Автор:

   У невеличкій глухій вулиці жила дівчина Яна, в неї був маленький будинок одноповерховий подвір'я теж було маленьким. Батько заробляв за кордоном, тому вона жила з мамою, мати працювала в книгарні. Яні було лише чотирнадцять років, з її вікна було видно затишну глуху вулицю, а друге вікно виглядало на подвір'я де була її клумба, квіти, туї і багато чого іншого. Це було спекотний початок літа, шкода, що Яна не мала друзів, її всі покинули тому що вважають, що вона погана. Але Яна з цим змирилась, ніколи не хотіла закохуватись, улюблена її робота це розсада рослин. Біля її криниці була велика троянда росла як дерево, на криниці вона садила рослини, кожен день щось різне. І одного разу біля криниці було видно інший будинок. Великий, білий, двоповерховий,він був з другого боку її вулиці,  з цього будинку виглядало одне вікно прямо де  криниця. Яна весь час думала хто в цій кімнаті, вікно весь час було закрите жалюзями, але було напів відчинене. Вечором світло вмикалось, але це максимум на декілька хвилин, пізніше вимикали світло і був включений нічник.

ГЛАВА ПЕРША 

Ось в чудову суботу, коли Яна прокинулась о сьомій ранку, пішла до криниці підливати квіти, її очі випадково зазирнули в це вікно, і воно було відчинене, і там стояв високий підтягнутий хлопець, одноліток, волосся було світло-русяве кучеряве, як баранчик, було видно його прес та накачені руки. Яна підглядувала через вазонок щоб він нічого не помітив, поки він мив вікно, Яна наблюдала з відкритим ротом в подумках "який він красень, ось би мені опинитись там" Яна довго стояла і наблюдала за цим красенем, і тут він її помітив, замітив довгі гарні ноги, красива талія, а ось обличчя не видно. Яна зрозуміла, що він побачив її, і швидко почала поливати квіти. Хлопець не розгубився і далі стояв хотів розгледіти її обличчя. Ось і настала його мить, до Яни підійшла її собака, і почала тертися до її ніг. Яна відступила, і хлопець побачив обличчя Яни, воно було дивовижне, була жіночність, ніжність, але й було видно її сексуальність. Хлопець сам відкрив рота та дивився, яка вона красива, особливо заглядав на її талію. 
— Мій ти хороший, ти напевно хочеш їсти, тому зараз тобі дам їсти. 
Сказала Яна це своєму Вольту, це був породистий німецький вівчар. Хлопцеві стало приємно, що Яна любить собак та з ними розмовляє. Яна побачила, як хлопець дивиться на неї, вона встала, як статуя і не знала, що робити, також дивилась на нього. Хлопець не розгубився помахав рукою Яні. Яна помахала у відповідь і вони один одному посміхалися. Яна пішла в дім, насипала корму в миску собаки, і винесла на двір давши йому поїсти. 
Спекотний день проходив швидко, і Яна не замітила, як настав вечір. Яна прийняла душ з думками. 
" Невже він мені помахав рукою, невже я йому сподобалась і він через це помахав. Боже яка я божевільна почала думати про нього. Я його побачила лише один раз, і він мені сподобався". Вже був вечір і Яна спеціально поставила біля криниці табуретку для того щоб дивитись в вікно цього хлопця. Було уже темно Яна сиділа на табуретці і в вікні були досі жалюзі, але було напів відкрите та світилося світло. Яна була в чорних трусах та в чорному топіку. І дивилась в вікно і замітила, як відчинялося повністю вікно, Яна швидко відвернула голову в інший бік. На  Яну світилося світло, яке увімкнула щоб не сидіти у темряві. Хлопець заглядав на Яну дивився, які у неї труси та красивий топ. Яна відчула, як на неї хтось дивиться, та повернула голову в його вікно, і побачила там хлопця, який швидко встав за вікно, але дивився на неї, особливо на її зад. Яна не відвертала голову і дивилась прямо на нього. І почула, як його мати кликала за іменем "Діма! Діма!" І хлопець хрипко відізвався "Йду мам!" Яна відчула цей мужній грубий голос і по її ногах пішли мурашки. Хлопець зачинив двері та вимкнув світло. Яна сиділа довго, і думала про нього. Пізніше Яна замітила, що ввімкнулося світло, але були жалюзі. І знову почула, як Діма кричав "мам, закрий двері!" Яна аж зареготала, та пішла в дім. Цієї ночі Яні приснився Діма, вони вдвох гуляли за руки, та стали найкращими друзями. Прокинувшись Яна пішла вигулювати собаку і наткнулась на Діму:

