Як привалила робота, то мене не відпускають…