Розділ 13. Страшна правда

Бій був важким. Кожна секунда тривала, здавалося, цілу вічність. Меч у моїх руках ніби важчав з кожним ударом, а кожен постріл із самопалу віддавався болем у плечі. Навколо мене вовки атакували нових вурдалаків з безстрашністю, що надихала мене продовжувати бій. Песиголовець раз по раз кидався вперед. Його зуби блищали в темряві, розриваючи гнилих ворогів на шматки.

Зрештою, нам таки вдалося завалити короля вурдалак на землю. Його гігантське тіло впало з оглушливим глухим звуком, немов хтось кинув на землю величезну кам'яну брилу. Від удару піднялася хмара пилу. Усі затамували подих, спостерігаючи за тим, що станеться далі. Лише Песиголовець, який увесь цей час бився поруч зі мною, не чекав, поки пил осяде. Миттєво, немов блискавка, він кинувся вперед і вчепився зубами в горло головного монстра. Його потужні щелепи стислися з такою силою, що я почув хрускіт кісток. З горла короля вурдалак вирвався глухий хрип, що швидко переріс у передсмертний крик, наповнений відчаєм і болем. Це було останнє, що він зробив перед тим, як остаточно затихнути. Його тіло обм'якло, і він більше не ворушився. Ми перемогли.

Перевівши подих, я струсив зі свого меча кров, що залишилася після бою, і повільно підійшов до Ніки. Вона все ще стояла на тому самому місці. Її очі були зосереджені на землі перед нею, ніби вона не могла повірити в те, що щойно сталося. Обличчя було блідим. Тіло здавалося застиглим.

— Все ж мавки тут немає, — сказав я, намагаючись повернути її до реальності, — слід було таки йти до храму.

Песиголовець, сидячи на животі короля вурдалак, лише засміявся. Його глибокий сміх був наповнений задоволенням від перемоги:

— А мені сподобалось! Давно я так не веселився.

Проте Ніка нічого не відповіла йому. Вона стояла, нерухомо дивлячись кудись у порожнечу. Її обличчя залишалося непроникним, але я бачив, що всередині неї щось змінювалося. Вона мовчки підняла руку, і всі її улюбленці разом зникли, розчиняючись у повітрі.

Після цього вона, не кажучи жодного слова, мовчки розвернулася і пішла геть. Її кроки були повільними, важкими, ніби кожен рух вимагав від неї величезних зусиль. Я сховав меча в інвентар і побіг за нею, відчуваючи, що не можу просто так її залишити в такому стані.

— Що сталося?

Вона зупинилася і повільно повернулася до мене. Її обличчя було ще блідішим. Губи трохи тремтіли, а тіло здавалося зовсім виснаженим.

— Зроби три речі для мене, — прошепотіла вона, — випий буст росту, який я тобі дам, дістань зі свого інвентарю дзеркальце і глянь на одне зображення.

— Гаразд, — знизив я плечима.

Вона дістала з інвентарю невелику пляшку з якоюсь жовтою рідиною. Потім простягнула її мені. Не вагаючись, я відкрив її й випив усю рідину. Смак був гірким і трохи пекучим. За мить я вже відчув, як моє тіло почало змінюватися. М'язи напружились. Кістки розтягнулися. Тіло стало більш масивним і сильним. Я виріс на кілька сантиметрів.

Потім я дістав зі свого інвентарю дзеркальце, як вона і просила. Відбиток у дзеркалі виглядав звично. Я бачив своє обличчя, трохи виснажене після бою, але все ж таким, яким я його пам'ятав. Тоді я глянув на Ніку, і побачив, що в її руках з'явилося якесь зображення. Вона тримала його перед собою з деяким острахом, наче боялася, що я побачу щось важливе, що змінить усе.

Я взяв те зображення до рук і подивився спершу на нього, а потім на своє відображення в дзеркалі. Спочатку я не зрозумів, що саме вона хоче мені показати, але потім мене охопило здивування. Я засміявся, віддаючи їй зображення назад:

— Та це ж я! — сказав я, не приховуючи своїх веселощів.

Але її обличчя залишалося серйозним, навіть більше — я помітив, як її тіло почало тремтіти ще дужче. Її губи ледь помітно сіпнулися, коли вона вимовила:

— Це не ти. Це портрет Богдана зі старшої школи, з випускного класу. Так він виглядав, коли йому було 16.

Я відчув, як кров відступила від мого обличчя. Холодний страх і здивування нахлинули хвилею. Я підняв дзеркало і знову глянув на своє відображення. Моє серце забилося швидше. З'явилося відчуття паніки.

Ніка схопила мене за плечі з такою силою, що її пальці вгризлися в мою шкіру. Вона тремтіла. Її очі наповнилися сльозами. На щоці з'явився мокрий слід.

— Як таке можливо? — ридала вона. — Ти б'єшся, як він! Ти виглядаєш, як він! Ти навіть говориш, як він! Хто ти, в біса, такий?

Її слова пронизували мене, як гострі ножі. Але моя свідомість відмовилася приймати їх. Хоча факти були очевидними.

Вона продовжувала тремтіти. Я бачив, як її руки безсило опускалися, наче вона більше не могла тримати мене. Її тіло здавалося слабким, наче будь-якої миті воно могло зламатися під вагою цього відкриття. Якоїсь миті мені здалося, що я також починаю трохи тремтіти. Я відчував, як мої руки починають втрачати контроль, і по грудях розлилося холодне відчуття безсилля.

Ми стояли мовчки. Тиша між нами тиснула на мене. Хотілося кричати. Усе здавалося нереальним. Я не міг повірити, що це відбувалося саме зі мною.

Ніка вийшла з гри, залишивши мене стояти на самоті. Зникаючи, вона залишила після себе тільки відчуття порожнечі, яке розросталося всередині мене. Я більше не міг триматися на ногах. Сів на землю, схопившись за голову.

— Схоже, — почув я голос помічника, — ситуація таки вийшла з-під контролю. Мені дуже шкода, але згідно з протоколом у подібних випадках я маю відключити вас протягом 48 годин. У вас є останнє бажання?

— Скажи мені вже нарешті все, що ти знаєш, — прошепотів я, ледь чуючи власний голос.

— Що ж, гадаю, ви заслуговуєте на це…

Навколо мене почали збиратися мої улюбленці. Вони мовчки підходили, намагаючись зрозуміти, що сталося. Їхні очі блищали турботою і невпевненістю. Вони хотіли допомогти, але не знали як. Я всіх прогнав. Я намагався зосередитись на тому, що казав помічник у моїй голові.

— Коли «Outside our world» тільки з'явилася, вона відразу ж почала отримувати схвальні відгуки від різних гравців і критиків. Компанія, що розробляла гру, вирішила скористатися цим і почала запроваджувати в гру різні рівні підписки. Однак не всі гравці були згодні платити великі суми заради того, щоб отримати якогось меча або черговий скін. З'явився так званий «чорний ринок», де можна було купити моди і чити. Згодом там почали з'являтися і різні пристрої, які могли зламати гру.