Розділ 1

Розділ 1

Еска стояла перед дзеркалом у своїй кімнаті, приміряючи білу весільну сукню, яку недавно принесла кравчиня. Після свята Геловіну у дівчини мало відбутися весілля, але в очах чомусь не було радості. Її серце не завмирало від щасливого та ніжного передчуття, від думки про спільне майбутнє з коханим, як про це їй розповідали її одружені подруги, а в грудях важким каменем лежала тривога.

— Еско, — мати підійшла ззаду, схвально киваючи і розглядаючи дорогу білу сукню доньки, — ти мусиш зрозуміти, що саме Юркіс повинен бути твоїм чоловіком. Це твоє майбутнє. Адже він дуже багатий.

— Мамо, — Еска тихо зітхнула, — а як же кохання?

— Кохання? — мати скривилася, наче це слово було гірким, як полин. — Та яке там кохання?! У реальному житті відсутнє кохання. Я виховувала тебе сама, твій батько кинув мене, хоча теж клявся, що кохає. Я не вірю в кохання. І хочу, щоб ти була щасливою, а не проживала таке важке життя, як я. Будеш разом із Юркісом, як у Бога за пазухою. І цього досить, щоб бути щасливою.

Еска опустила очі, бо її дратувало відображення у дзеркалі, де вона бачила вродливу, але сумну дівчину.

— Я… я не знаю, мамо, — прошепотіла вона. — Можливо, ти маєш рацію, але чому серце так важко приймає все це? Чому мені весь час хочеться плакати?

Мати відвернулася, пішла до виходу з кімнати, кинула наостанок:

— Іноді важко зрозуміти, що в житті є правильним. Люди кидаються в емоції, але реальне життя вимагає прагматичного ставлення. Ти маєш перетерпіти і пережити цей момент, після весілля все стане по-іншому, будеш одружена і щаслива. А ще — дуже багата!

У геловінський вечір Еска вийшла на вулицю прогулятися. За годину вони з Юркісом домовилися зустрітися в кав'ярні. Місто давно підготувалося до Геловіну: ліхтарі у вигляді гарбузів кидали тепле помаранчеве світло на бруківку, діти, одягнені в страшні маски й костюми, бігали з кошиками, сміючись і кричачи «Цукерки або смерть!», запахи гарбузової випічки, що линув із відчинених вікон, змішувався з димом від свічок, які стояли на ґанках та підвіконнях. Все це створюваоло святкову атмосферу чарівної і незвичної ночі.

Еска бродила вузькими вуличками, намагаючись відкинути від себе тривожні думки. Юркіс жив неподалік у багатому особняку, був молодий і вродливий, вони були давно знайомі, але серце чомусь не лежало до нього. Проте дівчина йому подобалася, та й батьки були не проти, отак І домовилися про шлюб та весілля. Юркіс казав, що хоче собі добру, спокійну і покладисту дружину, яка сиділа б удома і займалася господарством та народжувала йому дітей. А дівчині хотілося більшого. Вона й досі не знала, що таке кохання.

Раптом Еска вийшла до маленького базару на одній із вулиць. Раніше його тут зовсім не було, можливо, це був просто святковий маленький базарчик, де продавалися різні геловінські сувеніри. Туман, пофарбований помаранчевим світлом ліхтарів, стелився по бруківці, огортаючи прилавки химерним серпанком. Еска пройшла повз засипані декоративними гарбузами та геловінськими магічними свічечками столики, розглядаючи цікавинки. І раптом її увагу привернув один із прилавків, який виглядав не так, як інші, тому що на столику лежали не гарбузи, а серця.

За прилавком стояла жінка, висока, струнка, з чорним довгим волоссям. Її погляд був гострим та пронизливим, здавалося, вона дивилася навіть з деякою дивною підозрою, стежила за кожним рухом Ески.

— Підходь, красуне! — гукнула вона дівчину ще здалеку. — Шукаєш щось особливе до Геловіну?

— Особливе? — Еска посміхнулася. — Може. Я хочу подарувати щось незвичне своєму майбутньому чоловікові на Геловін.

Жінка усміхнулася хитро і схвально кивнула.

— Така, як ти, зуміла побачити мій прилавок і товар. А отже, ти можеш вибрати й подарунок. Може, тобі підійде ось це? — вона простягнула долоню, де лежало маленьке скляне серце, котре якраз поміщалося в жменю. Всередині цього скляного серця яскраво миготіла іскра, немов жива.

Еска почала роздивлятися дивний сувенір:

— Воно світиться? Це магія? — голос дівчини затремтів від захоплення.

— Так, — відповіла продавчиня. — Маленька іскра в серці може змінити все. Тільки будь обережною, вона пов’язана з тим, кого ти кохаєш, або кого незабаром покохаєш. Ти повинна подарувати це серце обов'язково тому, кого покохаєш найбільше всього у світі.

— Ага! — гірко посміхнулася дівчина. — А якщо я подарую його тому кого не кохаю?

— Як хочеш, — знизала плечима продавчиня, — але я не ручаюся за наслідки. Адже на вулиці геловінська ніч, час для магії і див, хіба не так? Усе може бути. То що, береш? — спитала жінка з нетерпінням.

Еска взяла сувенір у руки. Маленька іскорка всередині декоративного серця ледь-ледь пульсувала.

— Ну що ж, — вирішила дівчина, — візьму! Це просто сувенір. Думаю, Юркісу буде приємно його отримати.

Продавчиня взяла гроші за серце і раптом хижо посміхнулася.

— Геловін покаже, чи зможеш ти витримати магію серця, — тихо промовила вона. — Різне може трапитися з тим, кого воно вибере. Або відкине геть.

Еска не зрозуміла, про що говорить ця жінка, і загадкові слова пролетіли повз її вуха. Вона подякувала і сховала серце до кишені сукні. Дівчина не помітила, що у скляному серці, перш ніж воно зникло в кишені, на мить проявилася іскриста чорнота, котра швидко зникла...