3

Душа 15101971 тепер жила в цьому ж світі що й душа 16111977, а те що їх розлучило сяюче коло було трішки незручно, але не смертельно. Вона була збентежена тим, що не буде нічого пам’ятати. Як подати апеляцію у визначений час, не знаючи коли настане цей час? І взагалі: як подати апеляцію, не пам’ятаючи про свою вину? Але вона щось вигадає. Головне запрограмувати це тіло до того, як воно все забуде.

Дівчинка народилася вже після Геловіну, вона віднайшла двері, які привели її до подруги по нещастю.

Зрізу після народження дівчинка не заплакала, як того вимагали земні норми, за це її лікарі взяли за ноги і боляче рукою ляснули по сідниці.

– Ай! Що за варварські методи?! – сказала новонароджена дівчинка, але для оточуючих вона тільки заплакала.

– Нічого собі! Такий гарний голос! – почулося від усміхненої акушерки. І дівчинку положили мамі на груди, до яких та з жадібністю присмокталася.

Дівчинку назвали Настусею. Раділа мама. Радів братик Сашко. Коли татко забрав сестричку і маму з пологового будинку. Вдома сестричку можна вже було роздивитися. Вона була манюня, пухка, як пупсик.

– Ой, які ж маленькі пальчики, наче горошинки! – скрикнув захоплено Сашко і вхопивши своїми дитячими пальцями ці горошинки спробував відчути їх в руках.

– Тихіше синку, не повикручуй дитині пальців.

Сашко відійшов від сестрички і набурмосився. Так хотілося роздивиться сестричку, а батьки не дали. З цього почалася його відсторонення від сестри.

Це і було покарання для цих двох. Вони повинні бути разом, але одночасно окремо.

Настуня їла і спала. Більше нічим не займалася. Так думав Сашко. Так думали батьки, так думали усі. В півроку дитина відмовилася від грудного вигодовування. Мама підносила дівчинку до грудей, а та в них вперлася руками з такою силою, що не кожен дорослий міг посперечатися. Тому що, якщо хоч ще трошки посидить на грудному молоці то й не захоче тієї апеляції і змириться з вироком. З цього моменту почалося нормальне харчування, яке Настусі дуже подобалося: кашки, печені фрукти. Мама не могла нарадуватися на свою дитину. Доця росла. Сашко теж ріс, але чомусь почав ревнувати сестричку до батьків. А Настуся ж безтямно любила братика. В одинадцять місяців дівчинка зробила перший крок. У рік почала розмовляти І забула, все що було до народження, але завдяки тому, що начебто спала вдень, встигла придумати план порятунку і здаватися не збиралася.

Настуні було два роки, коли восьмирічний брат грався конструктором. Вони якраз залишилися вдома самі. Батьки пішли у справах. Коли дівчинка побачила, як Сашко з конструктора зробив машинку з пласкою платформою на колесах, то в голові неначе щось перемкнулося і дівчинка ставши на цю платформу однією ногою, відштовхнулася іншою і не втримавшись на підлозі, підсковзнулася, впала і вдарилася чолом об батарею. Дитина втратила свідомість. Батьки, які нагодилися додому викликали швидку. Настуні зашили рану. Зробили всі необхідні процедури. Це було весною. На свято Пасхи.

Душа 15101971 потрапила туди, де опинилася перед відправкою на Землю і здивувалася, побачивши той же коридор і знову з динаміків звучали слова, що змушували її підійти до кабінету наглядача. Наглядач був інший.

– А де…?

–  Старий наглядач тут більше не працює. Було багато помилок з його боку і двері «пральні» його самі всмоктали. Зокрема помилкою було те, що він запрограмував «Осяйний портал» і тому вас і душу 16111977 переплутало в порталі і поміняло місцями. У тілі хлопчика повинні були народитися ви і навпаки. – Пояснив наглядач.

– І що, нічого не можна зробити? – Запитала душа.

– Через півроку, що спливуть на Землі, ви зможете подавати апеляцію. Але мушу вас попередити, якщо апеляція не відбудеться, ваше земне тіло втратить деякі функції.

– Чому?

– Ну ви ж побачили, що тіла дуже крихкі…. Вам пора повертатися! – майже викрикнув наглядач. – і з-за його спини, з сяючого отвору протягнувся сяючий промінь і всмоктав душу.

– І ходять тут , як до себе додому... – пробуркотів собі під ніс наглядач, але раптом осікся постерігши на моніторі, де був виведений відео-огляд коридору, що двері пральні пішли хвилями.

… Дівчинка оклигала. Це знову була весела, життєрадісна дитина, яка посміхалася навіть сонцю і вітала кожну комаху, що проповзала поряд. Десь на рівні підсвідомості Настуня знала, що все живе – це душі, яким пощастило менше аніж їй.

Через півроку, на свято Геловіну,на Землі, в дитячому садочку Настуні, дітей щепили згідно з календарем щеплення. Геловін не був святом для цієї Земної країни. Хто ж знав, що саме в цей день, душі з в’язниці Земля, можуть подавати апеляцію. На цей день у душі 15101971 був план, як зробити все те що вона задумала але Настуня про нього не знала. І саме душі, яка була ув’язнена в тілі Настуні допомогло це щеплення вирватися з тіла. Ввечері дитину забрали з садочка батьки. Дитина трішки була кволенька, хотіла дуже спатоньки, а вночі прокинулася мама, наче її щось підкинуло на ліжку. Пішла в дитячу, перевірити як там діти. Сашко спав здоровим сном, а ось донечка металася на ліжечку і вся горіла. Мама розбудила батька і вони разом викликали швидку. Швидка доправила малу у інфекційне відділення. Попередньо інфекцію встановити не вдалося, тому було прийняте рішення зробити люмбальну пункцію. Дитину змикали судоми. Чотири дебелих санітари не могли втримати Настуню. Добряче намучившись лікарі ввели дитину в медичну кому.