Глава 9

Вересень, як голодний вампір, висмоктав, неначе молоду кров, усі соки літа, залишивши після себе напівголі дерева з пожовклим листям. Так само і Богомолов виснажив мене повністю – морально та енергетично. Я сиділа за робочим компом і дедуктивним методом, як Шерлок Холмс, вираховувала перспективи судової тяганини із малозабезпеченими сім’ями, які приховали свій реальний майновий стан і внаслідок чого, їм були зайво нараховані кошти допомоги, у добровільному порядку вони повертати не хотіли, а Ж.П. була категорична у таких питаннях, оскільки переживала, щоб їй «не пришили» корупцію.

Мої думки знов відлетіли далеко в гори, і я відкривши «галерею» в телефоні, почала в сотий раз передивлюватися наші спільні фото з Сашею в Карпатах. Так, в останній тиждень моєї відпустки ми все ж таки відправилися у похід, хоча мені прийшлося компенсувати матеріальну шкоду, яку завдав Богомолову мій собака Ерос у повному обсязі. Варто відмітити, що мій шарпейчик дуже слухняний та вихований, проте того разу він діяв вочевидь за принципом: «Я не кусаю – я засуджую!», погризши шкіряні кросівки Саші, які за його словами коштували «триста баксів». На жаль, мій «складчастий» злочинець на цьому не зупинився, при цьому він ще скинув з полиці в коридорі барсетку мого київського гостя і «роздерибанив» увесь її «фарш»: банківські картки були розкидані по підлозі, зарядка від айфону була перегризена навпіл, безпровідний навушник тихо лежав, приховуючи секретну інформацію перебування свого близнюка, який безслідно зник.

Щоб уникнути жорстокої розправи над моїм Еросом, прийшлося негайно їхати в магазин і максимально відновлювати «втрати» мого Сашка.

         В цілому похід по Чорногорському хребту мені сподобався, оскільки природна гірська краса Карпат мене по справжньому вразила: Говерла, Петрос, Піп Іван, озеро Несамовите, насправді видовищні місця, які варто побачити, подолавши декілька кілометрів вгору. Саме цікаве, що майже всі вони оповиті численними легендами, проте в одну з них я все ж таки вирішила повірити: якщо вмитися озерною водою Несамовитиго, то незабаром можна вийти заміж, і хоча я не сильно прагнула набути сімейних обов’язків подружжя, проте від наявності постійного хлопця, приємно зігріваючого душу та тіло не відмовилася б.

         Дивлячись на фото, де я стою на найвищій точці на території України, піднявши руки вгору із державним прапором на спині, я знов, ніби пережила усі ті відчуття: неймовірна спека, неспокійний сон в наметах, можливість помити своє спітніле тіло лише один раз на день… Так, для мене це було справжнє життєве випробування, тому недаремно тоді Саша відмітив мою фізичну витримку, адже без сили волі та чарівних паличок (треккінгових палиць), я б мабуть не покорила цю вершину!

 Окрім внутрішнього переконання у своїй всемогутності, були ще й приємні зовнішні зміни: я схудла під час походу на цілих сім кілограм, адже їсти консервовану їжу для мене було ще важче, ніж я собі могла уявити, мій шлунок активно бастував щоразу!

    Зараз я хоч і дозволяла собі іноді відновити душевну рівновагу за допомогою декількох кружалець італійського салямі, що ідеально лягали на свіжий духмяний шмат хліба четвертого Одеського хлібзаводу, проте я однозначно вирішила усіма силами призупинити повернення небажаних гостей – зайвих одиниць вимірювання маси мого тіла. Для цього я… Ні, звісно, спортом я так і не почала займатися, тому досі мала схожі риси у зовнішньому вигляді зі своїм Еросом. Я по максимуму завалила себе роботою, і не лише тому, щоб мені зайвий раз у ротик раптом не залетів ласий шматочок Євиного млинця із полуничним варенням, а ще й тому, щоб мій мозок перемикався від складних, закодованих думок про мої відносини  із Богомоловим…

   Після походу, Саша наполягав на тому, щоб наступного разу наша зустріч відбулася в Києві, тобто натякнувши, що вже моя черга до нього їхати. Я будучи абсолютно закохана в нього та щаслива проведеним спільним часом із ним під час походу беззастережно погодилася. До того ж, на прощання Саша подарував мені дорогий браслет від відомого ювелірного виробника, на якому були намистини, які надихали на майбутні подорожі: повітряна куля з синім кристалом, фотоапарат та маленький глобус, що обертається навколо своєї осі. Але за законом підлості на заплановану дату нашої зустрічі в мене раптом заслабів Ерос і я не змогла приїхати, оскільки після візиту ветеринара, треба було вести постійний догляд за собакою. Як же мені було прикро від того, що Саша дуже міцно образився на мене, злісно кинувши, що я ставлю вище нього якогось пса. Майже тиждень він розмовляв зі мною із холодним металом в голосі і лише після щоденних умовлянь-пробачень, мій містер Айсберг почав потрохи танути…

     Попри шалений темп роботи на державній службі, і вечірніх співів у ресторані (це ще не враховуючи заняття в школі, які незабаром почнуться!), я все ж таки приїхала нічним потягом до свого коханого. Минуло близько двох тижнів, як ми останній раз бачилися, тому з неймовірним нетерпінням чекала нашої зустрічі. Яке ж мене чекало розчарування, коли Саша замість гарячих поцілунків та міцних обіймів, раптом одягнув маску неприступності. У нас була всього одна ніч, щоб провести її із приємним задоволенням, але Богомолов вів себе, як ображений егоїст, хоча по телефону мені здавалося, що він давно мені вже все пробачив…

         Я приїхала тоді додому в край поганому настрої, не знаючи куди себе подіти, дуже хотілося пожалітися для Єви, але я вже наперед знала її втішні слова: «Він не вартий твоєї уваги, я тобі відразу сказала, що він не твоя пара!». Тому я мовчки ковтала свою образу і займалася самоосвітою, шляхом перегляду змін до потрібних мені законодавчих актів, а їх в нас, як курортників на морі у час літньої відпустки.