Розділ 5. ВІП

Був уже вечір. Західне небо поступово заливало простір золотисто-рожевими відтінками, а я лежав на землі, оточений тваринами мого гравця. Їхні м’які шерстинки лоскотали мені обличчя, а тепло їхніх тіл додавало відчуття спокою. Вони гадали, що я спав, тихо посапуючи й дрімаючи поруч зі мною. Але я насправді дещо обмірковував. Мені ніяк не давали спокою слова помічника про те, що гравець отримав Песиголовця, досягнувши 10-го рівня VIP.

Вечірнє повітря було наповнене ароматами квітів і свіжості. Запахи півоній, жасмину та ніжних ромашок перепліталися між собою, створюючи чудовий парфум. Від далеких полів долинав запах скошеної трави, додаючи відчуття затишку. Десь у далині чулося квакання жаб.

Перші зірки вже почали з’являтися на небі, мерехтячи й переливаючись. Сонце зникло за обрієм, залишаючи після себе тільки легкий відблиск, який поступово згасав.

— Що таке «VIP»? — ледь чутно прошепотів я.

— VIP — це ігрова підписка, завдяки якій гравці можуть отримувати ексклюзивні предмети як подяку від гри, — почав пояснювати помічник. — Наприклад, на 6-му рівні VIP гравець може отримати бусти для розвитку свого персонажа. На 10-му рівні VIP — Песиголовця, а на 20-му — отримати в розпорядження невелике поселення. Усього 24 рівні підписки.

Це мене дуже зацікавило і змусило замислитися ще глибше. Я глянув на небо, де вже з’явилися сузір'я. Вони світилися так яскраво, що здавалося, можна було простягнути руку і доторкнутися до них.

— Тепер у мене до тебе ще більше запитань, — я подивився на Вовкулаку, який лежав поруч, ніби мій вірний пес. — По-перше, чому ти одразу не розповів мені про ігрових петів? По-друге, що таке бусти зростання? І по-третє — від чого залежать рівні цієї підписки?

Настала невелика пауза. Я навіть сів на землю, бо чомусь здалося, що так краще почую відповідь, коли помічник почне говорити.

Місячне сяйво лягало на землю сріблястими плямами. Тіні дерев і кущів здавалися живими.

Через кілька хвилин помічник усе ж почав відповідати, і його голос звучав більш зосереджено, ніж зазвичай:

— Відповідь на перше запитання — ви не запитували до цього нічого про петів. Тому я і не казав, бо вважав цю інформацію неважливою.

Я відразу ж відчув, як обурення почало захоплювати моє тіло. Неважливою? Як можна було вважати цю інформацію неважливою, коли вона стосувалася моєї можливості вижити?

Серце прискорило свій ритм, і я відчув, як хвиля емоцій почала підніматися всередині мене. Це було несправедливо. Кожна деталь могла бути вирішальною, а він вирішив, що це не варто уваги? Наявність союзників і не варта уваги?

Помічник, здається, відчув моє роздратування і швидко продовжив:

— Відповідь на друге запитання. Є два режими гри. Вибір необхідно зробити ще на етапі створення персонажа. У першому режимі гравець відразу отримує дорослого героя і може розпочати захоплення земель, виконуючи різні сюжетні завдання. У другому — персонажа потрібно виростити самому.

— Самому? — здивувався я, уявляючи, як це могло виглядати.

Я побачив перед собою образ маленької істоти, беззахисної і вразливої, яка потребує постійної уваги і турботи. Невже таким насправді гравець весь цей час бачив мене?

— Так, гравець отримує малюка, про якого має дбати і стежити за тим, щоб його, наприклад, не з’їли дикі тварини. Це значно довший і складніший шлях розвитку, оскільки вимагає від гравця майже постійного онлайн-зв'язку. Гравець має завжди бути на зв'язку, щоб забезпечувати безпеку малюку і виховувати його. Звісно, не напряму, а через віртуальних опікунів.

Почувши це, я замислився ще більше. З кожним новим фактом, який я дізнавався, цей світ ставав іще більш загадковим для мене. Виявилося, що існують цілі шари гри, про які я раніше навіть не здогадувався. Я зрозумів, що маю ще багато чого вивчити і дізнатися, щоб зрештою знайти своє місце.

Мовчки ліг на землю, заплющивши очі. Відчуття прохолоди трави і нічного повітря допомагали заспокоїтися. Мені важко було прийняти те, що я чув. Та все ж я намагався зрозуміти кожне слово, яке казав помічник:

— Крім цього, такий шлях розвитку вимагає ще й постійної купівлі необхідних ресурсів. Бусти розвитку — один із таких ресурсів. Що більше персонаж їх вживає, то старшим він стає.

— Тобто, якщо гравець не з’явиться у грі, мені назавжди залишиться 10? — запитав я з хвилюванням у голосі.

— Теоретично — так. Оскільки ці бусти неможливо ніде знайти, крім як в особливому внутрішньоігровому магазині. Звідси випливає відповідь на третє запитання. Щоб отримати доступ до ексклюзивних магазинів і мати можливість користуватися рідкісними речами, гравці мають платити реальні гроші. Що більше гравець здатен витратити на гру, то вищим у нього буде рівень підписки. А чим вищий рівень підписки, тим кращі нагороди він отримуватиме.

Тоді я відчув, як усередині мене почала розгорятися злість, змішана з відчаєм. Це почуття підіймалося, як грізна хвиля, захоплюючи моє тіло і розум. Знання про те, що моє життя пов'язане з витратами реальних грошей, робило мою ситуацію ще більш складною і невизначеною. Це було наче пастка, з якої не можна було вирватися. Злість тільки посилювала це відчуття безвиході. Відчай розривав мене зсередини, змушуючи задаватися питанням, чому я опинився в такій залежності від волі іншого. Це здавалося несправедливим…

Я дивився на небо, спостерігаючи, як зірки мерехтять і світять у темряві. Вони були такі далекі й недосяжні... Їхнє холодне сяйво наче намагалося щось підказати мені...

Я знову підвівся і почав ходити колами, стиснувши кулаки. Напруга і гнів заповнювали кожен м'яз мого тіла.

— І який рівень підписки в мого гравця? — процідив крізь зуби. — Десятий?

— Ні, вісімнадцятий, — відповів помічник спокійним голосом.

Я зупинився і здивовано глянув на петів, які весь цей час стежили за мною очима.

— Який? — іще раз запитав я, не вірячи своїм вухам.

— Вісімнадцятий, — повторив помічник.