Візит

***

Я тяжко піднімаю повіки. Крізь вікна до кімнати заглядають сутінки. Прямую до печі – холодна. Як так? Дивлюсь на годинник. Вже восьма. Де ж моя люба доня? Де моя внученька?

Позаду лунає голос: пані Маріє, як це сталося? Як сталося, що ви забили дитину?

"Бог із вами, яку дитину? Я забила ягня, зчистила з нього риб'ячу луску, і запекла."

Анна Шевченко

Подобається

#3859 в Сучасна проза

У тексті є: новела, візит, очікування

Відредаговано: 29.12.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись