Не добрі думки.

Андрій не спав цієї ночі. Було складно з дядьком.  По перше Ян вирішив що краще за все буде не викликати швидку ( як він пояснив то було дивне поранення) , а покликати особистого лікаря діда. З рештою хлопець з цим погодився. Дядько був в жалюгідному стані. Блідий , кров текла беззупинно , бо перед цим він багато пив , і кров стала рідка.

По друге характер поранення дійстно був дивний. Принаймі на думку Андрія. Це були п'ять велечезних  (як стало відомо пізніше)  до кісток подряпень. Було що ( і хлопець подумає про це обов'язково) проаналізувати. 

Далі прийшов лікар. Це був товстенький , низенький чоловік. Заметушившись кооло хворого , діставши потрібни інструменти , в металевій шкатулці , та підійшовши до дворецького , який стояв сумно дивлячись на Марека який втратив свідомість , промовив :

-Ось пане Міхал , візьміть це , відкрийте судочок , там всі потрібні інструменти. Візьміть їх та прокеп'ятіть в ситі що там в середені... тільки швидко , прошу пана... - бідний старий схопив шкатулку з інструметом та вискочив з кабінету , зі швидкістю що не чекав від нього Андрій. Лікарь розвернувся до Карла та Андрія , і вже досить спокійно промовив.- А вас двох... я попрошу вийти геть з кабінету... і чекати на мене за дверима! Вам цього бачити не треба!

Андрій зблід , проте опанувавши себе , спокійно кивнув. Проте Карл насупився , ( хлопець дуже добре знав свого діда , і міг сказати що він міг вибухнути , і був на межі цього) та тихо промовив :

-Пане лікарю... я би хотів наполягти на тому щоб бути присутнім тут,  під час операціїї....

Лікар покачав головою та відповів(чого собі він не дозволяв) дуже твердо :

- А я в свою чергу наполягаю , Карле , щоб ви , і ваш онук покинули це приміщення , до того часу поки я не надам всю належну допомогу Марку... і це моє рішення як лікаря!

Карл видохнув , та вже м'яко відповів :

-Добре , пане лікарю , я вийду... але я маю знати... Марек буде жити?! Він буде...

Але не встиг він закінчити , як в кабінет увірвався старий дворецький , із паруючим баняком в руках та швидко поставив його на лаковану підлогу , поряд з Марком. Лікар перевів погляд з боняка , на дворецького , і з дворецького на Карла , видохнувши промовив :

-Я вас , всіх дуже прошу , вийдіть з кабінету всі... він в дуже тяжкому стані... втратив багато крові... я прогнозувати не візьмусь!

Карл вздохнув , і розвернувшись вийшовши геть , Андрій з старим Міхалол прослудували слідом. Пройшов час. Хлопець не міг точно сказати скільки. З першу Карл розвалившись, на канапі що стояла біля дверей кабінету , крутив в руках подсегар повний сігаріл. Андрій в свою чергу зайняв стілець поряд.

Згодом старий підвився на ноги , і почав міряти коридор кроками . Він закурив , і ходив із кутка в куток випускаючі хмари диму , час від часу тихо промовляючі : "Вийти з кабінету... ага... я йому дам вийти з кабінету... і з кабінету , і з посади вийде..."

В решті решт двері відчинилися , і на порозі постав лікар , спітнілий , руки з рукавами підібраними до ліктя , але біла сорочка була все одно забруднена кров'ю. Андрій піднявся зі свого місця , а Карл підскочив до лікаря майже в притул , і з надією подивився на нього. Він  втомлено промовив :

-Я зашив його рани... де треба відрізав... наклав пов'язки , які треба змінювати , хоча би раз на день... і пане Карл... - старий з острахом подивився на лікаря , але стримав себе , той жорстко додав. - Ваш Марек буде жити! Ба, більше , він в свідомості, я поставив йому крапельницю... всі необхідне рецепти я розписав . Крапельниці йому ставити буде медична сестра , яка буде до вас приходити... також знеболюючі.... і сидативні...

-Пане лікарю.... я гадаю...

Але не встиг додати і слова , як лікар його перебив і додав :

-Сидативні йому потрібні , бо він людина питуща , це йому допоможе кинути пити... якщо буде кровотеча... - лікар видохнув та промовив. - Можете мені дзвонити в будь-який час... я зупиню кровотечю, хоча гадаю він справиться, і швидко одужає... і Карл , будьте до нього ласкавим. Я дуже прошу вас. Домовилися?

Дід виправився , та кивнув. Лікар посміхнувся , та жечтом запросив їх пройти в середину. Марек лежав на канапі , поряд стояв той самий боняк , де до нього приєднався штатив для крапельниці , де з верху стояла бутель , до якої була приєднана трубка , по якій повільно рухалася рідина , яка спадала в руку до чоловіку.

Карл впевнено закрокував до Марка , взявши стілець сів поряд, та бодьорим тоном промовив :

-Ну що синку , як ти?

Марек вимочено посміхнувся , і тихо відповів :

-Йой батьку... нудить... а так зважаючи на... - він ковтнул здавалося ком в горлі додав .- Зважаючі на обставини краще...

Старий посміхнувся , і легенько стиснувши плече сина , промовив :

-Ну нічого, я гадаю ми швидко поставимо тебе на ноги... все буде добре! А того хто це тобі заподіяв , ми знайдемо...

Та не встиг старий закінчити , як від цих слів Марек смикнувся , зачтогнав та захитав головою що мав сили , Карл зіркнувши на лікаря , поспішно промовив :

-Або не будемо шукати... лежи синку , лежи!

Андрій взяв ковдру , посміхнувся Марку , та укрив його нею по плечі , і акуратно промовив :

-Дядько, як ти?

Марек посміхнувся , і тихо промовив :

-Буду жити ... не хвилюйся , друже , все буде добре! І головне... я тут говорив з лікарем... я вирішив кинути пити... заради тебе , і заради батька!

Він з любов'ю подивився на батька , а той в свою чергу задоволено подивився на сина. Карл хрипло відкашлявся та промовив :

-Ну це вірне рішення... ну добре , синку , відпочивай , не про що не хвилюйся , сьогодні ти ніч проведеш тут... в дитинстві ти про це мріяв , мрії здійснюється... а з рану , ми з Андрієм допоможемо тобі перейти до себе!

Карл подивився на онука. Той зблід , та тільки що і зміг це кивком погодитися з дідом. Старий встав з місця , стілець зайняв своє місце , він обійняв хлопця за плечі і вони разом вийшли з кабінету. Проте як тільки двері зачинилися Андрій впав на підлогу.