3

3

Іроїда та Серафим пішли своєю дорогою.

Вуличний ліхтар залишився сам на сам зі своєю самотністю.

Це ж стара конструкція. Які можуть бути емоції у вуличного ліхтаря?

Але він дивився услід Іроїди та Серафима, заздруючи чужому щастю.

Все! Терпець урвався!

Вуличний ліхтар більше не хоче бути самотнім та стояти там один далеко від бурхливого океану справжнього життя, задовольняючись лише не такими частими візитами закоханих до себе.

Вуличний ліхтар поворухнувся, спричиняючи багато шуму, від чого Іроїда та Серафим, які вже встигли віддійти на достатню відстань від нього, обернулися, щоб побачити причину такого шуму, та завмерли на місці.

- Я ж говорив, що аін живий. - прошепотів Серафим.

- Треба бігти звідси. - порадила Іроїда.

- Я не можу, мене щось тримає.

- Я теж. Не можу. Хоча намагаюся щосили.

Іроїда та Серафим трималися за руки, намагаючись втекти, застигнувши в позі бігу.

Якась невидима сила тримала Іроїду та Серафима, а потім почала їх наближати до вуличного ліхтаря, поки закохані не опинилися поруч нього.

Поступово людський вигляд змінювався на металевий, під колір того самого старого вуличного ліхтаря.

І все. Тепер не існує живих Серафима та Іроїди.

Залишилися прекрасні статуї.

Статуї Серафима та Іроїди.

Ні, вони живі, тільки тепер і ці двоє разом зі старим вуличним ліхтарем будуть спостерігати, як поруч проходять інші, насолоджуються життям та ховаються під листям та вуличним ліхтарем біля чудових надзвичайно живих статуй, щоб ніхто не заважав поцілуватися.