ГЛАВА ДРУГА 

— Привіт, квіточко 
— Привіт
— Як справи? Не проти познайомитись?
— Не проти
— Мене звуть Діма, а тебе як? 
– Яна
— Красиве ім'я, бачу тебе через своє вікно.
— Я теж, тебе бачу в вікні інколи
— Я часто заглядаю, що ти робиш. 
— Хм, подобаюсь? 
— Мабуть, а ти я замітив любуєшся моїм пресом.
Яна відчула, що її щоки горять і вона почервоніла.
— Ну я це..
— Та нічого, я знаю, ти запала на мене, але ти й сама нічого така.
— Слухай, а ти не забагато береш на себе ініціативу? 
— Можливо, але ти класна. Давай погуляємо?

— Не можу, собаку вигулюю.
— Тоді о дванадцятій годині чекаю тебе тут на вулиці
— А якщо я не можу? 
— Знаю, ти о дванадцятій годині поливаєш усі квіти, але нічого не станеться, якщо затримаєшся, я почекаю.
— Гаразд. 
Яна пішла далі вигулювати собаку, а Діма пішов в магазин як і хотів. Вже була дванадцята година, Яна запізнилася, але Діма її чекав довго, і вони пішли гуляти..
— Доречі, а ти любиш садити квіти? 
— Так, це я роблю кожного літа.
— В тебе взагалі друзів немає, що ти весь час заклопотана квітами? 
— Нажаль немає, а у тебе?
— Є, доречі багато, але гуляємо кожної суботи та неділі.
— Тобі класно, маєш друзів. 
— Ну ще плюс нова подруга це ти, тепер будеш ходити з нами тусуватись.
— Пробач, але я не думаю, що зможу тусуватись.
— Чому? Обурився Діма
— Ну, в суботу я маю багато справ, а в неділю я...
— Вільна, от і будеш гуляти в неділю
— Можливо, але це не факт, тому що у неділю я заклопотана собакою.
— В суботу година десята я бачив ти сиділа біля криниці, от і будеш йти гуляти в десятій.
— Але це пізно, батьки не випустять.
— Випустять, дізнаються хто я, тоді дозволять
— Ти ж простий хлопець і все.
— Хм, але я знаю твою маму, тому дозволить. Ти краще розкажи про себе. 
— Я особово не люблю розмовляти про себе, сам знаєш я не маю друзів, і люблю квіти та за ними доглядати ось і все. 
— Але я знаю, ти любиш одягати сукні, спідниці, і обожнюєш гуляти по вечорах
— Якщо ти знаєш про мене, то чого запитуєш? 
— Хочу від тебе все це почути. 
— Краще розкажи ти про себе.
— А що я, гуляю кожної суботи і неділі, займаюсь спортом, слухаю музику, та нічого особливого, тай ти мені сподобалась. Усміхнувся і подивився на реакцію Яни.
— Ну, це якось не помітно, більш виглядає щоб я тобі дала те що дівчата дають хлопцям...
— Хм, але я не такий, ти дуже мила дівчина, я можливо і поганий хлопець, але з тобою хороший 
— Так, на тебе не схоже, що ти поганий хлопець
— Насправді я поганий, але стараюсь не показувати цього
— Хм, ти мене ще більше зацікавив
— Виходить я тобі подобаюсь? 
— Мабуть, це секрет. Усміхнулась Яна.
— Ти хороша дівчина, і ти мені дуже подобаєшся
— Не мрій, що я подарую тобі поцілунок в губи чи в щічку, я з тобою гуляю вперше
— Я й не вимагаю і навіть не думав ні про що
— Ну, але на тебе не схоже.
— Зажди мені дзвонять