Розділ 4

— У цьому світі може бути все, навіть те, що Максим потрапив у ДТП неподалік вашої лікарні. Швидка привезла його до найближчого медичного закладу. До вашої убогої лікарні! — чоловік кинув на лікаря холодний погляд. — Сподіваюсь, ви розумієте, що Максиму тут не місце.

Геннадій Степанович на мить розгубився. В його очах промайнули водночас і страх, і жадібність — думка про можливу винагороду за порятунок такого важливого пацієнта явно припала йому до душі.

Та вже за секунду він узяв себе в руки.

— Так, я вас повністю розумію. Ми зробили все, що могли. Буквально витягнули хлопця з того світу.

Ліна, яка весь цей час стояла неподалік і чула розмову, від нахабства Степана Геннадійовича аж відкрила рота.

Оце лицемір! Оце заливає!

Вона ледь стримала злорадну усмішку.

Тепер він точно не посміє її звільнити. Адже саме вона врятувала його дупу. Навіть страшно уявити, що було б, якби Максим помер.

— Максима зараз не можна транспортувати, — продовжив Геннадій уже впевненіше. — Йому потрібно буквально кілька днів. Ситуація досі критична.

— Домовились. Ми вам добре віддячимо, — спокійно відповів один із чоловіків.

Вони вже попрямували до виходу, коли той раптом зупинився й озирнувся.

— До речі… Хто та медсестра, яка була поруч, коли Максим отямився?

Ліна завмерла.

— Він майже її не запам’ятав, але чомусь дуже просив, щоб саме вона стала його особистою медсестрою.

У Ліни мимоволі піднялися кутики губ.

Невже Максим мене запам’ятав?

Вона опустила очі, намагаючись приховати усмішку.

Невже він справді мені вдячний?

Десь глибоко всередині щось солодко затріпотіло.

Метелики.

Ліна сама не помітила, як усміхнулася трохи ширше.

— Це я, — сказала Олеся. 

Голос пролунав зовсім поруч. Ліна різко повернула  голову.

Олеся, яка мала просто феноменальну здатність підслуховувати все, що не стосується її справ, без жодного сорому вдерлася до кабінету.

— Геннадій Степанович  підтвердить, — заявила вона з найневиннішою усмішкою. — Правда ж?

Олеся повернулася до лікаря й подивилася йому просто в очі.

Геннадій Степанович повільно перевів погляд з Олесі на Ліну.

Ліна перестала дихати.

Тільки не це.

— Звичайно, це була наша талановита медсестра Олеся — несподівано сказав він.