Нічні марення.

Андрій повернувся до дому не дуже пізно. Проте досить задоволенний тим що він провів такий чодовий час із Марією. Особливо кінець. То було дуже приємно ( поцілунок який був надто пристрастним як на думку Марії) коли вони після такого дня , стояли біля брами що вела до маєтку його діда , вони поцілувалися. Це ще лишалося в його сердці. Та коли він зайшов до дому , здавалося що всі сплять , окрім старого дворецького який відкрив йому двері. Старий Міхал похмуро пропустив Андрія в середену , і схилив голову коли той проходив повз. Та хлопець зупинився та тихо запитав :

- Все добре Міхал?

- Так пане Андрій , все добре....- так само похмуро проговорив старий дворецький. Та Андрій розвернувся до нього обличчям.

Хлопець упер руки у боки та промовив :

- Так старий , кажи , чому такий похмурий? Чи втомився?

- Ні , пане , не втомився! - відповів дворецький та вдохнувши промовив .- Ваш дядько Марко...

Андрію здалося що гостра голка вколола серце , та у відповідь запитав :

- Що Марко? Знову до тебе чиплявся?

- З першу так... Наказав багато чого йому за то що він ображає мене! Та розумієте , молодий пан , я того не просив! Ви знаєте я сумлівно виконую свою роботу , і ніколи не скаржився на вашого дядька нікому! Але після розмови з вашим дідом , нехай Бог додасть йому сили , як з ціпка зірвався.... він повернувся до мене , та зачав кричати усіляку гидоту... Що я старий , нікому не потрібен... Що він , звільнить мене... Та багато чого ще... Та ваш дід увервася у коридор! Та вдарив що мав сили вашого дядька пообличчю! Я і не знав що він так може... що мав сили вдарив його по обличчю , та з такою силою що він впав.

- А що дядько?- розгублено запитав Андрій.

- Йой , хлопчику мій... Та він вскочив та побіг з дому геть...

Та Андрій нічого вже не чув та побіг до столової що мав сили , і не помилився , дід сидів у креслі біля обіднього столу схиливши голлову , та курив. На столі на впроти стояла тепла вечеря , приговлена скоріше за все для Андрія. Хлопець сів саме туди та мовчки зачав їсти . Дід подивився на онука та промовив :

- А чому ти мовчки?

Андрій ковтнув бульбу що жував , та коротко промовив :

- Де Марко?

Старий випустив чергову порцію диму із носа та відповів :

- Ми посварилися... Я його вдарив.... А він пішов геть! Не знеаю де він є!

- Він п'яний ?- стурбовано запитав хлопець.

- Так! - коротко відповів дід .

- І ти його відпустив , серед вечора , та й ще в п'яному вигляді?- поклавши ніж та веделку хлопець подивився на старого.

Карл , загасив цигарку в попельнічці , та запитав :

- А що я мав зробити , по твоєму ?

 - Не знаю діду , що небудь... Зупинити... А ти його відпустив!!

Із цими словами Андрій підвівся та розвернувся , та що сили побіг на гору до себе. А Карл опустивши голову , відкрив своє сердце для горестей які наповнюли його до краю.

                                                                       *****

Марек йшов хитаючись , темною , наповненою липневими запахами , вулецею. Та йому було не дуже добре , зважаючи на те що він був п'яний. Чоловіка сильно нудило , та до того ж боліла щелепа від того що Карл відчутно засадив його. Але повітря починало тверезіти його , і цигарки , якими він запася ще удома , вже не посилювали дію алкоголю. А лише викликали нудоту , проте він ще не блював . Поки що не блював.

Він вибіг з дому , з наміром більше ніколи не повертатися до дому. Але йти йому не було куди. Не мав тих хто міг би прихістити хоча би на декілька днів.  Можно було би вирватися до Львова , але всі його універсетецькі товарещі давно відвернулися від нього. А друзів він там не мав. Тому залишалися тільки швендяти вулицями Тарсевича. Що він успішно і робив. І збирався робити. Поки не витверезіє. А далі як поснуть Андрій та Карл , тихенько повернутися і забереться під ковдру , заснути до ранку. 

Певно він мав ще один вихід , який засів десь в середині. Знайти тих хто з ним сьогодні пили , та просто продовжити пити , і заснути десь під брамою. Але і того зробити не міг , бо елементарно грошей не взяв. А без грошей , нікому із знайомих , він не був потрібен. Марек розміявся. , та знову потягнувся за пачкою цигарок що лежала в кішені. Дістав одну , та й сунув до рота , підкурив , та затягнувся.  Він озернувся. Марек розміявся від того , що не зрозумів , як опинився біля власної брами.

З ранку він мав багато роботи. З першу ( черговий , але наврячі остатній раз) привести себе до ладу. Можливо поголитися. В його спогадах постала картина того як він двічі погрожував , старому дворецькому Міхалу. Як приніжував його. Тому він вибачиться перед ним . А далі його батько , Карл , який принизив чоловіка , не без підставно. І перед ним він також вибачитися. Адже Марек , так багато заподіяв батьку поганого. Можливо кине пити. Змінится. 

Декілька не спішних затяжок , і чоловіку стало погано , і він почав блювати на власний паркан. Але побачив що до нього хтось підійшов , і його черевики були брудні , від багнюки та пилу. Марек підняв голову , та побачив , того самого дивного , загорнотого в зелений плащ , чоловіка. Із капюшоном натягнутим глубоко на очі. Навіть в таку спеку. Марек випримився , стиснув кулаки , та сердито промовив :

- О то ти? А я казав , тобі старий , щоб твоя дупа тут не вешталася ?

Чоловік випустив порцію диму із свого рота , закашлявся , та хрипло промовив :

- Ооо пан , сьогодні дуже злий.... Проте Карчевський не ображаєтся на пана!!!

Старий знову зашовся в сильному кашлі , а Марек здивовано запитав :

- То ти Карчевский?

- Так це я...- відповів старий , та додав.- Проте я сьогодні , не до вас в гості , молодий пане!

- Правда ? В гості? В цей будинок?

Марек посміхнувся , а лють наповнила його , і він сильніше стиснув кулаки. А Карчевський розміявся , і  промовив :

- Так , тут живе хлопець , молоденький... Андрій здаєтся.... У мене до нього справа!!

- Так! Але тобі наврядчі є справа до нього... А як так , і мої розумні слова тебе не переконали , то мої кулаки напевно тебе переконають. Вони переконають тебе в тому щоб забути дорогу до цього будинку , а особливо до мого племінника...